Рішення № 85083946, 22.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2019 року Справа № 280/2068/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Державної установи "Вільнянська виправна колонія № 20" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Каштанова, буд.1, код ЄДРПОУ 08563493)

до: Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2019.

03.05.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної установи "Вільнянська виправна колонія №20" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви від 16.05.2019 за вих. №6/8-3194 про збільшення позовних вимог (вх. №20433 від 21.05.2019), просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2019 № 0000391306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 464438,50 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 245561,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 181622,44 грн. та пеня у сумі 37254,74 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.01.2019 № 0000381306, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.01.2019 № 0000401306, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне перерахування військового збору у сумі 8179,00 грн.

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

За результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018 відповідачем було складено Акт перевірки від 20.11.2018 № 101/08-01-13-06/08563493 та прийнято відносно позивача три податкових повідомлення-рішення, а саме: 1) податкове повідомлення-рішення від 09.01.2019 № 0000391306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 464438,50 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 245561,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 181622,44 грн. та пеня у сумі 37254,74 грн.; 2) податкове повідомлення - рішення від 09.01.2019 № 0000381306, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.; 3) податкове повідомлення - рішення від 09.01.2019 № 0000401306, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне перерахування військового збору у сумі 8179,00 грн.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки обов`язковою передумовою для проведення планової документальної перевірки є включення платника податків до плану-графіку перевірок та дотримання строку повідомлення про її початок. На думку позивача, відповідач протиправно, тобто не в установленому законом порядку та без належних підстав відкоригував Розділ IV плану-графіка "Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (жовтень 2018 року) шляхом внесення Державної установи "Вільнянська виправна колонія № 20" до списку платників податків, що підлягали перевірці у 2018 році. Також, позивач зауважив, що відповідачем були порушені приписи п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки планова документальна виїзна перевірка була розпочата позивачем на дев`ятий календарний день з моменту направлення засобами поштового зв`язку на адресу позивача повідомлення про початок перевірки.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зауважив, що праця здійснюється засудженими на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, а відтак, підстави для перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 245 561,32 грн. були об`єктивно відсутні. Із урахуванням викладених обставин, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.05.2019.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2019 було задоволено клопотання представників сторін про продовження строку підготовчого провадження по справі на тридцять днів до 06.08.2019, продовжено такий строк та, відповідно, відкладено підготовче судове засідання на 16.07.2019.

16.07.2019 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки перевіркою питань щодо повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого з заробітної плати (доходів) засуджених, був встановлений факт неперерахування позивачем на кінець перевіряємого періоду до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 245 561,32 грн., у тому числі: у 2016 році - 18 376,90 грн.; у 2017 році - 137 050,85 грн.; за період з січня по червень 2018 року - 90 133,57 грн. Також, представник відповідача зазначив, що позивач несвоєчасно перерахував до бюджету військовий збір, утриманий з заробітної плати (доходів) засуджених у сумі 12 104,70 грн., чим допустив порушення вимог пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, та не відобразив виплату доходів суб`єктам підприємницької діяльності за ознакою доходів "157" та суму нарахованої і виплаченої заробітної плати засудженим та суми утриманого військового збору. На підставі викладених обставин, представник відповідача наполягає на правомірному збільшенні контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 464438,50 грн., а також застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування військового збору у сумі 8179,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн. та просить суд відмовити у задоволенні позову.

16.07.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначив, що застосування контролюючим органом пені в сумі 37 254,74 грн. на підставі пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання є необґрунтованим та суперечить законодавству у відповідній сфері правовідносин. Також, представник позивача зауважив, що застосування штрафу за неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб можливе лише при встановленні факту виплати доходу засудженим без сплати податку. Натомість, Акт перевірки не містить відповідної інформації. Крім того, представник позивача наголосив, що Державна установа "Вільнянська виправна колонія № 20" не може вважатись роботодавцем та податковим агентом щодо засуджених, оскільки не використовує їх працю для здійснення статутної діяльності, а лише залучає їх до суспільно корисної праці.

07.08.2019 судом отримано відзив на збільшення позовних вимог, в якому представник відповідача з посиланням на рішення Верховного Суду у справах № 819/1013/16 № 817/697/17, № 818/433/14 зазначив, що правова конструкція п. 77.4 ст. 77 ПК України не містить застереження щодо ознайомлення платника з наказом про проведення перевірки та повідомленням саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Також, представник відповідача зазначив, що позивача як юридичну особу було включено до плану-графіку шляхом коригування на підставі наявних ризиків несплати податків за результатами господарської діяльності. Крім того, контролюючий орган фактично реалізував свою компетенцію на проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів, а відтак, дії відповідача щодо призначення та проведення досліджуваної перевірки не є такими, що порушують права позивача. На підтвердження такого правозастосовного підходу представником відповідача наведене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1641/15.

Також, представник відповідача наголосив на тому, що позивач є податковим агентом, а тому повинен був сплачувати до бюджету податок на доходи, отримані засудженими у процесі трудової діяльності, та відображати таку виплату за ознакою доходів "157". Щодо застосування ст.ст. 126, 127 ПК України ним зазначено, що якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає ст. 126 даного нормативно-правового акту. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст. 127 ПК України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2019 зупинено провадження у справі за клопотанням сторін для примирення до 17.09.2019.

13.09.2019 на адресу суду від позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив, у якій представник позивача зазначив, що у контролюючого органу відсутні повноваження щодо коригування чи оновлення вже оприлюдненого плану-графіка, оскільки такі коригування прямо суперечать нормам діючого законодавства. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Також, представник позивача звернув увагу суду, що повідомлення про початок проведення перевірки від 22.10.2018 № 863/3593/10/08-01-13-06-10 було направлено 22.10.2019, а перевірку розпочато 31.10.2019, тобто на дев`ятий календарний день з дати відправлення такого повідомлення. У доповненнях до відповіді на відзив, крім зазначеного, містяться тези, що до завдань та функцій Державної установи "Вільнянська виправна колонія № 20" не відноситься здійснення господарської діяльності з використанням праці фізичних осіб на умовах трудового договору або за цивільно-правовими договорами з виплатою їм основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. В якості роботодавця позивач як юридична особа виступає виключно щодо персоналу виправної колонії.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 зупинено провадження у справі за клопотанням сторін для примирення до 16.10.2019.

16.10.2019 судом було отримано клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу 29.11.1999 (а.с.62-63). Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 16.09.2014.

З 31.10.2018 по 13.11.2018 відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018 (далі - Перевірка). За результатами перевірки уповноваженими особами відповідача було складено Акт перевірки від 20.11.2018 № 101/08-01-13-06/08563493 (а.с.11-37).

Перевіркою встановлено такі порушення:

1) пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: неповідомлення податкової інспекції про доходи, виплачені самозайнятим особам за надані послуги та придбані товаро-матеріальні цінності у 3 кв. 2015 року, 4 кв. 2015 року, 1-4 кв. 2016 року, 1-4 кв. 2017 року, 1-2 кв. 2018 року; неповідомлення податкової інспекції про доходи у вигляді заробітної плати, виплачені засудженим у 3 кв. 2015 року, 4 кв. 2015 року, 1-4 кв. 2016 року, 1-4 кв. 2017 року, 1-2 кв. 2018 року;

2) пп. 168.1.2, пп.168.1.5 п. 168.1, пп.168.4.1 п.168.4 ст. 168, п.176.2 "а" ст.176, п.171.1, п.171.2 "а" ст. 171 ПК України, а саме: неперерахування на кінець перевіряємого періоду до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 245 561,32 грн., у тому числі: у 2016 році - 18 376,90 грн., у 2017 році - 137 050,85 грн., за період з січня по червень 2018 року - 90 133,57 грн.;

3) п. 2 ст. 6, п.1.1 ст.7, п.5, 7 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI), а саме: занижено суму нарахованого єдиного внеску 261 265,75 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених: у жовтні-грудні 2016 року на суму 23 345,28 грн., у 2017 році у сумі 167 742,37 грн., у січні-квітні 2018 року на суму 70 178,10 грн.;

4) п.1 ч.2 ст.6, ч.ч.2, 7, 13 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI;

5) п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету єдиного внеску;

6) ч. 10 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "На суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу";

7) пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, оскільки за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 несвоєчасно перераховано до бюджету військового збору, утриманого з заробітної плати (доходів) засуджених у сумі 12 104,70 грн., у тому числі: за період з липня по грудень 2015 року - 875,46 грн., за 2016 рік - 2 462,30 грн., за 2017 рік - 4 961,84 грн., за період з січня по червень 2018 року - 3 805,10 грн. (а.с.35-36).

На підставі Акта перевірки, відповідачем було прийнято три податкових повідомлення-рішення, а саме:

1) податкове повідомлення-рішення від 09.01.2019 № 0000391306 (а.с.38, далі - перше податкове повідомлення-рішення), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 464438,50 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 245561,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 181622,44 грн. та пеня у сумі 37254,74 грн.;

2) податкове повідомлення - рішення від 09.01.2019 № 0000381306 (а.с.40, далі - друге податкове повідомлення-рішення), яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.;

3) податкове повідомлення - рішення від 09.01.2019 № 0000401306 (а.с.72, далі - третє податкове повідомлення-рішення), яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне перерахування військового збору у сумі 8 179,00 грн.

Оскільки позивач від самого початку вважав оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним були подані до ДФС України скарги від 19.02.2019 № 6/8-824 (а.с.42-43) та від 19.02.2019 № 6/8-825 (а.с.44-45), обґрунтування яких є тотожними аргументам, що наведені у позовній заяві.

Відповідачем скарги були залишені без задоволення, про що позивачу було направлено Рішення про результати розгляду скарг від 09.04.2019 № 16568/6/99-99-11-05-01-25 (а.с.46-51). Обґрунтування даного рішення відповідає правовій позиції, висловленій відповідачем у відзиві на позовну заяві.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить із такого.

У періоді, що перевірявся, позивач був платником податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору.

Перевіркою встановлено, що позивач у досліджуваному періоді залучав засуджених до праці для виконання робіт і послуг на виробничих об`єктах Державної установи "Вільнянська виправна колонія № 20" на договірній оплатній основі. Заробітна плата нараховувалась та сплачувалась відповідачем у розмірах, які є вищими за мінімальний, встановлений законами України, що визначали мінімальний рівень заробітної плати у відповідних періодах, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Заборгованості по її виплаті засудженим станом на період, що перевірявся, не виявлено (а.с.16).

У період з липня 2015 року по червень 2018 року позивачем було сплачено та перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб по засудженим у загальному розмірі 52 868,45 грн. Поряд із цим, залишок суми несплаченого такого податку склав 245 561,32 грн. (298 429,45 грн. (загальна сума нарахованого ПДФО) - 52 868,13 (сума сплаченого ПДФО) = 245 561,32 грн.) (а.с.18).

Уповноважені особи контролюючого органу під час перевірки також виявили, що позивач не включав до бази нарахування єдиного внеску заробітну плату засуджених наступним чином: у жовтні-грудні 2016 року на суму 106 114,88 грн., у 2017 році - на суму 762 465,34 грн., у січні-квітні 2018 року - на суму 318 991,38 грн. (а.с.19). Також, мало місце сплата суми єдиного внеску не у повному обсязі, у зв`язку з чим додатковому нарахуванню підлягала сума єдиного внеску у розмірі 261 265,75 грн. (а.с.26).

У досліджуваному періоді позивач, крім іншого, не відображав в податкових розрахунках за 3 кв. 2015 року, 4 кв. 2015 року, 1-4 кв. 2016 року, 1-4 кв. 2017 року, 1-2 кв. 2018 року суму нарахованої та виплаченої заробітної плати засуджених та суми утриманого військового збору (а.с.34).

Такий підхід позивача обумовлений тим, що Державна установа "Вільнянська виправна колонія № 20" не є роботодавцем, а особи, засуджені до позбавлення волі, не є найманими працівниками у розумінні ст. 2 Кодексу законів про працю України. Крім того, податковим законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Оцінюючи наявність у позивача як кримінально-виконавчої установи обов`язку нараховувати та сплачувати до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, утриманих з заробітної плати (доходів) засуджених, включати до бази нарахування єдиного внеску заробітну плату засуджених, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" (далі - Закон України від 23.06.2005 № 2713-IV) трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Поряд із цим, Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України) визначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України (частина перша статті 9).

Згідно з ч. 1 ст. 118 КВК України засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Статтею 119 КВК України передбачено, що умови праці засуджених до позбавлення волі, зокрема, норми тривалості робочого часу, правила охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії встановлюються законодавством про працю.

За приписами ч. 1 ст. 120 КВК України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Таким нормативно-правовим актом є Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі - Інструкція), затверджена наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 березня 2013 р. за № 387/22919.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою

Підпунктом 3.1 Інструкції передбачено, що засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.

За приписами п. 6.3 Інструкції Відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти; вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК

Відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 160 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються також інші доходи, крім зазначених у ст. 165 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Аналіз наведених норм свідчить, що засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Примусовість характеру трудових відносин засуджених та їх мета виправлення та перевиховання зумовлює особливість регулювання таких відносин шляхом поєднання норм законодавства про працю та вимог кримінально-виконавчого законодавства, що, однак, не позбавляє виплачених засудженим сум доходу за виконану ними працю ознак заробітної плати.

Вищенаведені норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці, у зв`язку з чим обкладення цих доходів податком має здійснюватися у загальному порядку.

Аналогічний правозастосовний підхід є усталеним та простежується у низці рішень суду касаційної інстанції у справах з подібних правовідносин (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 по справі № 2а/0270/5347/12, № в Єдиному реєстрі судових рішень 44505465; Ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.12.2013 по справі № 2а/1570/5214/12, № в Єдиному реєстрі судових рішень 36334536).

Судом встановлено, що позивач у період з липня 2015 року по червень 2018 року залучав на договірних засадах засуджених до праці для виконання робіт і послуг на виробничих об`єктах Державної установи "Вільнянська виправна колонія № 20", за виконання (надання) яких сплачував засудженим заробітну плату (а.с.16). У досліджуваному періоді позивач не сплачував податок на доходи фізичних осіб по засудженим та не включав до бази нарахування єдиного внеску їх заробітну плату.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач фактично є роботодавцем, платником єдиного внеску, а відтак, як податковий агент, повинен був своєчасно нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок і військовий збір, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. Також, позивач як податковий агент зобов`язаний був подавати у строки, встановлені законом, відповідну податкову звітність. Належних та достатніх доказів зворотнього представником позивача не було надано.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України (не повідомлення податкової інспекції про доходи у вигляді заробітної плати, а також виплачені самозайнятим особам за надані послуги та придбані товаро-матеріальні цінності), пп. 168.1.2, пп.168.1.5 п. 168.1, пп.168.4.1 п.168.4 ст. 168, п.176.2 "а" ст.176, п.171.1, п.171.2 "а" ст. 171 ПК України (неперерахування на кінець перевіряємого періоду до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 245 561,32 грн.), п. 2 ст. 6, п.1.1 ст.7, п.5, 7 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI (заниження суми нарахованого єдиного внеску 261 265,75 грн.), п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI (несвоєчасне перерахування до бюджету єдиного внеску), пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України (несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору, утриманого з заробітної плати (доходів) засуджених у сумі 12 104,70 грн. (а.с.35-36).

Оцінюючи правомірність коригування відповідачем Розділу IV плану-графіка "Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (жовтень 2018 року) шляхом внесення Державної установи "Вільнянська виправна колонія № 20" до списку платників податків, що підлягали перевірці у 2018 році, а також додержання контролюючим органом приписів п. 77.4 ст. 77 ПК України, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 28.12.2017 на адресу відповідача надійшов лист Токмацької місцевої прокуратури від 28.12.2017 № 1.4-10414вих-17, в якому зазначено, що Токмацькою місцевою прокуратурою на виконання п.8 наказу Генеральної прокуратури України від 20.04.2016 № 161 заплановано проведення комплексної перевірки в установах кримінально-виконавчої служби, у тому числі у Державній установі "Вільнянська виправна колонія № 20". На підставі ч. 2 ст. 26 Закону України "Про прокуратуру" відповідачу було доручено провести перевірку з питань повноти нарахування засудженим та сплати із нарахованої їм заробітної плати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2015 (а.с.137).

Аналогічним за змістом також є лист Токмацької місцевої прокуратури від 14.12.2017 № 1.4-10028вих-17 (а.с.138).

Листом від 01.10.2018 № 30338/7/99-99-13-04-01-17 "Про надання інформації" (а.с.140-141) ДФС України надіслала, зокрема відповідачу перелік платників податків юридичних осіб з метою визначення ризиків несплати несвоєчасної сплати податків, серед яких значиться і позивач (позиція 16) (а.с.142).

У порядку реагування на лист ДФС України від 01.10.2018 № 30338/7/99-99-13-04-01-17 "Про надання інформації" відповідач здійснив коригування шляхом виключення із плану-графіка документальних перевірок ТОВ "Сталкер Компані" та включення до нього позивача на жовтень 2018 року, про що надіслав до ДФС України та Департаменту податків і зборів з фізичних осіб лист від 02.10.2018 № 6500/8/08-01-13-04-05 "Щодо проведення коригування" (а.с.139).

19.10.2018 відповідачем було видано Наказ № 3570 "Про проведення планової документальної виїзної перевірки Державна установа "Вільнянська виправна колонія (№ 20)", яким призначено проведення планової документальної виїзної перевірки з 31.10.2018 тривалістю 10 робочих днів та визначено її провести за період діяльності з 01.07.2015 по 30.06.2018 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018.

22.10.2018 контролюючий орган склав на направив позивачу повідомлення про проведення перевірки від 22.10.2018 № 863/08-01-13-06/08563493 (а.с.10).

Перевірку було проведено з відома начальника позивача як державної установи в присутності начальника відділу фінансового забезпечення, про що в журналі перевірок здійснено запис від 31.10.2018 за № 3700 (а.с.21).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 78 ПК України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 75 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

В той же час, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Таким чином, при вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

Аналогічний правозастосовний підхід міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2018 по справі № 808/1641/15 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій та скасування наказу).

Отже, оскільки відповідач фактично реалізував свою компетенцію на проведення планової документальної виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018, суд не приймає до уваги доводи позивача, якими обґрунтовується правомірність оскаржуваних рішень, у відповідній частині.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що п. 77.4 ст. 77 ПК України не містить застереження щодо ознайомлення платника з вказаними документами саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оцінюючи правильність застосування відповідачем положень статей 126 та 127 ПК України при нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій при здійсненні досліджуваної перевірки, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, за приписами п. 126.2 ст. 126 ПК України у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання (п. 126.3 ст. 126 ПК України).

Верховний Суд України, тлумачивши правові аспекти застосування приписів статей 126 та 127 ПК України при розгляді справи № 21-2912а15, у своїй постанові від 10.11.2015 зауважив, що положення ст. 126 ПК України щодо штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, розмір такої санкції залежить від часу затримки такої сплати. Натомість, ст. 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається не з часу затримки такої несплати, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Отже, оскільки позивачем не допускалась бездіяльність щодо несплати податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а вчинено порушення саме щодо несвоєчасної сплати до бюджету узгодженої суми грошового зобов`язання, суд вважає нарахування штрафних санкцій обґрунтованими. Належних та достатніх доказів зворотнього представником позивача не було наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, на переконання суду, доведено правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 464438,50 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн. та штрафних (фінансових) санкці1 за несвоєчасне перерахування військового збору у сумі 8179,00 грн.

У свою чергу, суд вважає, що позивачу не надав достатніх та переконливих доказів на підтвердження протиправності оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а такому у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Державної установи "Вільнянська виправна колонія № 20" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Каштанова, буд.1, код ЄДРПОУ 08563493) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано "22" жовтня 2019 року.

Суддя І.В. Садовий