Рішення № 85083749, 16.10.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2019 року м. Ужгород№ 260/1142/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

з участю представника позивача - Сливки Юрія Юрійовича ,

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник - Далекорей Світлана Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл.. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просив суд: "1. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування мені ОСОБА_1 в розрахунок стажу період роботи в колгоспі "Комунар" з 01.01.1974 р. по 06.09.1976 р. - незаконним; 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати мені ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі "Комунар" 01.01.1974 р. по 06.09.1976 р. відповідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; 3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач 16 липня 2019 року звернувся до Виноградівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для призначення пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом від 25 липня 2019 року за №14279/0204 позивача було повідомлено, що в ході прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком не взято в розрахунок стажу період роботи в колгоспі "Комунар" за період з 01 січня 1974 року по 06 вересня 1976 року в зв`язку з відсутністю довідки форми Ф-22 за зазначений період. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування в розрахунок стажу періоду роботи в колгоспі "Комунар" за період з 01 січням 1974 року по 06 вересня 1976 року неправомірним. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року по справі № 260/285/19 встановлені обставини що отримання уточнюючих довідок або виписок із наказів про прийняття на роботу є неможливим з тієї причини, що первинні документи радгоспу "Комунар" знищені. Архівним відділом Виноградівської районної державної адміністрації позивача було повідомлено, що документи з кадрових питань вищезазначеного підприємства в архівний відділ не надходили, у зв`язку з чим надати запитувану інформацію немає можливості, Отже, беручи до уваги вищенаведене надання довідки форми Ф-22 для підтвердження періодів роботи з 01 січня 1974 року по 06 вересень 1976 року в колгоспі "Комунар" є неможливим.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. ОСОБА_1 з заявою від 16 липня року звернувся до Виноградівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для призначення йому пенсії за віком. Протоколом призначення пенсій від 23 липня 2019 року позивачу призначено пенсію за віком. Стаж роботи склав 37 років 8 місяців 12 днів. Однак, в ході прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком не взято в розрахунок стажу період роботи в колгоспі "Комунар" за період з 01 січня 1974 року по 06 вересень 1976 року у зв`язку з відсутністю Ф-22 за зазначений період. За статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і втому разі, якщо не встановлювався мінімум трудової участі в громадському господарстві. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" основним документом, що підтвердь стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж у колгоспі встановлюється на підставі наявних документів, виданих підприємствами, а також архівними установами. У довідці зазначається, з якого часу колгоспник перебуває членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстави для видавання довідки. А тому, період роботи позивача з 01 січня 1974 року по 06 вересень 1976 року колгоспі "Комунар" не було зараховано до трудового стажу, оскільки трудовій книжці позивача відсутні відповідні записи. На підставі поданих документів, підтвердити період роботи позивача не було підстав, оскільки, відповідно до Постанови Правління Пенсійного фонду України № 18-1, на розгляд комісії надаються, крім документів про ліквідацію, архівні документи про прийняття, переведення, звільнення заявника та документи про нарахування заробітної плати за період роботи. Відповідно, Комісією прийнято правильне, законне рішення.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі з підстав наведених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що 16 липня 2019 року позивач звернувся до Виноградівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для призначення пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Протоколом призначення пенсій від 23 липня 2019 року позивачу призначено пенсію за віком. Стаж роботи склав 37 років 8 місяців 12 днів.

Повідомленням від 25 липня 2019 року за №14279/0204 позивача було повідомлено, що в ході прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком не взято в розрахунок стажу період роботи в колгоспі "Комунар" за період з 01 січням 1974 року по 06 вересня 1976 року в зв`язку з відсутністю довідки форми Ф-22 за зазначений період (а.с. 16).

Архівним відділом Виноградівської районної державної адміністрації листом від 29 липня 2019 року № 01-14/126 позивача було повідомлено, що документи з кадрових питань (особового складу) колгоспу "Комунар" с. В.Копаня в архівний відділ не надходили, у зв`язку з чим надати запитувану інформацію немає можливості, та місцезнаходження кадрових документів вказаного підприємства невідоме (а.с. 17).

Відповідно до статті 1 частини 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 12 Закону України № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон України № 1058).

Відповідно до статті 24 частини 1 Закону України № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (стаття 24 частина 2 Закону України № 1058).

Відповідно до статті 24 частини 4 Закону України №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 частини 1 Закону України № 1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до статті 56 Закону України № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і втому разі, якщо не встановлювався мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Відповідно до положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктами 1, 2 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637, далі по тексу - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Підстави та процедура підтвердження трудового стажу показаннями свідків встановлені пунктами 17,18 Порядку.

Відповідно до пунктів 17,18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на трудову пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Ведення трудових книжок у 1974 році здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Згідно підпункту 1 розділу 1 Інструкції №162, яка діяла на час працевлаштування позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників та службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів,в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови,якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Отже, чинне на той час трудове законодавство регламентувало оформлення трудових відносин із записом у трудову книжку не пізніше, як через 5 днів з моменту допуску до роботи.

Відповідно до підпункту 2.3 розділу 2 Інструкції № 162, всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються акуратно, пір`євою або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.

Пунктом 2.11 Інструкції № 162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Також, пунктом 2.13 Інструкції № 162 визначено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно із пунктом 4.1 Інструкції № 162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 2.10 абзацу 4 Інструкції № 162 професія або спеціальність записуються в трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належно оформленого документа.

З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58, яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок що й Інструкція №162.

У відповідності до пункту 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (пункт 6).

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 міститься запис № 1, в якому вказано, що (мова оригіналу): "… общий трудовой стаж до поступлення садовиносовхоз "Комунар" составляєт 2 (два) гола 8 мес. 6 дн., в том числе в колхозе "Комунар" с 1 января 1974 г. по 6 сентября 1976 г. Всего в трудовой стаж защитьівается 2 (два) года 8 м. 6 дн.". також зазначено, що цей запис здійснено на підставі (мова оригіналу): "… Протокол № 1 заседания комиссии по установлению трудового стажа колхозникам перешедшим на работу в совхоз при реорганизации колхоза в совхоз (Пост. Сов.Мин СССР и ЦК КПСС от 3 мая 1957 г. № 495)" (а.с.а.с. 13-15).

Однак, суд зауважує, що вказаний запис виконаний без зазначення дати його заповнення, підпису особи, відповідальної за внесення такого запису, печатки підприємства, крім того в такому не вказано найменування роботи, професії або посади на яку прийнято позивача в колгосп "Комунар" за спірний період.

В судовому засіданні позивач вказав, що в спірний період з 01 січня 1974 року (на той час позивачеві було 14 років) по 06 серпня 1976 року працював на зерновому току в колгоспі "Комунар". На запитання головуючого, яку саме роботу здійснював позивач на зерновому току в зимовий період, останній відповів, що навчався у школі. Таким чином судом резюмується, що не у весь зазначений позивачем спірний період Позивач здійснював трудову діяльність.

У суду відсутня інформація про безпосередню зайнятість позивача на зерновому току.

Разом з тим, будь-які сумніви та суперечності щодо вказаного мали б усунути відповідні довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи тощо, однак як на час відмови позивачу у зарахуванні до стажу спірного періоду, так і станом на день розгляду даної справи, позивачем жодних доказів щодо встановлення факту його роботи в колгоспі "Комунар" за період з 01 січня 1974 року по 06 вересня 1976 року, не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відомості, зазначені в трудовій книжці позивача не підтверджують факт його роботи в колгоспі "Комунар" за період з 01 січня 1974 року по 06 вересня 1976 року.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку щодо правомірності висновків відповідача про відсутність належних доказів на підтвердження факту роботи позивача в колгоспі "Комунар" за період з 01 січня 1974 року по 06 вересня 1976 року.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України про пенсійне забезпечення, а також встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, не зараховуючи до стажу позивача період з 01 січня 1974 року по 06 серпня 1976 року у колгоспі "Комунар", діяв обґрунтовано.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 16 жовтня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 21 жовтня 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко