Рішення № 85083660, 21.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. Житомир справа №240/8548/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Авиком" та ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.04.2019 №UА101000/2019/200132/2;

- визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови UА101070/2019/00331.

В обґрунтування позову вказує, що 10.04.2019 представником позивача, ОСОБА_3 , по довіреності придбано за 4300,00 євро у нерезидента "AUTO- Z.v.T" транспортний засіб - легковий автомобіль, що був у використанні, марки "OPEL" INSIGNIA SPORTS TOURER SW, тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об`єм двигуна - НОМЕР_2 cм3, календарний рік виготовлення - 2014, дата першої реєстрації - 22.10.2014, колісна формула 4x2, загальна кількість місць для сидіння - 5, кількість дверей - 5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, що підтверджується рахунком-фактурою від 10.04.2019 №02/05. Декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 11.07.2019.

Відділом документального забезпечення суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що при подачі електронної митної декларації декларант самостійно визначив митну вартість за резервним методом, що підтверджується даними графи 43 із зазначенням коду "6", який означає застосування резервного методу визначення митної вартості. Оскільки декларантом самостійно обрано резервний метод визначення митної вартості, відповідач вважає, що це вказує на те, що під час заповнення митної декларації №UA101070/2019/023217, будучи достеменно обізнаним із вимогами ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України, декларант погодився з тим, що на підставі поданих до митного оформлення документів неможливо застосувати основний метод визначення митної вартості (за ціною договору), а також інші другорядні методи, окрім резервного.

У підготовчому засіданні 11.07.2019 розгляд справи відкладено для ознайомлення представника позивача з відзивом та надання відповіді на нього.

Підготовче засідання, призначене на 02.08.2019, відкладено на 19.09.2019.

Представником позивача під час підготовчого засідання заявлено клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Авиком" та ОСОБА_2 , оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов`язки як осіб, що несуть відповідальність за неправильне заповнення вантажно-митної декларації.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Авиком" та ОСОБА_2 , а також закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду на 15.10.2019.

У додаткових поясненнях позивачем зазначено, що відповідач не довів, що вартість транспортного засобу за митною декларацією від 16.04.2019 №UA100210/2019/96033, яку взято за основу для коригування митної вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак, у т.ч. подібних пошкоджень. Також відповідач не здійснив повне порівняння характеристик товарів, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги даних авто з іншими технічними характеристиками та, відповідно, його вартості. Отже, за основу коригування митної вартості відповідач застосував ціну транспортного засобу, який не є подібним ввезеному позивачем.

У судове засідання, призначене на 15.10.2019, прибули представники позивача та відповідача, після надання пояснень щодо своєї правової позиції, від них надійшли клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, у зв`язку з чим суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що представником позивача, ОСОБА_3 , 10.04.2019 по довіреності придбано за 4300,00 євро у нерезидента "AUTO-Z.v.T" транспортний засіб - легковий автомобіль, що був у використанні, марки "OPEL" INSIGNIA SPORTS TOURER SW, тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об`єм двигуна - НОМЕР_2 cм3, календарний рік виготовлення - 2014, дата першої реєстрації - 22.10.2014, колісна формула 4x2, загальна кількість місць для сидіння - 5, кількість дверей - 5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, що підтверджується рахунком-фактурою від 10.04.2019 №02/05.

3 метою митного оформлення вказаного автомобіля до Житомирської митниці ДФС подано митну декларацію від 17.04.2019 №UA101070.2019.023217, у якій митну вартість автомобіля визначено за основним методом - за ціною договору.

До митної декларації додано: рахунок-фактуру (інвойс) №02/05 від 10.04.2019, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА20903/2019/25777 від 15.04.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.09.2014; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.04.2019; внутрішній договір (контракт) доручення №ННЕ133306 від 05.04.2019, паспорт громадянина України з відміткою про місце проживання в Україні, копію митної декларації країни відправлення 19DЕ875604194860Е9 від 10.04.2019; паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_4 від 14.09.2009, документи по сертифікації, митна декларація UА101070.2019.023217 від 17.04.2019.

Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 19.04.2019 №UА101000/2019/200132/2, відповідно до якого митну вартість даного автомобіля скориговано та визначено на підставі ст. 64 Митного кодексу України (далі - МК України) за резервним методом визначення митної вартості у розмірі 7801,00 євро. У графі "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" вказано: "Оскільки документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 17.04.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару, а також відсутні відомості про особу, що склала документ. Крім того, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 22.10.2014 № НОМЕР_5 власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру від 10.04.2019 №02/05, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. Декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 МК України. У зв`язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст. 59 МК України. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 16.04.2019 №UA100210/2019/96033 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 7900 €/шт.".

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2019 №UА101070/2019/00331, у зв`язку тим, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально на письмову вимогу митного органу та не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги статей 52, 53 МК України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 19.04.2019 №UА101000/2019/200132/2 дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару.

Вважаючи такі рішення необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом, у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації декларантом вказано "6". Водночас, разом з митною декларацією надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу - за ціною договору, тому помилкове зазначення цифри "6" при одночасному застосуванні декларантом процедури визначення митної вартості за ціною договору не може бути розцінене як відмова від визначення митної вартості за основним методом.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У рішенні про коригування митної вартості товару згідно митної декларації від 19.04.2019 №UА101000/2019/200132/2 вказано: "Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 16.04.2019 №UA100210/2019/96033 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 7900 €/шт."

Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару за такою декларацією дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем за рахунком (інвойсом) від 10.04.2019 №02/05, відповідно до якого ціна продажу склала 4300,00 євро.

Щодо неподання позивачем документу про оплату оцінюваного товару, як це передбачено ч. 2 ст. 53 та ч. 1 ст. 368 МК України, то витребування таких документів є вимогою, що не може бути виконана, оскільки сплата за транспортний засіб здійснена готівкою. Запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався без застосування банківських платежів. Ненадання позивачем банківського платіжного документу не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Доказів на підтвердження існування протилежних обставин відповідач не надав.

Судом встановлено, що позивачем одночасно з митною декларацією в повному обсязі надано до митниці документи, які підтверджують митну вартість товару; тоді як митниця не довела, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару інша.

З рішення відповідача вбачається, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 22.10.2014 №EJ969352 власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру від 10.04.2019 №02/05, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання автомобіля за заявленою митною вартістю підтверджується рахунком (інвойсом) від 10.04.2019 №02/05. Правомірність набуття вказаного автомобіля та правочину (рахунку-фактури від 10.04.2019 №02/05) ніким не оспорено, більше того, він визнаний у Німеччині, оскільки на підставі цього документу даний транспортний засіб знято з обліку та пройдено митний контроль.

Так, під час митного оформлення товару декларантом було подано митну декларацію країни відправлення, в якій декларування товару здійснювалось "Auto-Z.v.T", що вказує на наявність повноважень саме у цієї особи щодо розпорядження автомобілем.

Отже, сумніви у достовірності вказаного в рахунку-фактурі від 10.04.2019 №02/05 правочину, як і сумніви у праві "Auto-Z.v.T" розпоряджатися товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу, є безпідставними.

За таких обставин, суд вважає, що зазначений рахунок-фактура є належним доказом на підтвердження ціни товару та оплати за придбаний автомобіль. Суд відмічає, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Щодо твердження відповідача, що у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 17.04.2019 не вказано місце відправлення товару та маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, суд відмічає таке. Позивачем до Житомирської митниці ДФС було надано довідку про транспортні витрати, відповідно до якої транспортні витрати по доставці вантажного автомобіля, "OPEL" INSIGNIA, номер кузова - НОМЕР_1 , за маршрутом DE - Житомир до кордону України - Львівська митниця складають 50 євро. Відповідачем не спростовано неможливість здійснення транспортування автомобілю у межах заявленої суми.

Аналізуючи норми ст. 53 МК України, суд приходить до висновку, що право органу доходів та зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Тому, неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані документи, які давали змогу органу доходів та зборів достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товару.

Позивачем зазначено, що враховуючи те, що ним були надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості, він відмовився від надання додаткових документів.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 (справа № 809/278/17) зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Крім того, стороною відповідача не доведено і обґрунтованість власних розрахунків, ні нормативно, ні фактично.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат, судом враховується таке.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 03.06.2019 (а.с. 4, 5), позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UА101000/2019/200132/2 від 19.04.2019.

Визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови UА101070/2019/00331 від 22.04.2019.

Стягнути з Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39421140) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 21.10.2019.

Суддя Н.М. Майстренко