Рішення № 85083656, 18.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9427/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить визнати бездіяльність Міністерства оборони України протиправною та зобов`язати Міністерство оборони України виплатити їй одноразову грошову допомогу, яка визначена ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі смерті військовослужбовця, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є матір`ю ОСОБА_2 , захворювання та смерть якого пов`язані із захистом Батьківщини. 08.02.2019 рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом № 13, їй відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час смерті ОСОБА_2 не був військовослужбовцем. Вважає таке рішення протиправним, оскільки допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 в справі № 761/18099/15-а.

Ухвалою судді від 22.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі. 24.09.2019 суд ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

03.09.2019 судом залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Житомирський обласний військовий комісаріат.

19.08.2019 від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що на момент смерті ОСОБА_2 . стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачала право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім`ї загиблих (померлих) осіб, звільнених з військової служби. Крім того, за змістом ст.16-1 та п.5 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, а тому призначення та виплата такої допомоги лише позивачці порушуватиме права інших осіб.

Згідно пояснень Житомирського обласного військового комісаріату від 20.09.2019, відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є правомірною, оскільки син позивачки ОСОБА_2 на час смерті не був військовослужбовцем.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом командира військової частини А 4193 звільнений з посади командира кулеметного взводу роти вогневої підтримки 12 окремого мотопіхотного батальйону 72 окремої механізованої бригади за станом здоров`я з 28.03.2018.

З 05.02.2017 Житомирською обласною медико - соціальною експертною комісією йому було встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки серії 12 ААБ № 025492 від 05.02.2018.

Згідно свідоцтва про смерть № НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витягом з протоколу засідання Військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 234 від 21.08.2018 встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, майора запасу ОСОБА_2 , який приймав участь в АТО, так, пов`язане з захистом Батьківщини.

ОСОБА_1 є матір`ю померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14.11.1975 та є членом його сім`ї, що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області від 13.09.2018 № 719.

У зв`язку із встановленням за життя ОСОБА_2 . 3 групи інвалідності, а також у зв`язку із його смертю, позивач та інші члени сім`ї померлого звернулись до Овруцького об`єднаного військового комісаріату із заявою про виплату їм одноразової грошової допомоги.

08.02.2019 рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №13 (п.3), відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері (позивачці), дружині та сину померлого ОСОБА_2 , оскільки:

- ОСОБА_2 на час смерті не був військовослужбовцем. Стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній на час смерті, передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби;

- батьки та члени сім`ї не мають права на допомогу у зв`язку із встановленням за життя ОСОБА_2 . 3 групи інвалідності, оскільки він за допомогою не звертався і вона йому за життя не призначалась.

Не погоджуючись із відмовою в частині виплати допомоги у зв`язку із смертю сина, викладеною у протоколі № 13 від 08.02.2019, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Досліджуючи спірні відносини у межах позовних вимог, заявлених позивачем, суд виходить із наступного.

Згідно з положеннями статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Приписами пункту 1 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок від 25 грудня 2013 року № 975).

Згідно з пунктом 3 Порядку 25 грудня 2013 року № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; якщо смерть настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби

При цьому суд зазначає, що така допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.

Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 761/18099/15-а.

Суд наголошує, що у цій справі оскаржується рішення відповідача тільки за однією підставою, а саме, невиплата одноразової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_2 .

Як вже встановлено судом, захворювання та смерть колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини.

За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправність відмови, оформленої протоколом відповідача від 08.02.2019№13 (п.3), у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як матері військовослужбовця, смерть та захворювання якого пов`язані із захистом Батьківщини.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги матері померлого сина ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що останній вже не був військовослужбовцем на момент його смерті.

При цьому, згідно ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пунктом 5 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, позивачка, як матір та член сім`ї ОСОБА_2 , має право на призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у відповідній частині, визначеній ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Пунктом 5 Порядку № 975.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача задоволенню не підлягає, натомість суд, встановивши протиправність відмови, визнає таким, що підлягає скасуванню рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 3 протоколу від 08.02.2019 № 13 в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги в зв`язку із смертю ОСОБА_2 .

Водночас, суд відзначає, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги, в тому числі і підстави її виплати та осіб, яким її належить виплатити.

Зокрема, відповідно до п.4 Порядку № 975 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала:

1) під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Згідно пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

1) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

2) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Наведені положення мають бути розглянуті Міністерством Оборони України при вирішенні питання про призначення та виплати одноразової грошової допомоги як позивачці, так і іншим членам сім`ї померлого.

На підставі пунктів 13, 14, 15 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Таким чином, зазначеними приписами законодавства визначений певний порядок розгляду заяви та прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги.

При цьому, суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

Таким чином, позовна вимога зобов`язати Міністерство оборони України виплатити позивачці одноразову грошову допомогу, яка визначена ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі смерті військовослужбовця, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби задоволенню не підлягає.

Проте, з метою захисту порушеного права позивача та у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 3 протоколу від 08.02.2019 № 13, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату та призначення їй одноразової грошової допомоги в зв`язку із смертю її сина ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова