Рішення № 85083069, 16.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 жовтня 2019 р. Справа № 120/2279/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни,

представника відповідача: Загороднюка Дмитра Андрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» (код ЄДРПОУ: 00991485, адреса: вул. Чкалова, 40 «Л», с. Широка Гребля, Хмільницький район, Вінницька область, 22065)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство» (код ЄДРПОУ: 00991485, адреса: вул. Чкалова, 40 «Л», с. Широка Гребля, Хмільницький район, Вінницька область, 22065) до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39402165, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року, складений акт № 1726/1412/00991485 від 17.05.2019 року. На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006701401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку господарських організацій, що вилучається до державного бюджету в розмірі 250613,00 грн. та № 0006691401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 73350,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

11.03.2019 року на адресу суду від представника Головного управління ДФС у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності з вимогами чинного законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2019 року замінено відповідача у даній адміністративній справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не прибула, про дату, час та місце його проведення повідомлялася завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник Головного управління ДПС у Вінницькій області проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень № 988, № 985, № 989, № 986, № 987 від 27.03.2019 року, виданих Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, відповідно до статті 20, пункту 77.1, пункту 77.2 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 1309 від 12.03.2019 року, проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області складено акт № 1726/1412/00991485 від 17.05.2019 року про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, в якому зафіксовані наступні порушення:

- пункту 44.1. статті 44, статті 46, статті 57, підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134, пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 138 від 23.02.2011 року "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями", та пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 в результаті чого, позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету за період з 01.01.0216 року по 21.12.2018 року на загальну суму 58680,00 грн., в тому числі: за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 58680,00 грн.;

- постанови Кабінету Міністрів України № 138 від 23.02.2011 року "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями" та статті 46, статті 57, пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в сумі 200490,00 грн., в тому числі: за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в сумі 200490,00 грн.;

- статті 46, пункту 250.1, пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем не подана звітність по екологічному податку за ІІІ квартал 2018 року по двох стаціонарним джерелам викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в Хмільницьку ОДПІ (Хмільницький район) та в Калинівську ОДПІ (Козятинський район);

- пункту 2 частини 4 статті 6 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в результаті чого позивачем несвоєчасно подано звіт по єдиному соціальному внеску за червень 2017 року;

- пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в результаті чого позивачем несвоєчасно сплачено єдиний соціальний внесок за перевірений період в сумі 10615,44 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0006701401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку господарських організацій, що вилучається до державного бюджету в розмірі 250613,00 грн. та № 0006691401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 73350,00 грн.

Вважаючи вказані податкові рішення-повідомлення протиправними, з метою їх скасування позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до підпунктів 21.1.1-21.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до підпункту 14.1.164 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України план - графік документальних виїзних перевірок - перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

Статтею 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Пунктом 77.3 статті 77 Податкового кодексу України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 77.6 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 77.9. статті 77 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Керуючись пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з нормами статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.11 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Так, методику відображення в бухгалтерському обліку активів та операцій, які мають особливий характер, зумовлений правовим статусом державного і комунального майна та законодавчим регулюванням діяльності суб`єктів державного, комунального секторів економіки й управління об`єктами державної власності визначає Положення «Про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності», що затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 1213 від 19.12.2006 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 року за № 1363/13237.

Норми цього Положення застосовуються підприємствами державного, комунального секторів економіки, а також іншими господарськими організаціями, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності. Державне підприємство "Хмільницьке лісове господарство" є державним підприємством, статутний капітал якого складає 1333800,00 грн. Засновником є Державне агентство лісових ресурсів України, якому належить 100,00 % частки у статутному капіталі підприємства (100,00 % частка державного майна).

Згідно з частиною 9 статті 75 Господарського кодексу України прибуток державних комерційних підприємств розподіляється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог чинного законодавства.

Державні й комунальні комерційні підприємства, згідно з частиною 8 статті 75 та частиною 9 статті 78 Господарського кодексу України, утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов`язаних з їхньою діяльністю. Створення таких фондів не є обов`язковою вимогою.

Статтею першою Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті другої структуру заробітної плати складає:

основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Інструкція зі статистики заробітної плати затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, надає більш детальне визначення заохочувальних та компенсаційних виплат, а саме винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи); премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду; премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об`єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші; премії за виконання важливих та особливо важливих завдань; одноразові заохочення, не пов`язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам`ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі).

Статтею 97 Кодексу законів про працю України та статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Встановлено, що до перевірки Державне підприємство "Хмільницьке лісове господарство" пред`явлено Колективний договір на 2016-2018 роки схвалений конференцією трудового колективу 31.03.2016 року, зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Хмільницької райдержадміністрації за № 12 від 04.04.2016 року. Згідно з додатком № 9 розділу V "Положення про заохочувальні компенсаційні виплати працівникам ДП "Хмільницьке лісове господарство", відповідно до Закону України "Про оплату праці" і Галузевої Угоди, штатним працівникам підприємства, виходячи з фінансових можливостей передбачаються наступні заохочувальні і компенсаційні виплати: заохочення з нагоди ювілейних дат працівників; виділення коштів на здешевлення вартості харчування; заохочення з нагоди державних, релігійних та інших свят; заохочення з нагоди професійних свят; заохочення з нагоди річниці утворення підприємства, тощо; матеріальна допомога всім, або більшості працівникам на оздоровлення, на соціально-побутові потреби, тощо; інші виплати, що мають індивідуальний характер; одноразове преміювання працівників.

Згідно з висновками акта перевірки, Державним підприємством "Хмільницьке лісове господарство", за даними бухгалтерських довідок та аналізу рахунків за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, операції по нарахуванню та виплаті працівникам матеріального заохочення з нагоди свята Великодня було здійснено не за рахунок чистого прибутку відповідно до Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 1213 від 19.12.2006 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 року за № 1363/13237, а за рахунок витрат, в результаті чого зменшено фінансовий результат до оподаткування.

Таким чином, згідно з актом перевірки, безпідставне заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за рахунок завищення інших витрат підприємства на суми нарахованого грошового заохочення, призвело до заниження податку на прибуток.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006701401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку господарських організацій, що вилучається до державного бюджету в розмірі 250613,00 грн. та № 0006691401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 73350,00 грн.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 2 розділу IV Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності», що затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 1213 від 19.12.2006 року сума нарахованої працівникам винагороди, допомога, премії тощо, яка обчислена відповідно до законодавства, установчих і розпорядчих документів з прибутку попереднього звітного кварталу (року) відповідно до фінансового плану, відображається у бухгалтерському обліку за дебетом рахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" і кредитом рахунку 66 "Розрахунки виплатами працівникам".

При цьому, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 08.08.2012 року № 31-08410-07-10/19584 розпорядчим документом підприємства має бути визначено застосування порядку плат, які здійснюються за рахунок прибутку (у тому числі визначати їх вичерпний склад).

Усі інші виплати працівникам, які не визначені установчими і розпорядчими документами підприємства як такі, що виплачуються за рахунок прибутку, обліковуються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 601 від 28.10.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2003 року за № 1025/8346 (далі - ПСБО 26), та включаються до складу витрат підприємства.

ПСБО 26 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплата (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми Положення ПСБО 26 застосовуються роботодавцями - підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту п`ятого ПСБО 26 поточні виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.

Згідно з пунктом 8 ПСБО 26 премії та інші заохочувальні виплати визнаються зобов`язанням через створення забезпечення у звітному періоді, якщо робота, виконана працівниками у цьому періоді, дає їм право на отримання таких виплат у майбутньому.

Колективним договором Державного підприємства "Хмільницьке лісове господарство", а саме пунктом 5.10 встановлено, що з метою посилення матеріальної зацікавленості працівників підприємства щодо підвищення ефективності лісогосподарського виробництва та якості робіт на підприємстві, адміністрація залишає за собою право за погодженням з профспілковим комітетом преміювати працівників (поточне преміювання, виплата винагороди за вислугу років, за підсумками роботи за рік, одноразові заохочувальні виплати, тощо) з урахуванням фінансових можливостей і при наявності коштів.

Так, відповідно до наказу Державного підприємства "Хмільницьке лісове господарство" № 110 від 04.05.2016 року, з фонду оплати праці, виплачено одноразову грошову допомогу кожному штатному працівнику в сумі 2000,00 грн.

Вищевказана одноразова грошова допомога надавалась підприємством лише у складі структури заробітної плати, оскільки під виплати даної категорії, окремо були розроблені відповідні Положення про преміювання та Положення про заохочувальні та компенсаційні виплати працівникам.

Таким чином, суд доходить висновку, що виплати, які проводились позивачем та описані в акті перевірки, відносяться до структури заробітної плати, а тому правомірно віднесені до витрат підприємства на підставі вимог чинного законодавства. Відтак, висновки акта перевірки щодо заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності є необґрунтованими.

З огляду на викладене, винесені податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0006701401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку господарських організацій, що вилучається до державного бюджету в розмірі 250613,00 грн. та № 0006691401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 73350,00 грн. є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006701401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону у сумі 250613,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 200490,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 50123,00 грн., яке прийнято за актом № 1726/1412/00991485 від 17.05.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006691401 від 27.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 73350,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 58680,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 14670,00 грн., яке прийнято за актом № 1726/1412/00991485 від 17.05.2019 року.

Стягнути на користь Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство» судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 4859,44 грн. (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень сорок чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Державне підприємство «Хмільницьке лісове господарство» (код ЄДРПОУ: 00991485, адреса: вул. Чкалова, 40 «Л», с. Широка Гребля, Хмільницький район, Вінницька область, 22065);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Рішення у повному обсязі виготовлено: 22.10.2019 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна