Рішення № 85083064, 22.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 жовтня 2019 р. Справа № 120/2626/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкової вимоги відповідача від 302620-50 від 12.09.2018. Позивач зазначає, що 24.07.2019, формуючи витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, йому стало відомо, що у вказаному реєстрі зареєстровано публічне обтяження - податкова застава на підставі вказаної податкової вимоги. Разом з тим, як зазначає позивач, спірну вимогу а також податкове повідомлення-рішення як підставу винесення вимоги, він не отримував, а тому грошове зобов`язання не узгоджував. Вважає, що оскільки не було узгоджено грошове зобов`язання, передчасне формування податкової вимоги є протиправним.

Ухвалою від 19.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою від 19.09.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання суд замінив первісного відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

17.10.2019 сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Натомість представником відповідача 17.10.2019 була подана заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За визначенням п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

12.09.2018 відповідачем відносно ОСОБА_1 сформовано податкову вимогу від №302620-50 на суму 302838,20 грн.

Як зазначає позивач, про наявність зазначеної вимоги йому стало відомо при формуванні витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, оскільки у вказаному реєстрі зареєстровано публічне обтяження - податкова застава. Підставою даної застави вказано податкова вимога №302620-50 від 12.09.2018, видана Головним управлінням ДФС у Вінницькій області.

Адвокатом позивача з метою звірки даних для нарахування податку та враховуючи факт неотримання податкового повідомлення-рішення, було надіслано запит до Головного управління ДФС у Вінницькій області, стосовно надання відповідачем інформації та доказів щодо направлення позивачеві податкових повідомлень-рішень за 2017-2019 роки. На вказаний запит контролюючий орган листом від 07.08.2019 К/18117/Л/02-32-50-06 повідомлено, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік шляхом формування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2018 відповідно до вимог п.286.5 ст. 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України.

Позивач заперечує проти податкової вимоги від 12.09.2018 №302620-50 на суму 302838,20 грн., вважає таку вимогу передчасною, оскільки відповідач не направляв йому (позивачеві) податкові повідомлення-рішення з розрахунком податкового зобов`язання, тобто не узгоджував з ним податкові зобов`язання. Незгода позивача з вказаною вимогою стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно зі ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Відповідно до п. 2 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму:

узгодженого грошового зобов`язання;

непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

За змістом пункту 1-6 розділу ІІІ наведеного Порядку, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Як видно зі змісту оскаржуваної податкової вимоги, загальна сума податкового боргу платника податків станом на 11.09.2018 становить: 302838,20 грн., у тому числі за основним платежем - 301921,06 грн. (22528,79 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 11010500, 280309,41 грн. за кодом класифікації доходів бюджету 18010700), пеня - 917,14 грн.

Правові засади справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти та розміри ставок, порядок сплати, отримання пільг визначені статтею 266 ПК України.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно з положеннями пп.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

На підставі абз. "а" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Порядок обчислення плати за землю врегульований статтею 286 ПК України.

За приписами п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до даних облікової картки платника податків ОСОБА_1 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) станом на початок 2018 року у позивача рахувалася недоїмка в сумі 37562,05 грн. У зв`язку з частковим погашенням боргу та нарахуванням штрафних санкцій станом на момент прийняття боргу відповідно до даних облікової картки платника податків сума боргу становила 22528,79 грн. При цьому, як видно з даних облікової картки платника податків у зв`язку з частковою сплатою позивачем боргу відбувалося зменшення боргу минулих періодів відповідно до податкового повідомлення-рішення № 230345-13 від 30.06.2017. Штрафні санкції теж були нараховані за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, що виникло на підставі податкового повідомлення-рішення № 230345-13 від 30.06.2017. У зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання нараховано пеню в розмірі 917,14 грн.

Водночас 26.12.2018 позивачеві зменшено нарахування боргу у розмірі 25000 грн. Заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування відповідно до даних облікової картки платника податків ОСОБА_1 станом на кінець 2018 року відсутня. Отже, сума боргу 22528,79 грн., зазначена у вимозі наразі відсутня. Водночас за правилами абзацу другого пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до даних облікової картки платника податків ОСОБА_1 (земельний податок) станом на 2018 рік у позивача була наявна переплата в сумі 161,38 грн. 29.08.2018 нараховано податок на майно відповідно до податкового повідомлення-рішення № 146545-5002-0228 від 30.06.2018 в сумі 280091,48 грн., зменшено переплату на суму 16138 грн., нараховано податок на майно відповідно до податкового повідомлення-рішення № 146546-5002-0228 від 30.06.2018 в сумі 147,6 грн., нараховано податок на майно відповідно до податкового повідомлення-рішення № 146547-5002-0228 від 30.06.2018 в сумі 88,05 грн., нараховано податок на майно відповідно до податкового повідомлення-рішення № 146548-5002-0228 від 30.06.2018 в сумі 143,66 грн. На підставі вказаних податкових повідомлень рішень виник податковий борг в сумі 280309,41 грн.

Відповідачем до матеріалів справи додано податкові повідомлення-рішення від 06.04.2018 № 146545-5002-0228 на суму 280091,48 грн., № 146546-5002-0228 на суму 147,6 грн., № 146547-5002-0228 на суму 88,05 грн., № 146548-5002-0228 на суму 143,66 грн. Як доказ направлення вказаних рішень за місцем реєстрації позивача додано копію конверта, який повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою поштового відділення зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання", який направлявся на адресу: м. Вінниця, вул. Мічуріна , 58. Відтак, доводи позивача про ненаправлення йому податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими.

Відповідно до приписів п. 42.4 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак, вказані вище податкові-повідомлення рішення вважаються врученими позивачеві. Доказів їх оскарження/скасування станом на день розгляду справи до суду не надано.

Положення ч. 1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович