Рішення № 85082618, 18.10.2019, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1087/19

Провадж.№ 2/481/347/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.2019 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого-судді Вжещ С.І.,

при секретарі Юхименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

15.08.2019 року до Новобузького районного суду надійшов цивільний позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до відповідачки ОСОБА_1 за яким позивач просив ухвалити судове рішення про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 06.09.2010 року, у розмірі 11698,38 грн. та судових витрат по справі.

22.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.10.2019 року відповідачка направила до суду відзив на позов згідно з яким пред`явлений до неї позов не визнала, посилаючись на безпідставність нарахованих відсотків, пені та штрафу, оскількив заяві про видачу кредитних коштів від 13.03.2013 року, яку вона підписувала, не передбачено взагалі сплату відсотків та будь-якої неустойки за кредитом. Окрім того, посилаючись на сплив строків позовної давності, просила також застосувати наслідки загальної та спеціальної позовної давності та відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у згаданому відзиві на позов, остання просила розглядати справу за її відсутності.

Оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до такого висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 06.09.2010 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 10) і отримала кредит у розмірі 1200,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 5-8) ОСОБА_1 порушувала графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала та внаслідок чого виникла заборгованість.

Зокрема, відповідно до вимог позовної заяви, станом на 15.07.2019 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед банком за вищевказаним кредитним договором становила 11698,38 грн. з яких:

625,98 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

7389,14 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

2650,00 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.

500,00 грн. штраф (фіксована частина);

533,26 грн. штраф (процентна складова).

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50000035681955 ОСОБА_1 , з якою також відповідачка була ознайомлена під розпис, за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків позичальнику нараховується пеня у розмірі 1 % від суми заборгованості, а також штрафів у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Тому з врахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України заборгованість по пені повинна складати 75,12 грн., яка розраховується за формулою (заборгованість за тілом кредиту х процентну ставку пені на х 12 місяців (625,98 грн. х 1 % х 12).

Розмір штрафів становить 531,30 грн., з яких 500 грн. - фіксована частина, 31,30 грн. - процентна складова, яка розраховується за формулою: (заборгованість за тілом кредиту х 5% = (625,98 грн. х 5%).

Позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З цього приводу суд вказує таке.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві та довідці про умови кредитування домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника та довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки, підписаних відповідачкою від 06.09.2010 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань на суму понад 100 грн.

Відтак, слід відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Отже, загальна сума заборгованості відповідачки за Договором від 06.09.2010 року, станом на 15.07.2019 року, становить 1232,40 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту, у розмірі 625,98 грн., пені за прострочене зобов`язання - 75,12 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 31,30 грн.

Укладений між сторонами кредитний договір від 13.03.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.09.2010 року знайшли підтвердження при судовому розгляді лише у розмірі 1232,40 грн., а тому вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи позицію відповідачки щодо спливу строків загальної позовної давності стосовно вимог про стягнення суми тіла кредиту, суд дійшов такого.

Статтями 526, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З розрахунку заборгованості, що маються у справі, вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 востаннє вносила кошти в рахунок погашення кредиту (200 грн.) ще 17.03.2017 року.

Зважаючи на те, що відповідачка за умовами вказаного договору щодо щомісячного погашення кредитних коштів, повинна була внести черговий платіж до 01.04.2017 року, а тому у зв`язку з невиконанням вказаного зобов`язання, саме з цієї дати почав перебіг строку загальної позовної давності.

Відтак, приймаючи до уваги те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пред`явив відповідний позов 15.08.2019 року, а тому загальний строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України не сплив.

За таких умов доводи відповідачки щодо спливу строків загальної позовної давності та наявності підстав для застосування наслідків спливу таких строків не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді справи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути на користь позивача судові витрати понесені останнім на оплату судового збору, але пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, оскільки позов підлягає задоволенню лише на 10,53% від заявлених вимог, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 202,28 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано в АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) суму боргу за кредитним договором б/н від 06.09.2010 року у розмірі 1232 (одної тисячі двісті тридцять дві) гривні 40 копійок та частину сплаченого позивачем судового збору в розмірі 202 (двісті дві) гривні 28 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано .

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений 28.10.2019 року.

Позивач : АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)

Відповідач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Вжещ С.І.