Рішення № 85080245, 09.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019 Справа № 908/2043/19

м. Запоріжжя

За позовом: Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)», код ЄДРПОУ 08563501 (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, 1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення суми 183575,68 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Морозов В.С., довіреність № 5 від 01.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», про стягнення суми 183575,68 грн., внесеної позивачем на рахунок відповідача як плановий платіж за договором.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 09.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2043/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 14.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2043/19 (номер провадження 9/123/19) за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.09.2019. За наслідками судового засідання 03.09.2019, в якому були присутні представники сторін, судом було оголошено перерву до 09.10.2019 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 04.09.2019 позовну заяву на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України залишено без руху. 17.09.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи у раніше визначені судом дату та час, а саме: 09.10.2019 об 11 об год. 00 хв.

В судовому засіданні 09.10.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд зазначає, що в період з 15.10.2019 по 21.10.2019 включно суддя перебувала на лікарняному у зв`язку із чим повний текст рішення складено на підписано 22.10.2019.

26.09.2019 від позивача надійшло «Доповнення до позовної заяви на збільшення інфляційних витрат» із розрахунком інфляційних збитків, згідно з яким позивач зазначив, що ним здійснено перерахунок на збільшення суми позову з урахуванням інфляційних витрат.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, позивач вправі збільшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання. У даній справі перше судове засідання відбулось 03.09.2019. До початку першого судового засідання у даній справі № 908/2043/19 відповідної заяви від позивача не надходило.

Предметом розгляду у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 183575,68 грн., внесеної позивачем на рахунок відповідача як плановий платіж за договором.

З огляду на викладене та враховуючи приписи ст. 118 ГПК України «Доповнення до позовної заяви на збільшення інфляційних витрат», яке подане позивачем, залишено судом без розгляду.

У судовому засіданні 03.09.2019 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. Відповідно до умов укладеного сторонами договору № 463 від 11.12.2018 та виставленого рахунку № 463/12а від 12.12.2018 позивач перерахував на користь відповідача кошти за споживання електроенергії у грудні 2018, з яких за спожиту електроенергію було зараховано 195124,32 грн., залишок коштів в розмірі 183575,68 грн. залишився на рахунку відповідача як плановий платіж. На початку 2019 року на території Вільнянського району Запорізької області для юридичних осіб змінився постачальник електричної енергії з ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Вільнянського РЕМ на ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». З 01.01.2019 анульовано ліцензію постачальників електричної енергії за регульованим тарифом. У зв`язку із цим позивачем було укладено з новим постачальником договір № К9-19/60_463 від 18.02.2019. На адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» неодноразово направлялися листи з вимогою повернути залишок зайво перерахованих коштів в сумі 183575,68 грн., відповіді на які отримано не було. Наявність вказаної заборгованості визнається та підтверджується відповідачем згідно з актом взаємних розрахунків від 20.06.2019. На підставі викладеного, ст.ст. 509, 525, 526, 623 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Відповідач зазначив, що внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році коштів на оплату за електроенергію у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість. Надлишково сплачені споживачами кошти відповідно до встановленого алгоритму зараховувались на поточний рахунок оптового постачальника електроенергії – ДП «Енергоринок», відкрити у ПАТ «Державний ощадний банк України». ПАТ «Запоріжжяобленерго» неодноразово подавало уповноваженому банку документи на переказ з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, проте ПАТ «Державний ощадний банк України» безпідставно повертав без виконання платіжні доручення. Постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1833, яка набрала чинності з 01.01.2019, встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, якою не передбачено такий напрямок використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості), а тому ПАТ «Запоріжжяобленерго» вимушено відшукувати додаткові джерела для покриття зазначених витрат. З наведених підстав просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)».

Відповідачем також подано заяву про розстрочення виконання судового рішення, в якій останній зазначив, що на цей час Товариство знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявністю багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, тому має підстави для звернення до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду. У ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також для виконання рішення у справі єдиним платежем. Така складна ситуація утворилась не з вини відповідача. Станом на 01.07.2019 дебіторська заборгованість споживачів за відпущену до 01.01.2019 електричну енергію складає 1693,8 млн. грн. У зв`язку з падінням рівня платоспроможності споживачів електричної енергії, на даний час існує велика заборгованість, систематичне порушення умов розрахунків, внаслідок чого зросла заборгованість відповідача перед ДП «Енергоринок» становить 412,4 млн. грн. Критичний фінансово-господарський стан підтверджується висновком судового експерта Давидової О.В. № 282 від 17.05.2018. За наслідками дослідження встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники характеризують фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. Велика частина дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансові стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства. Відповідач не може погасити свої короткострокові зобов`язання та не має резервів для розширення діяльності, чистий фінансовий результат товариства за 2017 рік є збиток. ПАТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством державного сектору економіки та включено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Розпорядження КМУ від 16.01.2019 підприємство включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12. ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення скрутного фінансового становища відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору, та як наслідок загрози у функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України. На підставі викладеного, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на 12 календарних місяців.

ДУ Софіївська виправна колонія (№55)» було надано заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення у якій, зокрема, зазначено, що позивач утримується за рахунок коштів державного бюджету, отже перераховані ПАТ «Запоріжжяобленерго» кошти є бюджетними коштами та повинні бути повернуті установі в повному обсязі; посилання відповідача на неплатоспроможність є безпідставним. У розстроченні виконання судового рішення позивач просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Постачальник електричної енергії, відповідач у справі) та Державною установою «Софіївська виправна колонія (№55)» (Споживач, позивач у справі) було укладено договір № 463 про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти.

Згідно з розділом 1 договору Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.4. договору розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно Додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов Додатку № 7 «Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку».

Згідно з п. 3 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до договору, споживач має право самостійно зробити до кінця поточного розрахункового періоду попередню оплату за активну електроенергію, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді. Передплата здійснюється споживачем після одержання письмової згоди постачальника електричної енергії (п.3.1). У разі відсутності попередньої оплати Споживач має право здійснити протягом розрахункового періоду планові платежі за споживану електричну енергію (п. 3.2).

Згідно з п. 6 Додатка № 4 за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електричну елегію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем Акта про спожиту протягом розрахункового періоду електричну елегію з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Укладенню вказаного договору передував договір між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Державною установою «Софіївська виправна колонія (№55)» від 12.01.2018 № 463 про постачання електричної енергії.

Як свідчать матеріали справи, позивач згідно з платіжними дорученнями № 1831 від 17.12.2018 на суму 17000,00 грн. та № 1863 від 19.12.2018 на суму 361700,00 грн. перерахував на рахунок ПАТ «Запоріжжяобленерго» оплату за електричну енергію за грудень 2018 в загальному розмірі 378700,00 грн. на підставі договору від 11.12.2018 № 463 та рахунку №463/12а від 12.12.2018.

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ “Запоріжжяобленерго” ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом».

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ “Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ “Запоріжжяобленерго”, та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ “Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».

18.02.2019 позивачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з постачальником – ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». У п. 13.1 цього договору узгоджено, що його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, починаючи з 01.01.2019.

ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» у лютому, травні та червні 2019 року зверталася до ПАТ «Запоріжжяобленерго» з листами «Про повернення залишку коштів» (т. 1 а.с.64-67) з вимогою повернути зайво перераховані у грудні 2018 року кошти в розмірі 183575,68 грн., шляхом їх перерахування на рахунок ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

20.06.2019 ДУ «Софіївська виправна колонія (№55)» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію згідно договору №463 11.12.2018, згідно з яким сальдо на користь позивача склало 183575,68 грн.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В частині 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ГПК України).

Відповідно до змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

За змістом ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як було наведено вище, відповідно до постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ “Запоріжжяобленерго” анульовано ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії електричними мережами, а також постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Тобто ПАТ “Запоріжжяобленерго” з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з п. 56 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Відповідно до ч.1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.

Як вказує позивач, із загальної суми 378700,00 грн., перерахованої на підставі договору в якості передплати, за фактично спожиту електроенергію у грудні 2018 було зараховано 195124,32 грн., залишок коштів у розмірі 183575,68 грн. залишився на розрахунковому рахунку відповідача як плановий платіж.

Як вказав позивач, що не заперечно відповідачем, зайво перераховані позивачем у грудні 2018 року грошові кошти у якості попередньої оплати за електричну енергію ПАТ “Запоріжжяобленерго” не повернуто. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго” перед позивачем станом на 01.01.2019 склала 183575,68 грн.

Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач вказані грошові кошти позивачу не повернув, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 183575,68 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо неможливості повернення вказаних грошових коштів у зв`язку із знаходженням їх в розпорядженні ПАТ «Державний ощадний банк України» та посилання на те, що останній не здійснює повернення цих грошових коштів, не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку повернути ці кошти.

Гарантоване право позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів не може ставитись в залежність від невиконання Банком платіжних доручень на повернення коштів та неврегульованість питання щодо повернення коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання і, відповідно, не є підставою для відмови у задоволенні поданого ним позову.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідачем подано заяву про розстрочення виконання судового рішення зі сплати боргу на 12 календарних місяців. Вказану заяву відповідач підтримав також у судовому засіданні.

Позивач з наданням розстрочення виконання судового рішення категорично не погодився, що відображено у письмовому запереченні за заяву відповідача.

За змістом ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання.

Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на дванадцять календарних місяців, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У преамбулі та статті 6 §1 Конвенція гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина “судового розгляду”.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

В силу ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Отже, при вирішенні питання про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду, необхідно виходити із дотримання балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі.

У зв`язку з чим, суд також бере до уваги наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Звертаючись з заявою про розстрочку виконання рішення, боржник не надав жодних гарантій, що рішення господарського суду буде ним виконуватись, не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення протягом зазначеного часу. Тобто, суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі. При цьому, суд бере також до уваги категоричну незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення, а також те, що Державна установа “Софіївська виправна колонія (№55)” є державною установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету, отже перераховані відповідачу кошти є бюджетними. Скрутний фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов`язань перед кредитором.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, код ЄДРПОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) на користь Державної установи “Софіївська виправна колонія (№55)”, код ЄДРПОУ 08563501 (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1) суму 183575 (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 68 коп. заборгованості, суму 2753 (дві тисячі сімсот п`ятдесят три) грн. 64 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва