Рішення № 85080215, 22.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2019Справа № 910/11493/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11493/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідністю "Сота Україна"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

22 серпня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідністю "Сота Україна" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 21.08.2019 року до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю від 03.09.2018 року в сумі 30 954,91 грн., з них: пені - 23 234,34 грн. (двадцять три тисячі двісті тридцять чотири гривні 34 копійки), інфляційних витрат - 3711,39 грн. (три тисячі сімсот одинадцять гривень 39 копійок) та 3% річних - 4009, 18 грн. (чотири тисячі дев`ять гривень 18 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем в повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі № 910/6203/19, тому позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за договором поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю від 03.09.2018 року в сумі 30 954,91 грн. нараховані за період з 09.05.2019 року по 08.08.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/11493/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052020666 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 року у справі № 910/11493/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 30.08.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 16.09.2019 року (включно).

13.09.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на здійснення позивачем невірного розрахунку пені та інфляційних витрат. Також оскільки строк прострочення оплати товару незначний, відповідачем частково погашено заборгованість, а позивачем не надано доказів понесення реальних збитків внаслідок прострочення відповідачем, АТ "Українська залізниця" просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%. Крім того, відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним, оскільки спір у даній справі визнаний малозначним (незначної складності), у зв`язку з чим відповідач просить зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу до 500,00 грн.

24.09.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Окрім того, позивачем заперечувалось проти зменшення розміру штрафних санкцій.

08.10.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на здійснення позивачем невірного розрахунку пені та інфляційних витрат. Також оскільки строк прострочення оплати товару незначний, відповідачем частково погашено заборгованість, а позивачем не надано доказів понесення реальних збитків внаслідок прострочення відповідачем, АТ "Українська залізниця" просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. Крім того, відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним, оскільки спір у даній справі визнаний малозначним (незначної складності), у зв`язку з чим відповідач просить відмовити у витратах позивача на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідністю "Сота Україна" (надалі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

В п. 1.2. договору визначено найменування (номенклатура, асортимент) товару: код ДК 021:2015 - 14620000-3-сплави: сталь листова 5х1500х600мм ст. 09Г2С.

За умовами п. 1.3. договору, кількість товару складає 110 т і визначається у специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.2. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

На виконання умов договору поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю від 03.09.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 597 828,83 грн., що підтверджується видатковими накладними № 864 від 05.09.2018 року на суму 67 629,83 грн. та № 1061 від 26.12.2018 року на суму 530 199,00 грн. Товар за вказаними вище видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на видаткових накладних.

18.10.2018 року та 19.10.2018 року відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар на загальну суму 67 629,84 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість в розмірі 530 199,00 грн.

14.05.2019 року ТОВ "Сота Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з АТ "Українська залізниця" заборгованості за договором поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю від 03.09.2018 року у розмірі 584 181,26 грн., з них: основного боргу - 530 199,00 грн., пені за період з 26.04.2019 року по 08.05.2019 року - 30 591,76 грн., інфляційних втрат 18 291,87 грн. та 3% річних - 5098,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 року позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" суму основного боргу - 530 198,99 грн., суму пені - 30 497,33 грн., суму 3% річних - 5098,63 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 18 253,32 грн., суму судового збору - 8760,73 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановленими згідно вказаного судового рішення є обставини щодо заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю від 03.09.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 08.08.2019 року відповідач перерахував на користь позивача 530 199,00 грн., проте без сплати штрафних санкцій, зважаючи на сплату відповідачем на користь позивача вказаної суми боргу лише 08.08.2019 року, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за договором поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю від 03.09.2018 року в сумі 30 954,91 грн. нараховані за період з 09.05.2019 року по 08.08.2019 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст.ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

З огляду на положення п. 4.2. договору обов`язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар, а прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару за вказаною вище видатковою накладною у останнього виникло після спливу названого строку.

З урахуванням умов договору та положень чинного цивільного законодавства, суд дійшов висновку про порушення відповідачем свого обов`язку з оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 8.2. договору визначено, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Факт наявності прострочення відповідача щодо вчасної оплати вартості отриманого за договором товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 23 234,33 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 0,01 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Отже, право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за травень 2019 року виникло би по закінченню травня 2019 року у червні 2019 року на підставі повідомлення Державної служби статистики України про індекс споживчих цін у травні 2019 року.

Разом з цим, у визначений позивачем період прострочення грошового зобов`язання відповідачем тривало менше місяця (з 09.05.2019 року по 31.05.2019 року), у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат нарахованих за період з 09.05.2019 року по 31.05.2019 року задоволенню не підлягають.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3965,60 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 43,58 грн. позивачу належить відмовити.

Поряд з викладеним, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Оскільки сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (у відповідності до п.п. 3.1., 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14, постанови Верховного Суду України № 6-49цс12 від 06.06.2012 року, № 6-38цс11 від 24.10.2011 року, постанови Вищого господарського суду України від 28.08.2017 року у справі № 910/1764/17), то відповідно заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій розглядається судом виключно в частині, що стосується стягнення пені.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, в контексті означеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, всупереч вищевикладеного, відповідачем не було доведено суду таких обставин як, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Тобто, з наведеного полягає, що на момент вирішення спору по суті у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру пені у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку відмовити Акціонерному товариству «Українська залізниця» в зменшенні розміру пені як такого, що позбавлено належного доказового обґрунтування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 27 199,93 грн. з них: пені - 23 234,33 грн. (двадцять три тисячі двісті тридцять чотири гривні 33 копійки) та 3% річних - 3965,60 грн. (три тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1687,97 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

10.09.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. та надано документи в підтвердження їх понесення.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

11.02.2019 року між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Право Групп» (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 11-02/19-ЮО (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом договору є здійснення виконавцем в інтересах клієнта певних видів адвокатської діяльності та надання виконавцем клієнту видів правової допомоги, що наведені у договорі.

Згідно з п. 4.1. договору сума винагороди (гонорару), порядок проведення розрахунків та кількість (об`єм) правової допомоги, що надається клієнту щомісяця або по конкретній справі, встановлюється додатком до цього договору.

Адвокатським об`єднанням «Право Групп» адвокату Єрмак Л.Б. 01.08.2019 року виданий ордер серії КС № 413422 на надання правової допомоги ТОВ «Сота Україна» у Господарському суді міста Києва.

Наявним в матеріалах свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2845 від 12.03.2008 року підтверджується, що Єрмак Л .Б. є адвокатом.

09.09.2019 року між клієнтом та виконавцем складено акт приймання-передачі наданих послуг № 53, відповідно до якого виконавцем надано наступні юридичні послуги:

- вивчення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин та операцій між ТОВ «Сота Україна» та АТ «Українська залізниця» по договору поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю від 03.09.2018 року - півгодини;

- формування правової позиції у справі - півгодини;

- підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення на користь ТОВ «Сота Україна» пені, 3% річних та інфляційних витрат по договору поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю від 03.09.2018 року в загальній сумі 30 954,91 грн. - 1 година;

- проведення розрахунків сум 3% річних та інфляційних втрат по договору поставки № СВРЗ-03-22-18-95/ю від 03.09.2018 року та їх письмове оформлення - 1 година.

Вартість послуг виконавця за цим актом складає 3000,00 грн. за 3 (три) години роботи адвоката.

Згідно платіжного доручення № НД2696 від 09.09.2019 року позивач згідно договору перерахував Адвокатському об`єднанню «Право Групп» кошти в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2636,08 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота України» (ідентифікаційний код 41323412, адреса: 04111, м. Київ, вул. Черняховського, 29) грошові кошти: пені - 23 234,33 грн. (двадцять три тисячі двісті тридцять чотири гривні 33 копійки), 3% річних - 3965,60 грн. (три тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок), судовий збір - 1687,97 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят сім гривень 97 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу - 2636,08 грн. (дві тисячі шістсот тридцять шість гривень 08 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.10.2019р.

Суддя О.В. Котков