Ухвала суду № 8508007, 16.03.2010, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Кармазіна Ю.М., суддів Гриціва М.І. та Міщенка С.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за ч. 3 ст. 212 КК України на пять років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, повязані з веденням бухгалтерського обліку та виконанням адміністративно господарських функцій, на строк два роки, з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання і додаткового покарання у виді конфіскації майна з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку і покладенням на неї обовязків, передбачених п. п. 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 змінено: виключено з його мотивувальної частини посилання на оголошенні в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_5 на досудовому слідстві. Виключено з резолютивної частини вироку призначення покарання ОСОБА_4 з конфіскацією належного їй майна. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженою за ч. 3 ст. 212 КК України на пять років позбавлення волі з позбавлення права обіймати керівні посади, повязані з веденням бухгалтерського обліку і виконанням адміністративно господарських функцій, на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що вона в період із 1 грудня 2000 року до 17 червня 2002 року, виконуючи обовязки головного бухгалтера ППКП «Тамерлан», що знаходилось за адресою: смт. Покровське, Покровський р-н Дніпропетровська область, будучи посадовою особою, на яку згідно з п. п 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» № 77\97 від 18 лютого 1997 року покладено відповідальність за фінансово господарську діяльність, надання до державної податкової інспекції податкових декларацій, бухгалтерських звітів, у період з 1 грудня 2000 року по 17 червня 2002 року в порушення вимог п. 8 ст. 14, ст. 4 Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування» № 77/97 від 18 лютого 1997 року; п. п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 3 квітня 1997 року зі змінами і доповненнями; п. п 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, п. 8.2 ст. 8, п п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283\97 від 22 травня 1997 року, з метою умисного ухилення від сплати податків з корисних мотивів в інтересах свого підприємства завищила валові витрати і податковий кредит підприємства, знизивши обєкт оподаткування, шляхом відображення в податковому звіті необєктивних сум податку на прибуток і додану вартість, внаслідок чого навмисно ухилилась від начислення і сплати до державного бюджету податку на прибуток і додану вартість на загальну суму 86955грн. 26 коп., що складає особливо великий розмір.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Вказує на те, що інкримінований їй злочин вона не вчиняла.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

За змістом касаційної скарги засуджена ОСОБА_4 оспорює фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом.

Суд належно обґрунтував свій висновок про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідними доказами, які отримано згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства та які детально викладено у вироку.

Зокрема, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 в ухиленні від сплати податків узгоджується з даними, що містяться в акті № 62-23-20292594/ДСК від 29.12.2003 року «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПВКП «Тамерлан» за період із 01.10.2000 року по 30.09.2003 року щодо несплати зазначеним підприємством податку на додану вартість у сумі 53155 грн. 26 коп. і податку на прибуток підприємства в сумі 33800 грн. (т 1, а.с. 4-18); податкових деклараціях з ПДВ і податку на прибуток підприємства (т 1, а.с. 72-112); рішенні щодо застосування фінансових санкцій (т 1, а.с. 37); податкових накладних, платіжних дорученнях, тощо.

Крім того, як убачається з показань свідка ОСОБА_6, яка виконувала обовязки головного бухгалтера ПВКП «Тамерлан» на момент проведення перевірки Покровською міжрайонною ДПІ, факт несплати підприємством податків на додану вартість і прибуток підприємства дійсно мав місце, про що свідчить її підпис в акті «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПВКП «Тамерлан» за період із 01.10.2000 року по 30.09.2003 року (т. 3, а.с. 19-21, 230).

Аналогічні пояснення давали свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Отже, дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 КК України кваліфіковані правильно, а покарання їй призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією засудженої, перевірив наведені у ній доводи, які є аналогічними доводам її касаційної скарги, і визнав їх необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_4 відмовити.

С у д д і:

Ю.М. Кармазін М.І. Гриців С.М. Міщенко