Ухвала суду № 85079657, 21.10.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

21.10.2019 Справа № 905/839/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.., при секретарі судового засідання Барбаш Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” про видачу дубліката наказу господарського суду Донецької області від 26.04.2016 у справі №905/839/16 та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання

у справі за позовом: публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідача: фізичної особи – підприємця Зайченко Наталії Павлівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості в сумі 101506,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з`явився

від відповідача (боржника): не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2016 по справі №905/839/16 позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 101506,84 грн., з яких 40300,00 грн. – заборгованість за кредитом, 43172,96 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 9329,08 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 8704,80 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом ,задоволені частково.

Стягнуто з фізичної особи – підприємця Зайченко Наталії Павлівни, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” заборгованість за кредитом в сумі 40300,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 43172,96 грн., заборгованість за комісією за користування кредитом в сумі 8704,80 грн., пеню в сумі 16,37 грн., судовий збір в сумі 1382,91грн.

26.04.2016 на виконання вказаного рішення господарським судом видані відповідні накази.

08.10.2019 на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” про видачу дубліката наказу господарського суду Донецької області від 26.04.2016 у справі №905/839/16 та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою суду від 11.10.2019 вищезазначену заяву призначено до розгляду на 21.10.2019.

Представник сторін в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до приписів ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Враховуючи дату судового рішення (11.04.2016) видача наказу мала проводитися у відповідності до положень ст.116 Господарського процесуального кодексу України в редакції яка діяла до 15.12.2017, чинній на час набрання законної сили рішенням у справі №905/839/16.

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред`явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії наказу від 26.04.2016 про примусове виконання рішення по справі № 905/839/16, наказ був дійсний для пред`явлення до 26.04.2017.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 Розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній станом на теперішній час, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній станом на теперішній час, наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби. Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення.

Пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Відновлення процесуального строку означає лише, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений. Тобто відновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується. Питання про відновлення строку може бути порушено лише після закінчення процесуального строку.

Відновлення процесуального строку являє собою визнання судовим органом (суддею) дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними.

Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин.

У такому випадку, обов`язковому встановленню підлягають обставини, які заважали стягувачу пред`явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк.

Відповідно до п.5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №14041-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» №14041-VIII від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання (ч.4 ст.12 цього Закону).

У поданій заяві заявник просив визнати поважними причини пропуску пред`явлення виконавчого документу до виконання поважними з огляду на те, що з 2014 року місто Донецьк є тимчасово окупованим, а виконавчі листи раніше в АТ «ПриваБанк» надсилалися до регіонального управління, а саме за адресою м. Донецьк, вул. Артема, 63.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, оригінали наказів від 26.04.2016 про примусове виконання рішення від 11.04.2016 по справі № 905/839/16 були отримані представником позивача за довіреністю Железняковою І.М., що підтверджується її підписом на зворотньому боці копій вказаних наказів.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тож, за змістом ст.74 ГПК України обов`язок доказування покладається на зацікавлену сторону, в даному випадку на заявника (стягувача).

У поданій заяві заявник, посилаючись на пропуск пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не надав обґрунтованих доказів поважності пропуску строку пред`явлення наказу до виконання та взагалі не зазначив обставин в обґрунтування поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, що є важливим у вирішенні питання поновлення такого строку за умови його дійсного пропущення.

Так, до заяви про видачу дублікату наказу заявником надано довідку Слов`янського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 3244 від 10.12.2018, підписану в.о. начальником відділу Антоновим О.В., відповідно до якої станом на 10.12.2018 у Слов`янському міськрайонному відділі ДВС не перебував та не перебуває на виконанні наказ господарського суду Донецької області про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» у сумі 92 194,13 грн.

Також в матеріалах справи наявна довідка про втрату виконавчого документу б/н від 03.10.2019, підписана заступником керівника напрямку Credit Collection АТ КБ “ПриватБанк», відповідно до якої наказ про примусове виконання рішення від 26.04.2016 по справі № 905/839/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором, втрачено і до виконання не пред`явлено.

За висновками суду, не вчинення дій, спрямованих на реалізацію свого права на примусове виконання рішення, протягом більше трьох років, не свідчить про наявність у скаржника обставин, що можуть бути визнані в якості поважних причин пропуску процесуального строку, оскільки такі дії зумовлені суб`єктивними обставинами.

Суд зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, в клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Втім, заявником у заяві про видачу дублікату наказу та поновлення строку на його пред`явлення про наявність поважності причин пропуску процесуального строку у встановленому порядку не наведено, документально не підтверджено.

Суд зазначає, що окрім права на судовий захист, складовою якого є виконання судових рішень, Конвенція 1950 року про захист прав людини і основоположних свобод передбачає необхідність дотримання принципу юридичної визначеності, який згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини є одним з фундаментальних елементів верховенства права в значенні §1 статті 6 Конвенції («Совтрансавто Холдінг проти України», п.72; «Рябих проти Росії», п.66; «Брумареску проти Румунії», п.61 та інші). В рішенні «Васильєв проти України» зазначено, що коли мають місце спеціальні судові процедури, практика Європейського Суду, за дуже незначним винятком, оцінює їх з точки зору сумісності з принципом юридичної визначеності.

Разом з тим, розглядаючи підстави поновлення процесуальних строків, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), у справі "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99), у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03).

В свою чергу, принцип юридичної визначеності гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. У широкому розумінні принцип юридичної визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення, перш за все, стабільного правового становища суб`єкта. Цей принцип означає вимогу щодо чіткості підстав, цілей і змісту нормативних приписів, особливо тих із них, що адресовані безпосередньо громадянам (юридичним особам), які повинні мати можливість упевнено передбачати правові наслідки своєї поведінки.

З урахуванням наведеного, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення наказу до виконання, як і строк позовної давності, переслідує мету забезпечення правової певності через унеможливлення позитивного судового розгляду відповідного питання зі спливом певного часу та за умови не доведення поважності причин пропуску встановленого законом строку (див. рішення «Джей.Ей.Пай Оксфорд Лтд проти Сполученого Королівства»).

Наявність права сторони на поновлення порушених прав не є безумовною підставою для здійснення судового захисту у даному випадку шляхом задоволення заяви про поновлення строків на пред`явлення наказу до виконання, поданої з пропуском строку для пред`явлення судового наказу до виконання майже два роки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зазначені стягувачем у поданій заяві причини пропуску строку для пред`явлення наказу від 26.04.2016 по справі №905/839/16 до виконання, який сплинув 26.04.2019 (з урахуванням положень п.5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження), не можуть бути визнані поважними, а тривалість пасивної поведінки стягувача щодо реалізації своїх прав на примусове виконання рішення суду не може бути виправданою.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” в частині вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа по справі № 905/839/16 до виконання.

Суд зазначає, що п.п. 19.4 п. 19 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання та за умови справляння судового збору у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2018 у справі № 6/256 та від 11.05.2018 у справі № 35/189-08.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволення заяви публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” в частині вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа по справі № 905/839/16, відсутні підстави для видачі дублікату наказу господарського суду Донецької області від 26.04.2016 у справі №905/839/16.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” про видачу дубліката наказу господарського суду Донецької області від 26.04.2016 у справі №905/839/16 та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - відмовити.

У судовому засіданні 21.10.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.10.2019.

Ухвала набрала законної сили в день її винесення судом 21.10.2019.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова