Рішення № 85077013, 15.10.2019, Дружківський міський суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Номер провадження 2/229/478/2019

Справа № 229/1425/19

15 жовтня 2019 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю: секретаря судового

засідання Слободкіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку,-

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2019 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

У своїй позовній заяві вказала, що 15 травня 2017 року вона була звільнена за угодою сторін з ПАТ «Українська залізниця» на підставі наказу №316/ДНС-ОС від 15 травня 2017 року, де працювала інженером 1 категорії відділу перевезень у регіональній філії роботодавця. В грубе порушення вимог Закону, щ лютого 2017 року заробітна плата їй роботодавцем перестала виплачуватися, при звільнені з нею не було проведений остаточний розрахунок: за лютий 2017 року в сумі 5702,09 грн. по заробітній платі; за березень 2017 року в сумі 5005,24 грн. по заробітній платі; за квітень 2017 року в сумі 4119,19 грн. по заробітній платі; за травень 2017 року в сумі 7161,93 грн., з них 5428,50 грн – компенсація за 22 дні невикористаної відпустки та 1733,43 грн. заборгованість по заробітній платі за травень 2017 року. Вказана заборгованість по остаточному розрахунку при звільненні в сумі 21988,45 грн. до теперішнього часу їй не була виплачена. Відповідно до ст.43 Конституції України, кожний громадянин має право на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Згідно зі ст.15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінка, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умов запровадження та розміри надбавок, премій, та ін., встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами. Отже, у супереч ст.116 КЗпП України, її роботодавець не здійснив з нею повний розрахунок в день її звільнення.

Позивачка просить стягнути на її користь з відповідача: заборгованість по заробітній платі: за лютий 2017 року в сумі 5702,09 грн. по заробітній платі; за березень 2017 року в сумі 5005,24 грн. по заробітній платі; за квітень 2017 року в сумі 4119,19 грн. по заробітній платі; за травень 2017 в сумі 1733,43 грн.; заборгованість по компенсації за 22 дні невикористаної відпустки в сумі 5428,50 грн.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 20 березня 2019 року провадження в справі було відкрито та справу призначено в порядку спрощеного провадження до судового засідання з викликом сторін (а.с. 34).

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 15 травня 2019 року, суддею було прийнято справу до свого провадження та призначено справу до розгляду (а.с.77).

24 квітня 2019 року представник відповідача АТ "Українська залізниця" надав відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому зазначив наступне.

З 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхом залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в діє Указом Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. На підставі наведеного, у зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» нарахування заробітної плати здійснити неможливо. З 16 березня 2017 року до Дирекції не надходили первинні документи від підприємства на якому працювала позивачка, для нарахування заробітної плати. Тобто на підконтрольній території Україні інформація відсутня, а не втрачена, первинна документація для нарахування заробітної плати. При цьому, господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно, що знаходиться в м.Донецьк та Донецької області, перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в лію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювало виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст.83,115, 116 КЗпП України.

Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Розгляд справи проводи без участі представника відповідача (а.с.51-54).

У судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з`явилася, надала заяву про можливий розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідачі в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки відповідача суду невідома.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст.3 ЦПК України, визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 116 КЗпП України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, а саме трудовою книжкою серія НОМЕР_1 підтверджено, що позивач ОСОБА_2 працювала інженером 1 категорії технічного сектору відділу перевезень ДП «Донецька залізниця» (а.с.7-9).

15 травня 2017 року була звільнена за угодою сторін відповідно до наказу №316/ДН-ос від 15 травня 2017 року за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.9).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця".

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ "Українська залізниця". Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства.

Таким чином, враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником, в тому числі і ДП «Донецька залізниця», що наразі перебуває у стані припинення. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов`язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками, яка виникла у ДП «Донецька залізниця».

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З розрахунків заробітної плати за період з лютого 2017 року по травень 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 нараховано в лютому 2017 року до оподаткування 5597,78 грн. (без врахування матеріальної допомоги), до виплати 2107,20, в березні 2017 року до оподаткування 4667,75 грн. (без врахування матеріальної допомоги та додатково відпрацьованих днів), до виплати 3980,07 грн., в квітні 2017 року до оподаткування 4290,12 грн. (без врахування матеріальної допомоги), до виплати 3275,81 грн., в травні 2017 року до оподаткування 7030,92 грн. (без врахування матеріальної допомоги, однак з урахуванням компенсації за невикористану відпустку), до виплати 5695,04 грн.(а.с. 11-14).

Поряд з цим, з приводу заборгованості яка виникла за період з лютого 2017 року по травень 2017 року, відповідач зазначає, що відсутня первинна документація, а також доступ до неї, для нарахування та виплати позивачу заробітної плати, а тому не можливо підтвердити, спростувати або надати інформацію за вказаний період. Одночасно з цим, відповідач зазначає, що позивачкою отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року. З наданого відповідачем видаткового ордеру №1155 від 11.09.2017 року, вбачається, що за березень 2017 року ОСОБА_2 виплачено заробітну плату за березень 2017 року в сумі 2156,80 грн., про що наявний підпис позивачки у вказаній відомості в графі «підпис одержувача». Таким чином, позивачка отримала частину заробітної плати за березень 2017 року, чим спростовується її твердження щодо того, що за вказаний місяць вона взагалі не отримувала заробітну плату, проте включила її у свій розрахунок. Позивачкою дана інформація не спростована. При цьому, враховуючи зазначене, відповідачем фактично підтверджена наявність заборгованості перед позивачкою за період з лютого 2017 року по травень 2017 року.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, при розрахунку сум заробітної плати за період лютий-травень 2017 року та виплаченої позивачці суми заробітної плати за першу половину березня 2017 року, суд дійшов до висновку, що сума невиплаченої відповідачем заробітної плати позивачці за період з лютого по травень 2017 року становить 19429,77 грн. (5597,78+4667,75+4290,12+7030,92)- 2156,80 = 19429,77 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем при обчисленні заборгованості по заробітній платі помилково було враховано суми у розрахунках в графі «всього нараховано», отже заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки без утримання податку й інших обов`язкових платежів за період з лютого 2017 року по березень 2017 року у сумі 19429,77 грн.

Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки», передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Статтею 116 КЗпП України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Записами у трудовій книжці позивачки підтверджується, що позивачка перебував у трудових відносинах з ДП «Донецька залізниця».

15 травня 2017 року була звільнена за згодою сторін відповідно до наказу №316/ДН-ос від 15 травня 2017 року за п.1 ст.36 КЗпП України

Факт перебування позивачки у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» відповідач не оспорює та визнає факт звільнення позивачки на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до частини 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.8 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст.21 КЗпП України), а обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Доводи відповідача про припинення нарахування заробітної плати з 20 березня 2017 року на виконання указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу, а також виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів, та ухвалення рішення на підставі «розрахунків заробітної плати» та інших паперів складених після 20 березня 2017 року невідомими особами, суд не приймає з наведених вище підстав, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Також, з матеріалів справи, а саме наданої відповідачем копії науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221102, який складений на замовлення ПАТ «Укрзалізниця», встановлено, що:

- наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12.05.2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;

- наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».

Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.47, 83, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте заробітна плата, відповідно до ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Відповідно до частини першої ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша ст.129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій ст.10 ЦПК України.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

В рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1 (п.22).

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі (за період з лютого 2017 року по березень 2017 року), у строки, встановлені частиною 1 ст.116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за лютий 2017 року у розмірі 5597,78 грн.

Відповідно до частин 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачка судовий збір не сплачувала судовий збір в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п 1 п.1 частини 2, частини 1 ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 15 березня 2019 (а.с.1).

Відповідно до ст.7 Закону України від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 гривня.

Задовольняючи позов частково, а саме позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за лютий-травень 2017 року - в розмірі 19429,77 грн., суд вважає, що розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави – 678,99 грн., відповідно до задоволеної частини вимог.

Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави (оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати) має бути стягнуто судовий збір в розмірі 678,99 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь позивача ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ясинувата, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість по заробітній платі за період лютий 2017 року – травень 2017 року в сумі 19429 (дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн. 77 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за лютий 2017 року в сумі 5597 (п`ять тисяч дев`яносто сім) грн. 78 коп. підлягає негайному виконанню, в частині стягнення заробітної плати березень-травень 2017 року в сумі в сумі 13831 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 99 коп., після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь держави судовий збір в розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 99 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після оголошення рішення.

Повний текс рішення суду складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя: В.О.Лебеженко