Ухвала суду № 85076401, 17.10.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23781/18

Провадження № 1-кс/752/10131/19

У Х В А Л А

17.10.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Колдіна О.О., з участю секретаря Петрова Є.В., прокурора Ликова О.В., адвоката Анчікової Л.С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання прокурора прокуратури м.Києва Ликова О.В. про продовження тримання під вартою підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017100080011149,

в с т а н о в и в:

прокурор прокуратури м.Києва Ликов О.В. звернувся до суду з клопотанням про продовження тримання під вартою підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017100080011149.

Клопотання обгрунтовано тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100080011149, розпочатого 19.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 з метою особистого незаконного збагачення, визначивши вчинення злочинів, як одне з основних джерел для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, відчуваючи свою безкарність, з метою заволодіння коштамиТОВ «ФК «АРС-Капітал» під виглядом отримання позик, на пропозицію ОСОБА_2 увійшов до складу злочинної організованої групи, до якого увійшли також ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Указана організована група характеризувалася попередньою зорганізованістю у спільне об`єднання для вчинення злочинів, стабільністю та стійкістю свого складу, тривалістю злочинної діяльності - з березня 2017 по листопад 2017 року, розробкою та узгодженням планів і способів злочинної діяльності та вчинення кожного злочину, домовленістю і готовністю до постійного вчинення злочинів кожним із учасників групи та отримання матеріальних благ від такої діяльності на постійній основі.

У відповідності із розробленим планом злочинної діяльності, функції та задачі кожного члена організованої злочинної групи були розподілені.

ОСОБА_1 ,являвся виконавцем (співвиконавцем) і пособником запланованих злочинів у складі організованої та очоленої ОСОБА_2 злочинної групи, приблизно у березні 2017 року, надавши згоду останньому на участь у злочинному об`єднанні, усвідомлюючи факт його існування і підтвердивши власними діями реальність своїх намірів, разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпосередньо активно приймав участь у підготовці та вчиненні злочинів, а саме заволодіння коштами ТОВ «ФК «АРС-Капітал».

Отже, ОСОБА_1 за домовленістю із іншими членами організованої групи, виконувала функції, які були відведені їй під час вчинення злочинів, а саме:

-приймав безпосередню участь у заволодінні коштами ТОВ «ФК «АРС-Капітал»;

-з метою прикриття незаконної діяльності всіх учасників організованої групи, вчиняв дії щодо отримання свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, із недостовірними відомостями щодо їх власників, що у подальшому виступали у якості забезпечення виконання умов укладених договорів позики між громадянами - підставними особами і ТОВ «ФК «АРС-Капітал»;

-здійснював пошук серед знайомих громадян - підставних осіб, які у подальшому, за грошову винагороду погодилися б укласти договори позики із ТОВ «ФК «АРС-Капітал»;

-здійснював супроводження ОСОБА_3 під час отримання останнім у Акціонерному банку «ПІВДЕННИЙ» грошових коштів ТОВ «ФК «АРС-Капітал», виданих у якості позики громадянам - підставним особам;

-вводив у оману громадян, які за грошову винагороду погодилися та уклали договори позики, після того, коли на адресу останніх почали надходити претензійні вимоги ТОВ «ФК «АРС-Капітал» щодо погашення заборгованості по укладених договорах позики.

29.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.

15.07.2019 р. першим заступником Генерального прокурора України строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 9 місяців, а саме до 20.10.2019 р.

Прокурор посилається на те, що на даний час виконуються вимоги ст..290 КПК України і завершити ознайомлення підозрюваного з матеріалами кримінального провадження до закінчення строку дії обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу не можливо, в зв`язку з чим посилаючись на обґрунтованість підозри, а також наявність ризиків, які передбачені ст.. 177 КПК України, прокурор просить продовжити тримання під вартою підозрюваного в межах строку досудового розслідування.

В ході судового розгляду прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , обґрунтованість підозри, наявність ризиків, оскільки підозрюваний може ухилятись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та інших підозрюваних, а також перешкоджати у інший спосіб кримінальному провадженню.

Захисник заперечувала проти задоволення клопотання, зазначаючи на відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, невірну кваліфікацію дій її підзахисного, недоведеність існування ризиків у даному кримінальному провадженні, та просила змінити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід, застосувавши особисте зобов`язання, враховуючи дані, що характеризують його особу.

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100080011149, розпочатого 19.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28ч. 1 ст. 366 та ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

15.07.2019 р. першим заступником Генерального прокурора України строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 9 місяців, а саме до 20.10.2019 р.

29.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.

30.08.2019 р. відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 20.10.2019 р., з альтернативою внесення застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (576300 гривень).

03.10.2019 р. підозрюваному повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 терміном на 17 днів в межах строку досудового розслідування.

Згідно з ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як встановлено в ході розгляду клопотання на даній стадії досудового розслідування відбувається ознайомлення сторін кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Під час розгляду клопотання встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.

Слідчий суддя не надає оцінку належності і допустимості доказів, долучених до матеріалів клопотання на підтвердження обґрунтованості підозри, оскільки зазначені обставини підлягають встановленню в ході судового розгляду кримінального провадження, а лише оцінює в даному випадку їх достатність для підтвердження того, що підозрюваний може бути причетний до вчинення злочину.

При вирішенні клопотання щодо наявності підстав для продовження тримання підозрюваного під вартою крім наявності обгрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, слідчий суддя приймає до уваги обставини, що характеризують особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, на його утриманні знаходиться троє неповнолітніх дітей, раніше не судимий.

Також слідчий суддя приймає до уваги тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами.

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).

Звертаючись до суду як на підставу для продовження тримання підозрюваного під вартою прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, які існували на момент застосування даного виду запобіжного заходу, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування, впливу на свідків та підозрюваних, перешкоджання проведенню кримінального провадження у інший спосіб.

Однак, слідчий суддя вважає, що в ході судового розсліду органом досудового розслідування не підтверджено продовження існування ризику у даному кримінальному провадженні щодо можливого впливу ОСОБА_1 на на свідків та інших підозрюваних, а також можливого перешкоджання кримінальному провадженню у інший спосіб.

У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, вчиненого обвинуваченим, та ризик його ухилення від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.

Проте згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «I.A. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії»). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

Слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування продовжують існувати ризики можливого переховування підозрюваного від органів досудовго розслідування, оскільки підозрюваний не мешкає за місцем постійної реєстрації, будучи обізнаним про проведення досудового розслідування не повідомив слідчого про зміну ним місця проживання.

Однак, органом досудового розслідування не доведено неможливість застосування менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою.

Враховуючи встановлені в ході клопотання обставини, зважаючи на існування обгрунтованої підозри, наявність ризиків у данному кримінальному провадженні, беручи до уваги дані про особу підозрюваного, а також необхідність завершення виконання вимог ст.. 290 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного в ході досудового розслідування, а також не призведе до порушення прав підозрюваного в ході проведення досудового розслідування.

З огляду на викладене, клопотання слідчого про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою не підлягає задоволенню, а раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає зміні на домашній арешт.

Крім того, слідчий суддя для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та з метою запобігання його ухиленню від органу досудового розслідування та суду вважає за необхідне відповідно до положень ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 обов`язаки, передбачені п.п.1, 2, 3, 4 ч.5 ст. 194 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32, 110, 131, 132, 176-178, 182, 193-196, 369-372 КПК України

у х в а л и в:

у задоволенні клопотання прокурора прокуратури м.Києва Ликова О.В. про продовження тримання під вартою підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017100080011149 відмовити.

Змінити запобіжний захід відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК України, ОСОБА_1 , застосувавши запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 21.00 год. до 06.00 год. наступної доби.

На підставі п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- не залишати межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.

- не спілкуватись з підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, протягом 17 днів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя