Рішення № 85075858, 30.09.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/10819/18

Провадження №2/711/237/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М., Осадчій А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача

за довіреністю Чернявського А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 13.07.2016 року, посвідченого державним нотарусом Черкаського міського нотаріального округу Демиденко О.А., позивач є власником житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Успадкований житловий будинок з надвірними спорудами знаходиться на земельній ділянці, площею 513кв.м., кадастровий номер 7110136400-02-077-0027, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Черкаської міської ради . Право власності на земельну ділянку було оформлене та зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_3 і підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №705905 від 06.10.2005 року.

Між тим, державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. постановою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки заповіт складено виключно на житловий будинок.

Позивач вважає, що з переходом права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, він набув право власності на земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На його думку, він позбавлений можливості провести державну реєстрацію свого права, оскільки відсутній документ, що підтверджує його право власності на земельну ділянку.

Таким чином, просить суд, визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 513кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , судови витрати покласти на позивача.

Ухвалою суду від 20.12.2018р. відкрито, прийнято до провадження справу та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем відзив на позов не подано.

Ухвалою суду від 20.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 1967 року і проживає фактично там же. В 2014 році померла ОСОБА_3 - дружина його діда, яка залишила заповіт, складений на позивача. Після її смерті, позивач успадкував за заповітом будинок з надвірними спорудами. Між тим, земельня ділянка не була зазначена у заповіті, хоча належала на праві власності померлій, а тому нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадкування на земельну ділянку. Крім того, зазначив, що інших спадкоємців немає.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю Чернявський А.Л. заперечував проти позову і просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивач не надав доказів про те, що він та ОСОБА_3 (спадкодавець) проживали однією сім`єю, не довів факт родинних відносин із померлою. Щодо спадкування земельної ділянки, то вона не була охвачена заповітом, який склала ОСОБА_3 за життя.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис №864.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений 12.09.1984р. державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори Фіщук В.Я. (№2-4514). За заповітом вона заповідала будинок з надвірними спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 , - ОСОБА_1 (позивачеві по справі).

За даними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що посвідчене 13.07.2016р. державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори Демиденко О.А. (реєстр №1-1492), ОСОБА_1 успадкував житловий будинок з надвірними спорудами за вказаною адресою. Дані обставини підтверджуються також даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2016 року.

Крім того, ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка, площею 513кв.м., кадастровий номер 7110136400-02-077-0027, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Черкаської міської ради . Право власності на земельну ділянку було оформлене та зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_3 і підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №705905 від 06.10.2005 року.

Постановою державного нотаріуса Демиденко О.А. від 13.07.2016р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщимну за заповітом та/або за законом на вказану земельну ділянку, оскільки відсутні підтвердуючі документи щодо родинного зв`язку між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також з-за того, що земельна ділянка не охоплена вказаним вище заповітом.

На інформацією, що надана Другою Черкаською державною нотаріальною конторою на запит суду 06.05.2019р. за №1059/01-16, - після смерті ОСОБА_3 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернувся лише ОСОБА_1 , який отримав відповідне свідоцтво за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами. Крім того, надана інформаційна довідка із спадкового реєстру та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, інформаційна довідка із спадкового реєстру (заповіти), які підтверджують вказану вище інформацію. Відомості про інших спадкоємців, відсутні.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217ЦК).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК).

Як передбачено статтею 1225 ЦК, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч.1 ст. 1233 ЦК України). Відповідно до статті 1234 ЦК, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом (ст. 1245 ЦК).

Як зазначено у статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст. 1296 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З`ясувавши обставини справи, та дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки відсутні підтверджуючі дані, які б свідчили про родинні зв`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (спадкодавець) і, які б давали підстави для спадкування земельної ділянки, що належала на праві власності померлій, за законом. При цьому, за дослідженими матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка не охвачена заповітом, який за життя був складений ОСОБА_3 , а тому позивача не можливо вважати спадкоємцем земельної ділянки і по заповіту.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, код 25212542) про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 11.10.2019 року.

Головуючий: С. М. Позарецька