Рішення № 85075207, 15.10.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8360/19

Провадження № 2/127/1189/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромхолод» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ТОВ «Вінпромхолод» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивував тим, що з 26 лютого 2016 року позивач фактично влаштувався на роботу до відповідача і працював на посаді юриста до 30 березня 2016 року, виконуючи накази і розпорядження президента відповідача ОСОБА_2 , який фактично керував товариством. Відповідач не міг визначитись, яким чином впорядкувати трудові відносини з позивачем та 11 березня 2016 року між сторонами підписано договір про надання юридичних послуг із терміном дії до 26 березня 2016 року. Відповідно до умов зазначеного договору сторони не пізніше 28 березня 2016 року підписують акт прийому – передачі виконаних робіт та проводиться оплата праці (робіт), що не було здійснене відповідачем. По закінченню строку дії договору позивачеві запропоновано прийняття на роботу з іспитовим терміном, натомість останній не погодився та вимагав проведення розрахунку за договором. Неодноразові намагання позивача зв`язатись з керівництвом відповідача з приводу проведення оплати наданих послуг не дали результату. Позивач вважає, що в період з 26 лютого по 30 березня 2016 року перебував з відповідачем у трудових відносинах адже підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, реєструвався у журналі обліку робочого часу, мав обладнане робоче місце та розписувався в журналі про проведення інструктажу з охорони праці. Позивач звертає увагу, що відповідно до укладеного договору перелік робіт, які мав виконувати ОСОБА_1 не є вичерпним і фактично відповідає обов`язкам юриста підприємства. На підтвердження обставин перебування у трудових відносинах з відповідачем, позивач надав електронні файли в форматі Word, які, за твердженням останнього, створені ним особисто на комп`ютері відповідача. Крім того, позивач протягом 2016 – 2019 років неодноразово направляв відповідачеві акти прийому-передачі виконаних робіт, листи з пропозиціями врегулювати спір в досудовому порядку, які залишені без реагування. За наведеного, позивач вважає, що допуск його до роботи на підприємстві з 26 лютого 2016 року до моменту укладання договору про надання юридичних послуг 11 березня 2016 року, потрібно вважати укладанням трудового договору. За розрахунком позивача середній заробіток за відпрацьовані 23 дні в березні 2016 року становить 9095,35 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Встановлення факту перебування у трудових відносинах з відповідачем позивачеві необхідно для правильності нарахування страхового трудового стажу. Бездіяльністю відповідача позивачеві спричинена моральна шкода, адже останній змушений докладати зайвих зусиль, витрачати особистий час, нервувати і переживати з приводу не влаштування його на роботу за трудовим договором та невиплати заробітної плати. Розмір такої шкоди позивач оцінює на рівні 2500,00 грн. За наведеного, позивач просить встановити факт перебування у трудових відносинах з відповідачем в період з 26 лютого по 30 березня 2016 року, стягнути з відповідача заробітну плату в розмірі 9095,35 грн., моральну шкоду в розмірі 2500,00 грн. та відшкодувати вартість конвертів по пересилці цінних листів в розмірі 86,8 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2019 позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін та витребувано у відповідача письмові докази (а. с. 24-25).

Відповідач своїм правом на подання відзиву, передбаченого положеннями ст. 178 ЦПК України, не скористався, відзив на позовну заяву в строк встановлений судом не надав.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.06.2019 (без винесення окремого процесуального документа) у відповідача витребувано журнал реєстрації вихідної кореспонденції та від ГУНП у Вінницькій області копії листів направлених відповідачем, а ухвалою від 05.08.2019 - копію повідомлення про прийняття працівників на роботу та копію наказу від 11.03.2016 року №01/11 про прийняття ОСОБА_1 на роботу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2019 (без винесення окремого процесуального документа) витребувана в ГУ ДФС у Вінницькій області інформація про прийняття ОСОБА_1 на роботу в ТОВ «Віннпромхолод» та щодо подачі останнім повідомлення в податкові органи з цього приводу.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Кучеренко О.М. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 та адвокат Богословський С.В. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову, просили відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу. При цьому відмічали, що з позивачем укладався договір про надання юридичних послуг цивільно-правового характеру, а не трудовий договір, однак останній і за цим договором своїх зобов`язань не виконав. Також відмічали, що позивач перебував в трудових відносинах з товариством, але певний період у 2017 році, а з позовом про встановлення факту трудових відносин в період 2016 року неодноразово звертався до суду та залишав свої вимоги без розгляду. З приводу повідомлення в податкові органи звернули увагу, що зважаючи на штрафні санкції з приводу не повідомлення податкових органів та відсутності відповідних роз`яснень інформація надавалася товариством як про трудові відносини, так і про відносини цивільно-правового характеру, із позивачем існували відносини цивільно-правового характеру, тому жоден наказ про його прийняття на роботу не приймався.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже за позовною вимогою про встановлення факту перебування у трудових відносинах в період з 26 лютого по 30 березня 2016 року предметом доказування є виконання трудової функції в вказаний період роботи та підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку.

З матеріалів справи слідує, що 11 березня 2016 року між сторонами укладено договір надання юридичних послуг, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_1 зобов`язався виконати юридичне обслуговування товариства, захист його прав та представництво з 11 березня по 26 березня, а саме: узаконення самочинного будівництва (перегородок, будівель) на території ТОВ та внесення до єдиного реєстру, роботу по отриманню дозволу на розподільчий пристрій РП-14, договірну і претензійну роботу на підприємстві. Крім того, умовами зазначеного договору передбачено, що робота має виконуватись відповідно до завдань та вказівок керівництва на підставі посадової інструкції юриста, замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання робіт передбачених договором, не пізніше 28 березня 2016 року сторони складають та підписують акт прийому-передачі виконаних робіт, а замовник оплачує виконану роботу в розмірі 4350,00 грн. Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 із зауваженнями в яких останній вказав, що роботи по узаконенню самочинного будівництва та отримання дозволу на розподільчий пристрій РП-14 потребує близько 6 місяців, а договірна та претензійна робота (листування, представництво інтересів, консультації, тощо) проводяться відповідно до завдань поставлених керівництвом замовника (а. с. 5, зворот).

Позивач вважає, що об`єм роботи, яка виконувалась останнім, виходила за межі об`єму робіт передбачених договором від 11 березня 2016 року і фактично відповідала обов`язкам юриста підприємства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Плата за послуги визначається договором ( ст.903 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Особа, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 08 травня 2018 року при розгляді цивільної справи № 127/21596/16-ц.

На підтвердження обставин перебування із відповідачем у трудових відносинах позивачем надано супровідний лист від 21 червня 2016 року, проекти актів прийму – передачі виконаних робіт (а. с. 6-8) та докази їх направлення відповідачеві (а. с. 10-12). Крім того, позивачем надано аналогічні супровідні листи до відповідача датовані 26 квітня 2017 року та 05 березням 2019 року (а. с. 13-14) та докази про направлення останніх на адресу відповідача (а. с. 15).

Також позивачем надано лист відповідача до ГУНП у Вінницькій області від 25 березня 2016 року № 17/10 без підпису директора ТОВ та печатки товариства, виконавцем якого значиться ОСОБА_1 (а. с. 16). Одночасно надано лист аналогічного змісту від 28 липня 2016 року № 56/10, який в свою чергу містить всі необхідні реквізити з посиланням на лист від 25 березня 2016 року № 17/10 (а. с. 17).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви в якості доказів CD диски, на яких містяться файли в форматі Word та PDF, які, за твердженням ОСОБА_1 , створені ним особисто в період з 26 лютого по 30 березня 2016 року на комп`ютері відповідача (а. с. 18-19).

На вимогу суду, відповідачем надано завірена копія листа від 28 липня 2016 року № 56/10 (а. с. 33), яка за змістом аутентична аналогічному листу наданого позивачем, завірена копія витягу з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці за період з 16 червня 2015 року по 29 червня 2017 року (а. с. 34-38), штатний розпис відповідача за 2016 2016 рік (а. с. 39-41, 137-139), журнал виходу на роботу працівників (а.с.91-93, 128-132), журнал вихідної кореспонденції та копія повідомлення про прийняття на роботу працівника (а.с.115).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В контексті позовної вимоги про встановлення факту перебування позивача в трудових відносинах в період з 26 лютого по 10 березня 2016 року суд зазначає, що така позовна вимога позивачем не доведена, адже суду не надано жодного доказу, який свідчить про те, що позивачем виконувалась будь-яка робота за посадою юриста у ТОВ «Вінпромхолод». Суд критично ставиться до твердження позивача з приводу створення останнім у вказаний період певних документів правового характеру на комп`ютері відповідача, які надано в якості доказів на CD диску. Зазначений диск дійсно містить 13 файлів в форматі Word, які створені в період з 26 лютого по 10 березня 2016 року включно під авторством «VINPROMHOLOD», натомість за своїм змістом вказані документи є лише копіюванням певних норм законодавства (Законів України, постанов уряду, наказів різноманітних міністерств та інш.) та з яких не вбачається будь-якого результату інтелектуальної діяльності з приводу створення продукту внаслідок роботи юриста. Інших доказів на підтвердження перебування у трудових відносинах сторін за період з 26 лютого по 10 березня 2016 року позивачем не надано.

З приводу перебування позивача в трудових відносинах в період з 11 березня по 26 березня 2016 року включно суд зазначає наступне.

Як вказувалося, між сторонами 11 березня 2016 року укладений договір надання юридичних послуг терміном до 26 березня 2016 року включно, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання надати певні послуги відповідачеві. Стверджуючи про перебування сторін у трудових відносинах, позивач на підтвердження таких обставин надав лист від 25 березня 2016 року № 17/10 (а. с. 16) та CD диски на яких містяться певні документи. На зазначеному CD диску дійсно містяться 22 файли в форматі Word та PDF із датою створення в період з 11 березня по 26 березня 2016 року включно під авторством «VINPROMHOLOD». Наразі сім файлів за своїм змістом є копіюванням певних норм законодавства (Законів України, постанов уряду, наказів різноманітних міністерств та рішень Вінницької міської ради). Ще сім файлів формату Word з назвами «Акт прийому компресора», «Договір зберігання Вінпромхолод ЗРАЗОК», «Договір зберігання Вінпромхолод ЗРАЗОК новий», «схема узаконення самовол перегород1», «наказ він», «протокол узгодження офіс», «протокол узгодження розбіжностей додаток» за своїм змістом містять інформацію, з якої слідує, що остання є новоствореною, та спрямована на вирішення поточних питань товариства, які містять ознаки юридичної спрямованості. Наразі, щодо зазначених доказів, суд позбавлений можливості дійти однозначного висновку про те, що такі файли були створені саме позивачем, адже їх зміст не дає можливості здійснити таку ідентифікацію. Зазначені файли могли бути створені будь-якою особою, що мала доступ до комп`ютера відповідача, а позивачем отримані в межах виконання зобов`язань за договором від 11 березня 2016 року, так і під час перебування в трудових відносинах в 2017 році. Інші 8 файлів в форматі Word з назвами «лист до МБТІ», «Лист до керівн МХП», «Лист до керівн МХП-1», «лист ВМЕМ схема», «зал дорог», «бланк2016соцполітика», «лист МХП продов договір», «лист МХП пере сорт» також як і попередні файли, містять ознаки новостворених документів, наразі під зазначеними документами міститься відмітка «вик. ОСОБА_1 ».

Відповідно до «Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці» відповідача, ОСОБА_1 прошов інструктаж 11 березня 2016 року як юрист (а. с. 34-38).

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам в їх сукупності, суд вважає, що позивачем виконувалася певна робота в інтересах відповідача в період з 11 березня по 26 березня 2016 року. Натомість обсяг та зміст виконаної позивачем роботи охоплюється предметом договору надання юридичних послуг від 11 березня 2016 року, укладеного між сторонами. Створення позивачем певних документів на комп`ютері відповідача відповідає умовам п. 1.3 договору, а їх зміст – меті договору – отримання певного результату, тобто договірної претензійної роботи (листування, представництво інтересів, консультації )відповідно до завдань замовника, про що позивачем власноруч здійснено письмове зауваження під час підписання договору. Отже позивач, на думку суду, виконував саме обсяг робіт визначений договором від 11 березня 2016 року. Одночасно суд зазначає, що позивачем не доведено обставин його підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку відповідача під час надання послуг в період з 11 березня по 26 березня 2016 року та виконання визначеної трудової функції в діяльності підприємства, що в свою чергу є ознакою трудових відносин. Одноразове проведенні інструктажу позивача 11 березня 2016 року під час підписання договору надання юридичних послуг відповідачем, не є підтвердженням підпорядкування позивача правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача. Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до штатного розкладу відповідача, введеного в дію як наказом від 29 січня 2016 року, так і від 28 лютого 2016 року посада «юрист» відсутня.

Суд звертає увагу, що відповідач направляв повідомлення Державній фіскальній службі про прийняття на роботу працівника ( а.с. 115). Однак лише одне повідомлення не може свідчити про наявність трудових відносин. Наразі суд також відмічає інформацію надану ГУ ДФС України у Вінницькій області від 02.08.2019 за № 22609/9/02-32-50-09-01, згідно якої, остання не може підтвердити чи спростовувати твердження про фактичне прийняття на роботу, враховуючи відсутність у базах даних будь-якої інформації щодо зарахування/прийняття чи не зарахування/не прийняття ОСОБА_1 працівником на роботу до ТОВ Вінпромхолод (а.с.97). При цьому, судом не встановлено обставин підпорядкування позивача правилам внутрішнього трудового розпорядку та виконання трудової функції, позивач же виконував певний визначений обсяг робіт.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що в період з 11 березня по 26 березня 2016 року між сторонами склались правовідносини врегульовані договором від 11 березня 2016 року, який за своє природою є цивільно-правовим та не містить ознаки трудового договору, а тому позов в зазначеній частині не є доведеним.

З приводу перебування сторін у трудових відносинах в період з 26 березня по 30 березня 2016 року включно суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує факт перебування сторін у трудових відносинах у вказаний період. Файли в форматі Word з датою створення 28 та 29 березня 2016 року надані позивачем на СD диску не підтверджують вищенаведених позивачем обставин, адже за змістом є копіюванням частини Кримінально-процесуального кодексу України, проектом наказу відповідача від 24 лютого 2016 року та пояснювальною запискою, без можливості ідентифікації створення зазначених документів саме позивачем в інтересах відповідача.

Суд звертає увагу на те, що письмові докази, а саме супровідні листи позивача, проекти акту прийому - передачі виконаних робіт та докази їх направлення відповідачеві не стосуються предмету доказування за вимогою про встановлення факту перебування сторін у трудових відносин та не взяті судом до уваги, адже за своє суттю стосуються оформлення виконання позивачем своїх зобов`язань за договором від 11 березня 2016 року про надання юридичних послуг.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем в період з 26 лютого по 30 березня 2016 року в зв`язку із не доведеністю.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заробітної плати в розмірі 9035,35 грн, то суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу за трудовим договором. Враховуючи, що судом не встановлено обставин перебування сторін в трудових відносинах вимога про стягнення заробітної плати, яка у даному випадку є похідною від первинної позовної вимоги, задоволенню не підлягає. При цьому позивач не позбавлений можливості в судовому порядку захистити свої права, в разі їх порушення, шляхом звернення з позовною заявою до відповідача щодо оплати за договором від 11 березня 2016 року про надання юридичних послуг.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2500,00 грн суд зазнає, що відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Враховуючи, що позивачем не доведено обставин порушення його трудових прав вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Вимога позивача про відшкодування вартості конвертів та пересилання цінних листів в розмірі 86,8 грн. також задоволенню не підлягає, адже зазначені витрати позивач поніс не в межах поняття «судові витрати», що передбачено положеннями цивільно-процесуального законодавства України, а в порядку збирання доказів для звернення з позовною заявою до суду. Не є такі витрати і збитками або шкодою, в розумінні положень ЦК України.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч.3 ст.141 ЦПК України.

Представником відповідача адвокатом Богословським С.В. 19 червня 2019 року до суду подано клопотання щодо врахування судових витрат понесених відповідачем (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами (а. с. 75).

На підтвердження обставин понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копія договору про надання послуг в галузі права № 84/19-АБ від 05 червня 2019 року, укладеного між ТОВ «Вінпромхолод» та адвокатом Богословським С.В. (а. с. 49), додаток №1 до договору № 84/19-АБ від 05 червня 2019, відповідно до умов якого винагорода адвоката складає 3500,00 грн (а. с. 76), детальний опис робіт (наданих послуг) від 19 червня 2019 року (а. с. 74) та оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 5 від 05 червня 2019 року про сплату ТОВ «Вінпромхолод» адвокату Богословському С.В. гонорару за договором № 84/19-АБ від 05 червня 2019 року 3500,00 грн. (а. с. 75).

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам суд вважає, що відповідачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи, заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову. Натомість з поданих доказів відповідачем та матеріалів цивільної справи слідує, що відповідно до детального опису робіт адвокатом на підготовку письмових пояснень у справі витрачено 2 години. Наразі, матеріали справи не містять жодного письмового пояснення по суті справи підготовлених та наданих адвокатом. Суд звертає увагу на те, що подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 67), надання суду документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_4 (директор ТОВ «Вінпромхолод») (а. с. 50-66) та подання письмових доказів не є письмовими поясненнями по суті справи, на що також наголошував позивач в одному із судових засідань. За наведеного суд вважає за необхідне заяву представника відповідача про стягнення з позивача понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 2500,00 грн.

Як зазначалось вище, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою заявлено три вимоги, одна з яких має не майновий характер (встановлення факту перебування в трудових відносинах з відповідачем) та дві вимоги майнового характеру (стягнення заробітної плати та моральної шкоди).

Відповідно до ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,4 грн.). Ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже при поданні до суду даної позовної заяви розмір судового збору становить 1536,80 грн. (768,4 грн + 768,4 грн, за подання позовної заяви про стягнення заробітної плати позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог позивачеві відмовлено, з останнього на користь держави слід стягнути відстрочену сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15,16, 23, 208, 626, 837, 843, 901, 903 ЦК України, ст. 21, 24 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 13, 77-79, 81, 89, 131, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромхолод» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромхолод» 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпромхолод», (21034, м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 26, код ЄДРПОУ 35599550).

Повний текст рішення складений 21.10.2019.

Суддя: