Рішення № 8507435, 16.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.10 р.                     Справа № 15/2                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” м. Стаханов (код ЄДРПОУ 00186513)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення 1127,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Новіков М.С. за довіреністю № 02/47 від 06.01.2010 р.

від відповідача: Фурсова О.О. за довіреністю № 09-18/1646 від 30.12.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” м. Стаханов до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення 1127,88 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/2, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 25.02.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 05.04.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2006 р. сторони уклали договір № 3925/1–157 на поставку феросплавів, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Пунктом 2.7 договору (з урахуванням протоколів розбіжностей та врегулювання розбіжностей) передбачено, що покупцем здійснюється розрахунок відповідальної вагової недостачі з урахуванням гранично допустимого розходження (сума норми природного збитку 0,54% та граничного розходження визначення маси нетто 0,2%) від ваги нетто в вагоні, вартість якої враховується сторонами при проведенні розрахунків.

При відвантаженні залізничним транспортом прийом товару по кількості у покупця здійснюється шляхом перевірки маси брутто в момент отримання товару та ваги тари вагонів після звільнення його від товару на залізничних вагах покупця за участю представника охоронної організації. Визначення ваги нетто здійснюється шляхом вирахування з ваги брутто, визначеної на залізничних вагах покупця, ваги тари вагону, визначеної на залізничних вагах покупця за участю представника охоронної організації. Розрахунок розміру та вартості недостачі або надлишків продукції здійснюється покупцем в базовій вазі на весь об’єм продукції, поставленої протягом місяця, у відповідності з додатком № 1, при цьому взаємний залік надлишків та недостач в результаті переважування отриманих вагонів здійснюється стосовно товару однакового найменування та в тотожній кількості, які утворилися за один і той самий місяць.

До спірного договору сторони підписали додаткову угоду № 11 (специфікацію), якою передбачили зобов’язання постачальника поставити, а покупця прийняти та оплатити феросиликомарганець МнС17РБ нефракційний (ДСТУ 3548–97) в кількості 500,00 б/тн +/–10% на суму 1950000,00 грн. Завірені копії договору, протоколів розбіжностей та врегулювання розбіжностей, додаткової угоди до спірного договору додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

На виконання договору № 3925/1–157 на поставку феросплавів від 11.01.2006 р. (з урахуванням специфікації (додаткової угоди № 11) ним у грудні 2006 р. було передано відповідачу за залізничними квитанціями № 48821386, № 48823610 феросиликомарганець МнС17РБ в вагонах № 64004138 та № 67864173 відповідно.

Згідно умов спірного договору в присутності представника постачальника, який здійснював охорону продукції, було проведено приймання товару по брутто на станції призначення „Сартана”, що підтверджується актами прийому–передачі вантажу від 06.12.2006 р., від 13.12.2006 р., актами про фактичну наявність продукції від 06.12.2006 р., від 13.12.2006 р. Після прийому продукції позивачем по вазі брутто були складені акти про вагу тари від 07.12.2006 р. на вагон № 67864173, від 14.12.2006 р. на вагон № 64004138. Завірені копії вказаних актів містяться в матеріалах справи.

Після переважування вказаних вагонів, складання актів про вагу тари та визначення ваги нетто по правилам абз. 4 п. 2.7 договору, були виявлені взаємні недостачі та надлишки поставленої продукції.

В грудні 2006 р. вагоном № 67864173 була поставлена продукція з недостачею в 0,200 базових тон. Відповідно до акту прийому–здачі вантажу від 06.12.2006 р. маса брутто (вага вантажу фактична) вагону склала 90,40 т. По акту про вагу тари від 07.12.2006 р. вага порожнього вагону № 67864173 склала 22,1 т. Таким чином, вага поставленої продукції по даним вагів ВАТ „МК „Азовсталь” склала 90,40 – 22,1 = 68,3 т. Враховуючи норму природного збитку та граничного розходження визначення маси нетто 0,74% (0,54% (сума норми природного збитку) + 0,2% (граничне розходження визначення маси нетто) = 0,74%), передбачену п. 2.7 договору (69 т (маса вантажу по документам) х 0,74% : 100% = 0,510 т), недостача вантажу розраховується за формулою: 69 т (маса вантажу по документам) – 68,3 т (маса вантажу фактична) – 0,510 т = 0,19 метричних тон, що в перерахунку на базові складає 0,200 б.т.

В грудні 2006 р. вагоном № 64004138 була поставлена продукція з надлишком в 0,441 базових тон. Відповідно до акту прийому–здачі вантажу від 13.12.2006 р. маса брутто (вага вантажу фактична) вагону склала 91,05 т. По акту про вагу тари від 14.12.2006 р. вага порожнього вагону № 64004138 склала 21,5 т. Таким чином, вага поставленої продукції по даним вагів ВАТ „МК „Азовсталь” склала 91,05 – 21,5 = 69,55 т. Враховуючи норму залишків маси нетто в розмірі 0,2%, передбачену п. 27 Правил видачі вантажів (69 т (маса вантажу по документам) х 0,2% : 100% = 0,138 т), недостача вантажу розраховується за формулою: 69,55 т (маса вантажу фактична) – 69 т (маса вантажу по документам) – 0,138 т = 0,412 метричних тон, що в перерахунку на базові складає 0,441 б.т.

Таким чином, враховуючи співвідношення взаємних надлишків та недостач, позивачем в грудні 2006 р. було поставлено відповідачу продукції з надлишком в 0,241 базових тон (0,441 б.т – 0,200 б.т = 0,241 б.т) феросиликомарганцю МнС17РБ за ціною згідно додаткової угоди до договору та специфікації продукції 3900 грн. за тону на суму 1127,88 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідач вказаний надлишок не оплатив. Позивач направив відповідачу претензію № 02/2569 від 28.05.2008 р. з вимогою оплатити надлишково поставлену продукцію. Відповідач надіслав позивачу відповідь № 09–23/08–25 від 01.07.2008 р. на претензію, в якій повідомляє про відхилення претензії у зв’язку з тим, що при визначенні кількості надлишків продукції, відвантаженої в листопаді 2006 р. – серпні 2007 р. позивачем була застосована норма гранично допустимого розходження в розмірі 0,2%, замість 0,74%, що передбачено п. 2.7 договору (з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей). Завірені копії претензії та відповіді додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив надлишково отриману продукцію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 09–10/66 від 26.01.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує наступним:

Договором № 3925/1–157 на поставку феросплавів від 11.01.2006 р. не передбачений строк виконання зобов’язання по оплаті надлишково поставленої продукції. Претензію № 02/2569 від 28.05.2008 р., на думку відповідача, не можна вважати вимогою згідно ст. 530 ЦК України, у зв’язку з тим, що вона заснована на договорі № 3925/1–193 від 21.11.2006 р., який не є спірним у даній справі, про що міститься посилання в тексті самої претензії. Будь–які інші вимоги на оплату надлишково поставленої продукції згідно договору № 3925/1–157 від 11.01.2006 р. відповідачу позивач не пред’являв.

Відповідач надав до суду власний розрахунок вартості надлишково поставленої продукції, в якому здійснив перерахування метричних тон на базові, визначивши при цьому коефіцієнт перерахунку натуральної ваги на базову, виходячи з даних, зазначених в платіжній вимозі № 17312 від 04.12.2006 р. В результаті проведеного розрахунку відповідач визначив вартість надлишково отриманої продукції на суму 900,90 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача у зв’язку з наступним:

По–перше, претензію № 02/2569 від 28.05.2008 р. суд приймає до уваги як вимогу згідно ст. 530 ЦК України на оплату продукції, надлишково отриманої за договором № 3925/1–157 на поставку феросплавів від 11.01.2006 р., тому як в претензії міститься посилання на спірні вагони № 64004138 та № 67864173, в яких була поставлена продукція з надлишком та недостачею. Крім того, у відповіді на вказану претензію сам відповідач посилається на спірний договір № 3925/1–157 від 11.01.2006 р., а тим самим підтверджує отримання ним вимоги від позивача за цим договором та по спірним поставкам продукції у вагонах № 64004138 та № 67864173.

Заперечення відповідача щодо перерахунку з метричних тон на базові суд до уваги не приймає, тому як вони не підтверджені конкретним розрахунком саме з цього питання. Відповідач в якості первісних даних для визначення коефіцієнту перерахунку натуральної ваги на базову застосовує дані з платіжної вимоги № 17312 від 04.12.2006 р. Але там по вагону № 67864173 вага продукції зазначена – 69 тон, а фактично було поставлено 68,3 тони продукції, з яких і необхідно було відраховувати коефіцієнт. Даних про переведення 68,3 метричних тон у базові тони платіжна вимога не містить. Крім того, в платіжній вимозі вказана аналогічна натуральна вага 69 метричних тон по іншим вагонам, але показники перерахунку базової ваги по цим вагонам відрізняються. Вказане свідчить про те, що коефіцієнт перерахунку натуральної ваги на базову також буде різним для кожного конкретного випадку.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 670 ч. 3 ЦК України передбачено, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 02/2569 від 28.05.2008 р. з вимогою сплатити суму надлишково отриманої продукції. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок. Єдиним доказом отримання даної претензії відповідачем є відповідь на претензію № 09–23/08–25 від 01.07.2008 р. Виходячи з викладеного, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 02.07.2008 р. по 08.07.2008 р. включно, а вже з 09.07.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений законом строк вартість надлишково отриманої від позивача продукції згідно договору № 3925/1–157 від 11.01.2006 р. на суму 1127,88 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; код ЄДРПОУ 00191158; рахунок 26003501676000 в філії ПУМБ м. Маріуполя, МФО 335742) на користь відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” (юридична адреса: 94000, Луганська область, м. Стаханов; код ЄДРПОУ 00186513; рахунок 26003130026039 в ПАО КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) вартість надлишково поставленої продукції на суму 1127,88 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 16.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя