Рішення № 85070600, 15.10.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 459/1995/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судових засідань Якимець Ю.М.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

у с т а н о в и в:

в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , який просить залишити за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/6 часток квартири АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.08.1999 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб. У шлюбі народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що будучи у шлюбі з відповідачем, 30.06.2017 року вони купили трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Власником даної квартири є ОСОБА_1 , зареєстровані в ній ОСОБА_3 та двоє дітей. Крім того, 29.01.2010 року він разом із ОСОБА_3 купили квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на дану квартиру зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14.08.2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Між сторонами була усна домовленість про розподіл спільного майна, а саме: квартира у м.Червоноград залишається позивачу, а квартира у м.Львові залишається відповідачу, а також відповідач разом з дітьми повинна була знятися з реєстраційного обліку у квартирі у м .Червоноград і зареєструватися у квартирі у м.Львові.

Позивач стверджує, що різниця у вартості квартир у м. Червонограді та у м.Львові становить 314383 грн.. ОСОБА_1 вважає, що половина з даної суми в розмірі 157191 грн. належить йому. У зв`язку із наведеним змушений звернутися до суду.

До початку розгляду справи по суті до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому позивач просить розділити спільне майно, набуте між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час шлюбу. Виділити ОСОБА_1 в натурі квартиру АДРЕСА_1 , виділити ОСОБА_3 в натурі квартиру АДРЕСА_2 .

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_1 . За час перебування у шлюбі вони набули дві квартири, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , вартістю згідно з експертного висновку 579415,00 грн., а також квартиру АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 в період з травня 2012 року по січень 2016 року жодним чином не здійснював матеріального забезпечення сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку із чим, вона звернулася до суду про стягнення аліментів. Рішенням від 12.01.2016 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 100 Євро щомісячно. Проте, дане рішення ОСОБА_1 виконував лише частково до літа 2016 року у розмірі 50 Євро. В подальшому, практично не сплачує аліменти, чим ставить дитину в скрутне матеріальне становище. Заборгованість по сплаті аліментів є значною. Крім того ОСОБА_3 стверджує, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє рядом хронічних захворювань, які підлягають періодичному лікуванню, проте ОСОБА_1 не бере участі у витратах по лікуванню дитини. Відтак, просить визнати за нею, з урахуванням неповнолітньої дитини, право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої уточнені позовні вимоги підтримав, зустрічну позовну заяву заперечив, пояснивши, що між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_3 існувала усна домовленість щодо поділу квартир, відповідно до якої квартира у м. Львові залишалася ОСОБА_3 , а квартира у м.Червоноград залишається йому. Проте, оскільки квартира у м.Львові дорожча, просить визнати за ним 1/6 частку даної квартири. Також позивач зазначив, що він намагався продати квартиру у м. Львові . А також ствердив той факт, що у нього існує заборгованість по сплаті аліментів. На даний час коштів на утримання дитини він не надає.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 заперечила, свої вимоги просила задовольнити. Зокрема, пояснила, що між нею та ОСОБА_1 існувала усна домовленість щодо майна, проте така була порушена, коли ОСОБА_1 намагався продати квартиру у м.Львові. Відповідач просить при вирішені спору відступити від рівності часток між колишнім подружжям, покликаючись на те, що у ОСОБА_1 існує заборгованість перед нею по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1100 Євро. Крім того, стверджує, що син навчається у Португалії та повністю знаходиться на її утриманні. Будь-яких коштів на утримання дітини позивач не надає. В подальшому у судове засідання не з`явилася.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав, первісний позов заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у зустрічній позовній заяві.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та її представника, дослідивши подані докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.08.1999 року. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14.08.2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

У даному шлюбі на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.06.2007 року №1548 була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.07.2007 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Відповідно до довідки №4869 від 11.06.2015 року у даній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Крім того, у шлюбі була також придбана квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується договором купівлі-продажу квартири від 29.01.2010 року. Згідно з витягом про право власності №25198328 від 02.02.2010 року дана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_3

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно вії що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господ догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Верховний Суд України в справі 6-486цс16 від 27 квітня 2016 року зазначив, що відповідно до статі 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В ході розгляду справи судом встановлено, що сторони підтверджують, що дане майно було придбане в інтересах сім`ї, є їх спільною сумісною власністю. Перебуваючи у шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було досягнуто усної згоди про те, що квартира АДРЕСА_1 залишається ОСОБА_1 , а квартира АДРЕСА_2 залишається ОСОБА_3

Статтею 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відтак, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги усну домовленість, яка існувала у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд приходить до висновку, що слід виділити ОСОБА_1 в натурі квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 виділити в натурі квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування вимоги про визнання за ним також і 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 покликається на ринкову вартість обох квартир та виходить з того, що різниця у вартості квартир становить 314383 грн., з яких половина (157191 грн.) належить йому. А це відповідно до вартості квартири становить 1/6 частку вищевказаної квартири.

При вирішення справи по суті, суд не бере до уваги такі покликання позивача у зв`язку із наступним.

Відповідно до висновку експерта №264/17 судової оціночно-будівельної експертизи від 26.01.2017 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 579415 грн., в тому числі ПДВ. А згідно з висновком №305/17 судової оціночно-будівельної експертизи від 21.10.2017 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 893798 грн., в тому числі ПДВ.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що існує різниця у вартостях квартир, проте проводячи поділ майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відступає від засади рівності часток подружжя у зв`язку з наступними обставинами.

Рішенням Палацу юстиції Лоуреш-Центральний Інститут - 1 Секція сім`ї та неповнолітніх Португальської Республіки від 12.01.2016 року вирішено, що батько ОСОБА_1 сплачуватиме аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у сумі 100 Євро. Виплата здійснюватиметься не пізніше 8 числа кожного місяця шляхом банківського переказу на рахунок матері ОСОБА_3 . Проте, ОСОБА_1 допустив заборгованість у сплаті аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка становить 1100 Євро. Даний факт ніким із учасників справи не оспорюється. Не оспорюється і той факт, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає разом з мамою ОСОБА_3 , та знаходиться повністю на її утриманні. Лише вона оплачує проживання, навчання, харчування та інші потреби сина.

Відповідно до ч.2 ст.70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Крім того, за наявними в матеріалах справи медичними довідками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на хронічні захворювання, проте, як встановлено в ході судового розгляду, та не заперечувалося позивачем, ОСОБА_1 коштів на лікування сина не надає.

Крім того, ч.3 ст.70 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

За правилом ст.71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що за позивачем ОСОБА_1 існує заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 слід відмовити.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, виходячи з задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що витрати, понесені сторонами по справі слід залишити за ними.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 89, 141, 229, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі квартиру АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_3 в натурі квартиру АДРЕСА_2 .

Залишити за сторонами понесені ними судові витрати.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21.10.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з моменту одержання повного тексту безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя О. І. Баєва