Рішення № 85066568, 21.10.2019, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2002/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., за участю секретаря Вейг А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоду,

в с т а н о в и в :

В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Берегівського районного суду з позовом до Берегівської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаною з оплатою на лікування і надання медичних послуг, в сумі 100 000 гривень та моральної шкоду в сумі також 100 000 гривень через незаконне звільнення. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати: 2921 гривень сплаченого судового збору та 26 000 гривень витрат на правничу допомогу адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням міського голови Берегівської міської ради № 77-к від 06.11.2018 року її було незаконно звільнено з посади начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради на підставі п.2 ст.40 КЗпП України - виявленої невідповідності працівника займаній посаді. Так, в результаті поданої нею позовної заяви 03.04.2019 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду розпорядження міського голови визнано протиправним та скасовано, а її поновлено на згаданій посаді та стягнуто в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 76 015, 50 грн.. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 року апеляційну скаргу міської ради залишена без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду без змін. Розпорядженням міського голови лише 23.05.2019 року вона була поновлена на посаді начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради, не дивлячись на той факт, що судовим рішенням від 03.04.2019 року вже підлягала негайному поновленню на посаді.

Після цього, досягнув правової сатисфакції, на підставі її заяви, розпорядженням №63-к вона 02.07.2019 року була звільнена з посади начальника ЦНАП згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

При цьому, після незаконного звільнення в листопаді 2018 року внаслідок різкого погіршення психоемоційного стану вона звернулась по психіатричну допомогу до спеціалістів медичного центру «Нейромед» м.Ужгород та за весь час, охоплений розглядом її справи в судових інстанціях, з листопада 2018 року по липень 2019 року, проходила курс лікування та отримання психологічної допомоги. За вказаний курс лікування та надані медичні послуги вона сплатила ТОВ медичний центр «Нейромед» 100 000 гривень.

Крім того, у відповідності ст.237-1 КЗпП у зв`язку з порушенням її прав у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимог додаткових зусиль для організації свого життя, врахував конкретні обставини справи, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля та майнові витрати, які були необхідні для відновлення попереднього стану позивачка просить стягнути 100 000 гривень моральної шкоди.

Ухвалою Берегівського районного суду від 19.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 33-34).

У відзиві Берегівська міська рада позовні вимоги заперечила та просила у позові відмовити, вказав, що міською радою у повному обсязі було виконано рішення судів за адміністративним позовом позивачки та вона документально не підтвердила проходження курсу лікування в період з листопада 2018 року по липень 2019 року у медичному центрі «Нейромед», а надала лише консультаційний висновок спеціаліста від 26.07.2019 року, що свідчить про одноразову медичну консультацію. Сплата позивачкою суми 100 000 гривень за медичні послуги без детальних підтверджуючих документів (розрахунків, кількості, видів наданих медичних послуг з відповідними тарифами) не може вважатись належними доказами для відшкодування цих коштів. При цьому, нормами чинного законодавства, зокрема ст. 22 ЦК України не передбачено відшкодуванням збитків, понесених позивачкою на обстеження у медичному закладі.

Крім того, діагноз лікаря щодо психоемоційного стану позивачки неможливо ототожнювати виключно із ситуацією, пов`язаною із звільненням її з займаної посади та подальших судових процесів, оскільки в сучасному світі стреси дуже розповсюджені, вони є постійним супутником людини, ознакою сучасного способу життя. Фізіологічні наслідки стресів накопичуються, «акумулюються» в організмі. Дійсно, робота на посаді начальника ЦНАП, яку обіймала позивачки ОСОБА_1 , є відповідальною і однозначно була пов`язана із стресовими ситуаціями. Враховуючи вказане, причино-наслідкового зв`язку із протиправними діями з боку міської ради щодо звільнення позивачки з займаної посади із погіршенням стану її здоров`я відповідач не вбачає, адже існували чи могли існувати інші фактори, які могли викликати погіршення здоров`я ОСОБА_1 (а.с. 39-43).

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Позивачка ОСОБА_1 дійсно знаходилась у трудових відносинах із відповідачем, працювала на посаді начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради та розпорядженням міського голови Берегівської міської ради № 77-к від 06.11.2018 року її було незаконно звільнено з посади начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради на підставі п.2 ст.40 КЗпП України - виявленої невідповідності працівника займаній посаді. Так, в результаті поданої нею позовною заявою 03.04.2019 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду розпорядження міського голови визнано протиправним та скасовано, а її поновлено на згаданій посаді та стягнуто в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 76 015, 50 грн., що підтверджується копією згаданого судового рішення (а.с. 10-14) .

Далі, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 року апеляційна скарга міської ради залишена без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду без змін. Розпорядженням міського голови лише 23.05.2019 року вона була поновлена на посаді начальника центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради. Вказані обставини доведені копією відповідної постанови та розпорядженням (а.с. 9, 15-18).

Судом також встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 розпорядженням №63-к вона 02.07.2019 року була звільнена з посади начальника ЦНАП згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 19).

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, як констатована у наведених судових рішеннях та у відзиві визнав відповідач, Берегівської міською радою у зв`язку з прийняттям протиправного розпорядження, дійсно, були порушені права позивачки ОСОБА_1 у сфері трудових відносин.

Крім того, консультаційним висновком спеціаліста ТОВ медичний центр «Нейромед» м.Ужгород від 26.07.2019 року встановлено у позивачки діагноз посттравматичний стресовий розлад, пролонгована депресивна реакція внаслідок психологічного насилля, інсомнія (а.с. 20-26).

Із змісту даного висновку вбачається, що ОСОБА_1 пов`язує погіршення психоемоційного стану із незаконним її звільненням в листопаді 2018 року.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У повній мірі пов`язати настання такого діагнозу, тобто погіршення психоемоційного стану лише із протиправним рішенням відповідача та незаконним звільненням позивачки підстав немає. В даній ситуації суд констатує наявність існування або можливість існування інших факторів, які могли викликати погіршення здоров`я ОСОБА_1 , а саме, на які у відзиві обґрунтовано посилається відповідач: накопичування, «акумулювання» в організмі позивачки стресів за попередній до звільнення період роботи та життя.

Суд також констатує, що у зв`язку з порушенням відповідачем трудових прав позивачка зазначала моральних страждань, на відповідний час втратила нормальні життєві зв`язки і приймала додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак суд враховує конкретні обставини справи, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, які були необхідні для відновлення попереднього стану. Так, позивачка з листопада 2018 року по травень 2019 року не працювала, а також той факт, що невдовзі після поновлення на посаді, на початку липня 2019 року вона звільнилась за власним бажанням. При цьому, доказів про майнові витрати, які були необхідні для відновлення попереднього стану, вона не навела.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що справедливим відшкодуванням моральної шкоди позивачки ОСОБА_1 буде складати 10 000 гривень, а тому її вимоги в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Позивач правильно аргументує вимоги про стягнення моральної шкоди наступними нормами права, які слід при вирішення спору застосувати.

Частину 1 ст. 15 та пункт 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно яких кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Так, згідно пунктів 9 та 13 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Щодо аргументу позивачки ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат за курс лікування та надані медичні послуги ТОВ медичний центр «Нейромед» 100 000 гривень, то суд приходить до висновку, що він є необґрунтованим.

Так, позивачка документально не підтвердила проходження курсу лікування в період з листопада 2018 року по липень 2019 року у ТОВ медичному центрі «Нейромед», а надала лише консультаційний висновок спеціаліста від 26.07.2019 року, що, дійсно, свідчить про одноразову медичну консультацію (а.с. 29).

Крім того, із змісту висновку вбачається, що саме 26 липня 2019 року у ОСОБА_1 встановлений вищезгаданий діагноз та надано рекомендація щодо лікування. Отже, який-небудь курс лікування або витрати по ньому могли настати лише після цього. Сплата позивачкою суми 100 000 гривень за медичні послуги без детальних підтверджуючих документів (розрахунків, кількості, видів наданих медичних послуг з відповідними тарифами) не може вважатись належними доказами таких значних витрат та за вказаний, нею у позові, період.

Отже, такі вимоги є недоведеними.

За таких обставинах в частині стягнення з Берегівської міської ради відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою за лікування та надання медичних послуг слід відмовити.

При вирішенні питання стягнення судових витрат: 2921 гривень сплаченого судового збору та 26 000 гривень витрат на правничу допомогу адвоката, суд вважає слід керуватись наступними нормами цивільно-процесуального закону.

Згідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 та пп. 1 і 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частин 1, 2 і 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, згідно договору про надання правової допомоги від 01.06.2019 року позивачка уклала договір із адвокатом Січка В.В., який склав розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, а згідно заяви на переказ готівки від 01.07.2019 року позивачка сплатила на надання адвокатських послуг 26 000 гривень (а.с. 27, 28, 30).

Відповідно до двох квитанцій позивачкою було сплачено 2921 гривень судового збору (а.с. 1, 2).

По-перше, з розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу вартість представництва у суді 12 000 гривень та вартість підготовки клопотань та додатків до позовної заяви 3000 гривень слід із загальної суми витрат відняти, позаяк таких не було, а додатки до позову, окрім згаданого розрахунку, адвокат не складав.

По-друге, позов складається з двох вимог, однієї майнової вимоги, в якій суд відмовляє, та другої немайнової вимоги, яку частково задовольняє.

Тому з врахування наведеного та згаданих норм закону, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь ОСОБА_1 слід стягнути 5000 гривень витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, та половину судового збору у розмірі 1460,50 грн..

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ч. 1 ст.15 та п. 9 ч.2 ст.16 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, суд

р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Берегівської міської ради, м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04053683, про відшкодування матеріальної та моральної шкоду - задовольнити частково.

Стягнути з Берегівської міської ради в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривен.

Стягнути з Берегівської міської ради в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5000 ( п`ять тисяч) гривень витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, та 1460 (одну тисячу чотириста шістдесят) гривень 50 копійок судового збору.

В решті вимог відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Берегівський районний суд до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Гал Л. Л.