Рішення № 85066077, 10.10.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4837/19

Справа №754/3434/19

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Панченко О.М.

За участі секретаря судового засідання - Чехун Ю.В.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про зобов`язання внести запис до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

В березні 2019 року позивачка звернулася до з позовом до ФОП ОСОБА_3 про зобов`язання внести запис до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Мотивує свої вимоги позову тим, що 02 липня 2012 року її було прийнято на роботу відповідачкою у справі на посаду завідувача аптеки №1 за трудовим договором №02621201171 від 02.07.2012 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці та трудовим договором від 12.07.2012 року. У зв`язку з тим, що приміщення аптеки в опалювальний період не опалювалось і дане питання роботодавцем вирішено не було, внаслідок чого в таких умовах в осінньо-зимовий період працювати в приміщенні аптеки було неможливо, 01.11.2018 року уповноваженій особі -представнику роботодавця за довіреністю від 01.03.2016 року ОСОБА_4 позивачка змушена була надати заяву про звільнення в якій просила звільнити її із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 14.11.2018 року, копію якого також було надіслано поштою безпосередньо роботодавцю ФОП ОСОБА_3 . Проте, лист повернувся у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Питання звільнення з представником роботодавця було погоджено, що можуть підтвердити в судовому засіданні свідки. Оскільки, окрім поштового зв`язку будь-який інший зв`язок з роботодавцем не можливий, 15.11.2018 року нею було повторно надіслано роботодавцю заяву про звільнення від 31.10.2018 року разом з заявою від 14.11.2018 року з проханням провести з нею повний розрахунок та внести відповідні записи до трудової книжки. Проте і даний лист було повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання. 18.12.2018 року нею було повторно надіслано роботодавцю заяву з проханням провести з нею повний розрахунок та внести відповідні записи до трудвої книжки і такий лист було повернуто за закінченням терміну зберігання. Питання звільнення було погоджено, проте відповідний запис до трудової книжки не внесений, чим роботодавцем порушено вимоги даних норм. Позивачці не виплачено заробітну плату за період з 01 по 14 листопада 2018 року та грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.Згідно умов трудового договору розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Станом на день звільнення розмір заробітної плати становить 3723.00 грн., що підтверджується даними довідки Форми ОК-5 від 04.01.2019 року та даними відповіді з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №88975/Б/26-15-04 від 29.12.2018 року. Згідно графіку розрахунку робочого часу загальна кількість робочх днів у листопаді 2018 року становить 22 робочих дня, кількість фактично відпрацьованих позивачкою днів з 1 по 14 листопада 2018 року становить 10 робочих днів. Заборгованість з виплати заробітної плати за період з 1 по 14 листопада 2018 року становить 1692.27 грн. (3 723.00:22х10=1692.27 грн.) З врахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 сума компенсації за невикористані відпустки становить 20 322.50 грн. (44153:365х144=17419.3 грн., де 44153 грн. сумарний заробіток за останні перед звільненням 12 місяців, 365 - кількість календарних днів року, 144 число календарних днів невикористаної відпустки (24х6 (24 - кількість днів відпустки за трудовим договором, 6 - кількість років роботи у відповідача). Також позивачка вважає, що у зв`язку з невнесенням запису до її трудової книжки з відповідачаки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивачка отримувала заробітну плату в розмірі 3723 грн., з часу звільнення до дня подачі позову пройшло 95 днів, таким чином сума середнього заробітку станом на 18.02.2019 року складає 11789.5 грн. (3723:30 днів = 124,1 грн.; 124,1 грн. х 95 = 11789, 5 грн. Таким чином, просить зобов`язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_3 внести до її трудової книжки запис про звільнення з 15 листопада 2018 року згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України; стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на її користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 1 по 14 листопада 2018 року в розмірі 1692.27 грн., компенсацію за невикористані відпустки в сумі 17419.3 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11789.5 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року відкрито провадження у справі. Ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 13.06.2019 року за клопотанням позивачки витребувано письмові докази у справі.

10.09.2019 року представником позивачки до суду подана заява в якій позивачка просить суд вважати технічною помилкою в пункті 1 прохальної частини позову вказане число «15» листопада місяця 2018 року, та взяти до уваги позовну вимогу в пункті 1 позовної заяви, викладену в наступній редакції: «Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) внести до трудової книжки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) запис про звільнення з 14 листопада 2018 року згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України»;просить вважати технічною помилкою в пункті 2 прохальної частини позову вказані період «з 1 по 14 листопада 2018 року» та суму «1692,27 грн.», та взяти до уваги позовну вимогу в пункті 2 позовної заяви, викладену в наступній редакції: «Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість по не виплаченій заробітній платі за період з 1 по 13 листопада 2018 року становить в сумі розміром 1338,95 грн. (одна тисяча триста тридцять вісім гривень, 95 коп.)»; просить позовну вимогу в пункті 4 позовної заяви розглядати з врахуванням наданого розрахунку.

Позивачка та представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили з урахуванням поданої заяви про виправлення технічних помилок зобов`язати відповідачку внести до трудової книжки позивачки запис про звільнення з 14 листопада 2018 року згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України; стягнути з відповідачки на користь позивачки заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 1 по 13 листопада 2018 року в розмірі 1 338.95 грн., компенсацію за невикористані відпустки в сумі 20 322.50 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52 820.63 грн.

Відповідачці у справі направлялися ухвала суду про відкриття провадження та позовна заява з додатками.

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачкою подано не було.

В судове засідання відповідачка у справі не з`явилася, повідомлена належним чином про день та час розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що працювала разом з позивачкою у відповідачки. Вони разом звільнилися з аптеки № 1 в один день, заробітну плату їм не виплатили дор цих пір.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також з метою дотримання розумних строків її розгляду суд вважає за можливе справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності заперечень проти такого розгляду справи з боку сторін, що відповідає вимогам ст.279 ЦПК України.

Враховуючи тривалий розгляд справи, а також те, що відповідачці неодноразово надавалась можливість надати докази та відзив щодо позовних вимог, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторони відповідача на підставі наявних доказів.

Суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивачка послалася в судовому засіданні як на підставу своїх вимог та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідачки, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих позивачкою доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що 02 липня 2012 року позивачку було прийнято відповідачем на роботу на посаду завідувача аптеки №1 за трудовим договором №02621201171 від 02.07.2012 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці та трудовим договором від 12.07.2012 року.

Як зазначила в судовому засіданні позивачка в зв`язку з тим, що приміщення аптеки в опалювальний період не опалювалось і дане питання роботодавцем вирішено не було, внаслідок чого в таких умовах в осінньо-зимовий період працювати в приміщенні аптеки було неможливо, 01.11.2018 року уповноваженій особі -представнику роботодавця за довіреністю від 01.03.2016 року ОСОБА_4 позивачка змушена була надати заяву про звільнення в якій просила звільнити її із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 14.11.2018 року, копію якого також було надіслано поштою безпосередньо роботодавцю ФОП ОСОБА_3 . Проте, лист повернувся у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Оскільки, окрім поштового зв`язку будь-який інший зв`язок з роботодавцем не можливий, 15.11.2018 року позивачкою було повторно надіслано роботодавцю заяву про звільнення від 31.10.2018 року разом з заявою від 14.11.2018 року з проханням провести з нею повний розрахунок та внести відповідні записи до трудової книжки. Проте і даний лист було повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

18.12.2018 року позивачкою було повторно надіслано роботодавцю заяву з проханням провести з нею повний розрахунок та внести відповідні записи до трудвої книжки і такий лист було повернуто за закінченням терміну зберігання. Позивачка зазначила, що питання її звільнення було погоджено, проте відповідний запис до трудової книжки не внесений, чим роботодавцем порушено вимоги даних норм.

Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Дана норма закону кореспондується зі ст. 94 КЗпП України.

За нормою ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За вимогами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 зі змінами, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що їй не виплачено заробітну плату за період з 1 по 13 листопада 2018 року та грошову компенсацію за невикористані відпустки. Станом на день звільнення розмір її заробітної плати становить 3723,00 грн., що підтверджується даними довідки Форма ОК-5 від 04.01.2019 р. та даними, що містяться у відповіді з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 88975/Б/26-15-04 від 29.12.2018 року.

Згідно графіку розрахунку робочого часу, що доданий до позовної заяви, загальна кількість робочих днів у листопаді місяці 2018 року становить 22 робочих дня, кількість фактично відпрацьованих позивачкою днів з 1 по 13 листопада 2018 року становить 9 робочих днів.Заборгованість з виплати заробітної плати за період з 1 по 13 листопада 2018 року становить 1338,95 грн. (3723,00: 22 х 9 = 1338,95 (грн.)).

У випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (п. п. а п. 1 Порядку).

Згідно п. 2 даного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно п. 7 Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Згідно умов трудового договору тривалість щорічної оплачуваної відпустки та час її надання становить 24 календарних дні. З врахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 сума компенсації за невикористані відпустки становить 20322.5 грн. (44153 : 365 х 144 = 17419,3 (грн.), де 44153 (грн.) - сумарний заробіток за останні перед звільненням 12 місяців, 365 - кількість календарних днів року, 144 число календарних днів невикористаної відпустки (24х6 (24 - кількість днів відпустки за трудовим договором, 6 - кількість років роботи у відповідача)).

У зв`язку з невнесенням запису до трудової книжки з відповідачки на користь позивачки підлягає також стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України в постанові від 14.09.2016 року у справі № 6-419цс16 сформував правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

З урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено із нарахованої заробітної плати за: жовтень 2018 року - заробітна плата 3723 грн (22 робочих дні), листопад 2018 року - заробітна плата 3723 грн (10 робочих днів згідно графіку розрахунку робочого часу, що сумарно становить - 7446, 00 грн.

Таким чином: 7446,00 грн. : 32 робочих днів = 232,69 грн. - середньоденна заробітна плата.

Позивачка отримувала заробітну плату в розмірі 3723 грн., з часу звільнення до дня подачі позову пройшло 95 днів, таким чином сума середнього заробітку станом на 18.02.2019 р. складає 11 789.5 грн. ( 3723: 30 днів = 124,1 грн.; 124,1 грн. х 95 днів = 11789,5 грн.).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 14 листопада 2018 року по день вирішення спору судом - 10 жовтня 2019 року, що складає 227 днів) складає 232,69 грн. х 227 днів = 52820,63 грн.

За викладених обставин позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Позивачка при подачі позову не сплачувала судовий збір, оскільки є звільненою у відповідності до Закону України «Про судовий збір»(трудовий спір), у зв`язку з чим, на підставі ст.141 ЦПК України сплата судового збору покладається на відповідачку.

Керуючись ст. ст. 38, 44, 94, 97, 115, 116, 117, 232 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 зі змінами, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89,133, 141, 178, 223, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про зобов`язання внести запис до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Зобов`язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_3 внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення з 14 листопада 2018 року згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 1 по 13 листопада 2018 року в розмірі 1 338.95 грн., компенсацію за невикористані відпустки в сумі 20 322.50 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52 820.63 грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 ..

Відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 .

Головуючий: