Ухвала суду № 85065976, 10.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14426/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2019 р. м.Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Пнюшкову В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у м.Києві та Київській області Салівончика С.О., погоджене з прокурором відділу прокуратури міста Києва Вовком І.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019100020006517 та додані до нього матеріали відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, з неповною вищою освітою, не працюючого, не одруженого, не військовозобовязаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:

підозрюваного в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.4 ст.296, ч.2 ст.309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Вовка І.В.,

захисника адвоката Охрімчук Т.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

09.10.2019 року слідчий в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у м.Києві та Київській області Салівончик С.О. звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019100020006517 відносно ОСОБА_1 .

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у невстановленому досудовим слідством місті та невстановлений час, з метою вчинення хуліганський дій, заздалегідь приготували невстановлений предмет, для нанесення тілесних ушкоджень.

02.09.2019, близько 18-00 години, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули у подвір`я будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Перебуваючи на подвір`ї, ОСОБА_1 , сприяючи безпосередньому вчиненню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, у вигляді нанесення громадянці ОСОБА_4 у громадському місці, у світлу пору доби, тілесних ушкоджень, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для цього, стежив, щоб на подвір`ї не перебували працівники правоохоронних органів, а також інші особи, що могли завадити вчиненню злочинних дій. В той же час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою безпосереднього вчинення вказаного злочину, розмістились біля входу в будинок за адресою: АДРЕСА_2 , у якому на той час перебувала ОСОБА_4

02.09.2019, о 19-04 годині, у момент коли ОСОБА_4 вийшла з приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на подвір`я, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підбігли до неї та нанесли останній руками удари в обличчя, зокрема і використовуючи предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень.

Після вчинення вказаних хуліганських дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одразу залишили місце вчинення злочину.

Згідно висновку Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №043-1048-2019 від 17.09.2019, внаслідок дії тупого предмету ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження: закриту травму кісток лицьового скелету, закриту травму носа, синці, що відносяться до ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що він за вищевикладених обставин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинив пособництво у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненого групою осіб, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.296 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що за невстановлених обставин ОСОБА_1 вступив у попередню змову із невстановленим особами, з метою незаконного придбання та зберігання за місцем свого проживання, а саме у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , наркотичних засобів та психотропних речовин.

На виконання спільного задуму, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, за невстановлених обставин, придбав пакетик із порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить психотропну речовину «амфетамін», а також пакетик із подрібненою речовиною рослинного походження, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс».

Надалі, ОСОБА_1 , діючи умисно, перевіз вказані речовини до себе додому, а саме у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де у власній кімнаті зберігав вказані особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропну речовину.

08.10.2019 під час обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у кімнаті, де проживає ОСОБА_1 , а саме у ліжку останнього, виявлено порошкоподібну речовину білого кольору та подрібнену речовину рослинного походження.

Згідно тестів, виконаних спеціалістом ІСТЕ СБ України за допомогою приладів "Sigma P2" та "Sigma Ф5", у складі вищевказаних речовин, виявлених у ОСОБА_1 , міститься особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс» та психотропна речовина «амфетамін».

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що він за вищевикладених обставин, вчинив за попередньою змовою групою осіб незаконне придбання, перевезення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу та психотропної речовини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Вищевказані обставини у своїй сукупності дають підстави підозрювати

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.4 ст.296 та ч.2 ст.309 КК України, і підтверджуються наступними матеріалами: протоколом огляду місця події від 02.09.2019; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_4 від 05.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 10.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 12.09.19; протоколами впізнання за фотокартками із свідком ОСОБА_6 від 12.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 16.09.19; протоколами впізнання за фотокартками із свідком ОСОБА_7 від 16.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 20.09.19; протоколами впізнання за фотокартками із свідком ОСОБА_8 від 20.09.2019; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв`язку.

На думку слідчого, вказані обставини, а також те, що громадянин України ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні у тому числі тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, вказують на наявність ризиків, передбачених п.1, п.2, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, та свідчать про те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий вважає, що з урахуванням неможливості запобігання вищенаведених ризиків підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів не вбачається.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, і стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують. Просив суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту без визначення розміру застави.

Підозрюваний ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати до нього інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Пояснив, що нанркотичні засоби йому підкинули під час обшуку.

Захисник підозрюваного - адвокат Охрімчук Т.В. також заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на відсутність ризиків, тісні соціальні зв`язки підозрюваного, позитивні харектеристики з місця навчання. Просила суд відмовити в задоволенні клопотання слідчого, оскільки воно є необґрунтованим, підозрюваний не міг знаходитись у розшуку, оскільки є обвинуваченним у іншому кримінальному провадженні, де зявляється регулярно.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного та його захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що 02.09.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.4 ст.296, 08.10.2019 - ч.2 ст.309 КК України (кримінальне провадження №12019100020006517).

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва Вовком І.В., оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис підозрюваного та захисника щодо вручення їм копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч.3 ст.184 КПК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та її обшук від 08.10.2019 року, ОСОБА_1 був затриманий 08.10.2019 року об 10-45 годині відповідно до ст.208 КПК України без ухвали слідчого судді. Тому, саме вказаний час (10-45 година 08.10.2019 року) є моментом затримання ОСОБА_1 у розумінні вимог ст.209 КПК України.

08.10.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.4 ст.296, ч.2 ст.309 КК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.

Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.4 ст.296, ч.2 ст.309 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 02.09.2019; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_4 від 05.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 10.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 12.09.19; протоколами впізнання за фотокартками із свідком ОСОБА_6 від 12.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 16.09.19; протоколами впізнання за фотокартками із свідком ОСОБА_7 від 16.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 20.09.19; протоколами впізнання за фотокартками із свідком ОСОБА_8 від 20.09.2019 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності, які підтверджують існування фактів та інформації, що можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред`явленої підозри.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, репутацію, вік та стан здоров`я, майновий стан підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у скоєні злочинів, один з яких згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання до семи років позбавлення волі, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу не має, відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16.07.2019 року відносно ОСОБА_1 надано дозвіл на затримання з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, в Бориспільському міськрайонному суду Київської області розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.189 КК України.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід - тримання під вартою.

При цьому наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного, на що посилається сторона захисту, зокрема позитивних характеристик з місця проживання та навчання, як на одну з підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, на думку слідчого судді не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.

Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, слідчому судді не надані.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У частині 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, зокрема те, що останній знаходиться в розшуку відповідно до ухвали слідчого судді, є обвинуваченним у кримінальному провадженні, яке розглядається Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч.4 ст.189 КК України, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про можливість визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу, однак в розмірі, який перевищує вісімдесят і становить сто п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження,

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- носити електронний засіб контролю.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись, ст.ст.3, 176-178, 182-184, 194, 196, 206-208, 309, 372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у м.Києві та Київській області Салівончика С.О., погоджене з прокурором відділу прокуратури міста Києва Вовком І.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019100020006517 відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 288150 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Роз`яснити, що ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу у вказаному розмірі у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м.Києва (одержувач - ТУДСАУ в місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, МФО - 820172, банк одержувач - Державна казначейська служба України м.Київ, розрахунковий рахунок №37318005112089).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження,

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- носити електронний засіб контролю.

Встановити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислюється з моменту його фактичного затримання.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, його захиснику та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому кримінальному правопорушенні.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 09-15 годині 15 жовтня 2019 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м. Києва Ю.В. Іваніна