Рішення № 85065112, 07.10.2019, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1062/19

Провадження № 2/222/315/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2019 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Темір В.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство

Комерційний Банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представники учасників справи:

представник позивача - Кіріченко Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом вказуючи, що 12.12.2015 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9703,43 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, згідно укладеної між сторонами генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та банком кредитний договір, що підтверджується її підписом у заяві. Відповідачка зобов`язалася повертати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом, однак нею не виконуються належним чином зобов`язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання. Станом на 20.05.2019 року відповідачка має заборгованість в сумі 19836,62 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 7189,66 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 3134,70 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 9202,56 грн. та штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди в сумі 309,70 грн. В зв`язку з чим просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 19836,62 грн. за кредитним договором № б/н від 12.12.2015 року та судові витрати у виді судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 15.07.2019 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Крім цього, відповідачці визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також відповідачці разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» - Кіріченко Р.А. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В позовній заяві просив справу розглянути без його участі, а у разі неявки відповідача в судове засідання, просив справу розглянути в заочному порядку на підставі наявних у справі доказах та постановити по справі заочне рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 до суду не з`явилася, продату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином про що свідчить поштове повідомлення про вручення їй судової повістки – повідомлення, яке повернулося на адресу суду. Про причини неявки суд не повідомила. Заяви про відкладення розгляду справи від неї не надійшло.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу у заочному порядку, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність нез`явившихся сторін.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що згідно Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 12.12.2015 року, укладеної між АТ КБ «Приватбанк» (на той час ПАТ) та ОСОБА_1 , останній зменшено розмір заборгованості за кредитним договором від 13.10.2011 року.

Відповідно до п. 2.1 Генеральної угоди АТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредит у сумі 9703,43 грн. строком користування 24 місяці з 12.12.2015 року по 31.12.2017 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 9703,43 грн., яку остання одержала та зобов`язалася сплатити відсотки, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов Договору.

В вищевказаній Генеральній угоді є підпис відповідачки ОСОБА_2 про те, що вона ознайомлена та згодна із Умовами та Правилами надання банківських послуг, т.б. відповідачка прийняла зазначені умови споживчого кредиту.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачки перед АТ КБ «Приватбанк» за договором № б/н від 12.12.2015 року, станом на 20.05.2019 року становить 19836,62 грн., з яких: 7189,66 грн. – заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 3134,70 грн. - заборгованість за відсотками, 9202,56 грн. – нарахована пеня та комісія, 309,70 грн. – штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В Генеральній угоді АТ КБ «Приватбанк» від 12.12.2015 року ОСОБА_2 встановлено строк останнього погашення заборгованості, а саме не пізніше 31.12.2017 року.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 не виконувала умови кредитного договору (Генеральної угоди), що було підтверджено в ході дослідження наявних матеріалів цивільної справи, суд дійшов висновку про те, що сума заборгованості за кредитним договором від 12.12.2015 року підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Проте, беручи до уваги строк дії кредитного договору (Генеральної угоди) від 12.12.2015 року до 31.12.2017 року, а також вищевказаний висновок Великої Палати ВС, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих процентів за період з 30.01.2018 року до 20.05.2019 року, у зв`язку з їх безпідставністю.

Також, слід зазначити, що 14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в ст. 2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов`язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно п. 5 ч. 2 цього Розпорядження с. Малоянисоль Нікольського (Володарського) району Донецької області, що є місцем проживання (реєстрації) відповідачки ОСОБА_1 , входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте, 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано не чинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено с. Малоянисоль Нікольського (Володарського) району Донецької області.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки на теперішній час с. Малоянисоль Нікольського (Володарського) району Донецької області, згідно затвердженого переліку, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідачку ОСОБА_1 і звільняють її від обов`язку по оплаті пені та штрафів на користь АТ КБ «Приватбанк», з урахуванням положень ст. 5 ЦК України та ст. 58 Конституції України.

Отже, позивачем безпідставно в порушення вимог зазначеного Закону нараховані: пеня в сумі 9202,56 грн. та штраф в сумі 309,70 грн., а тому в цій частині позовних вимог також необхідно відмовити.

Таким чином, враховуючи, що відповідачці ОСОБА_1 було відомо про необхідність виконання взятих на себе зобов`язань, але ж остання їх належним чином не виконала, суд вважає, що з неї слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.12.2015 року, яка утворилась станом на 20.05.2019 року в розмірі 9273,07 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 7189,66 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 12.12.2015 року по 31.12.2017 року в розмірі 2083,41 грн., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено вірну суму судового збору в розмірі 1921,00 грн. і суд задовольнив 46,75% заявлених позивачем позовних вимог від суми 19836,62 грн., суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційна розміру задоволених позовних вимог в розмірі 898,07 грн., решта суми судового збору пропорційна розміру позовних вимог, в яких позивачу відмовлено, стягненню на користь останнього не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-82, 128, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 284, 288, 289, 354, пп.15.5, п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 526, 530, 610, 611, 629, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) – 7189 (сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 66 копійок – заборгованість (тіло кредиту) за Генеральною угодою № б/н від 12.12.2015 року до кредитного договору від 13.10.2011 року, яка виникла станом на 20.05.2019 року, 2083 (дві тисячі вісімдесят три) гривні 41 копійка - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 12.12.2015 року по 31.12.2017 року та судові витрати у виді судового збору в розмірі 898 (вісімсот дев`яносто вісім) гривень 07 копійок, а всього 10171 (десять тисяч сто сімдесят одна) гривня 14 копійок.

В решті частини заявлених позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення заочного рішення, є дата його повного складання.

Повне заочне рішення складене 15.10.2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Cуддя Є.О. Подліпенець