Ухвала суду № 85062715, 17.10.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4227/19

Номер провадження 1-кп/629/437/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., при секретарі судового засідання -Заводяній О.Ю., за участю прокурора -Шульги Ю.М., потерпілої- ОСОБА_1 , обвинуваченого - ОСОБА_2 , захисника- адвоката Строгова С.Л., розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220380000903 від 19.06.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, студента денного відділення Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.08.2019р. в підготовчому судовому засіданні обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 17 жовтня 2019 року, включно.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу Лозівським міськрайонним судом Харківської області 19.08.2019 р., та які на цей час не зменшилися та не зникли. Зазначив, що ОСОБА_2 обвинувачується в умисному тяжкому злочині, за який передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, не працює, не має законного джерела доходу; усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які на цей час не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала клопотання прокурора та в судовому засіданні зазначила, що перебуваючи в залі судового засідання поза судовим розглядом, обвинувачений ОСОБА_2 висловлював погрози на адресу потерпілої ОСОБА_3 , все це відбувалося в її присутності і ОСОБА_1 чула ці погрози.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували з підстав необґрунтованості підозри та обвинувачення, відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КК України. Обвинувачений зазначив, що дійсно звертався до потерпілої, проте не погрожував та не збирається цього робити.

Захисник заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, обраного ОСОБА_2 згідно ухвали суду від 19.08.2019р. з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації та фактичного проживання.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-ми до 10-ти років, також суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а саме те що він має постійне місце проживання, одружений, з його слів- має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, навчається у вищому навчальному закладі, раніше не судимий. В той же час, потерпілі та свідки не допитані, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в якому ОСОБА_2 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України. Суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.

А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи адвоката про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Належних документальних підтверджень про наявність міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків, зазначеним прокурором, на теперішній час суду не надано.

За таких обставин клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який, а саме- домашній арешт, суд залишає без задоволення.

Оскільки термін дії обраного запобіжного заходу спливає 17.10.2019 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи обставини злочину, а також те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, суд, відповідно до п.п.1 та 2 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.177,183, 194, 371,372,392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківська установа виконання покарань (№ 27)" строком на 60 днів, а саме до 15.12.2019 р., включно, без визначення застави.

В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який, а саме домашній арешт- відмовити.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 21.10.2019 року.

Суддя: С.А. Мицик