Рішення № 85061041, 21.10.2019, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/1271/19

Провадження по справі №2/538/493/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Бондарь В.А., за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І., розглянувши упідготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом, позовні вимоги мотивує тим, що він являється співзасновником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Архипа Тесленка (ЄДРПОУ 30834143), яке зареєстроване 02.03.2000 року Лохвицькою районною державною адміністрацією. Юридична адреса даного підприємства: Полтавська область, Лохвицький район, с. Харківці.

Зараз дане підприємство свою господарську діяльність не здійснює, в процесі припинення не перебуває в зв"язку з наявністю невиконаних зобов"язань.

На час здійснення підприємницької діяльності СТОВ ім. А.Тесленка мало у своєму володінні комплекс гаражів та підсобних приміщень, розташованих в АДРЕСА_1 , загальною площею 741,9 кв.м. Правовстановлюючі документи на дані будівлі у підприємства були відсутні.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також згідно даних Лубенського МБТІ, право власності на вказані гаражі та господарські будівлі ні за ким не зареєстроване.

У 2008 році ТОВ ім. А.Тесленка відступило від управління вказаним нерухомим майном і воно почало занепадати, частково розбиралося на будівельні матеріали сторонніми особами.

З метою запобігти повному знищенню комплексу гаражів та підсобних приміщень, позивач того ж року почав відкрито користуватися даними об"єктами нерухомості, облаштував прилеглу територію, відновив зруйновані приміщення. ОСОБА_1 виготовив технічний паспорт на спірний об"єкт, звернувся до Лохвицької міської ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки, необхідної для обслуговування об"єкта. Отримавши від Лохвицької міської ради дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовив відповідну технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що була затверджена Лохвицькою міською радою 20.08.2018 року. Сформованій земельній ділянці площею 0,4300 га присвоєно кадастровий номер : 5322610100:50:007:0293.

26.09.2018 року між Лохвицькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на три роки.

Відповідно до технічної документації до складу спірного нерухомого майна - гаражів літер "В-1" входять: кладова №1-1, площею 15,4 кв.м., кладова № 2-1, площею 21,3 кв.м., гараж №3-1, площею 36,9 кв.м., гараж №4-1, площею 99,7 кв.м., кладова № 4-2, площею 5,1 кв.м., кладова № 4-3, площею 5,1 кв.м., гараж № 5-1, площею 23,9 кв.м., підсобне приміщення № 6-1, площею 127,0 кв.м, гараж № 5-1, площею 23,9 кв.м., підсобне приміщення № 6-1, площею 127,0 кв.м., гараж № 6-2, площею 6,6 кв.м., гараж № 7-1, площею 68,6 кв.м., гараж № 8-1, площею 67,8 кв.м., гараж № 9-1, площею 67,9 кв.м., гараж №10-1, площею 68,1 кв.м., гараж № 11-1, площею 70,9 кв.м., гараж № 12-1, площею 57,6 кв.м.

Враховуючи викладене, позивач просить суд винести рішення, яким визнати за ним право власності за набувальною давністю на гаражі літер "В-1", загальною площею 741,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання позивач не з"явився, від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог, справу просить розглядати без його участі.

Відповідач, Лохвицька міська рада, в судове засідання не з"явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співзасновником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Архипа Тесленка (ЄДРПОУ 30834143), яке зареєстроване 02.03.2000 року Лохвицькою районною державною адміністрацією. Юридична адреса даного підприємства: Полтавська область, Лохвицький район, с. Харківці.

Зараз дане підприємство свою господарську діяльність не здійснює, в процесі припинення не перебуває в зв"язку з наявністю невиконаних зобов"язань.

На час здійснення підприємницької діяльності СТОВ ім. А.Тесленка мало у своєму володінні комплекс гаражів та підсобних приміщень, розташованих в АДРЕСА_1 , загальною площею 741,9 кв.м. Правовстановлюючі документи на дані будівлі у підприємства були відсутні.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також згідно даних Лубенського МБТІ, право власності на вказані гаражі та господарські будівлі ні за ким не зареєстроване.

У 2008 році ТОВ ім. А.Тесленка відступило від управління вказаним нерухомим майном і воно почало занепадати, частково розбиралося на будівельні матеріали сторонніми особами.

З метою запобігти повному знищенню комплексу гаражів та підсобних приміщень, позивач того ж року почав відкрито користуватися даними об"єктами нерухомості, облаштував прилеглу територію, відновив зруйновані приміщення. ОСОБА_1 виготовив технічний паспорт на спірний об"єкт, звернувся до Лохвицької міської ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки, необхідної для обслуговування об"єкта. Отримавши від Лохвицької міської ради дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовив відповідну технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що була затверджена Лохвицькою міською радою 20.08.2018 року. Сформованій земельній ділянці площею 0,4300 га присвоєно кадастровий номер : 5322610100:50:007:0293.

26.09.2018 року між Лохвицькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на три роки.

Відповідно до технічної документації до складу спірного нерухомого майна - гаражів літер "В-1" входять: кладова №1-1, площею 15,4 кв.м., кладова № 2-1, площею 21,3 кв.м., гараж №3-1, площею 36,9 кв.м., гараж №4-1, площею 99,7 кв.м., кладова № 4-2, площею 5,1 кв.м., кладова № 4-3, площею 5,1 кв.м., гараж № 5-1, площею 23,9 кв.м., підсобне приміщення № 6-1, площею 127,0 кв.м, гараж № 5-1, площею 23,9 кв.м., підсобне приміщення № 6-1, площею 127,0 кв.м., гараж № 6-2, площею 6,6 кв.м., гараж № 7-1, площею 68,6 кв.м., гараж № 8-1, площею 67,8 кв.м., гараж № 9-1, площею 67,9 кв.м., гараж №10-1, площею 68,1 кв.м., гараж № 11-1, площею 70,9 кв.м., гараж № 12-1, площею 57,6 кв.м.

Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіла чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п"яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. У розумінні цієї статті володілець має бути визнаний таким, що добросовісно заволодів нерухомим майном, якщо не буде доведено, що він, набуваючи майно у володіння, знав або повинен був знати про незаконність такого набуття, зокрема про те, що особа, у якої він придбав майно, не мала права його відчужувати: тобто якщо не спростовується факт його добросовісності як обов`язкової умови володіння з метою набуття права власності.

Враховуючи, що право власності на спірний комплекс гаражів ні за ким не зареєстроване, власник даного об"єкта на даний час невідомий, як не був відомий і в 2008 році на час заволодіння майном позивачем, позивач починаючи з 2008 року добросовісно заволодів і володіє нерухомим майном.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року можливість пред"явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статтей 15,16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв"язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник . У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

З огляду на вказані обставини, а саме факт добросовісного і відкритого користування ОСОБА_1 нерухомим майном - гаражами за адресою: АДРЕСА_1 , а також на те, що визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси осіб, є всі підстави для визнання права приватної власності за набувальною давністю за ОСОБА_1 на вказані гаражі, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 328, 344, 397 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 206, 258, 263, 265, 354 ЦПК України, Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області про визнання права власності за набувальною давністю- задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на гаражі літер "В-1", загальною площею 741,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області В.А. Бондарь