Вирок № 85060111, 18.10.2019, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/9134/19

Провадження № 1-кп/417/163/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2019 р. с. Марківка

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Дідоренко А. Е.,

при секретарі Колеснік В. В.,

за участю прокурора Скиртача О. М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Варченка В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Марківського районного суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попівка Рильського району Курської області, росіянина, громадянина України, має середню освіту, не одружений, не є депутатом, раніше судимий, судимість не погашена, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 246, ч.2 ст. 197-1 КК України, та угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Скиртачем Олегом Миколайовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

В кінці серпня 2019 року, більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, нехтуючи ст. 14 Конституції України, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, діючи з корисливих мотивів, всупереч вимогам ст.ст. 79-1, 93, 122-126, 211 Земельного Кодексу України, за відсутністю будь-яких підстав набуття права на землю державної власності, передбачених ст. 116 Земельного Кодексу України, без належним чином виданих та зареєстрованих правовстановлюючих документів, що посвідчують державну реєстрацію права власності (користування) на земельну ділянку, за допомогою копальної лопати, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки площею 0, 0012 га, розташованої в кварталі 11 виділі 1 урочища «Старокоже», на землях природно-заповідного фонду, в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення «Гераськівський», на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Гераськівській сільській раді Марківського району Луганської області за межами населених пунктів у вигляді незаконного використання землі у своїх потребах шляхом порушення поверхневого шару ґрунту з метою подальшого її використання для ведення огородництва.

Вказаний заказник створений (оголошений) рішенням Луганської обласної ради від 15.12.1988 року №4/19 з метою збереження умов проживання, місць існування, відтворення та відновлення чисельності представників фауни.

Відповідно до ст. 150 Земельного Кодексу України, земельна ділянка площею 0,0012 га, яка розташована в кварталі 11 виділі 1 урочища «Старокоже», на території Гераськівської сільської ради Марківського району Луганської області за межами населених пунктів в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення «Гераськівський» відноситься до особливо цінних земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 43 Земельного Кодексу України землі природно- заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 44 Земельного Кодексу України загальнозоологічний заказник місцевого значення «Гераськівський» входить до складу земель природно-заповідного фонду.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.197-1 КК України, як умисні дії, що виразилися в самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земельних ділянок особливо цінних земель.

Крім того, 26 серпня 2019 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , маючи злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев на території природно-заповідного фонду, не маючи на це спеціального дозволу, що посвідчується відповідним документом - лісорубним квитком, порядок видачі якого передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761, «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», заздалегідь приготувавши та взявши з собою сокиру з металевою ручкою, прибув до урочища «Старокожий», розташованому в 1 виділі 11 кварталі Марківського лісництва державного лісового фонду ДП «Біловодське ЛМГ», яке розташоване на території Гераськівської сільської ради та входить до Загальнозоологічного заказника місцевого значення «Гераськівський».

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев на території природно-заповідного фонду, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання відповідних наслідків і свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_1 , перебуваючи на вищевказаній території природно-заповідного фонду, 26.08.2019, в період часу з 11:00 години до 11:40 години, порушуючи вимоги ст. 69 Лісового Кодексу України, не маючи лісорубного квитка (ордера), тобто спеціального дозволу, скориставшись сокирою з металевою ручкою, власноручно незаконно зрубав одне сироростуче дерево породи «Клен» діаметром у кореня 18 см, внаслідок чого понизив виконання основної функції вказаного зоологічного заказника - збереження умов проживання, відтворення ті відновлення чисельності видів тварин, птахів та інших представників фауни, та відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №17 від 10.12.2004 та примітки до ст. 246 КК України спричинив істотну шкоду навколишньому середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.246 КК України, як умисні дії, що виразилися в незаконній порубці дерев, вчинені на території природно-заповідного фонду.

18 жовтня 2019 року між прокурором Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Скиртачем О. М. та обвинуваченим ОСОБА_1 в приисутності захисника обвинуваченого - адвоката Варченка В. Г. була укладена угода про визнання винуватості.

Сторони в своїй угоді про визнання винуватості також виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 197-1, ч.3 ст. 246 КК України, яка ніким не оспорюється. Згідно угоди ОСОБА_1 беззастережно та в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні злочинів.

Істотними обставинами для даного кримінального провадження є: визнання винуватості обвинуваченим, сприяння органам досудового розслідування у розкритті злочину.

Прокурором Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області юристом 1 класу Скиртачем О.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, за ч. 3 ст. 246 КК України узгоджено покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 197-1 КК України узгоджено покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

За ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання узгоджено остаточно покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців із застосуванням ст. 75 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд, проаналізувавши надані матеріали кримінального провадження, враховуючи думку обвинуваченого та його захисника, прокурора, які вважають, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України України, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається, та застосування покарання узгодженого угодою про визнання винуватості від 18.10.2019 за наявності наступних підстав.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 Його дії обгрунтовано кваліфіковані за ч. за ч.2 ст.197-1 КК України, як умисні дії, що виразилися в самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земельних ділянок особливо цінних земель та ч.3 ст.246 КК України, як умисні дії, що виразилися в незаконній порубці дерев, вчинені на території природно-заповідного фонду.

В силу положень ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 197-1 відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

В силу положень ст.12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст. 246 відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Обвинувачений свою вину у вчиненні злочинів визнав беззастережно та в повному обсязі.

Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає санкціям ч.2 ст. 197-1 та ч.3 ст. 246 КК України.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України також відповідає вимогам діючого законодавства України та виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз.1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.

Також на виконання вимог п.6 ст.474 КПК України суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирати.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 жовтня 2019 року між прокурором Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Скиртачем Олегом Миколайовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 197-1, ч.3 ст. 246КК України та призначити йому узгоджене угодою покарання:

-за ч. 3 ст. 246 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки,

-за ч. 2 ст. 197-1 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирати.

Майно, яке було знаряддям та предметом злочину: сокиру з металевою рукояткою, копальну лопату, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Марківського ВП ГУНП в Луганській області, сироростучий стовбур дерева породи «Клен» довжиною 8 метрів, який знаходиться на зберіганні у лісничого Марківського лісництва ДП «Біловодське ЛМГ» ОСОБА_2 ,- конфіскувати у власність держави.

Вирок може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду на підставі ч.6 ст.376 КПК України негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А. Е. Дідоренко