Вирок № 85060090, 18.10.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/7321/19

н.п. 1-кп/415/1007/19

ВИРОК

Іменем України

18 жовтня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Зіньковської Ю.О.

номер кримінального провадження, внесеного 09.06.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12019130240001047

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Тошківка Попаснянського району Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалідом не являється, судимого 26.05.2009 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі; 23.11.2011 Первомайським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Панасенка В.В.

захисника Шурхно К.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

УСТАНОВИВ

08 червня 2019 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля гаражного кооперативу, розташованого в районі будинку № 32 на кварталі Центральному міста Лисичанська Луганської області, діючи з мотиву неприязних відносин, які раптово виникли під час сварки з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_3 , який сидів на колоді, удар рукою в область голови. Від отриманого удару ОСОБА_3 впав з колоди на землю, внаслідок чого йому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден верхніх кінцівок та правої поперекової області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після цього обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи свою реальну перевагу в фізичному розвитку над людиною похилого віку, підійшов до лежачого на землі ОСОБА_3 , і наніс йому чисельні удари кулаком по різних частинах тіла, з яких не менш 3 ударів в область голови, не менш 2 ударів в область живота, не менш 10 ударів в область грудної клітини, чим заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді чисельних крововиливів і саден голови, чисельних крововиливів і саден грудної клітини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді перелому грудини, чисельних двосторонніх переломів ребер, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, а також тупої травми живота з розривом печінки, крововиливом у черевну порожнину, що є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння (згідно висновку експерта № 150/1 від 15 серпня 2019 року).

08 червня 2019 року, о 21 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 госпіталізовано до відділення інтенсивної терапії ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська, де 09 червня 2019 року, о 07 годині 55 хвилин, від тілесних ушкоджень у вигляді поєднаної тупої травми грудної клітини та живота з чисельними переломами ребер, розривом печінки, крововиливом у черевну порожнину, що ускладнився травматичним шоком тяжкого ступеню, настала смерть ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 , спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.

Крім того, 08 червня 2019 року, приблизно о 14 годині 35 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля гаражного кооперативу, розташованого в районі будинку № 32 на кварталі Центральному міста Лисичанська Луганської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, шляхом вільного доступу з кишені брюк ОСОБА_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень опинився на землі та втратив свідомість, таємно викрав гроші у сумі 800 гривень, які належали ОСОБА_3 , чим спричинив йому майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

17.10.2019 під час судового розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019130240001047 від 09.06.2019, між прокурором Панасенком В.В., якому на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Шурхно К.А., на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, у відповідності до доданої потерпілим ОСОБА_2 письмової згоди прокурору на укладення ним угоди, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованих йому злочинах та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувального акту в судовому провадженні. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст.121 КК України, у виді позбавлення волі строком на 7 років; за ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити 7 років позбавлення волі.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, і наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Заслухавши доводи обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора і захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого та за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно. Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України, відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості злочинів.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 17 жовтня 2019 року, між прокурором Панасенком В.В. та обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб. Потерпілий ОСОБА_2 надав письмову згоду прокурору на укладення вказаної угоди. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкціями ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Курпосом В.А. в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова, цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_3 , у розмірі 454 гривень 49 копійок, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі.

На підставі викладеного, цивільний позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не пред`явлено, що не позбавляє права останнього, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , залишити раніше обраний - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно обчислювати з дня набрання вироком законної сили. Зарахувати у строк відбутого покарання ОСОБА_1 термін попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, з моменту затримання останнього, тобто з 09.06.2019 по день набрання вироком законної сили включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. На підставі викладеного, з урахуванням незастосування судом спеціальної конфіскації та покарання у виді конфіскації майна, арешт тимчасово вилученого майна, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 11.06.2019, підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ

Угоду від 17 жовтня 2019 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Панасенком В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Шурхно К.А. - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання:

за ч. 2 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років;

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 необхідно обчислювати з дня набрання вироком законної сили. Зарахувати у строк відбутого покарання ОСОБА_1 термін попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, з моменту затримання останнього, тобто з 09.06.2019 по день набрання вироком законної сили включно.

Цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова (отримувач коштів - Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова, р/р 31410544700051 міський бюджет, МФО 804013, ід. код 37800278, код платежу 24060300), суму витрат на лікування потерпілого від злочину, а саме ОСОБА_3 у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 49 копійок.

Арешт тимчасово вилученого майна, накладений на грошові кошти у сумі 105 гривень, з них 1 купюра номіналом 100 гривень серія КЕ № 6910133; 2 купюри номіналом по 2 гривні серія СЕ № 7875776, серія СГ № 2208507; 1 купюра номіналом 1 гривня серія ТД № 8561758 - скасувати.

Речові докази відповідно до постанов слідчих від 10 червня 2019 року:

- грошові кошти у сумі 105 гривень, з них 1 купюра номіналом 100 гривень серія КЕ №6910133; 2 купюри номіналом по 2 гривні серія СЕ № 7875776, серія СГ № 2208507; 1 купюра номіналом 1 гривня серія ТД № 8561758, які зберігаються у приміщенні ПАТ комерційний Банк «ПриватБанк» - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- упаковка для банківської картки «картка для виплат ваші нові можливості» в середині якої знаходиться інструкція по використанню даною карткою та банківська картка «ПриватБанку» « НОМЕР_1 », які знаходяться у камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- труси темно-синього кольору; пара шкарпеток чорного кольору; футболка світло-бежевого кольору; туфлі чорного кольору зі шнурками; чоловічі штани темно-синього кольору з ременем коричневого кольору; піднігтьовий вміст з правої та лівої долоні ОСОБА_1 , зразок крові, зразок матеріалу, на який проводився забір крові ОСОБА_1 , які знаходяться у камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП - знищити;

- DVD диск, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко