Рішення № 85060042, 03.09.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/377/19

2/415/688/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство «Продмашстрой» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, неустойки та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача борг за договором позики від 06.11.2018 в сумі 5000 грн., неустойку відповідно до п. 4.4 договору позики від 06.11.2018 в сумі 15000 грн., матеріальну шкоду за розкрадання дизельного палива у кількості 195,39 л в сумі 6348,22 грн., а також судовий збір.

В обґрунтування позову зазначив, що 17 жовтня 2018 р. заступником директора ТОВ - підприємство «Продмашстрой» був виданий наказ № 37-к про прийняття на роботу водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 з 18.10.2018.. Також, 18.10.2018 між сторонами був укладений трудовий договір строком на 5 років та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Для виконання трудових обов`язків відповідач прийняв автомобіль ДАФ у справному стані в повній комплектації та залишком дизельного палива в кількості 168 л, про що було складено акт приймання передачі. 06.11.2018 між сторонами був укладений договір позики на суму 5000 грн. строком на 5 років, з метою проходження відповідачем навчання та отримання свідоцтва на право перевезення небезпечних вантажів. 16.12.2018 відповідач повідомив в телефонному режимі підприємство про невихід на роботу, причину не пояснив. 17.12.2018 відповідач не вийшов на роботу, про що було складено акт. 17.12.2018 відповідача звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Борг за договором позики відповідачем не повернено. В результаті інвентаризації транспортного засобу встановлена нестача дизельного палива в кількості 195,39 л, чим було заподіяно матеріальну шкоду підприємству.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав, тому суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 17 жовтня 2018 року заступником директора ТОВ - підприємство «Продмашстрой» був виданий наказ № 37-к про прийняття на роботу водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 з 18.10.2018.

Згідно п. 1.1 вказаного договору, працівник на час дії договору приймається на посаду водія автотранспортних засобів.

Згідно п. 6.3 договору, термін дії договору 5 років з дня підписання даного договору.

18 жовтня 2018 р. між сторонами укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

З акту приймання-передачі від 20.11.2018 вбачається, що ОСОБА_1 прийняв автомобіль ДАФ ВВ 3601 СТ у справному стані, у повній комплектації, з показами спідометру - 992666 і залишком дизельного палива у баку - 168 л.

06 листопада 2018 р. між сторонами укладено договір позики (безвідсотковий), згідно п. 1.1., 1.2 якого позикодавець передає позичальникові безпроцентну позику на суму 5000 грн., за цільовим призначенням: проходження навчання робітником з метою отримання свідоцтва на право перевезення небезпечних вантажів. Згідно п. 4.1 договору, позика видається строком на 5 років з моменту підписання даного договору. Згідно п. 4.4. договору, у випадку звільнення позичальника з роботи (з ініціативи роботодавця чи за власним бажанням позичальника) раніше ніж 5 років з моменту підписання даного договору, позичальник сплачує неустойку за організаційні витрати підприємства на організацію послуг, вказаних у п. 1.2 договору, у розмірі 300 % від суми позики.

З копії видаткового касового ордера вбачається, що 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 видано 5000 грн. згідно договору позики від 06.11.2018.

17 грудня 2018 року відповідача було звільнено наказом директора № 41-к на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

І. Стосовно стягнення матеріальної шкоди.

За положеннями ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього заробітку.

Статтею 135-1 КЗпП України визначено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 743/1641/15-ц, а також у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», де передбачено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з статті 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Таким чином, укладений договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_1 не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача у повному розмірі заподіяної з його вини шкоди, оскільки на спірний випадок поширюються правила про відповідальність працівника у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку.

З довідки ОСОБА_1 вбачається, що його середньомісячна заробітна плата складає 1946,11 грн.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 6348,22 грн. підлягають частковому задоволенню, в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 1946,11 грн.

ІІ. Стосовно стягнення боргу за договором позики

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожень день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

На даний час відповідачем сума боргу за договором позики в розмірі 5000 грн. не повернена, а тому в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі 15000 грн., то суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У зв`язку з тим, що позивачем заявлено розмір неустойки у значно великому розмірі у порівняні до суми боргу, то суд зменшує розмір неустойки до 5000 грн., що буде співмірним із розміром боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014, із змінами і доповненнями, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжними дорученнями від 25 січня 2019 про сплату судового збору в сумі 1921 грн. та від 21 грудня 2018 р. про сплату судового збору в розмірі 1921 грн.

Враховуючи те, що задоволено 49,13 % позовних вимог (12946,11 грн. від 26348,22 грн. складає 49,13%), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 943,79 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (1921 грн. х 49,13 % / 100).

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 7, 10, 12, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство «Продмашстрой» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, неустойки та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство «Продмашстрой» з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., неустойку у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., матеріальну шкоду у розмірі 1946 (одна тисяча дев`ятсот сорок шість) грн. 11 коп., судовий збір у розмірі 943 (дев`ятсот сорок три) грн. 79 коп., а всього 12889 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 90 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня вручення його копії.

Відомості про учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «Продмашстрой», код ЄДРПОУ 21817337, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 2В;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: