Рішення № 85055744, 15.10.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7994/18

2/212/632/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Козлова Ю.В., секретаря судового засідання Курбакової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без участі всіх осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошей, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошей.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відбулася усна домовленість про придбання у неї металопластикових вікон.

Реквізити до сплати, найменування одержувача коштів, найменував товару, кількість та сума платежу була визначена у двох рахунках №2344 від 26.09.2016p., які відповідач направила позивачу електронною поштою після погодження умов придбання вікон через засоби телефонного зв`язку.

26.09.2016р. позивач перерахував на рахунок Відповідача 49 000,00 грн. двома квитанціями № 5347787, № 5347778 з призначенням платежу - платіж від ОСОБА_1 , за ПВХ вікна згідно рахунку № НОМЕР_1 від 26.09.2016 р.

В рахунку № 2344 від 26.09.2016 р. про сплату суми 38 000,00 (тридцять вісім тисяч) гривень 00 коп. зазначено, що сплата підлягає за вікна ПВХ у кількості 11 шт., у рахунку № НОМЕР_1 від 26.09.2016 р. про сплату суми 11 000,00 (одинадцять тисяч) гривень 00 коп. зазначено, що сплата підлягає за вікна ПВХ у кількості 6 шт.

Таким чином, Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача № НОМЕР_2 у Криворізька філія ПАТ КБ «Приватбанк», Кривий Ріг, (МФО 305750) згідно з виставленими рахунками Відповідача № 2344 від 26.09.2016 р. на суму 38 000,00 грн., та № 2344 від 26.09.2016 р. на суму 11 000,00 грн., всього - 49 000,00 грн.

Однак, станом на сьогоднішній день, відповідач свої зобов`язання щодо поставки замовленого та оплаченого товару не виконала, не дивлячись на неодноразові звернення позивача.

Просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 . 72 840,85 гривень, з яких: безпідставно одержані кошти в сумі 49 000,00 гривень, проценти за користування чужими коштами - 13 057,49 гривень, 3% річних розмірі 2 698,36 гривень та збитки від інфляції в розмірі - 8 085,00 гривень. Стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір, при звернення з позовом до суду в сумі 728,41 гривень.

Ухвалою від 03 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву, її право на пред`явлення зустрічного позову.

31 січня 2019 року в зв`язку з відрядженням судді в м.Київ, розгляд справи відкладено на 18 березня 2019 року.

08 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позов.

18 березня 2019 року судом витребувані з АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо належності ФОП ОСОБА_2 . рахунку відкритому в зазначеному банку, та інформацію, щодо зарахування на її рахунок коштів від позивача.

06 травня 2019 року надійшла відповідь АТ КБ «Приватбанк» на витребувану інформацію.

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року розгляд справи відкладено за клопотанням позивача.

Ухвалою від 16 липня 2019 року за клопотанням представника позивача адвоката Ратушної Р.П. розгляд справи відкладено.

Позивач до суду не прибув, представник позивача адвокат Ратушна Р.П. звернулась з письмовим клопотанням про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просять їх задовольнити.

Згідно ст.158 ЦПК України, особа яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач та її представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи повідомлена своєчасно та належним чином, на день розгляду справи від них не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач скористалась правом подання відзиву, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 26 вересня 2016 року здійснив попередню оплату за купівлю металопластикових віком та перерахував на рахунок відповідача ФОП ОСОБА_4 М. попередню оплату в розмірі 49 000 грн.

Попередня оплата за товар була здійснена згідно виставлених рахунків ФОП ОСОБА_2 за № 2344 від 26 вересня 2016 року на суму 38 000 грн., та за № 2344 від 26 вересня 2016 року на суму 11 000 грн..

Перерахунок коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 С ОСОБА_6 М ОСОБА_6 підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями № 5347787 від 26 вересня 2016 року на суму 11 000 грн., та № 5347778 від 26 вересня 2016 року на суму 38 000 грн..

Факт належності рахунку НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк» Владимиренко Світлані Миколаївні та надходження грошових коштів на зазначений рахунок від ОСОБА_1 за ПВХ вікна, підтверджено інформацією наданою банком ( а.с.48)

Факт отримання коштів від позивача підтверджено відповідачем у відзові на позов.

Відповідно до ст.202 ЦПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Таким чином договір є двостороннім правочином.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України встановлена форма договору.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом також встановлені випадки, в яких правочини можуть вчинятись усно. Так ч.1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України встановлено, які правочини належить вчиняти у письмовій формі

1. У письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Вимоги до письмової форми правочину встановлені в ст. 207 ЦК України.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 638 передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Наведені норми матеріального права дають підстави для висновку, що договір, який укладався між сторонами мав бути вчинений у письмовій формі.

Оскільки, між сторонами не укладався письмовий договір, суд робить висновок про відсутність підтвердження, що у відповідача виникло зобов`язання виготовити та здійснити продаж металопластикових вікон позивачу. Тому, твердження позивача про існування зобов`язання на підставі договорних відносин між сторонами не доведено ініціатором цивільного провадження. Цей висновок суду підтверджується, зокрема, рішенням Апеляційного суду Київської області від 06.12.2017 року по справі між тими самими сторонами, де позивач ОСОБА_1 звертався з позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення попередньої оплати та відшкодування моральної шкоди. У мотивувальній частині рішення Апеляційний суд Київської області зазначає, що рахунки №2344 від 26.09.2016 року не є належним доказом через відсутність належних реквізитів цих документів (підпис особи, печатка тощо). У зв`язку з цим Апеляційним судом робиться висновок про недоведеність саме договрних відносин між сторонами спору. Викладене вище дає підстави говорити про відсутність договірних відносин між сторонами спору, а відтак треба зробити висновок про безпідставність отримання грошових коштів відповідачем. Сам факт перерахування вказаних у позові сум грошових коштів позивачем та отримання їх відповідачем доведено належним чином за допомогою документів, що містяться у матеріалах справи: квитанції №5347787, 5347778 від 26.09.2016 року (а.с.4.5) та інформація надана банком на запит суду (а.с. 48).

Тому, в даному випадку, встановлено факт наявності безпідставно набуття майна (грошових коштів).

На час звернення з позовом до суду ФОП Владимиренко С.М – відповідач по справі, отримані від позивача кошти в розмірі 49 000 грн. не повернула.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Аналіз статті 1212 ЦК України і змісту цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2018 року у справі № 212/3593/16-ц, провадження 61-60св17, від 20 березня 2019 року у справі №634/727/16-ц, провадження № 61-21749св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі. Згідно ч.2 ст.1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Судом встановлено, а відповідачем не спростовано того факту, що гроші отримані ним отримані безпідставно, відтак у нього виникло зобов`язання по поверненню безпідставно отриманого майна (грошових коштів). Незважаючи на намагання позивача отримати належні йому грошові кошти (заявлення претензії по досудовому врегулюванню спору), відповідач продовжував утримувати їх у себе. Тому суд робить висновок про можливість застосування положення, у даному випадку, ч.2 ст.625 ЦК України за прострочене зобов`язання по повернення безпідставно отриманих грошових коштів в частині урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти ж згідно ст.625 ЦК, на думку суду, стягуватися не можуть, оскільки підлягає застосуванню норма ст.536 щодо стягнення процентів у встановленому цією нормою законному розмірі (подвійна облікова ставка НБУ). Подвійне застосування одного і того ж виду цивільно-правової відповідальності неприпустиме.

Беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі грошового зобов`язання і, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого по позову, з яким частково погоджується суд, з відповідача підлягають проценти за користування чужими коштами -13 057,49 гривень:

Розрахунок процентів:

[Пеня] = [Сума боргу] х [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів х [Кількість днів]

Сплачена сумаПеріод користуванняКількість днів користуванняОблікова ставка НБУПроценти за користування49 000,0025.11.2016-13.04.2017139142 612,4449 000,0014.04.2017-25.05.20174113715,5349 000,0026.05.2017-26.10.201715312,52 567,4749 000,0027.10.2017-14.12.20174813,5869,9249 000,0015.12.2017-25.01.20184114,5798,1049 000,0026.01.2018-01.03.20183416730,3049 000,0002.03.2018-12.07.2018132173 012,4949 000,0013.07.2018-06.09.20185517,51 292,1249 000,0007.09.2018-26.09.20181918459,12Всього13 057,49

Збитки від інфляції в розмірі 8 085,00 гривень.

Розрахунок інфляційних збитків.

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] х [Індекс інфляції] /100% - [Сума боргу]

Місяці простроченняІндекси інфляціїСума боргуЗбитки від інфляціїгрудень 2016100,949 000,00441,00січень 2017101,149 000,00539,00лютий 2017101,149 000,00539,00березень 2017101,849 000,00882,00квітень 2017100,949 000,00441,00травень 2017101,349 000,00637,00червень 2017101,649 000,00784,00липень 2017100,249 000,0098,00серпень 2017інфляція відсутня49 000,00-вересень 2017102,049 000,0098,00жовтень 2017101,249 000,00588,00листопад 2017100,949 000,00441,00грудень 2017101,049 000,00490,00січень 2018101,549 000,00735,00лютий 2018100,949 000,00441,00березень 2018101,149 000.00539,00квітень 2018100,849 000.00392,00травень 2018інфляція відсутня49 000.00-червень 2018інфляція відсутня49 000.00-липень 2018інфляція відсутня49 000.00-Всього: 8 085,00

З зазначеним розрахунком суду частково погоджується, а тому в цілому вимоги позивача обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на виключення відповідальності щодо стягнення процентів за ч.2 ст.625 ЦК.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та відповідно до документів, які містяться в матеріалах справи, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 728,41 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,12,81,247,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.525,526, 536, 612, 625, 1212,1213ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошей – задовольнити частково.

Стягнути фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 - 70142 гривні 49 коп., з яких: безпідставно одержані кошти в сумі 49 000,00 гривень, проценти за користування чужими коштами -13 057,49 гривень, збитки від інфляції в розмірі 8 085,00 гривень.

Стягнути фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 сплачений позивачем судовий збір в сумі 728,41 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , місце мешкання: АДРЕСА_1

Відповідач: фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: Ю. В. Козлов