Рішення № 85055554, 21.10.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5725/19

Провадження № 2/201/2446/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019р. суддя Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Юнікон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

17.05.2019р. ПрАТ «Юнікон» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ПрАТ «Страхова компанія «Мега Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. № 3 -12).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 24.05.2019р. у відкритті провадження в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Юнікон» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, було відмовлено (а.с. № 91).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.09.2019р., ухвала судді Ткаченко Н.В. від 24.05.2019р. про відмову у відкритті провадження по справі в частині позовних вимог до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Мега Гарант» залишена без змін ( а.с. № 166-167).

В обґрунтування позовної заяви позивач посилалася на те, що 14.11.2018р. у м. Дніпрі на пр.. Гагаріна, поблизу ліній електропередач (ЛЕП) № 825 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Nissan X-Trail», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , автомобіля «Mersedes Vito», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що належить на праві користуванні АТ «Юнікон» на підставі Договору найму та Toyota RAV 4, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 Вина відповідача ОСОБА_1 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2018р. Позивачем було здійснено ремонт автомобіля на загальну суму у розмірі 128 396грн.02коп., що підтверджується актом № ЗГ – 754м здачі–прийняття від 31.01.2019р., видатковою накладною № АВ-0000082 від 26.12.2018р., платіжним дорученням № 8033 від 15.01.2019р.

Крім того, позивачем понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 2000 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 7504 від 19.11.2018р. Таким чином, фактичний розмір витрат, які позивач здійснив у зв`язку із пошкодженням в результаті ДТП транспортного засобу, складає 130 396грн.02коп. Таким чином, з огляду на те, що сума страхового відшкодування складає 98 000 грн., то різниця між розміром завданої позивачем шкоди та сумою страхового відшкодування складає 32 396грн.02коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 06.06.2019р. представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (діє на підставі ордеру від 05.06.2019р. – а.с. № 99) до канцелярії суду надав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що для стягнення вартості відновлювального ремонту, без урахування зносу, необхідно встановити факт виконання таких відновлювальних робіт на пошкодженому транспортному засобі. Зазначав також, що відновлення транспортного засобу має бути за рахунок використання саме нових замінних частин, а з огляду на те, що позивачем не надано доказів відновлення пошкодженого транспортного засобу саме нових замінних частин, то в цій частині, вважав позовні вимоги безпідставними. Крім того, з огляду на те, що позивач по справі не є власником пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, а є його користувачем на підставі договору оренди, то відсутні права позивача вимагати відшкодування шкоди та взагалі звертатись до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача ПрАТ «Юнікон» – адвокат Колодочка Г.В. (діє за ордером від 01.07.2019р. – а.с. № 112) 03.07.2019р. направив суду поштою відповідь на відзив. В цій відповіді представник позивача зазначив, що вартість збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Зауважував і на тому, що до позову приєднані всі докази, які доводять факт проведення відновлювальних робіт з ремонту транспортного засобу. Безпідставними вважав посилання представника відповідача відносно того, що ПрАТ «Юнікон» взагалі не має права звернення з цим позовом, оскільки не є власником пошкодженого автомобіля, а володіє транспортним засобом на підставі Договору найму (оренди) (а.с. № 104-110).

Враховуючи категорію спору (ціна позову є меншою, аніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) відповідно до положень ч. 1 ст. 274 та ч.5 ст. 279 ЦПК України (ухвала від 24.05.2019р. – а.с. № 91).

Саме з цих підстав та з урахуванням вимог ст. 278 ЦПК України, представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, а представник позивача скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При розгляді справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

14.11.2018р. у м. Дніпрі на пр. Гагаріна, поблизу ліній електропередач (ЛЕП) № 825 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Nissan X-Trail», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , автомобіля «Mersedes Vito», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , та Toyota RAV 4, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 (а.с. № 23).

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2018р. у справі №201/12975/18 ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. №32).

Згідно висновку № 6013/1 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 27.11.2018р. вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Mersedes-Benz Vito», д/н НОМЕР_2 становить 103300,87 грн., а вартість відновлювального ремонту 202502,77 (а.с. № 40-48).

Разом із тим, фактична вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля «Mersedes Vito», д/н НОМЕР_2 склала 128 396 грн.02коп., що підтверджено позивачем актом № ЗГ – 754м здачі –прийняття послуг від 31.01.2019р.(а.с.№ 38), видатковою накладною № АВ - 0000082 від 26.12.2018р. ( а.с. № 33), платіжним дорученням № 8033 від 15.01.2019р (а.с. № 35).

Також позивач витратив кошти на проведення експертизи у розмірі 2000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7504 (а.с. № 78).

Автомобіль «Mersedes-Benz Vito», д/н НОМЕР_2 , належить на праві користуванні ПрАТ «Юнікон», що підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу (а.с. № 13-16).

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Мега -Гарант» на підставі полісу № АМ/3980543 (а.с № 27).

Позивачем було направлено заяву про страхове відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Мега-Гарант», однак станом на день подання позовної заяви, останній не здійснив виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 , пов`язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) позивачу ПрАТ «Юнікон» було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі. грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Тобто, з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Мега -Гарант», що підтверджується полісом на сумму 100 000 грн., а розмір франшизи – 2000 грн., то позивач має право вимоги різниці суми страхового відшкодування та суми завданої позивачу шкоди.

Відповідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.14 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад автомобіля) було використано нові вузли, деталі, комплектуючи частини, в тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Згідно ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином та з урахуванням того, що позивачем самостійно, за власний рахунок було здійснено ремонт автомобіля на суму 128 396грн.02коп., без урахування зносу транспортного засобу, а також приймаючи до уваги, що позивач просить стягнути саме фактично понесені ним витрати на відновлення транспортного засобу, які є вищими, ніж встановлені експертом у висновку, то суд вважає за можливе в цій частині позовних відмовити.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів того, що відновлення пошкодженого автомобіля було проведено саме за рахунок нових частин та не доведено факт виконання відновлювальних робіт на пошкодженому транспортному засобі.

Проте, варто погодитись з позицією представника позивача, що з відповідача підлягає стягненню різниця між розміром завданої позивачу шкоди та сумою страхового відшкодування, тільки фактичний розмір витрат повинен бути розрахований на підставі висновку експерта№ 6013/1 експертного дослідження автотоварознавця, де вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Mersedes-Benz Vito», д/н НОМЕР_2 становить 103 300грн.87коп.

Таким чином, різниця між розміром завданої позивачу шкоди та сумою страхового відшкодування становить: 103 300грн.87коп. – 98 000грн. (100 000грн. – 2000грн. (франшиза)) = 5 300грн.87коп., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Не можна погодитись з позицією представника позивача, яку він виклав у відповіді на відзив, стосовно того, що вартість збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Так, позивач просить стягнути фактично понесені ним витрати без вартості відновлювального ремонту, та будь-яких документів вартості з урахуванням зносу за фактичним витратами у розмірі 128 396,02 грн. не надано.

Так критично оцінюються й представника відповідача Коровяки ОСОБА_5 .А. стосовно того, що позивач ПрАТ «Юнікон» не має права звертатись до суду з даним позовом, оскільки не є власником пошкодженого транспортного засобу, з огляду на п. 13 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р., де зазначено, що відповідно до ст.ст. 386,395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюється також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, а також те, що в частині позовних вимог до одного з відповідачів ПрАТ «Страхова компанія «Мега Гарант» відмовлено у відкритті провадження по справі, а отже ціна позову зменшена та судовий збір, який підлягав би сплаті, складає 1921 грн. (позивачем сплачено 2 106,34 грн.), вважаю за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ «Юнікон» судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в розмірі 314грн.32коп. (5300 грн.87коп. х 1921грн. : 32 396грн.02коп. = 314грн.33коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 1166, 1188 1194 ЦК України, Постановою ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р., Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 138, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суддя,

В И Р І Ш И Л А:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Юнікон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Юнікон» суму матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5300грн.87коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Юнікон» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 314грн.33коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.