Рішення № 85055452, 21.10.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4043/18

Провадження № 2/211/252/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 жовтня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Польчик Л.В.

за відсутності сторін по справі,

розглянувши в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому було уточнено. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 01 грудня 2017 року вона звернулася до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Мазепи Н.М. із заявою про прийняття спадщини, а саме: 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Мазепи Н.М. від 12.12.2018 р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки квартири у зв`язку із відсутністю у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а також у зв`язку з тим, що за інформацію КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» право власності на зазначену квартиру станом на 31.12.2012 р. зареєстроване за іншою особою.

Зазначена постанова була винесена за результатами вивчення спадкової справи № 57/2013, в рамках якої було направлено запити до Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори та отримано копії спадкових справ: ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

ОСОБА_4 є батьком позивача, ОСОБА_2 - це її дядько по батьківській лінії, ОСОБА_3 - її бабуся по батьківській лінії. Квартира № НОМЕР_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_2 частки спадкоємців у спадщині, тобто частки квартири, було розподілено наступним чином: ОСОБА_3 - 2/3 квартири; ОСОБА_5 - 1/6 квартири; ОСОБА_6 - 1\6 квартири. При цьому останні є доньками ОСОБА_2 , тобто двоюрідними сестрами позивача.

Свідоцтва про право на спадщину за законом ніхто з наведених осіб не отримував. Проте, спадщина належить їм з моменту відкриття.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй за життя майно, в тому числі на те, на яке вона не отримувала свідоцтво про право на спадщину за законом.

13.06.2000 р. до Четвертої криворізької нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (батько позивача). Свідоцтво про право на спадщину за законом до часу своєї смерті у грудні 2001 року він не отримував.

Проте, відповідно до положень статті 548 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на той період часу, ОСОБА_4 належить спадкове майно 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 з моменту відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті батька позивача відкрилась спадщина на належне йому за життя майно, в тому числі на те, на яке він не отримував свідоцтво про право на спадщину за законом - 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Згідно інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 до теперішнього часу зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Оскільки нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, і ця відмова ґрунтується на вимозі надання правовстановлюючого документу, який у неї як у спадкоємця відсутній, а умови для одержання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі відсутні, тому її позов про визнання права власності на спадкове майно підлягає судовому розгляду.

Таким чином, вона не має іншого шляху отримати документ про право власності на нерухоме майно, ніж у судовому порядку.

Крім того, документи, що підтверджують родинні відносини позивача із спадкодавцями, і звідти її позовні вимоги, містять певні розбіжності.

Так, в актовому запису про смерть бабусі позивача № 35 від 10.01.2000 р. зазначено ПІБ померлої - ОСОБА_3.

У свідоцтві про народження позивача, актовий запис № 1090 від 11.05.1965 р., складений на ОСОБА_1 , значиться прізвище дитини та її матері - ОСОБА_3 , прізвище батька дитини - ОСОБА_2 .

В актовому запису про шлюб позивача № 370 від 19.07.1985 р. значиться прізвище нареченої до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 .

У свідоцтві про шлюб батьків позивача, актовий запис № 1016 від 20.09.1953 р., значяться прізвище нареченого до та після реєстрації ОСОБА_2 і нареченої після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3.

У свідоцтві про народження батька позивача, актовий запис № 1300 від 02.07.1946 р. зазначено прізвище дитини та батька - ОСОБА_3, прізвище і по батькові матері дитини - ОСОБА_3 на ОСОБА_3.

В актовому запису про смерть батька позивача № 1395 від 19.12.2001 р. зазначено прізвище померлого - ОСОБА_3 .

Таким чином, існуючи розбіжності у написанні прізвищ та по батькові рідних ОСОБА_1 , які містяться у офіційних документах, що встановлюють наявність родинних відносин, потребують усунення шляхом встановлення факту родинних відносин у судовому порядку, який передбачений нормами діючого цивільного процесуального законодавства України.

Тому позивач просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_4 , 1930 року народження.

Встановити факт родинних стосунків, а саме те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_1 , 1965 року народження.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на нерухоме майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , 1930 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, її представник ОСОБА_13 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Довгинцівська районна в місті рада, в особі його голови ОСОБА_14 , звернулася до суду з заявою, відповідно до якої просить розглянути справу без участі їхнього представника, заперечень щодо вимог позивача не мають, у разі відсутності інших спадкоємців. При винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. ст. 1218, 1220, 1221, 1223 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 15 та ст. 16 ЦК України, зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу та одним із способів захисту прав та інтересів є зокрема визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. ст. 370, 372 ч. 2 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом; у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.04.1993 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (відповідно до мови оригіналу свідоцтва про смерть - ОСОБА_2 ) помер.

Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку вищевказаної квартири.

Відповідно до інформаційної довідки, наданої завідувачем Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М., вих. № 2130/02-14 від 22.09.2018 року, після смерті ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулась донька померлого ОСОБА_6 , яка на момент подання заяви була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; 07.07.1993 року звернулась донька померлого ОСОБА_5 , яка на момент подання заяви була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; 05.10.1993 року звернулась мати померлого ОСОБА_3 , яка на момент подання заяви була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 . Свідоцтва про спадщину не видавалось.

Отже, відповідно до чинного законодавства ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , але свідоцтво про прийняття спадщини не отримали. Спадкове майно між спадкоємцями повинно було розподілитися наступним чином: 1/2 / 3 = 1/6.

Частка ОСОБА_3 у праві власності на вищевказану квартиру склала 1/2 + 1/6 = 2/3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (відповідно до свідоцтва про смерть) померла.

ОСОБА_3 приходилась матір`ю батькові позивача - ОСОБА_4 , та відповідно бабусею позивачу ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки, наданої завідувачем Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М., вих. № 2130/02-14 від 22.09.2018 року, після смерті ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_6 року звернувся син померлої ОСОБА_4 , який на момент подання заяви був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ; 07.07.2000 року з заявою про відмову від спадщини на користь сина померлої ОСОБА_4 звернувся син померлої ОСОБА_16 , який на момент подання заяви був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 . Свідоцтва про спадщину не видавалось.

Отже, відповідно до чинного законодавства ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , а саме 2/3 частки вищевказаної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку домоволодіння по АДРЕСА_6 . На спадкове майно 12.04.2003 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом його дружині та відповідно матері позивача - ОСОБА_17 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла матір позивача ОСОБА_17 . Після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння по АДРЕСА_6 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.07.2013 року спадкове майно було отримано позивачем.

Також позивач намагалась отримати спадкове майно після смерті своєї матері у вигляді 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 , однак приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазепа Н.М. своєю постановою від 12.02.2018 року відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з тим, що спадкоємицею не було надано оригінали правовстановчих документів на квартиру, а також у зв`язку з тим, що за даними КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 26.05.2017 року за № 154776, право власності на об`єкт нерухомого майна відповідно до архівних даних станом на 31.12.2012 року зареєстровано на ім`я іншої особи.

Отже, суд вважає можливимвизнати за позивачем право власності на 2/3 частки квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька позивача, оскільки він фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, подавши заяву до нотаріальної контори, але не встиг отримати свідоцтво про право власності на спадщину, так як помер, та іншого шляху для захисту прав позивача не існує.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Як вбачається з наданих позивачем документів, що мали б підтверджувати родинні відносини позивача із спадкодавцями, містять певні розбіжності.

Так, в актовому запису про смерть бабусі позивача № 35 від 10.01.2000 р. зазначено прізвище та по батькові померлої - ОСОБА_3.

А у свідоцтві про народження батька позивача, актовий запис № 1300 від 02.07.1946 р., зазначено прізвище дитини та батька - ОСОБА_3, прізвище і по батькові матері дитини - ОСОБА_3.

У свідоцтві про народження позивача, актовий запис № 1090 від 11.05.1965 р., складений на ОСОБА_1 , значиться прізвище дитини та її матері - ОСОБА_3 , прізвище батька дитини - ОСОБА_2 .

В актовому запису про шлюб позивача № 370 від 19.07.1985 р. значиться прізвище нареченої до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 .

У свідоцтві про шлюб батьків позивача, актовий запис № 1016 від 20.09.1953 р., значяться прізвище нареченого до та після реєстрації ОСОБА_3 і нареченої після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3.

В актовому запису про смерть батька позивача № 1395 від 19.12.2001 р. зазначено прізвище померлого - ОСОБА_3 .

Таким чином, вищезазначені обставини в достатній мірі підтверджують факт того, що в різні часи при написанні прізвищ та по батькові близьких родичів позивача були допущені технічні описки. Тому у суду немає сумнівів з приводу того, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною матір`ю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним батьком ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 315, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, те, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною матір`ю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт родинних відносин, те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_2 , право власності на 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко