Ухвала суду № 85055395, 21.10.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3246/19

Провадження № 2-з/209/48/19

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2019 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Шендрик К.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 209/3246/19,

в с т а н о в и в :

17 жовтня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , про забезпечення позову, яка згідно протоколу авторозподілу від 21 жовтня 2019 року, передана для розгляду судді Шендрику К.Л.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за Приватним підприємством «Світлана-2000» (ідентифікаційний код 21879404), а також заборонити будь-яким особам у будь-якій спосіб вчиняти будь-які дії направлені щодо відчуження та реалізації такого майна; вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на двоповерхову будівлю кафе, загальною площею 148,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити будь-яким особам у будь-якій спосіб вчиняти будь-які дії направлені на відчуження та реалізацію такого майна.

В обґрунтування вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що він звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_2 , ПП «Світлана-2000», третя особа ОСОБА_3 з вимогою визнати недійсним договір поруки № 1 від 22 січня 2014 року укладений між ПП «Світлана-2000», підписаний в особі директора ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 . Підставами, що зумовили звернення до суду з заявою про забезпечення позову, є: восени 2017 року позивачу, як засновнику підприємства, стало відомо про існування договору поруки № 1 від 22 січня 2014 року укладеного між ПП «Світлана -2000», в особі колишнього директора ОСОБА_4 . та ОСОБА_2 , хоча до цього жодних відомостей щодо цього не було, в т.ч. при передачі документації новому директору, в переліку останній не значився. Таким чином, є обґрунтовані сумніви щодо правової природи і часу виготовлення цього договору, та слід відмітити, що позивач, як засновник підприємства, не надавав згоди на укладання договору поруки ні шляхом підписання протоколу, рішення чи будь-якого іншого документа, та з боку директора підприємства ОСОБА_4 не було будь-якого повідомлення засновника про намір і укладання договору. Про факт укладання даного договору поруки позивачу стало відомо лише зі спливом понад року після винесення рішення Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року у справі № 173/614/16-ц за позовною заявою фізичної особи ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ПП «Світлана-2000», ПП «Феміда» про стягнення боргу за борговою розпискою в сумі 250000 доларів СІЛА та перегляду його судами апеляційної та касаційної інстанції. Позивач не був учасником судової справи № 173/614/16-ц. В межах виконання вищевказаного судового рішення по справі № 173/614/16-ц відкрито виконавче провадження та звернуто стягнення на нерухоме майно ПП «Світлана-2000». У 2019 році позивачу, як засновнику підприємства стало відомо про те, що відбуваються зміні майнового стану підприємства, а саме: шляхом прийняття ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу, у власність нерухомого майна, яке не було реалізовано на електронних торгах СЕТАМ, в рамках ВП № 54501201 - з власності (активів) ПП «Світлана-2000» вибув об`єкт нерухомості: двоповерхова будівля кафе, загальною площею 148,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що і змусило його звернутися до суду з відповідним позовом. Недійсність укладеного договору поруки підтверджується п. 3.1. Статуту, відповідно до якого вищим органом управління підприємства є його засновник. Управління підприємством здійснюється згідно його статуту. Положеннями п. 3.4 Статуту ПП «Світлана-2000», в редакції, що діяла в період здійснення ОСОБА_4 повноважень керівника (директора), було встановлено «...засновник підприємства самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства. Укладення договорів на отримання кредиту та розпорядження майном підприємства - є виключним правом засновника». Відповідно до п. 3.8. Статуту, різного роду угоди, обов`язки та іншого роду документи підписуються засновником (директором) підприємства. Усі документи грошового, майнового, кредитного характеру, а також звіти і баланси підписуються засновником (директором) підприємства або уповноваженою ним особою. Враховуючи положення Статуту, для укладання/підписання директором підприємства договору поруки необхідна бути надана обов`язкова згода засновника підприємства. Однак, всупереч цьому, спірний договір поруки укладений колишнім директором підприємства - ОСОБА_4 , з перевищенням повноважень. Так договір підписаний ним, виключно як виконавчим органом, що уповноважений на підписання документів від імені підприємства на підставі Статуту, але за відсутності відповідного рішення вищого органу управління (засновника). В даному випадку, при підписанні договору поруки ОСОБА_2 свідомо належним чином не перевірила повноважень директора підприємства щодо можливості укладення /законності підписання договору поруки. Хоча за всіма умовами мала б це зробити, оскільки вказаний договір, крім того, що укладався директором за відсутності рішення Вищого органу управління (засновника), та ще й жодним чином не співвідносився із визначеними Статутом підприємства завданнями та метою діяльності останнього. Це безумовно свідчить про відсутність внутрішньої волі юридичної особи на укладення цього правочину. У зв`язку з вищеперерахованим вважає, що наразі існує реальна загроза відчуження майна ПП «Світлана-2000» з метою унеможливлення подальшого відшкодування збитків спричинених неправомірною передачею права власності на двоповерхову будівлю кафе, загальною площею 148,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . А також, існує загроза звернення стягнення на все нерухоме майно ПП «Світлана-2000» в рамках відкритого виконавчого провадженням № АСВП: 54501201, в якому ПП «Світлана-2000» є боржником внаслідок неправомірного укладення договору поруки, і в разі визнання судом такого договору недійсним, повернути майно на яке буде звернено стягнення, буде вже неможливо, бо такий порядок не передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заяником ОСОБА_1 на обгрунтування необхідності забезпечення позову не надано доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а лише формально вказано на її існування. У заяві не зазначено на яке саме майно просить накласти арешт заявник, його грошова оцінка, що позбавляє суд можливості оцінити відповідність та співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , позовним вимогам. Крім того, заявник просить накласти арешт на двоповерхову будівлю кафе, загальною площею 148,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак не надає доказів того, за ким саме зареєстровано право власності на зазначену будівлю.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149, 150-151, 153, 260, 353 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 209/3246/19 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: К.Л. Шендрик