Рішення № 85054381, 08.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2019 року № 640/15625/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА»доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,за участю представників сторін:

від позивача: Зайченко О.П.,

від відповідача: Пожар В.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» (далі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0003451402, згідно якого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1 392 931,55 грн. та №0003461402, згідно якого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 170,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок невідповідності висновків, викладених в акті перевірки дійсним обставинам справи, зокрема, позивач посилається на те, що відповідачем невірно розраховано частину строків щодо кількості днів прострочення термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, а також вважає, що відповідачем невірно застосовано норми валютного законодавства України, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 24.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також запереченнях на відповідь на відзив, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 28.11.2017 по 08.04.2019 при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 28.11.2017 №PE0542-FC, за результатами якої складено акт від 25.04.2019 №1239/28-10-14-02-02/37883328.

Згідно акта перевірки відповідачем встановлено порушення:

статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 28.11.2017 №PE0542-FC;

пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

За результатами розгляду заперечень ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» висновки акта перевірки відповідачем залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акта відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019:

№0003451402, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1 392 931,55 грн.;

№0003461402, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 170,00 грн.

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, а також прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті станом на час виникнення спірних правовідносин здійснювалось відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (z0374-12)) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Частиною першою статті 2 цього Закону визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас, частин третьої, п`ятої статті 4 вказаного Закону обумовлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, зі змісту статті 4 Закону №185/94-ВР вбачається, що строки передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується виключно у випадках звернення резидента до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону №185/94-ВР, а саме ненадходження валютних коштів за зовнішньоекономічним контрактом від 28.11.2017 № PE0542-FC.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено експортний контракт з нерезидентом - компанією «Agritera OU» від 28.11.2017 № PE0542-FC про експорт кукурудзи 3-го класу, врожаю 2017 року.

На виконання умов вказаного контракту позивачем відвантажено товар на загальну суму 2 998 121,40 дол. США, що підтверджено митними деклараціями від 13.01.2018 №UA504060/2018/000124 на суму 499650,07 дол. США, від 15.01.2018 №UA 504120/2018/100392 на суму 487739,18 дол. США, від 15.01.2018 № UA500170/2018/000528 на суму 531 113,10 дол. США, від 31.01.2018№ UA500170/2018/001607 на суму 498377,72 дол. США, від 15.02.2018 № UA504120/2018/101450 на суму 485 819,62 дол. США, від 26.02.2018 № UA504060/2018/000661 на суму 8804,22 дол. США, від 13.03.2018 № UA500170/2018/004167 на суму 486617,49 дол. США.

В акті перевірки зазначено, що граничний строк надходження валютної виручки становив 12.07.2018, 14.07.2018, 30.07.2018, 14.08.2018, 25.08.2018 та 09.09.2018 відповідно. Проте, валютна виручка від нерезидента не надійшла.

У зв`язку з невиконанням нерезидентом - компанією «Agritera OU» зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом від 28.11.2017 № PE0542-FC позивач 26.07.2018 звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента у розмірі 3 004 661,37 дол. США.

Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду від 26.07.2018 справа прийнята до провадження за №168/2018.

Відповідно до розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА», відповідачем встановлено кількість днів прострочення по сумі 499 650,07 дол. США - 13 днів, по сумі 487739,18 дол. США - 11 днів, по сумі 531113,10 дол. США - 11 днів. Відповідно із даної кількості днів обчислена пеня за прострочення поставки товару на загальну суму 1 392 931,55 грн.

Представник позивача зазначив, що податковим органом невірно встановлена кількість днів прострочення поставки товару, оскільки граничним терміном надходження валютної виручки потрібно вважати 16.07.2018, а не 14.07.2018, оскільки 14 та 15 липня є вихідними днями.

Суд зазначає, що Закон №185/94-ВР встановлює імперативні строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає можливості перенесення граничних строків в залежності від наявності вихідних днів.

При цьому, право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів передбачено частиною другою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований відповідним Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Судом враховано, що в Європейській конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, підписаній державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 визначено, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін «dies ad quem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 67 КЗпП якщо святковий або неробочий день збігається з суботою або неділею, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про помилкове зазначення контролюючим органом в акті перевірки 14.07.2018 як граничного терміну надходження валютної виручки.

Вказане свідчить про прострочення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, але не на 11 календарних днів як зазначено в акті перевірки, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що сума розрахованої пені є необґрунтованою.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки встановивши, що контролюючим органом не правильно розраховано суму штрафних санкцій за порушення ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що зафіксовано актом перевірки від 25.04.2019 №1239/28-10-14-02-02/37883328, а суд не може підміняти податковий орган у здійсненні функцій щодо притягнення платника податків до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді застосування штрафних санкцій, тому суд приходить висновку про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 №0003451402 у повному обсязі, оскільки правильність визначеної ним суми грошового зобов`язання не доведено відповідачем.

Окрім того, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме станом на 01.01.2019 позивачем не подано декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Як зазначено в акті перевірки, у ТОВ «НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» станом на 01.07.2019 існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обов`язковому декларуванню у розмірі 2998121,40 дол. США, що виникла за зовнішньоекономічним контрактом від 28.11.2017 № PE0542-FC, укладеним з компанією «Agritera OU». Позивачем декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами до податкового органу не подавалась.

Приписами частини першої статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 26.11.2015 №15-93 (далі - Декрет №15-93) встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до частини другої статті 16 Декрету № 15-93 передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема: за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

При цьому, статтею 16 Декрету №15-93 встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Ураховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету №15-93, відповідач у даному випадку діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Слід зазначити, що таке застосування статті 16 Декрету №15-93 відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07.02.2012 у справі № 21-904а10, яка також підтримана Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 24 січня 2019 року по справі №820/3659/16, від 19 лютого 2019 року по справі №2а-0770/2579/11.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2017 №0003461402, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання до контролюючого органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за її межами у розмірі 170,00 грн.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код ЄДРПОУ 37883328) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.05.2019 №0003451402 та №0003461402.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код ЄДРПОУ 37883328) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.10.2019 року.

Суддя В.П. Шулежко