Рішення № 85054287, 21.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2019 року № 826/17992/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденерго-Комплект" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0054281406,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» (далі - позивач та/або ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0054281406 від 20.10.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Позивач мотивуючи позовні вимоги зазначає про протиправність висновків акта документальної планової виїзної перевірки від 27.09.2017 року №1093/26-15-14-06-02-10/35150078 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» норм підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок непроведення дисконтування кредиторської заборгованості за векселями. Позивач вважає, що контролюючий орган невірно кваліфікував виписані позивачем на користь ТОВ «Паритет-П», ТОВ «ЦУП-Буча», ПАТ «УІФК» векселі як довгострокові, оскільки останні за своєю сутністю є короткостроковими та безпроцентними, що у свою чергу виключає підстави для дисконтування заборгованості за такими векселями.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому стверджує про правомірність прийнято ним податкового повідомлення-рішення від №0054281406 від 20.10.2017 року, оскільки в ході здійснення перевірки встановлено, що позивачем не визначено та не відображено фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості у момент виникнення заборгованості, внаслідок нездійснення амортизації дисконту по векселям.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній наводить спростування доводам контролюючого органу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, за наслідком якої складено акт документальної планової виїзної перевірки від 27.09.2017 року №1093/26-15-14-06-02-10/35150078 (далі - акт перевірки).

Зі змісту висновків акту перевірки слідує, що в ході її проведення встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» податку на прибуток на загальну суму 866795 грн., в тому числі 2015 рік - 100203 грн., 2 квартал 2016 року - 766592 грн. та завищення податку на прибуток за 3 квартал 2016 року на суму 123922 грн., за 4 квартал 2016 року на суму 123921 грн.

Даний висновок акту базується на наступному: перевіркою встановлено, що між ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» (Покупець) та ТОВ «Паритет-П» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 10.06.2015 року №БВ-2439/06-15, згідно з умовами якого Продавець передає, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступні цінні папери: вид та форма випуску цінних паперів - акції; форма існування цінних паперів - бездокументарна; емітент цінних паперів - ПАТ «ТГК «Дністер»; номінальна вартість одного цінного паперу - 1,59 грн.; кількість цінних паперів - 365000 штук; загальна договірна вартість цінних паперів - 580350 грн.

На виконання умов вказаного договору та у рахунок оплати цінних паперів позивачем на користь ТОВ «Паритет-П» 11.06.2015 року виписано вексель на суму 580350 грн. зі строком погашення «за пред`явленням», але не раніше 01 квітня 2017 року.

Згідно з актом про внесення змін до тексту векселя від 04.11.2015 року у місці «строк платежу» в векселі закреслено надпис «за пред`явленням», але не раніше 01.04.2017 року» та зроблено надпис : «За пред`явленням».

Станом на 30.06.2017 рік заборгованість по зазначеному векселю обліковуються на бухгалтерському рахунку 511 «Довгострокові векселя, які видані в національній валюті» в загальній сумі 580350 грн.

Також, ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» (Покупець) та ТОВ "ЦУП-Буча" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 12.06.2015року №БВ-2445/06-15, згідно з умовами якого Продавець передає, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступні цінні папери: вид та форма випуску цінних паперів - інвестиційні сертифікати, іменні; форма існування цінних паперів - бездокументарна; емітент цінних паперів - ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» (ПЗНВІФ «Прем`єрний», код ЄДРІСІ 233704); номінальна вартість одного цінного паперу - 1000 грн.; кількість цінних паперів - 1900 штук; загальна договірна вартість цінних паперів - 1981700 грн.

На виконання умов вказаного договору та у рахунок оплати цінних паперів ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» на користь ТОВ «ЦУП-Буча» 15.06.2015 року виписано векселі на загальну суму 1987100 грн. зі строком погашення - «за пред`явленням», але не раніше 01.04.2017 року».

Згідно з актом про внесення змін до тексту векселя від 28.10.2015 року у місці «строк платежу» у векселі закреслено надпис «за пред`явленням», але не раніше 01.04.2017» та зроблено надпис: «За пред`явленням».

Станом на 30.06.2017 рік заборгованість по зазначених векселях обліковується на бухгалтерському рахунку 511 «Довгострокові векселя, які видані в національній валюті» у загальній сумі 1981700 грн.

Також, між ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» (Покупець) та ПАТ «УІФК» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.16 №БВ700/16, згідно з умовами якого Продавець передає, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступні цінні папери: вид та форма випуску цінних паперів - акції; форма існування цінних паперів - бездокументарна; емітент цінних паперів - ПАТ «Південна генеруюча компанія»; номінальна вартість одного цінного паперу - 0,25 грн.; кількість цінних паперів - 39683000 штук; загальна договірна вартість цінних паперів - 12500145 грн.

На виконання умов вказаного договору та у рахунок оплати цінних паперів ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» на користь ПАТ «УІФК» 21.04.16 виписано векселі на загальну суму 12500145 грн. зі строк погашення - «за пред`явленням», але не раніше 25.04.2018 року».

Згідно з актом про внесення змін до тексту векселя від 01.07.2016 року у місці «строк платежу» у векселі закреслено надпис «за пред`явленням», але не раніше 25.04.2018 року» та зроблено надпис: «За пред`явленням».

Станом на 30.06.2017 рік заборгованість по зазначених векселях обліковується на бухгалтерському рахунку 511 «Довгострокові векселя, які видані в національній валюті» у загальній сумі 12500145 грн.

Також, між ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» (Покупець) та ПАТ «УІФК» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 16.05.16 №БВ863/16, згідно з умовами якого Продавець передає, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступні цінні папери: вид та форма випуску цінних паперів - акції; форма існування цінних паперів - бездокументарна; емітент цінних паперів - ПАТ «УІФК -АГРО»; номінальна вартість одного цінного паперу - 0,25 грн.; кількість цінних паперів - 16100000 штук; загальна договірна вартість цінних паперів - 4000850 грн.

На виконання умов вказаного договору та у рахунок оплати цінних паперів ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» на користь ПАТ «УІФК» 17.05.2016 року виписано векселі на загальну суму 4000850 грн. зі строком погашення «за пред`явленням», але не раніше 01.06.2018 року».

Згідно з актом про внесення змін до тексту векселя від 01.07.2016 року у місці «строк платежу» у векселі закреслено надпис «за пред`явленням», але не раніше 01 червня 2018 року» та зроблено надпис: «за пред`явленням».

Станом на 30.06.2017 року заборгованість по зазначених векселях обліковується на бухгалтерському рахунку 511 "Довгострокові векселя, які видані в національній валюті у загальній сумі 4000850 грн.

Перевіркою встановлено, що виходячи з зазначеного, всі вищенаведені векселі на дати виписки 11.06.2015 рік, 15.06.2015 рік, 21.04.2016 рік, 17.05.2016 рік є довгостроковими із зазначенням строку пред`явлення та обліковуються на бухгалтерському рахунку 511 «Довгострокові векселя».

Крім того, станом на 30.06.2017 рік наведені векселі не пред`явлені до сплати та не погашені, та існує кредиторська заборгованість з терміном виникнення більш ніж 12 календарних місяців по взаємовідносинах з ТОВ «Паритет-П», ТОВ «ЦУП-Буча», ПАТ «УІФК» стосовно складання та пред`явлення векселів до сплати.

Розрахунок амортизації дисконту по векселям виданим у 2015-2016 році наведено на сторінці 11 акта перевірки.

Виходячи з наведеного, ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» не визначено та не відображено фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості у момент виникнення заборгованості: за 2 квартал 2015 року на суму 840705 грн., за 2 квартал 2016 року на суму 5041971 грн., внаслідок нездійснення амортизації дисконту.

Крім того, як слідує зі змісту акту перевірки контролюючий орган за наслідками аналізу Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», 12 «Фінансові інвестиції», 28 «Зменшення корисності активів» вирішив, що на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник (позивач) мав визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання за векселями. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) мала бути включена позивачем до доходу у момент отримання позики і до витрат - у процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

Контролюючий орган здійснив розрахунок теперішньої (справедливої) вартості зобов`язання за формулою PV=FV/(1+i)n, де: FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); n - строк (число періодів).

Згідно розрахунку амортизації дисконту по векселям виданих у 2015 році PV= 2562050/(1+0,22)2=1721345,07 грн.

Згідно розрахунку амортизації дисконту по векселям виданих у 2016 році PV= 12500145/(1+0,20)2= 8680656,25 грн. та PV= 4000850 /(1+0,20)2= 2688020,69 грн.

На підставі наведених вище висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0054281406 від 20.10.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 618952 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 129687 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Так, правовідносини щодо обігу векселів в Україні врегульовано наступними нормативними актами: Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (далі - Уніфікований закон); Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів; Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі»; Законом України «Про цінні папери і фондову біржу»; Законом України «Про обіг векселів в Україні» та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України (згідно ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 року №2374-III) (далі - Закон №2374-III).

Пунктом 2 частини 5 статті 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 23.02.2006 року №3480-IV (далі - Закон №3480-IV) встановлено, що боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №3480-IV вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Вексель складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.09.2013 року №1681, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 за № 1639/24171).

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в ст. 75 Уніфікованого закону. Так, простий вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі статтею 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

Також, відповідно до статей 33, 34 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог ст. 77 цього закону стосовно простих векселів), встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Простий вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. При цьому, він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

В силу норм статті 4 Закону №2374-III видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти висновку, що операції щодо видачі та погашення векселя є своєрідним способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги). У свою чергу вексель по суті виступає письмовим борговим зобов`язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов`язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю).

Обов`язковою умовою проведення розрахунків із застосуванням векселів є наявність договору, який в письмовій формі, передбачає такий порядок розрахунку та те, що у випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселями.

При цьому, простий вексель - це вексель, який виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не зумовлене зобов`язання сплатити борг векселедержателю. Простий вексель характеризується тим, що у нього векселедавець та платник співпадають, тобто це є одна і та юридична або фізична особа.

В бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 892/4185) операції з видачі векселя в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів відображається в такий спосіб: у продавця закривається дебіторська заборгованість за кредитом рахунка 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» і з`являється заборгованість, що відображається за дебетом рахунка 341 «Короткострокові векселі, отримані в національній валюті». У покупця одночасно закривається кредиторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і з`являється заборгованість по рахунку 621 «Короткострокові векселі в національній валюті».

Як стверджує позивач, кредиторська заборгованість за простими векселями була визнана Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» поточними зобов`язаннями відповідно до П(С)БО 11 «Зобов`язання», а сам факт не пред`явлення векселів у вказаний строк свідчить лише про прострочення зі сторони векселедержателя, що, в свою чергу, не звільняє позивача від обов`язку по сплаті векселя.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» мотивувало свою позицію тим, що будь-яке прострочення сплати грошового зобов`язання першопочатково визначене в рамках одного року не переводить таке зобов`язання у категорію довгострокових.

При цьому, як вказує позивач виписані ним векселі є безвідсотковими, а тому у відповідності до пункту 10 П (С) БО 11 не можуть вважатися довгостроковими зобов`язаннями.

Водночас, у відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» звертало увагу суду, що позивачем безвідсоткові зобов`язання за векселями первісно оцінені за фактичною собівартістю (якою в даному випадку є сума боргу за договором, по якому пройшла оплата векселем)

В подальшому на кожну дату балансу ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» у відповідності до пунку 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» визначало амортизовану собівартість безвідсоткового зобов`язання за векселями. При цьому, оскільки виписані на користь ТОВ «Паритет-П», ТОВ «ЦУП-Буча», ПАТ «УІФК» відповідають сумі грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів, загальна сума номіналів векселів дорівнює сумі боргу, то жодного дисконту або премії за зобов`язаннями за векселями не виникало. Таким чином, амортизована собівартість безвідсоткового зобов`язання за векселями дорівнює фактичній собівартості даного зобов`язання, що у свою чергу виключає нарахування дисконту (різниці), яка відносить до складу доходів.

Поряд з цим, позивач пояснив, що прості векселі певний період часу обліковувалися ТОВ «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» на бухгалтерському рахунку 511 «Довгострокові векселі видані» замість рахунку 621 «Короткострокові векселі видані» не змінюють суть та строки зобов`язання.

Як видно з тексту акта перевірки, контролюючий орган кваліфікував наявну кредиторську заборгованість за векселями як «довгострокові зобов`язання» та здійснив дисконтування такої заборгованості, шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) із застосуванням П( С )БО 13 «Фінансові інструменти», 12 «Фінансові інвестиції» і 28 «Зменшення корисності активів».

З наведеною в акті перевірки позицією контролюючого органу суд не погоджується у зв`язку з наступним.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за № 85/4306, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом пункту 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Поряд з цим, пунктами 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Аналіз наведених положень П(С)БО 11 дає суду підстави дійти до висновку, що зобов`язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними 11.06.2015 року, 15.06.2015 року, 21.04.2016 року, 17.05.2016 року на погашення заборгованості по оплаті товару за договором купівлі-продажу цінних паперів, за своєю суттю відносяться до поточних зобов`язань. Такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов`язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює суті самих векселів та зобов`язань, що за ними виникли.

Водночас у розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» (далі - П(С)БО 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 року №559, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 року за №1050/6241, зобов`язання позивача за векселями відносяться також до фінансових інструментів, а саме - фінансових зобов`язань як контрактного зобов`язання щодо: а) передачі грошових коштів або інших фінансових активів іншому підприємству; б) обміну фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Згідно пунктів 10, 11, 29, 31 і 32 П(С)БО 13 фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Безумовні права вимоги і зобов`язання визнаються фінансовими активами і фінансовими зобов`язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів або бере на себе зобов`язання сплатити грошові кошти.

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об`єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.

Таким чином, порядок оцінки фінансових інструментів у вигляді фінансових зобов`язань та відображення її результатів в бухгалтерському обліку визначено у П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», а саме: на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю.

При цьому, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» не містить визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно-правових актах.

За змістом тексту акта перевірки контролюючим органом до спірних правовідносин були застосовані положення П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» та П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», в частині визначення формули дисконтування заборгованості за векселями.

Так, згідно з пунктів 3, 4, 8 і 10 П(С)БО 12 амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку 1 до Положення (стандарту) 12.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

В даному випадку, якщо припустити можливість застосування порядку визначення амортизованої собівартості фінансових інвестицій для цілей визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання, то різниця між собівартістю (номінальною вартістю) векселів позивача та договірною вартістю погашення його зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів відсутня. Крім того, як зазначалося вище, у силу пункту 12 П(С)БО 11 поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З урахуванням вищенаведеного суд погоджується з доводами позивача про відсутність у відповідача підстав для застосування П(С)БО 12 до спірних правовідносин.

Також суд погоджується з твердженнями позивача про безпідставність посилань контролюючого органу на пункти П(С)БО 28 для визначення формули дисконтування зобов`язань за векселями, оскільки відповідно до пункту 1 цього Положення його норми застосовуються для формування в бухгалтерському обліку саме інформації про зменшення корисності активів (визначення яких як ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, міститься у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»), а не до зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 року у справі №826/1509/18.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, оскільки висновки акта перевірки про заниження позивачем фінансового результату внаслідок обліку в бухгалтерському обліку заборгованості за безпроцентними векселями виписаними на користь ТОВ «Паритет-П», ТОВ «ЦУП-Буча», ПАТ «УІФК» в рахунок оплати товару за договором від 10.06.2015 року №БВ-2439/06-15, від 12.06.2015 року №БВ-2445/06-15, від 20.04.2016 року №БВ700/16, від 16.05.2016 року №БВ863/16 спростовуються нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку про відсутність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України)

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що в ході розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, б. 12-А, код ЄДРПОУ 35150078) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0054281406 від 20.10.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Судові витрати у розмірі 11229 (одинадцять тисяч двісті двадцять дев`ять) грн. 59 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕНЕРГО-КОМПЛЕКТ» (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, б. 12-А, код ЄДРПОУ 35150078) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева