Рішення № 85054029, 21.10.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2364/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулись до суду в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) з адміністративним позовом до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просять:

- визнати протиправною відмову Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області у видачі неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;

- зобов`язати Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;

- зобов`язати Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області знищити інформацію в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_3 та скасувати унікальний номер запису в реєстрі.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачами зазначено про протиправність оскаржуваної відмови, оскільки чинне Положення про паспорт громадянина України передбачає два альтернативних варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки та паспортної картки.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 23.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 про розгляд справи №620/2364/19 у судовому засіданні з викликом сторін; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову - 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останнє проти задоволення позовних вимог заперечувало у повному обсязі та просило у їх задоволенні відмовити, оскільки неповнолітня ОСОБА_3 особисто і добровільно отримала оформлений на її ім`я паспорт громадянина України у формі пластикової ID-картки, відповідно до поданої заяви-анкети. Вважає, що надаючи відповідь на звернення матері неповнолітньої щодо відмови у оформленні і видачі неповнолітній дитині паспорта громадянина України у формі книжечки та у видаленні унікального номеру запису в реєстрі з Єдиного державного демографічного реєстру, Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушивши жодних прав, свобод та законних інтересів ні неповнолітньої дитини, ні її матері. Водночас зазначило, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено оформлення одній особі більш, ніж одного паспорта громадянина України. Також зазначило, що на законодавчому рівні не передбачено можливості, підстав та механізму скасування, видалення та знищення унікального номеру запису в реєстрі з Єдиного державного демографічного реєстру. Також вважає, що дана справа не має ознак типової справи, а тому відсутні підстави враховувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, прийняту за наслідками розгляду зразкової справи.

Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області правом на подання відзиву або заяви про визнання позову не скористався.

Ухвалою суду від 10.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про проведення розгляду справи №620/2364/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29-32).

19.10.2017 Деснянським районним відділом у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області видано ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі пластикової ID-картки № НОМЕР_1 , терміном дії до 19.10.2021, та повідомлено про присвоєння унікального номеру запису в реєстрі №20030807-03463 (а.с.33).

08.06.2019 ОСОБА_1 (мати неповнолітньої ОСОБА_3 ) звернулась до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області із заявою про відмову від імені її неповнолітньої доньки від ID-паспорту, видачу її неповнолітній доньці паспорта у формі книжечки, вилучення всіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру та скасування унікального номеру запису в реєстрі (а.с.58-59).

Листом від 19.06.2019 за №74.34/34-02-П-25 Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повідомив, що діючим законодавством не передбачено порядку відмови особи від використання вже отриманого паспорта громадянина України у вигляді ID-картки та на підставі цього подальшого оформлення паспорта громадянина України в формі книжечки зразка 1994 року (а.с.60).

Вважаючи протиправною оскаржувану відмову, позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з частинами 2,3 статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (частина 1 статті 13 Закону №5492-VI).

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI).

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, <…> містять безконтактний електронний носій.

Частинами 1, 2 статті 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 1 статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина 1 статті 21 Закону №5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 21 Закону №5492-VI).

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині 7 статті 21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Поряд із цим, у статті 7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини 1 статті 7 Закону № 5492 -VI).

Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

На виконання положень частини 2 статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302).

Так, пунктом 1 Постанови №302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

При цьому пунктом 6 Порядку визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, зокрема, у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Відповідно до пункту 7 Порядку оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: 1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); 3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи чи закладу (далі - уповноважена особа).

За оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, установлених законодавством. Адміністративний збір справляється у разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта зразка 1994 року. За оформлення паспорта вперше адміністративний збір не справляється (пункт 9 Порядку).

Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр) (пункт 10 Порядку).

Пунктом 69 Порядку передбачено, що заявник подає для обміну паспорта такі документи: 1) паспорт, що підлягає обміну; 2) документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 4 і 6 пункту 6 цього Порядку); 3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 4) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 5) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; 6) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 7) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів); 8) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO) Doc 9303.

Відповідно до пункту 100 Порядку територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо, зокрема, особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання).

Судом встановлено та не заперечувалось позивачами у адміністративному позові, що 19.10.2017 Деснянським районним відділом у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області видано їх неповнолітній доньці ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 на підставі добровільно поданої, належним чином оформленої заяви-анкети. Строк дії вказаного паспорту - до 19.10.2021 (а.с.33,61).

Враховуючи вищенаведене та вимоги пунктів 6 та 100 Порядку, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для обміну наявного у ОСОБА_3 паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, оскільки наявний у неї паспорт є дійсним і придатним до використання; помилки в інформації, внесеній до нього, відсутні.

Крім того, з аналізу вищевикладеного випливає, що чинним законодавством України не передбачено можливість обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_1 (матір`ю неповнолітньої дитини) не дотримано процедуру звернення до уповноваженого органу, визначену пунктом 69 Порядку, а надана нею заява від 08.06.2019 (а.с.58-59) складена у довільній формі та не містить усіх необхідних додатків.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною відмови Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області у видачі неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII; зобов`язання Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області знищити інформацію в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_3 та скасувати унікальний номер запису в реєстрі, суд враховує таке.

Відповідно до вимог пункту 6 частини 2 статті 8 Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297-VI) суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Пунктом 2 частини 2 статті 15 цього ж Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону №5492-VI для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Отже паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).

Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , при оформленні паспорта громадянина України у формі ID-картки, надала згоду на обробку її персональних даних.

При цьому внесення інформації щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , наданої нею особисто, до Реєстру та автоматичне формування унікального номеру запису в реєстрі у зв`язку із цим, жодним чином не надало права суб`єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними.

Крім того, стаття 8 Закону №5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких протиправних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Разом з тим, у подальшому ОСОБА_1 (мати неповнолітньої ОСОБА_3 ) звернулась до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області із заявою про відмову від імені її неповнолітньої доньки від ID-паспорту, видачу її неповнолітній доньці паспорта у формі книжечки, вилучення всіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру та скасування унікального номеру запису в реєстрі.

У свою чергу, пунктом 2 частини 2 статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню лише у разі: припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Однак в даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», яким не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Суд вважає, що законна і добровільна видача неповнолітній ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі ID-картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973 №2148-VIII.

Щодо посилань позивачів на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, суд зазначає таке.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 вказано, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Також в вищевказаній постанові зазначено, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

При розгляді адміністративної справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновків, що:

- норми Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції;

- законодавець, приймаючи зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Положенням пункту 21 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

При цьому частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.

Разом з тим, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки підстави позову у зразковій справі не відповідають підставам позову даної адміністративної справи.

Також суд зауважує, що чинне законодавство України не передбачає можливості та механізму скасування, видалення та знищення унікального номеру запису в реєстрі.

Суд звертає увагу, що позивачі фактично мають право на поновлення або виправлення інформації щодо їх неповнолітньої доньки, однак не на її вилучення, у зв`язку з їх релігійними переконаннями.

Пунктами 5, 6 частини 2 статті 8 Закону №2297-VI визначено, що суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про неповнолітню ОСОБА_3 була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог чинного законодавства України, є достовірною, то відсутні підстави для видалення унікального номеру запису в реєстрі, а також даних щодо ОСОБА_3 , у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимоги про зобов`язання Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області знищити інформацію в Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_3 та скасувати унікальний номер запису в реєстрі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність свого рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 05.06.1999).

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 16.08.2002).

В інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51-А, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ - 37804450).

Відповідач: Деснянський районний відділ у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 26, м. Чернігів, 14013).

Суддя В.В. Падій