Рішення № 85053503, 16.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2019 р. № 520/9140/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зоркіної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання – Пройдак С.М.,

представника позивача - Тарасенко Д.Ю.,

представника відповідача – Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових" накладних або відмову в такій реєстрації, Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.08.2019р. № 1256237/32760126;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.08.2019 р. № 1258704/32760126;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.08.2019 р. № 1258705/32760126;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.08.2019р. № 1258706/32760126;

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні № 3 від 10.06.2019 р., № 26 від 27.05.2019 р., № 13 від 14.05.2019 р., № 14 від 14.05.2019 р.;

стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 7684,00 гри. та 4000,00 гри витрат на професійну правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказані рішення є незаконними та такими, що порушують його права, оскільки позивачем надано усі документи з приводу господарських операцій, що стали підставами для складення та реєстрації податкових накладних.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. 16.10.2019 у справі закрито підготовче засідання та з урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України розпочато розгляд справи по суті.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначив, що реєстрація податкових накладних зупинена та контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 р. № 567 та постановою КМУ № 117 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. Проте, позивачем витребуваних документів контролюючому органу надано не було, з огляду на що у відповідача відсутні підстави для реєстрації податкової накладної.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмовому відзиві на позов обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, одним з основних видів діяльності якого є 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що між позивачем та ПАТ « Арселорміттал Кривий Ріг» 26.02.2019 укладений договір № 415, за яким продавець зобов`язаний поставити та передати у власність покупцю продукцію відповідно до специфікації (специфікацій), а покупець прийняти та оплатити продукцію (п.1.1. Договору). Пунктом 4.1.1. Договору передбачено, що оплата належним чином поставленої продукції здійснюється з відстрочкою платежу у терміни, визначені у специфікації. Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця, згідно умов поставки, узгоджених у відповідних специфікаціях, зазначена у накладній (видатковій , ТТН, залізничній, кур`єрської служби) (п.3.3. Договору)

За вказаним договором 26.02.2019 підписана специфікація № 3 на поставку колісних пар, 03.04.2019 підписана специфікація № 7 на поставку приймача ПП-2 в кількості 36 одн., якими визначено строк оплати протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Також між позивачем та ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» 11.02.2019 укладений договір №253 на виконання робіт по ремонту та/або відновлення роботи обладнання, що належить замовнику в обсягах згідно відомостей дефектів, наданих замовником, відповідно до специфікацій до вказаного договору . Оплата здійснюється по факту виконаних робіт протягом 30 календарних днів, починаючи з дня оформлення сторонами акту приймання виконаних робіт, та після отримання замовником оригіналу рахунку-фактури підрядника (п.5.1. Договору).

В рамках зазначеного договору позивачем здійснені ремонтні роботи, про що складено акти здачі-приймання робіт № 8 від 14.05.2019 та № 9 від 14.05.2019

На виконання умов зазначених вище договорів позивачем складені та подані на реєстрацію податкові накладні від 10.06.2019 року № 3, від 27.05.2019 № 26, від 14.05.2019 № 13, від 14.05.2019 № 14.

Позивачем отримано квитанції, відповідно до яких податкові накладні прийнято, але реєстрацію зупинено (а.с.16-19).

Підставою зупинення реєстрації податкових накладних № 3, 26 визначено , що податкові накладні не відповідають вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платників податку» та запропоновано подати додаткові документи, по податковим накладним № 13,14 квитанції не містять підстав їх зупинення.

На виконання п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України позивачем на адресу відповідача направлені повідомленням та документи про підтвердження реальності здійснення операцій, копії первинних документів (а.с.34-204).

Проте, рішеннями комісії ДФС від 19.08.2019 № 1256237/32760126 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 26 від 27.05.2019; від 22.08.2019 № 1258704/32760126 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 13 від 14.05.2019; від 22.08.2019 № 1258706/32760126 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 10.06.2019; від 22.08.2019 № 1258705/32760126 відмовлено у реєстрації податкової накладної № 14 від 14.05.2019.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідач на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014 р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

Зокрема, п. 12 Порядку №1246 передбачено, що в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою КМУ від 21.02.2018 р. №117 (далі за текстом - Порядок №117).

Відповідно до п. 10 Порядку №117 критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Згідно з п. 6 , 7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється та коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п. 23 Порядку №117 Комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п.15 цього Порядку: щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень та які на дату зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі не відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу; щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно та/або які на дату зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Надаючи правову оцінку прийнятим Комісією рішенням, суд також повинен з`ясувати, чи містять вони конкретну інформацію щодо причин та підстав для їх прийняття, із зазначенням того, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 .

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справах №620/3556/18, №815/2791/18, від 14 травня 2019 у справі №817/1356/18, від 22 квітня 2019 року у справі №2040/5445/18.

Зі змісту рішень відповідача щодо зупинення реєстрації податкових накладних встановлено, що останні такого переліку документів не містять, отже, у зв`язку із відсутністю чітко визначеного переліку документів, яких є недостатньо та необхідно надати для реєстрації податкової накладної, позивач фактично, на переконання суду, був позбавлений об`єктивної можливості надати ті документи, ненадання яких сприяло прийняттю оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що долученими до матеріалів справи документами, підтверджено, що на виконання п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України позивачем на адресу ДФС направлені повідомленням та документи про підтвердження реальності здійснення операцій, копії первинних документів: пояснення, у яких в тому числі зазначено, про походження товару, реалізованого на адресу ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ», наявність орендованих виробничо-складських приміщень, надано пояснення, що за умовами договору № 415 від 26.02.2019 оплата товару здійснюється з відстрочкою платежів, за умови своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, акти виконаних робіт та відомості дефектів, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки, специфікації, оборотно-сальдові відомості по рахунках (а.с.34-204).

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що вказівка у спірних рішеннях про те, що позивач не надав первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування є безпідставною, так як конкретний перелік документів при надісланні повідомлення про надання пояснень щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, не витребовувався податковим органом.

Проте, дослідження наданих первинних документів, доводить відсутність підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та в подальшому відмову в їх реєстрації.

Відповідно до ст.ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог в частині скасування рішень відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних.

Суд також зазначає, що за приписами п. 4 ч. 2ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому та третьому випадках податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН зупинено, реєструється у день набрання законної сили саме рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані для реєстрації позивачем, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000.00 грн.

Суд зазначає, що право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права (Рішення, Конституційний Суд, від 30.09.2009, № 23-рп/2009 "У справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу). Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено, зокрема, статтею 1312 та підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення". Відповідно до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3). Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. за №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI) до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону №5076-VI, ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 р. (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. ч.2, 5, 6 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 р. по справі №826/9047/16.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та його представником укладено договір про надання правової допомоги від 30.05.2019 № 30/05/19. Представник позивача є фахівцем у галузі права, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю.

До обсягу робіт у даній справі на час складання позову адвокат позивача включив послуги по аналізу спірної ситуації, ознайомлення з наявними документами щодо оскаржуваних рішень, складання позовної заяви та підготовка документів по справі та надано суду рахунок на оплату, акт приймання-передачі наданих послуг, ордер №224 від 05.09.2019 (а.с.4, 208-209)

Враховуючи викладене та беручи до уваги прийняте рішення про задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду, виготовлення значної кількості документів), відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу .

Судовий збір підлягає стягненню в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.08.2019р. № 1256237/32760126; від 22.08.2019 р. № 1258704/32760126; від 22.08.2019 р. № 1258705/32760126; від 22.08.2019р. № 1258706/32760126.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні № 3 від 10.06.2019 р., № 26 від 27.05.2019 р., № 13 від 14.05.2019 р., № 14 від 14.05.2019 р., подані ТОВ “Харківський тепловозоремонтний завод”

Стягнути на користь ТОВ "Харківський тепловозоремонтний завод" (61085, м. Харків, вул. Гоголя,11, буд. 1, код ЄДРПОУ - 32760126) сплачену суму судового збору у розмірі 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., буд. 8, код ЄДРПОУ - 39292197).

Стягнути на користь ТОВ "Харківський тепловозоремонтний завод" (61085, м. Харків, вул. Гоголя,11, буд. 1, код ЄДРПОУ - 32760126) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., буд. 8, код ЄДРПОУ - 39292197).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 21.10.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.