Рішення № 85053434, 18.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2019 р. № 520/7899/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61000 ,м. Харків, вул. пушкінська, буд. 46), Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області (64606, Харківська обл., м. Лозова, мікрорайон. 3 будинок №5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

1. Визнати дії Головного управління ДФС У Харківській області та Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області протиправними та скасувати вимоги від 19.02.2019 року № Ф-157- 55 та від 06.11.2018 року № Ф-1576-55. 2. Заборонити Міжрайонному відділу державної виконавчої служби Головною управління юстиції у Харківській області вчиняти дії про стягненню грошових коштів за вимогами відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 року № Ф-1576-55. від 06.11.201 8 року № Ф-1576-55.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані вимоги Головного управління ДФС у Харківській області від 19.02.2019 року № Ф-157- 55 та від 06.11.2018 року № Ф-1576-55 є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 21.08.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзиви.

Представником відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що вимоги від 19.02.2019 року № Ф-157- 55 та від 06.11.2018 року № Ф-1576-55 є законними та такими, що винесені в межах норм чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Від відповідача, Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що станом на 31.01.2019 року згідно даних інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» (КБК 71040000) «ЄСВ за себе» обліковується борг по ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) у сумі 18 276, 72 грн.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок несплати нарахувань:

- Нарахування єдиного внеску від 09.02.2018 року - 8448, 00 гривень (за 2017 рік).

- Нарахування ЄВ від 19.04.2018 року, терм, сплати - 19.04.2018 року - 2 457, 18 гривень (за 1 квартал 2018 року).

- Нараховано ЄВ від 19.07.2018 року, терм, сплати 19.07.2018 - 2 457, 18 гривень ( за 2 квартал 2018 року).

- Нараховано ЄВ від 19.10.2018 року, терм, сплати 19.10.2018 - 2 457, 18 гривень (за 3 квартал 2018 року).

- Нараховано ЄВ від 19.01.2019 року, терм, сплати 19.01.2019 - 2 457, 18 гривень (за 4 квартал 2018 року).

Також суд зазначає, що сума заборгованості позивача з ЄСВ станом на 31.01.2019 року складає 18 276,72 гривень.

Відповідно до «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, а саме: розділом IV «Порядок стягнення заборгованості з платників»: до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

якщо платник на кінець календарного місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

З огляду на вищевикладене контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 Ф-1576-55 року на суму 15 819, 54 грн., яка 11.01.2019 року була направлена на адресу позивача та отримана позивачем, про що свідчить надпис на повідомленні про вручення поштового відправлення., та вимогу 19.02.2019 Ф-1576-55 року на суму 18 276,72 грн.

Позивач вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі -єдиний внесок) страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, а також порядок, строки подання звіту до фіскальних органів та його форму визначає та встановлює Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі -Закон № 2464-VI) та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом № 435 від 14.04.2015 року із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 року № 441 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону).

Так, платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Суд зазначає, що з 01.01.2017 року відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, згідно з із абз. 2 п. 2 ч.1 ст.7 Закону № 2464, у разі, якщо платник єдиного внеску, визначений п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Максимальна база величини нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).

Таким чином, з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності.

З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у п. 2 частини 1 ст. 7 Закону №2464 для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки, визначеної ст. 7 Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3 200,00 гривень.

У 2017 році, за який здійснено нарахування, мінімальний місячний розмір страхового внеску складав 704 гривні, в той час як річний - 8 448 грн.

Суд зазначає, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД - 60.22.0 - Діяльність таксі) за період з 25.02.2008 по 14.01.2019 pp., що підтверджується копією витяга, наявною в матеріалах справи.

Судом встановлено, що дата державної реєстрації позивача - 25.02.2008 року. Дата взяття на облік - 27.02.2008 року.

Також суд зазначає, що 14.01.2019 року припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 . Однак, дані щодо зняття з обліку платника податків в АІС «Податковий блок» відсутні.

Таким чином суд зазначає, що станом на поточну дату, платник податків ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Лозівському управлінні Головного управління ДФС у Харківській області, як фізична особа, яка отримувала дохід від підприємницької діяльності.

У позовній заяві позивач - ОСОБА_1 зазначає, що перебуваючи на обліку як фізична-особа підприємець на спрощеній системі оподаткування обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску у разі відсутності доходу для таких платників не передбачено, з огляду на що суд зазначає наступне.

До моменту припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 не перебував не спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Змінами до Закону № 2464, які набрали чинності з 01.01.2017 року нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності.

згідно з розділом ХІ Порядку № 1588 підставою для зняття ФОП як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням.

Дата зняття з обліку ФОП відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Дані про зняття з обліку ФОП передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до ЄДР із зазначенням; дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності платниками ЄСВ ФОП, в тому числі ФОП - платниками єдиного податку подається протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (пп. 10, 11 роздл. ІІІ Порядку № 435).

Останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити ЄСВ, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення. Сплачується ЄСВ протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна» (пп. 1 п. 13 розд. IV Інструкції № 449).

Зняття з обліку ФОП - платників ЄСВ здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (ст. 5 Закону №2464). Такі перевірки проводяться у порядку, встановленому ПКУ.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання дії Головного управління ДФС У Харківській області та Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області протиправними та скасувати вимоги від 19.02.2019 року № Ф-157- 55 та від 06.11.2018 року № Ф-1576-55 не підлягає задоволенню, оскільки зазначені вимоги є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а отже і вимога заборонити Міжрайонному відділу державної виконавчої служби Головною управління юстиції у Харківській області вчиняти дії про стягненню грошових коштів за вимогами відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2019 року № Ф-1576-55 від 06.11.201 8 року № Ф-1576-55 також є такою, що не підлягає задоволенню

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61000 ,м. Харків, вул. пушкінська, буд. 46), Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області (64606, Харківська обл., м. Лозова, мікрорайон. 3 будинок №5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.