Рішення № 85052937, 10.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1840/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Солтис О.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Коваленко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" про визнання дій неправомірними, стягнення грошової компенсації та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" (надалі - відповідач, ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)") про: визнання протиправними дій Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки; стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 38997,90 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 267785,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при звільненні з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" з ОСОБА_1 не проведено повного розрахунку, а саме, позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в кількості 90 діб за період роботи позивача у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області. Також вважає, що відповідач повинен був виплатити позивачу і середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку в сумі 267785,58 грн. на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1840/19, у задоволенні клопотання позивача про залучення Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відмовлено, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.

13 червня 2019 року до суду надійшов відзив Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на позовну заяву /а.с. 58-61/, у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що під час звільнення ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" позивачу ОСОБА_1 здійснено виплату всіх належних їй при звільнення коштів, в тому числі, і грошової компенсації за 105 днів невикористаної відпустки під час проходження позивачем служби в ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)", що не заперечується позивачем та підтверджено грошовим атестатом №10 ОСОБА_1 Зазначає, що грошові кошти від Кременчуцької виховної колонії на рахунки ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" для оплати невикористаних днів відпусток ОСОБА_1 за час проходження нею служби в Кременчуцькій виховній колонії не надходили, а кошторисом ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" не передбачено виплат коштів за невикористані відпустки працівників за час їх роботи в інших установах. Вважає, що Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" є неналежним відповідачем у даній справі.

20 червня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 77-80/, у якій позивачем зазначено, що при звільненні її зі служби 11.09.2017 про факт існування невикористаних днів відпустки знали як керівництво Управління, так і ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)". Пояснює, що при переведенні позивача з Кременчуцької виховної колонії в Полтавській області до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" позивачу видавався грошовий атестат, але фактично компенсації за невикористані дні відпустки не відбулося, у зв`язку з чим позивач зверталася до суду з позовом до ДУ "Кременчуцька виховна колонія" у справі №816/2282/16. Зазначає, що з метою виправлення інформації у грошовому атестаті, у 2009 році Кременчуцькою виховною колонією в Полтавській області було видано ОСОБА_1 довідку про невикористані дні відпустки, яка є додатком до грошового атестату. Посилається на те, що ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" утримується за рахунок коштів державного бюджету, структура та штат колонії затверджується Мін`юстом, а кошторис - управлінням, тому вважає, що при переведенні співробітників із одних установ у інші, зокрема, якщо переведення проводиться в межах одного Управління, виплата працівнику компенсації за невикористані дні відпустки не буде нецільовим використанням коштів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року витребувано докази, продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/1840/19 на тридцять календарних днів, оголошено перерву у судовому засіданні до 15:30 03 вересня 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11:30 19 вересня 2019 року.

Протокольними ухвалами суду від 19 вересня 2019 року витребувано докази та на підставі ч. 2 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у судовому засіданні до 14:00 10 жовтня 2019 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 проходила службу у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області з 09.07.1997 по 23.01.2009, що підтверджується послужним списком ОСОБА_1 , копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 150-152/.

Наказом Управління департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області № 3о/с від 16.01.2009 призначено майора внутрішньої служби Саган М.Г. головним бухгалтером Кременчуцької виправної колонії (№69), увільнивши її від посади головного бухгалтера Кременчуцької виховної колонії, з 23 січня 2009 року /а.с. 23/.

Довідкою Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" від 29.10.2018 №9/19-23-18/С-23, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 110/, підтверджено, що згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, у майора внутрішньої служби Саган ОСОБА_2 . залишок невикористаних чергових відпусток станом на 22.01.2009 складає: за 2005 рік - 10 діб, за 2006 рік - 18 діб, за 2007 рік - 32 доби, за 2008 рік - 30 діб.

При цьому, Кременчуцькою виховною колонією в Полтавській області видано грошовий атестат ОСОБА_1 №1 (вих. №9/248 від 26.01.2009), у якому, крім іншого, зазначено про відсутність не використаних діб відпустки за поточний рік та за попередні роки, а також про відсутність заборгованості, що підлягає стягненню /а.с. 85/.

Позивач пояснив, що 23.09.2009 Кременчуцькою виховною колонією в Полтавській області видано довідку №9/819, копію якої позивач додав до позовної заяви /а.с. 33/, у якій зазначено, що невикористана відпустка майора внутрішньої служби Саган М.Г. на час переведення її до Кременчуцької виправної колонії (№69), а саме, на 23.01.2009 становить 90 діб: за 2005 рік - 10 діб, за 2006 рік - 18 діб, за 2007 рік - 32 доби, за 2008 рік - 30 діб. У 2009 році відпустка не надавалась.

У довідці зазначено, що вона видана в доповнення до грошового атестата №1 від 26.01.2009.

Відомості про довідку від 23.01.2009 №9/819 (Крем. ВК) внесені ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)" до особової карточки № НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 , копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 32/.

Наказом ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)" №124/ОС-17 від 11.09.2017 звільнено у відповідності з Законом України "Про Національну поліцію" за пунктом 4 частини 1 статі 77 (у зв`язку із скороченням штатів або переведенням організаційних заходів) підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , головного бухгалтера бухгалтерії 11 вересня 2017 року. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 20 років 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні 26 років 10 місяців 22 дні. Чергова відпустка за 2010 рік невикористана на 35 діб і щорічна чергова відпустка за 2017 рік невикористана на 30 діб. Додаткова соціальна відпустка за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, як одинокій матері невикористана на 40 діб /а.с. 22, 68/.

За змістом грошового атестату №10 ОСОБА_1 від 15.09.2017 позивачем на день звільнення не використано 105 діб відпустки за попередні роки, отримано компенсацію за невикористані доби відпустки 35271,02 грн. У цьому грошовому атестаті зазначено про відсутність заборгованості перед позивачем /а.с.31, 86/

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (далі – відповідач), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації позивачу за невикористані дні відпустки; стягнути з відповідача 9 558,90 грн. грошової компенсації за невикористані дні відпустки; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 305 353,75 грн; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн.

14 березня 2017 року Полтавський окружний адміністративний суд вирішив:

- адміністративний позов задовольнити;

- визнати протиправними дії Кременчуцької виховної колонії щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку;

- стягнути з Кременчуцької виховної колонії на користь ОСОБА_1 грошову компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 9 558,90 грн.;

- стягнути з Кременчуцької виховної колонії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 305 353,75 грн.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької виховної колонії на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551,20 грн.

06 червня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" задовольнити;

- постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року скасувати, а в справі ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 Г ОСОБА_6

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року у справі №816/2282/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 – залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року - залишено без змін /а.с. 15-20/.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 жовтня 2018 року у справі №816/2282/16 зазначено наступне: "Судом апеляційної інстанції встановлено, що переміщення позивачки на підставі наказу УДДУзПВП у Полтавській області № 3 о/с від 16.01.2009 року відображене в її послужному списку, який також підтверджує, що звільнення зі служби не відбувалось.

Наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ (зі служби) не видавалося, оскільки вона продовжила проходити службу в Державній кримінально-виконавчій службі, але в іншій установі виконання покарань - на посаді головного бухгалтера Кременчуцької виправної колонії (№69).

Суд апеляційної інстанції встановив, що майор внутрішньої служби Саган ОСОБА_7 .Г. з Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі п. 62, 64, 65 Положення про проходження служби не звільнялась.

Питання щодо виплати компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки станом на січень 2009 року регулювалось пунктом 18.5 розділу 18 Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, а саме: у разі звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби їм виплачується грошова компенсація за невикористані ними дні щорічної відпустки за всі попередні роки з розрахунку грошового забезпечення, яке зазначені особи отримували на день звільнення.

На законодавчому рівні, положеннями норм спеціального законодавства розрізненні правові поняття щодо звільнення з посади та звільнення зі служби.

При чому, особа рядового і начальницького складу може бути звільнена з посади без звільнення зі служби. В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих понять, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що позивач не була звільнена зі служби, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.".

Отримавши копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року у справі №816/2282/16 та вважаючи протиправними дії Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні позивача зі служби 11.09.2017, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 38997,90 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 267785,58 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" № 2713-IV від 23.06.2005 (надалі - Закон № 2713-IV) до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки встановлені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 /надалі - Положення №114/.

За приписами абзацу 2 пункту 2 Положення №114 спеціальне звання "підполковник внутрішньої служби" відноситься до старшого начальницького складу.

Пунктом 56 цього Положення №114 визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, ОСОБА_1 проходила службу у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області з 09.07.1997 по 23.01.2009, що підтверджується послужним списком ОСОБА_1 , копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 150-152/.

Наказом Управління департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області № 3о/с від 16.01.2009 призначено майора внутрішньої служби Саган ОСОБА_7 .Г. головним бухгалтером Кременчуцької виправної колонії (№69), увільнивши її від посади головного бухгалтера Кременчуцької виховної колонії, з 23 січня 2009 року /а.с. 23/.

Довідкою Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" від 29.10.2018 №9/19-23-18/С-23, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 110/, підтверджено, що згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, у майора внутрішньої служби ОСОБА_1 . залишок невикористаних чергових відпусток станом на 22.01.2009 складає: за 2005 рік - 10 діб, за 2006 рік - 18 діб, за 2007 рік - 32 доби, за 2008 рік - 30 діб.

Питання щодо виплати компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки станом на січень 2009 року регулювалось пунктом 18.5 розділу 18 Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 жовтня 2004 р. N 203, а саме: у разі звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби їм виплачується грошова компенсація за невикористані ними дні щорічної відпустки за всі попередні роки з розрахунку грошового забезпечення, яке зазначені особи отримували на день звільнення.

На законодавчому рівні, положеннями норм спеціального законодавства розрізненні правові поняття щодо звільнення з посади та звільнення зі служби.

При чому, особа рядового і начальницького складу може бути звільнена з посади без звільнення зі служби. В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих понять, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 жовтня 2018 року у справі №816/2282/16 /а.с. 15-20/.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - кримінально-виконавча служба) станом на вересень 2017 року визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 N 222 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.11.2009 за N 1040/17056 (чинна на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 17.5 якої особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби, за невикористані ними дні щорічної відпустки за всі попередні роки та невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація виходячи з грошового забезпечення (окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення), яке зазначені особи отримували на день звільнення.

Конституційним Судом України у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, звернення до суду з даним позовом не обмежується будь-яким строком, а тому позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 83 Кодексу законів про працю України у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження висловлення ним бажання у будь-якій формі щодо перерахування на рахунок відповідача, куди позивач був переведений по службі, грошової компенсації за невикористані позивачем дні щорічних відпусток у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, зокрема: за 2005 рік - 10 діб, за 2006 рік - 18 діб, за 2007 рік - 32 доби, за 2008 рік - 30 діб.

Водночас, частиною 2 статті 81 Кодексу законів про працю України встановлено, якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Отже, оскільки на час переведення ОСОБА_1 з Кременчуцької виховної колонії в Полтавській області до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" ОСОБА_1 мала невикористану відпустку кількістю 90 діб, а саме: за 2005 рік - 10 діб, за 2006 рік - 18 діб, за 2007 рік - 32 доби, за 2008 рік - 30 діб, та не висловила бажання щодо перерахування грошової компенсації за невикористані нею дні щорічних відпусток на рахунок Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)", куди ОСОБА_1 була переведена з Кременчуцької виховної колонії в Полтавській області, суд дійшов висновку, що Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" повинна була зарахувати час, за який ОСОБА_1 не використала відпустку за попереднім місцем роботи у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки.

Однак, відповідач Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" не зарахувала час, за який ОСОБА_1 не використала відпустку за попереднім місцем роботи у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про відсутність такого обов`язку з посиланням на відомості грошового атестату ОСОБА_1 №1 (вих. №9/248 від 26.01.2009), виходячи з наступного.

Позивач пояснив, що 23.09.2009 Кременчуцькою виховною колонією в Полтавській області видано довідку №9/819, копію якої позивач додав до позовної заяви /а.с. 33/, у якій зазначено, що невикористана відпустка майора внутрішньої служби ОСОБА_1 на час переведення її до Кременчуцької виправної колонії (№69), а саме, на 23.01.2009 становить 90 діб: за 2005 рік - 10 діб, за 2006 рік - 18 діб, за 2007 рік - 32 доби, за 2008 рік - 30 діб. У 2009 році відпустка не надавалась.

У вказаній довідці зазначено, що вона видана в доповнення до грошового атестата №1 від 26.01.2009.

Відомості про довідку від 23.01.2009 №9/819 (Крем. ВК) внесені Державною установою "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" до особової карточки №14-062793 ОСОБА_1 , копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 32/, що свідчить про обізнаність відповідача станом на час звільнення ОСОБА_1 зі служби з фактом наявності невикористаних позивачем днів відпустки за попереднім місцем роботи ОСОБА_1 у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області.

Частина 2 статті 81 Кодексу законів про працю України встановлює обов`язок підприємства, в установи, організації, на які працівник переведений, зарахувати час, за який працівник не використав щорічні основну та додаткові відпустки за попереднім місцем роботи і не одержав за них грошову компенсацію, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, тобто вказана норма є імперативною.

Суд зауважує, що у разі наявності будь-яких сумнівів відповідач не був позбавлений права звернутися до Кременчуцької виховної колонії в Полтавській області з метою отримання додаткового документального підтвердження щодо наявності чи відсутності у позивача невикористаних днів відпустки за час служби у цій установі.

Наказом ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№69)" №124/ОС-17 від 11 вересня 2017 року звільнено, у відповідності з Законом України "Про Національну поліцію" за пунктом 4 частини 1 статі 77 (у зв`язку із скороченням штатів або переведенням організаційних заходів), підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , головного бухгалтера бухгалтерії 11 вересня 2017 року. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 20 років 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні 26 років 10 місяців 22 дні. Чергова відпустка за 2010 рік невикористана на 35 діб і щорічна чергова відпустка за 2017 рік невикористана на 30 діб. Додаткова соціальна відпустка за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, як одинокій матері невикористана на 40 діб /а.с. 22, 68/.

Оскільки Державною установою "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" у порушення вимог ч. 2 ст. 81 Кодексу законів про працю України не зараховано час, за який ОСОБА_1 не використала відпустку за попереднім місцем роботи у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, відповідно у зв`язку з цим відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки, чим порушено вимоги пункту 17.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 N222 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.11.2009 за N 1040/17056, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)", що полягає у не зарахуванні часу, за який ОСОБА_1 не використала відпустку за попереднім місцем роботи у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, та зобов`язати Державну установу "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" зарахувати час, за який ОСОБА_1 не використала відпустку за попереднім місцем роботи у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, та у зв`язку з цим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки.

Вимога позивача стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 38997,90 грн. є передчасною, а тому задоволенню не підлягає, оскільки нарахуванню та виплаті грошової компенсації за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки у даному випадку має передувати зарахування відповдіачем часу, за який ОСОБА_1 не використала відпустку за попереднім місцем роботи у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, та лише після вчинення таких дій відповідач має нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 267785,58 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Зважаючи на те, що на час розгляду даної справи позивачу не зараховано час, за який ОСОБА_1 не використала відпустку за попереднім місцем роботи у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, та у зв`язку з цим не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки, відповідно вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є передчасною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки суд не може під час прийняття цього рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією Відділення "ЦОК№92 в м. Кременчук" АТ "А-Банк" № НОМЕР_2 від 23 травня 2019 року /а.с. 6/, та у розмірі 3067 грн. 83 коп., що підтверджується квитанцією Відділення "ЦОК№92 в м. Кременчук" АТ "А-Банк" № НОМЕР_3 від 23 травня 2019 року /а.с. 6/, а також виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, які надійшли до суду 24 травня 2019 року /а.с. 53, 54/.

Розподіл судових витрат врегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої: при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" при зверненні до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 38997,90 грн.

З огляду на вищевикладене, та зважаючи на відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 267785,58 грн., за звернення з якою судовий збір підлягав сплаті позивачем у розмірі 2677 грн. 86 коп., як за вимогу майнового характеру (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На час розгляду даної справи позивач не звернувся до суду із клопотанням про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" (ідентифікаційний код 08564274, проїзд Зональний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) про визнання дій неправомірними, стягнення грошової компенсації та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)", що полягає у не зарахуванні часу, за який ОСОБА_1 не використала відпустку за попереднім місцем роботи у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки.

Зобов`язати Державну установу "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" зарахувати час, за який ОСОБА_1 не використала відпустку за попереднім місцем роботи у Кременчуцькій виховній колонії в Полтавській області, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, та у зв`язку з цим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_1 дні відпустки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 21 жовтня 2019 року.

Суддя С.С. Сич