Рішення № 85052933, 09.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1211/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Солтис О.О.,

представника позивача – Олефіра А.О.,

представника відповідача – Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці ДФС України /надалі - відповідач/ про: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2019 № UA806020/2019/000273/2; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2019/00463 від 15.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час митного оформлення товару - легкового автомобіля, бувшого у використанні, призначеного для перевезення людей на дорогах загального користування марки AUDI, модель А6 Allroad, рік випуску 2013, країна виробництва: Німеччина, відповідачем прийнято рішення від 15.03.2019 №UA806020/2019/000273/2 про коригування митної вартості вказаного товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2019/00463 від 15.03.2019, незважаючи на те, що під час митного оформлення відповідачу надавалися всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару 14500 EUR. Пояснює, що на визначення митної вартості вплинула наявність пошкоджень транспортного засобу. Вказує про відсутність підстав для не застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), як основним методом, та про недоведеність зазначеної відповідачем у оскаржуваних рішеннях митної вартості автомобіля в сумі 23280 EUR за резервним методом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1211/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази (суддя Єресько Л.О.).

06 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /том 1 а.с. 117-127/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №UA806020/2019/206161 відповідачем проведено коригування митної вартості товару відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, зокрема, виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару, а саме, в рахунку №804 від 28.02.2019 зазначено, що 10000 Євро було сплачено в готівковій формі, проте, згідно закордонного паспорту покупець знаходився на час виставлення рахунку на території України, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 14500 Євро, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації з АСАУР та вартість задекларованого ТЗ, з врахуванням його комплектації та пробігу згідно електронного каталогу SchwackeNet становить 23280 Євро. Зазначає, що декларантом до митного оформлення 15.03.2019 була подана нова митна декларація №UA806020/2019/206232, в якій митна вартість скоригована відповідно до оскаржуваного рішення №UA806020/2018/000273/2, та за якою нараховані митні податки в повному обсязі були сплачені позивачем до Державного бюджету.

06 травня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив /том 1 а.с. 152-162/, у якій представником позивача зазначено, що у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вказує, що у оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано не можливості застосування інших методів, крім резервного методу визначення митної вартості товару. Вважає, що визначена відповідачем за допомогою електронного каталогу SchwackeNet митна вартість автомобіля в розмірі 23280 Євро є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що уповноваженою особою декларантом подано всі документи згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за транспортний засіб, а тому у відповідача були відсутні підстави для застосування шостого резервного методу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року дану адміністративну справу прийнято до провадження судді Сич С.С., справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольними ухвалами суду від 18 червня 2019 року витребувано докази, оголошено перерву у підготовчому засіданні у зв`язку із витребуванням додаткових доказів до 14:00 29 серпня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 29 серпня 2019 року повторно витребувано від відповідача докази та встановлено строк для їх надання до суду до 10 вересня 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року клопотання представника позивача про виклик для допиту в якості свідка ОСОБА_2 - задоволено; викликано в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_2 ; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09:00 17 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 16:00 24 вересня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 24 вересня 2019 року на підставі ч. 2 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у судовому засіданні до 09:30 09 жовтня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідка ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 придбано за рахунком №804 від 28.02.2019 у Steigelmann Nutzfaherzeuge LKW|Truck|Camion уживане АUDI А6 Allroad, ід. номер: НОМЕР_1 , дата першої реєстрації: 06.11.2013 р., пробіг: НОМЕР_2 - 1 шт. за ціною 14500,00 Євро /том 1 а.с. 19-20/.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 01.03.2019 ОСОБА_1 перераховано за вказаний автомобіль кошти в сумі 4500 Євро /том 1 а.с. 94, 95/.

Кошти в сумі 10000 Євро сплачені позивачем продавцю готівкою 07.03.2019, що підтверджується розпискою про їх отримання на рахунку №804 від 28.02.2019 /том 1 а.с. 19-20/

14.03.2019 декларантом подано до митного органу митну декларацію №UA806020/2019/206161 на "Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для переведення людей на дорогах загального користування, марка AUDI, модель А6 Allroad - 1 шт., рік випуску - 2013, модельний рік - 2013 номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , номер двигуна - не визначено, двигун - дизельний, об`єм двигуна - 2967 см3, колісна формула - 4х4, кузов - універсал, колір - коричневий, місць включаючи водія - 5, дверей - 5, країна виробництва: Німеччина, транспортний засіб не обладнаний передавальною та приймальною апаратурою, відсутня комплектація військового призначення", валюта та загальна сума за рахунком (графа 22) - EUR 14500, ціна товару (графа 42) - 14500,0000, код МВВ (графа 43) - 1 /а.с. 129-130/.

15.03.2019 Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА806020/2019/000273/2 /а.с. 92-93/, яким із застосуванням шостого методу була відкоригована митна вартість товару за одиницю та визначена у сумі 23280,00 EUR за "1. Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для переведення людей на дорогах загального користування, марка AUDI, модель А6 Allroad - 1 шт., рік випуску - 2013, модельний рік - 2013 номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , номер двигуна - не визначено, двигун - дизельний, об`єм двигуна - 2967 см3, колісна формула - 4х4, кузов - універсал, колір - коричневий, місць включаючи водія - 5, дверей - 5, країна виробництва: Німеччина, транспортний засіб не обладнаний передавальною та приймальною апаратурою, відсутня комплектація військового призначення".

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 МКУ у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару. На виконання вимог статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснено під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Оскільки відбулося спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме: 1) в рахунку №804 від 28.02.2019 зазначено, що 10000 євро було сплачено в готівковій формі, проте згідно закордонного паспорту покупець знаходився на час виставлення рахунку на території України. Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. Відповідно до статті 33 МКУ митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 14500 ЕUR/шт., а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації з АСАУР та вартість задекларованого транспортного засобу, з врахуванням його комплектації та пробігу згідно електронного каталогу SchwackeNet, становить 23280 EUR/шт. Під час консультацій декларанта відповідно до вимог частини 3 статті 53 МКУ зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; ) платіжні, касові документи, що стосуються товару; 4) інші документи за його бажанням. Декларант у відповідь повідомив, що не має змоги протягом 10 днів надати документи підтверджуючі митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини 2 статті 58 МКУ не може бути прийнятий у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містять розбіжності). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з електронного каталогу SchwackeNet з врахуванням комплектації та пробігу задекларованого транспортного засобу та становить 23280 EUR.

Також 15.03.2019 Полтавською митницею ДФС прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА806020/2019/00463, якою за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, перелік яких наведено у цій картці, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UА806020.2019.206161 від 14.03.2019 у зв`язку тим, що у процесі митного оформлення з`ясовано, що декларантом або уповноваженою ним особою ОСОБА_3 О.О порушено вимоги статті 52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товарів, роз`яснено, що митне оформлення можливе за умови застосування рішення про визначення митної вартості товару №UА806020/2019/000273/2 від 15.03.2019, рішення про відмову може бути оскаржено в суді відповідно до глави ІV МКУ /том 1 а.с. 90-91/.

Не погодившись з рішенням Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА806020/2019/000273/2 від 15 березня 2019 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806020/2019/00463 від 15 березня 2019 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, у митній декларації №UA806020/2019/206161 від 14.03.2019 зазначено ціну товару: 14500,00 EUR (графа 42), самостійно розраховану за 1 методом визначення митної вартості, про що зазначено у графі 43 цієї декларації.

15.03.2019 Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА806020/2019/000273/2 /а.с. 92-93/, яким із застосуванням шостого методу була відкоригована митна вартість товару за одиницю та визначена у сумі 23280,00 EUR за "1. Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для переведення людей на дорогах загального користування, марка AUDI, модель А6 Allroad - 1 шт., рік випуску - 2013, модельний рік - 2013 номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , номер двигуна - не визначено, двигун - дизельний, об`єм двигуна - 2967 см3, колісна формула - 4х4, кузов - універсал, колір - коричневий, місць включаючи водія - 5, дверей - 5, країна виробництва: Німеччина, транспортний засіб не обладнаний передавальною та приймальною апаратурою, відсутня комплектація військового призначення".

Також 15.03.2019 Полтавською митницею ДФС була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА806020/2019/00463, якою за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, перелік яких наведено у цій картці, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UА806020.2019.206161 від 14.03.2019 у зв`язку тим, що у процесі митного оформлення з`ясовано, що декларантом або уповноваженою ним особою ОСОБА_3 О.О порушено вимоги статті 52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товарів, роз`яснено, що митне оформлення можливе за умови застосування рішення про визначення митної вартості товару №UА806020/2019/000273/2 від 15.03.2019, рішення про відмову може бути оскаржено в суді відповідно до глави ІV МКУ /том 1 а.с. 90-91/.

У зв`язку з чим позивачем було подано до митного органу митну декларацію №UA806020/2019/206232 від 15.03.2019 із зазначенням ціни товару (графа 42) - 14500,0000 Євро, кодом МВВ (графа 43) - 6, коригування (графа 45) - 437555,96, тобто митну декларацію, у якій відкориговано митну вартість товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UА806020/2019/000273/2 від 15.03.2019 /том 1 а.с. 76-77/.

Разом з тим, пунктом 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 1 статті 24 Митного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до приписів частини 1 статті 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність оскаржуваних рішень виключно з посиланням саме на факт подання позивачем після їх винесення митної декларації № UA806020/2019/206232 від 15.03.2019 /том 1 а.с. 76-77/, оскільки позивач у разі, якщо вважає, що рішенням про коригування митної вартості товарів та/або карткою відмови порушені його права або законні інтереси має право звернутися до адміністративного суду і просити про їх захист шляхом визнання протиправними та скасування таких індивідуальних актів чи окремих їх положень.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенню Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА806020/2019/000273/2 від 15 березня 2019 року та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806020/2019/00463 від 15 березня 2019 року, суд дійшов наступних висновків.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 2, 3, 6, 7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1, 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. (частина 3 статті 58 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

За частиною 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і підставою його незастосування є, обставини, визначені частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 9 статті 58 Митного кодексу України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Як встановлено судом, 14.03.2019 декларантом подано до митного органу митну декларацію №UA806020/2019/206161 на "Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для переведення людей на дорогах загального користування, марка AUDI, модель А6 Allroad - 1 шт., рік випуску - 2013, модельний рік - 2013 номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , номер двигуна - не визначено, двигун - дизельний, об`єм двигуна - 2967 см3, колісна формула - 4х4, кузов - універсал, колір - коричневий, місць включаючи водія - 5, дверей - 5, країна виробництва: Німеччина, транспортний засіб не обладнаний передавальною та приймальною апаратурою, відсутня комплектація військового призначення", валюта та загальна сума за рахунком (графа 22) - EUR 14500, ціна товару (графа 42) - 14500,0000, код МВВ (графа 43) - 1 /а.с. 129-130/.

До вказаної митної декларації №UA806020/2019/206161 від 14.03.2019 позивачем надавалися наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №804 від 28.02.2019 /том 1 а.с. 19-22, 63-64, 131-132/;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА209020/2019/13709 від 09.03.2019 /том 1 а.с. 78-79, 133-134/;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.03.2019 /том 1 а.с. 72, 135-136/;

- банківський платіжний документ, що стосується товару Swift б/н від 01.03.2019 /том 1 а.с. 96/;

- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціальними експертними організаціями №17/5342/1354 від 11.03.2019 /том 1 а.с. 85/;

- договір про надання послуг митного брокера № НОМЕР_4 від 07.03.2019 /том 1 а.с. 97-100/;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1285874678.1 від 04.03.2019 /том 1 а.с. 104/;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1294289333.1 від 14.03.2019 /том 1 а.с. 103/;

- копія митної декларації країни відправлення №MRN 19DE665301700591E0 від 05.03.2019/ том 1 а.с. 86-89/;

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.009.82109-19 від 11.03.2019 /том 1 а.с. 82-84/;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_5 від 10.03.2016 /том 1 а.с. 65-71/;

- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії НОМЕР_6 від 29.06.2004 /том 1 а.с. 22-27/.

Перелік вказаних вище документів зазначено і в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806020/2019/00463 від 15.03.2019 /том 1 а.с. 90-91/.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 придбано за рахунком №804 від 28.02.2019 у Steigelmann Nutzfaherzeuge LKW|Truck|Camion уживане АUDI А6 Allroad, ід. номер: НОМЕР_1 , дата першої реєстрації: 06.11.2013 р., пробіг: НОМЕР_2 - 1 шт. за ціною 14500,00 Євро /том 1 а.с. 19-20/.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 01.03.2019 ОСОБА_1 перераховано за вказаний автомобіль кошти в сумі 4500 Євро /том 1 а.с. 94, 95/.

Позивач у судовому засіданні пояснював, що 06.03.2019 він прибув до Німеччини та 07.03.2019 безпосередньо продавцеві готівкою сплатив решту коштів у розмірі 10000,00 Євро за рахунком №804 від 28.02.2019, про що наявна розписка у вказаному рахунку, та забрав у продавця придбаний автомобіль.

Таким чином, кошти в сумі 10000 Євро було сплачені позивачем готівкою 07.03.2019, що підтверджується розпискою про їх отримання на рахунку №804 від 28.02.2019 /том 1 а.с. 19-20/.

Паспорт ОСОБА_4 , що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_5 , виданий 10.03.2016, містить відповідні відмітки про перетин кордону, за змістом яких позивач перебував на території Німеччини з 06.03.2019 по 09.03.2019 /том 1 а.с. 70/, отже, станом на дату сплати продавцю коштів в сумі 10000 Євро - 07.03.2019 позивач не знаходився на території України, а перебував у Німеччині.

Відтак, суд вважає необґрунтованими та не бере до уваги доводи відповідача у оскаржуваному рішенні про те, що на час сплати коштів в сумі 10000 Євро позивач знаходився на території України.

Ціна товару в сумі 14500,00 Євро, що зазначена позивачем у митний декларації №UА806020/2019/206161 від 14.03.2019, повністю відповідає ціні, вказаній у рахунку №804 від 28.02.2019, та в повному обсязі сплачена ОСОБА_1 , що підтверджується банківським платіжним документом та розпискою про сплату коштів готівкою 07.03.2019 у рахунку, що містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем було надано митному органу необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару - "Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для переведення людей на дорогах загального користування, марка AUDI, модель А6 Allroad - 1 шт., рік випуску - 2013, модельний рік - 2013 номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , номер двигуна - не визначено, двигун - дизельний, об`єм двигуна - 2967 см3, колісна формула - 4х4, кузов - універсал, колір - коричневий, місць включаючи водія - 5, дверей - 5, країна виробництва: Німеччина, транспортний засіб не обладнаний передавальною та приймальною апаратурою, відсутня комплектація військового призначення".

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UА806020/2019/000273/2 від 15.03.2019 зазначає, що визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з електронного каталогу SchwackeNet та з врахуванням комплектації та пробігу задекларованого транспортного засобу становить 23280 EUR.

Протокольними ухвалами від 18 червня 2019 року та 29 серпня 2019 року суд витребувував від відповідача засвідчені належним чином копії витягу з електронного каталогу SchwackeNet, на який наявне посилання у оскаржуваному рішенні №UА806020/2019/000273/2 від 15.03.2019.

Однак, відповідачем не надано суду засвідченої належним чином копії витягу з електронного каталогу SchwackeNet, на який наявне посилання у оскаржуваному рішенні №UА806020/2019/000273/2 від 15.03.2019.

Відтак, відповідачем не доведено, що у електронному каталозі SchwackeNet митна вартість автомобіля з врахуванням комплектації та пробігу задекларованого транспортного засобу становить саме 23280 EUR, як і не доведено врахування при здійсненні оцінки імпортованого транспортного засобу за резервним методом з використанням SchwackeNet стану транспортного засобу, його комплектації та пробігу, що також впливає на ціну транспортного засобу.

Слід зазначити, що за змістом висновку експертного автотоварознавчого дослідження №58 від 18.03.2019 /том 1 а.с. 44-62/, вартість ремонтно-відновлювальних робіт (Ср) згідно (5) додаток 3 Ср=841,50 EUR, вартість нових матеріалів См, які використовуються при фарбуванні, згідно (5) См=269,49 EUR, вартість складових (Сс) автомобіля, які потребують заміни, згідно (5) додаток 3 Сс= 597,72 EUR.

За висновком експертного автотоварознавчого дослідження №58 від 18.03.2019 вартість автомобіля AUDI А6 Allroad, кузов НОМЕР_1 складає величину 445229,66 грн. (розраховану наступним чином: 14574,57 EUR *30,548391 (курс НБУ на 18.03.2019)) /том 1 а.с. 46/.

Суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 31 Митного кодексу України у державній митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані органами доходів і зборів.

Частинами 4, 5 статті 31 Митного кодексу України встановлено, що інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані органами доходів і зборів, є державною власністю і закріплюються за відповідними органами доходів і зборів.

Можливість використання для здійснення державної митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 1.2 наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів" наказано начальникам регіональних митниць, митниць забезпечити: підрозділи, що здійснюють контроль за визначенням бази оподаткування транспортних засобів, вузлів та агрегатів, джерелами цінової інформації - довідниками: "Superschwacke", "Schwackeliste", "Schwackeliste Trailertax" видавництва "Eurotax", "Used Car Guide", "Travel Trailer Guide" видавництва "Kelley Blue Book Auto market report", з обов`язковим оновленням щокварталу.

Однак, довідник SchwackeNet безпосередньо не визначений наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів" як джерело цінової інформації та відповідачем не доведено наявності права митного органу на використання для здійснення державної митної справи вказаного вище довідника SchwackeNet.

З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що вартість подібного задекларованому позивачем транспортного засобу з врахуванням комплектації та пробігу становить 23280 EUR, оскільки відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів на підтвердження таких доводів.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА806020/2019/000273/2 від 15 березня 2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806020/2019/00463 від 15 березня 2019 року, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1536 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією АТ "Полтава-Банк" №11043 від 28.03.2019 на суму судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. /том 1 а.с. 3/, яка у зв`язку із задоволенням адміністративного позову підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 .

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у даній справі №440/1211/19 здійснювалося адвокатом Олефір Андрієм Олександровичем на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ПТ № 119745 /том 1 а.с. 31/.

ОСОБА_5 (свідоцтво №2554, видане Радою адвокатів Полтавської області 17.01.2019 /том 1 а.с. 34/) включений до Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/65566).

Судом встановлено, що між адвокатом Олефір А.О. та Борисовим Д.І. (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 18.03.2019 /том 1 а.с. 32-33/,за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги (професійну правничу допомогу) щодо представництва, захисту прав і законних інтересів замовника у відносинах з фізичними і юридичними особами, в судах загальної юрисдикції, господарських судах, адміністративних судах всіх інстанцій, органах державної виконавчої служби, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях, у відносинах з державними і приватними виконавцями, з правом вчинення всіх процесуальних та інших дій, наданих замовнику чинним законодавством (далі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3., 4.4, 4.5 договору замовник зобов`язується оплачувати послуги адвоката в розмірі 2500,00 грн. Протягом 5 робочих днів з 18.03.2019 замовник зобов`язаний сплатити адвокату аванс у розмірі 500,00 грн. Адвокат видає замовнику квитанцію для підтвердження здійсненої замовником оплати послуг за цим договором. Приймання наданих послуг оформлюється Актом наданих послуг, що підписують обидві сторони.

Також між адвокатом Олефіром А.О. та Борисовим Д.І. (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 31.05.2019 /том 1 а.с. 195/, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги (професійну правничу допомогу) щодо представництва, захисту прав і законних інтересів замовника у відносинах з фізичними і юридичними особами, в судах загальної юрисдикції, господарських судах, адміністративних судах всіх інстанцій, органах державної виконавчої служби, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях, у відносинах з державними і приватними виконавцями, з правом вчинення всіх процесуальних та інших дій, наданих замовнику чинним законодавством (далі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 цього договору замовник зобов`язується оплачувати послуги адвоката в розмірі: участь адвоката в одному судовому засіданні - 500,00 грн.; складання та подання до суду відповіді на відзив - 1500,00 грн.; складання та подання до суду одного процесуального документа - 1250,00 грн. Адвокат видає замовнику квитанцію для підтвердження здійсненої замовником оплати послуг за цим договором. Приймання наданих послуг оформлюється актом наданих послуг, що підписують обидві сторони.

Як зазначено у заяві представника позивача про здійснення розподілу судових витрат /том 1 а.с. 231/, згідно з договором про надання юридичних послуг від 18.03.2019 та від 31.05.2019, представник надав позивачу такі юридичні послуги:

- складання, підписання та подання до суду позовної заяви - 2500,00 грн.;

- складання, підписання та подання до суду відповіді на відзив - 1500,00 грн.;

- участь представника у судових засіданнях (18.06.2019, 29.08.2019, 17.09.2019) - 1500,00 грн.;

- складання, підписання та подання до суду клопотання про виклик свідка ( ОСОБА_2 ) - 1250,00 грн.;

- складання, підписання та подання до суду заяви про розподіл судових витрат - 1250,00 грн.

Додатково представником позивача у заяві про здійснення розподілу судових витрат зазначено про надання послуг у вигляді участі у двох судових засіданнях у справі 24.09.2019 та 09.10.2019 та у зв`язку з цим про сплату позивачем представникові ОСОБА_5 коштів у сумі 1000,00 грн. /том 2 а.с. 1/.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів про надання правової допомоги та фактичної сплати ОСОБА_1 адвокату Олефіру О.О. гонорару за надання робіт та послуг з професійної правничої допомоги до суду надано:

- акт приймання-передачі послуг №1, наданих адвокатом ОСОБА_6 замовнику Борисову Д.І. згідно з договором про надання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 18.03.2019 та договором про надання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 31.05.2019, складеного 14.09.2019, за змістом якого за належно надані та прийняті послуги (перелік яких наведено у акті) замовник сплатив виконавцеві винагороду у розмірі 8000,00 грн. /том 1 а.с. 233/;

- квитанцію від 14.09.2019 про сплату ОСОБА_1 адвокату Олефіру О.О. коштів в сумі 8000,00 грн. за договором від 18.03.2019 і 31.05.2019 /том 1 а.с. 232/;

- акт приймання-передачі послуг №2, наданих адвокатом Олефіром О.О ОСОБА_7 замовнику Борисову Д.І. згідно договором про надання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 31.05.2019, складеного 09.10.2019, за змістом якого за належно надані та прийняті послуги замовник сплатив виконавцеві винагороду у розмірі 1000,00 грн. /том 2 а.с. 3/;

- квитанцію від 09.10.2019 про сплату ОСОБА_1 адвокату Олефіру О.О. коштів в сумі 1000,00 грн. за договором про надання юридичних послуг від 31.05.2019 /том 2 а.с. 2/.

Факт участі представника позивача адвоката Олефір О.О. у судових засіданнях 18.06.2019, 29.08.2019, 17.09.2019, 24.09.2019, 09.10.2019 підтверджується протоколами судових засідань.

У матеріалах справи також наявні складені та подані адвокатом Олефіром О.О. до суду: відповідь на відзив /том 1 а.с. 152-162/, клопотання про виклик свідка /том 1 а.с. 175/ та заява про здійснення розподілу судових витрат /том 1 а.с. 231/.

Підсумовуючи вищевикладене, беручи до уваги розмір витрат на оплату адвокату та його співмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також співмірністю з ціною позову та значенням справи для сторони, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. (дев`ять тисяч гривень).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 132, 134, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) до Полтавської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39421072, вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА806020/2019/000273/2 від 15 березня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806020/2019/00463 від 15 березня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. (дев`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 21 жовтня 2019 року.

Суддя С.С. Сич