Рішення № 85052796, 21.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1990/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

04.04.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» до Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №476436/41558030 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №41 від 13.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №428011/41558040 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №42 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №401514/41558040 від 12.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №43 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №428012/41558040 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №44 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №476437/41558040 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №46 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №41 від 13.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №42 від 15.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №43 від 15.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №44 від 15.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №46 від 15.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з вищезазначеними рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оскільки вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Як стверджує ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень не було взято до уваги специфіку діяльності товариства.

У позові вказано, що у межах зазначеного напрямку діяльності надаються наступні послуги: організація поточного та планового (деповського та капітального) ремонту вагонів. Специфіка вказаного виду діяльності, зазначає позивач, полягає в тому, що для надання послуг з організації поточного та планового (деповського та капітального) ремонту вагонів товариство використовує виробничі потужності ТОВ «Жмеринське підприємство «Експрес», інших підприємств та вагонних депо «Укрзалізниці», закуповує відповідні запасні частини, вузли, деталі вагонів (колісні пари, фрикційні клини, магістральні частини повітророзподільника, комплекти пружин ресорного підвішування, рами бокові, та інші) та використовує відповідні послуги (транспортні, транспортно-експедиторські послуги, та інші). Отже, як стверджує позивач, враховуючи специфіку надання послуг, ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» закуповує відповідні деталі, вузли, запчастини та матеріали, які потім використовує при виконанні технічного обслуговування та ремонтів вагонів ТОВ «Жмеринське підприємство «Експрес», іншими підприємствами та вагонними депо «Укрзалізниці». Також, враховуючи значні об`єми витрат, які постійно мають забезпечувальний характер, а також з метою мінімізації ризику не платежів, ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» вимушено застосовувати змішану систему оплати вартості послуг: перша частина – аванс (не менш ніж 50% загальної суми), друга частина – оплата по факту наданих послуг. При цьому вбачається, що сума платежу повинна бути не менш, ніж 50% від загальної суми, що не позбавляє права контрагента сплачувати більше, враховуючи ступінь витрат, що будуть понесені позивачем.

З посиланням на фактичні обставини справи, позивач зазначає, що на підтвердження реальності господарських операцій за спірними податковими накладними ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» до кожного пояснення щодо податкової накладної надавались копії відповідних договорів, укладених з підприємствами, які здійснюють технічне обслуговування, ремонт вагонів, поставляють товариству відповідні матеріали та устаткування для реалізації господарської діяльності – надання послуг, які передбачені затвердженими видами економічної діяльності товариства, а щодо реальності таких договорів позивачем було надано копії актів виконаних робіт, видаткових накладних тощо.

Також, у позові зазначено, що позивачем подавались повідомлення щодо інших зупинених податкових накладних, складених за результатами здійснення господарських операцій між тими самими контрагентами та на підставі тих самих договорів, у відповідь на які товариством було отримано квитанції №2, в яких було зазначено про наявність помилок, а саме: «Виявлені помилки: Документ не прийнято. В ЄРПН відсутній факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, зазначений у повідомлені. Пояснення та/або копії документів подаються у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.» Оскільки, зазначене в квитанції №2 не відповідає дійсності, позивач звернувся до ДПІ у Київському районі м. Одеси та в усній формі позивачу було повідомлено, що «база на даний час завантажена, не приймає звітність у нормальному порядку», таким чином було пояснено причини неприйняття письмових пояснень засобами електронної звітності – «М.Е.Doc». За таких обставин, позивачем було вирішено додатково надати письмові пояснення разом з відповідним пакетом документів по кожній зупиненій податковій накладній на підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Так, письмові пояснення ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» (у порядку п.п. 201.16.2, п. 201.16 ст. 201 ПК України) разом з усіма документами (договори, акти надання послуг тощо) були направлені на адресу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області, ДФС України засобами поштового зв`язку 21.12.2017 року. (опис вкладення з відміткою відділу поштового зв`язку додається).

Таким чином, вказує позивач, повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним №№41, 42, 43, 44, 46 з поясненнями та відповідним пакетом документів, які направлялись відповідачу як у електронній формі (М.Е.Doc) так і у письмовій формі (засобами поштового зв`язку) беззаперечно підтверджуються правомірність спірних податкових накладних. Зі змісту пояснень вбачається, що для надання послуг з організації ремонту вантажних вагонів ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» використовує послуги ТОВ «ЖП «ЕКСПРЕС», вагонних депо «Укрзалізниці», закуповує відповідні запасні частини, вузли, деталі вантажних вагонів та використовує відповідні послуги. Реальне виконання робіт по ремонту зерновозів підтверджено відповідними актами надання послуг з первинними документами від постачальників ТМЦ та послуг. Обставини, що зумовили підстави направлення вищезазначених повідомлень засобами поштового зв`язку об`єктивно не залежали від позивача, а пов`язані з технічними збоями програми електронного документообігу та позивачем було здійснено всіх необхідних заходів для надання пояснень та документів, що підтверджуються реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», за результатами яких було складено податкові накладні №41 від 13.11.2017 року та №№42, 43, 44, 46 від 15.11.2017 року. Водночас, отримання відповідачем пояснень з відповідними сканкопіями документів по кожній з зупинених податкових накладних підтверджується повідомленням про отримання звітності та квитанціями №1, які були отримані позивачем за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Doc». Технічні несправності програмного забезпечення відповідача, що унеможливили отримання товариством квитанцій №2, не залежать від позивача та не повинні впливати на відповідальність платників податків в контексті спірних правовідносин.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем проігноровано надані позивачем пояснення та копії документів.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на положення п.74.2 ст.74, пп.201.16.1, пп.201.16.2, пп.201.16.3 п.201.16 ст. 201 ПК України, п.п.2, 12, 13, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017р. за №753/30621, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати спірні рішення.

Ухвалою від 09.04.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

24.05.2019 року (вх. №ЕП/3873/19) до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.173-183), в якому, з посиланням на фактичні обставини справи щодо прийняття спірних рішень та положення п.2 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017р. №566, п.74.2 ст.74, п.201.16 ст.201 ПК України, п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567, п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010р. №1246, Державна фіскальна служба України просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС».

04.07.2019 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтоване необхідністю у наданні додаткових доказів.

З огляду на викладене, враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження про що 05.07.2019 року судом ухвалено рішення про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

17.07.2019 року (вх. №ЕП/5289/19) від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення разом із додатками, згідно переліку (а.с.157-172), в яких з посиланням на обставини та доводи, які раніше були викладені у позовній заяві, ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.08.2019 року о 10:30 год.

Зважаючи на перебування головуючого судді по справі у відпустці судове засідання, призначене на 19.08.2019 року було перенесено на 25.09.2019 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 25.09.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2019 року о 14:00 год.

До судового засідання 01.10.2019 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином та завчасно.

При цьому від представника позивача 01.10.2019 року (вх. №35690/19 та вх. №ЕП/7248/19) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 01.10.2019 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання представником позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, зважаючи на дату відкриття провадження по даній справі, враховуючи те, що ухвалою суду від 05.07.2019 року судом вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку – 21.10.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» (ЄДРПОУ 41558040) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 01.09.2017 року №15561020000063594 та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з 01.09.2017 року (а.с.112-114).

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» займається наступними видами діяльності за КВЕД: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

Судом встановлено, що 29.09.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНЗИТ КАРГО УКРАЇНА» (Замовник) укладено договір надання послуг №ЄВС-17-1 (а.с.115-117) за умовами якого Виконавець від свого імені за дорученням Замовника приймає на себе зобов`язання надавати послуги з організації поточного та планового (деповського та капітального) ремонту вантажних вагонів замовника, що належать Замовникові на праві власності, оренди або іншій законній підставі у вагоноремонтних підприємства «Укрзалізниці», а Замовник зобов`язується прийняти і сплатити послуги.

Відповідно до п. 4.1 Договору №ЄВС-17-1 Замовник вносить на підставі рахунку Виконавця передоплату у розмірі 50% від вартості ремонту згідно Договору. Остаточний розрахунок Замовник здійснює впродовж 30 банківських днів після отримання рахунку-фактури, Акту виконаних робіт в документів, що підтверджуються виконання ремонту.

07 жовтня 2017 року між ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» (Замовник) та ТОВ «Жмеренське підприємство «Експрес» (Виконавець) укладено договір про виконання робіт №070/10-17, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконувати для Замовника роботи по капітальному ремонту вагонів (а.с.120-124).

Як вказує позивач, не заперечується відповідачем та встановлено судом, для здійснення господарської діяльності в межах вищезазначеного договору №ЄВС-17-1 між ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» та ПП «Хемосіл» були укладені договори поставки № 41 та №42 від 09.10.2017 року (а.с.125-129,132-133).

Відповідно до договору поставки №41 від 09.10.2017 року, укладеного між ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» (Постачальник) та ПП «Хемосіл» (Покупець), Постачальник зобов`язується здійснити поставку Покупцю, а Покупець – прийняти та оплатити поставлений Постачальником товар – колісні пари б/в. Ціна та умови оплати та поставки Товару зазначаються в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до договору поставки №42 від 09.10.2017 року, укладеного між ПП «Хемосіл» (Постачальник) та ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» (Покупець), Постачальник зобов`язується здійснити поставку Покупцю, а Покупець – прийняти та оплатити поставлений Постачальником товар – колісні пари та запасні частини до залізничних вагонів. Ціна та умови оплати та поставки Товару зазначаються в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Судом встановлено, що ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» та ТОВ «Рейл Транзит Карго Україна» на виконання умов договору №ЄСВ-17-1 від 29.09.2017 року складено:

- акт надання послу від 13.11.2017 року №74 на загальну суму 900,00 грн., в тому числі ПДВ – 150,00 грн. (а.с.59);

- акт надання послу від 15.11.2017 року №75 на загальну суму 275890,02 грн., в тому числі ПДВ – 45981,67 грн. (а.с.60);

- акт надання послу від 15.11.2017 року №77 на загальну суму 256410,00 грн., в тому числі ПДВ – 42735,00 грн. (а.с.78);

- акт надання послу від 15.11.2017 року №79 на загальну суму 257650,00 грн., в тому числі ПДВ – 42941,67 грн. (а.с.94);

- акт надання послу від 15.11.2017 року №80 на загальну суму 2600,00 грн., в тому числі ПДВ – 600,00 грн. (а.с.111);

Як вказує позивач, не заперечується відповідачем та встановлено судом, на виконання вимог п.187.1 ст. 187, п.201.1 ст.201 ПК України на підставі актів виконаних робіт позивачем було виписано та направлено 30.11.2017 року засобами електронного зв`язку на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні (а.с.21,23-24,26-27,29-30,32):

- №41 від 13.11.2017 року на загальну суму 900,00 грн., в тому числі ПДВ – 150,00 грн.;

- №42, від 15.11.2017 року на загальну суму 275890,02 грн., в тому числі ПДВ – 45981,67 грн.;

- №43 від 15.11.2017 року на загальну суму 256410,00 грн., в тому числі ПДВ – 42735,00 грн.;

- №44 від 15.11.2017 року на загальну суму 256410,01 грн., в тому числі ПДВ – 42735,00 грн.;

- №46 від 15.11.2017 року на загальну суму 2600,00 грн., в тому числі ПДВ – 600,00 грн.

Вказані податкові накладні направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, згідно квитанцій № 1 від 30.11.2017 року (а.с.22,25,28,31,33) реєстрація вищезазначених податкових накладних була зупинена, та у них вказано, що «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 16.10.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковасті платника податку». Також, у квитанціях запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної і розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач скористався своїм правом, та надав до органів ДФС повідомлення №27 від 15.12.2017 року, №2 від 07.12.2017 року, №1 від 05.12.2017 року, №3 від 07.12.2017 року, №23 від 15.12.2017 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена та скан-копїї документів, щодо зазначених операцій у податкових накладних №41 від 13.11.2017 року та №№42, 43, 44, 46 від 15.11.2017 року, що підтверджено відповідними квитанціями № 1 та не заперечувалось відповідачами (а.с.34-53).

Як стверджує позивач та не заперечувалось відповідачем разом з повідомленнями позивачем було надано наступні документи:

- на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №41 від 13.11.2017 року: договір надання послуг №ЄВС-17-1 від 29.09.2017 року, договір про виконання робіт № 070/10-17 від 07.10.2017 року, договір поставки №41 від 07.10.2017 року, договір поставки №42 від 07.10.2017 року, акт надання послуг №74 від 13.11.2017 року;

- на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №42 від 15.11.2017 року: договір надання послуг №ЄВС-17-1 від 29.09.2017 року, договір про виконання робіт № 070/10-17 від 07.10.2017 року, договір поставки №41 від 07.10.2017 року, договір поставки №42 від 07.10.2017 року, акт надання послуг №75 від 15.11.2017 року, акт виконання робіт (надання послуг) №1525 від 06.11.2017 року, калькуляція вартості організації капітального ремонту зерновоза 58513490, дефектна відомість на капітальний ремонт вагона для зерна №58513490 форми ВУ-22, повідомлення №4248 від 07.11.2017 року про приймання вантажних (пасажирських) вагонів, повідомлення №0078 від 02.11.2017 року на ремонт або технічне обслуговування вагона №58513490, технічний паспорт вагона №58513490 форми ВУ-4М; листок обліку комплектації вантажного вагона після ремонту та при технічному обслуговуванні з відчепленням, акт переміщення деталей-комплектуючих вантажних вагонів від 02.11.2017 року, акт №707 на виключення в металобрухт литих деталей від 31.11.10.2017 року, акт про брак №1908 від 31.10.2017 року, акт про брак №1915 від 30.10.2017 року, вимога накладна №75 від 15.11.2017 року;

- на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №43 від 15.11.2017 року: договір надання послуг №ЄВС-17-1 від 29.09.2017 року, договір про виконання робіт № 070/10-17 від 07.10.2017 року, договір поставки №41 від 07.10.2017 року, договір поставки №42 від 07.10.2017 року, акт надання послуг №77 від 15.11.2017 року, акт виконання робіт (надання послуг) №1506 від 06.11.2017 року, дефектна відомість на капітальний ремонт вагона для зерна №58523648 форми ВУ-22, калькуляція вартості організації капітального ремонту зерновоза №58523648, повідомлення №4246 від 07.11.2017 року форми ВУ-36М, повідомлення на ремонт або технічне обслуговування №0089 від 02.11.2017 року, технічний паспорт вагона №58523648, листок обліку комплектації вантажного вагона після ремонту та при технічному обслуговуванні з відчепленням, акт про брак №1914 від 31.10.2017 року, акт про брак №1926 від 01.11.2017 року, вимога накладна №77 від 15.11.2017 року.

- на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №44 від 15.11.2017 року: договір надання послуг №ЄВС-17-1 від 29.09.2017 року, договір про виконання робіт № 070/10-17 від 07.10.2017 року, договір поставки №41 від 07.10.2017 року, договір поставки №42 від 07.10.2017 року, акт надання послуг №79 від 15.11.2017 року, акт виконання робіт (надання послуг) №1526 від 06.11.2017 року, калькуляція вартості організації капітального ремонту зерновоза 95605523, дефектна відомість на капітальний ремонт вагона для зерна №95605523 форми ВУ-22, повідомлення №4249 від 07.11.2017 року форми ВУ-36М, повідомлення №0079 від 02.11.2017 року, технічний паспорт вагона №95605523 форми ВУ-4М, листок обліку комплектації вантажного вагона після ремонту та при технічному обслуговуванні з відчепленням; акт про брак №1957 від 04.11.2017 року, акт про брак №1972 від 04.11.2017 року, акт про брак №166 від 07.11.2017 року, вимога накладна №79 від 15.11.2017 року;

- на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №46 від 15.11.2017 року: договір надання послуг №ЄВС-17-1 від 29.09.2017 року, договір про виконання робіт № 070/10-17 від 07.10.2017 року, договір поставки №41 від 07.10.2017 року, договір поставки №42 від 07.10.2017 року, акт надання послуг №80 від 15.11.2017 року.

Судом встановлено, що Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за розглядом наданих повідомлень та документів, прийнято:

- рішення №476436/41558040 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №41 від 13.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.54);

- рішення №428011/41558040 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №42 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.55);

- рішення №401514/41558040 від 12.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №43 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.56);

- рішення №428012/41558040 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №44 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.57);

- рішення №476437/41558040 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №46 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.58).

Підставою для відмови у реєстрації податкових накладних/ розрахунів коригування у вказаних рішеннях зазначено: «Надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є остатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

У вказаних рішеннях зазначено, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями Комісії ДФС про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII, внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства 13.11.2017 року та 15.11.2017 року позивачем було сформовано та направлено 30.11.2017 року засобами електронного зв`язку на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні (а.с.21,23-24,26-27,29-30,32): №41 від 13.11.2017 року на загальну суму 900,00 грн., в тому числі ПДВ – 150,00 грн.; №42 від 15.11.2017 року на загальну суму 275890,02 грн., в тому числі ПДВ – 45981,67 грн.; №43 від 15.11.2017 року на загальну суму 256410,00 грн., в тому числі ПДВ – 42735,00 грн.; №44 від 15.11.2017 року на загальну суму 256410,01 грн., в тому числі ПДВ – 42735,00 грн.; №46 від 15.11.2017 року на загальну суму 2600,00 грн., в тому числі ПДВ – 600,00 грн.

Проте, реєстрація цих податкових накладних була зупинена з посиланням на те, що вони відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року, а в подальшому - у їх реєстрації відмовлено з тих підстав, що подані платником податку копії документів, складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п. 74.2, п. 74.3 ст. 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.74.2). Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку №1246, податкова накладна, це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Зі змісту квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по вищевказаним податковим накладним ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» вбачається, що реєстрація податкових накладних зупинена контролюючим органом відповідно до п.201.16 ст.201 КАС України та контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. Також, в них зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 33.17.11.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №752/30620 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідності до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, він містить у собі визначення двох різних критеріїв:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Отже, приписами п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанціях від 30.11.2017 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства суд дійшов висновку, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанціях від 30.11.2017 року конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкових накладних №41 від 13.11.2017 року, №42 від 15.11.2017 року, №43 від 15.11.2017 року, №44 від 15.11.2017 року, №46 від 15.11.2017 року.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567. Визначення фіскальним органом у Квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

В пункті 1 Наказу №567 зазначено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначеної норми Наказу №567 слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків у квитанції.

Зі змісту Квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковим накладним ТОВ «ЄВРОВАГНСЕРВІС» №41 від 13.11.2017 року, №42 від 15.11.2017 року, №43 від 15.11.2017 року, №44 від 15.11.2017 року, №46 від 15.11.2017 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, у зазначених квитанціях відповідачем в порушення п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Відповідно до п.п.201.16.2, п.п.201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті “в” підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.2).

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України (п.п. 201.16.3).

Судом встановлено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем були надані контролюючому органу копії документів та пояснення щодо господарських операцій, за результатами яких складено податкові накладні №41 від 13.11.2017 року, №42 від 15.11.2017 року, №43 від 15.11.2017 року, №44 від 15.11.2017 року, №46 від 15.11.2017 року, для направлення до комісії ДФС України для прийняття рішення щодо реєстрації податкових накладних.

Суд зазначає, що спірні рішення комісії Державної фіскальної служби України про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» в Єдиному реєстрі податкових накладних не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містять загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Положеннями п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» №190 від 29.03.2017 (далі - Постанова №190) визначено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

З вказаного вбачається, що рішення Комісії ДФС України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Іншими словами, у даному конкретному випадку повинно було б зазначатися одне з трьох варіантів рішення: 1) надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства; 2) надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, 3) надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Всупереч цьому, оскаржувані позивачем рішення не містять чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкових накладних №41 від 13.11.2017 року, №42 від 15.11.2017 року, №43 від 15.11.2017 року, №44 від 15.11.2017 року, №46 від 15.11.2017 року, оскільки включають обидва альтернативні варіанти. Окрім того, вони не містять конкретної інформації про причини та підстави для їх прийняття, а саме інформації про те, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію вказаних податкових накладних.

Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оскаржувані рішення комісії ДФС України є необґрунтованими, не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, що породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних №41 від 13.11.2017 року, №42 від 15.11.2017 року, №43 від 15.11.2017 року, №44 від 15.11.2017 року, №46 від 15.11.2017 року.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, в зв`язку чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №476436/41558040 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №41 від 13.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №428011/41558040 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №42 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №401514/41558040 від 12.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №43 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №428012/41558040 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №44 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №476437/41558040 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №46 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу ТОВ «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №41 від 13.11.2017 року, №42 від 15.11.2017 року, №43 від 15.11.2017 року, №44 від 15.11.2017 року, №46 від 15.11.2017 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246.

Згідно з положеннями п.п.19,20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.

Зважаючи на вищевикладене та з огляду на висновок суду щодо протиправності спірних рішень Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу позивача та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №41 від 13.11.2017 року, №42 від 15.11.2017 року, №43 від 15.11.2017 року, №44 від 15.11.2017 року, №46 від 15.11.2017 року, днем їх надіслання до реєстру.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не повинен втручатися в його компетенцію.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9605,00 грн. згідно платіжного доручення №729 від 02.04.2019 року (а.с.4).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь позивача судового збору в розмірі 9605,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №476436/41558040 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №41 від 13.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №428011/41558040 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №42 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №401514/41558040 від 12.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №43 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №428012/41558040 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №44 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №476437/41558040 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №46 від 15.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №41 від 13.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №42 від 15.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №43 від 15.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №44 від 15.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №46 від 15.11.2017 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС», днем її подання 30.11.2017 року.

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» судовий збір у розмірі 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОВАГОНСЕРВІС» (Люстдорфська дорога, буд.140А, офіс 1111, м.Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 41558040).

Відповідач:

Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197);

Суддя Корой С.М.

.