Рішення № 85052638, 10.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001245

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Лепех А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 15.01.2019 № UA500000/2019/000138/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки посадової особи митного органу, які зазначені у рішенні про коригування митної вартості зумовлені не повним дослідженням документів, які подавалися ТОВ «Аристей-груп» як представником та не витребуванням у декларанта належних документів, які пояснюють митну вартість товару. Вказує, що вартість придбаного автомобіля в розмірі 8 382 дол. США підтверджується інвойсом, який виданий ІАА BUYERS WIRES на оплату вартості автомобіля та платіжним документом SW24I924074653. Вартість понесених позивачем витрат на доставку (транспортування) автомобіля, які формують його митну вартість в розмірі 1085 дол США підтверджується платіжним документом SW24IA02O81918, інвойсом № 275932, який був виданий компанією Atlantic Express Corp., проте не витребуваний митним органом, та коносаментами від 12.10.2018 №OOLU2610018740 від 03.10.2018 № 18153503. Вважає, що заявлена представником декларанта митна вартість автомобіля в розмірі 8 932 дол. США мала б бути відкоригована контролюючим органом до 9 467 дол. США із використанням першого методу - за ціною договору (вартість операції), а не до 13 838 дол. США. Позивач стверджує, що рішення про коригування митної вартості від 15.01.2019 №UA500000/2019/000138/2 є необґрунтованими, а митна вартість автомобіля TOYOTA RAV 4 (номер VIN: НОМЕР_1 ) мала б бути визначена митним органом в розмірі 9 467 дол. США. Просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної № UA500000/2019/000138/2 від 15.01.2019, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №11 А500650 /2019/00088 від 15.01.2019 діяла відповідно до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вважає, що відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Протокольною ухвалою суду 24.09.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 10.10.2019.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 у задоволенні клопотання представника Одеської митниці ДФС про розгляд справи у режимі відеоконференції відмовлено.

У судове засідання позивач та його представник не прибули, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

Суд встановив, що позивачем 22 вересня 2018 року на аукціоні, який відбувся в місті Маямі (США) придбано автомобіль марки TOYOTA RAV 4 (номер VIN: НОМЕР_3 ).

29 грудня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аристей-груп» як представником декларанта для здійснення митного оформлення зазначеного транспортного засобу подано до Одеської митниці митну декларацію типу ІМ40АА № UA500650/2018/069374, відповідно до якої до митного оформлення товару заявлено - легковий автомобіль з двигуном внутрішнього згорання, такий що використовувався, марки TOYOTA, модель RAV 4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , пробіг - 14 950 миль, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення 2016.

У поданій митній декларації визначено митну вартість вказаного автомобіля за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 8 782 дол. США - графа 42 митної декларації.

Одночасно із митною декларацією для підтвердження митної вартості товару і обраного методу визначення такого надано наступні документи: інвойс №191781 від 04.09.2018, коносамент № OOLU2610018740 від 12.10.2018, коносамент № 18153503 від 03.10.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 19.09.2018, навантажувальний документ № 22052 від 01.11.2018, звіт про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу TOYOTA RAV 4 № НОМЕР_5, акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 15.12.2018, договір про надання послуг митного брокера № 36413 від 10.12.2018, довідка № 2018-18553 від 14.12.2018, паспорт ОСОБА_1 , квитанцію №0.0.1203067099.1 від 04.12.2018.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) згенеровано форми митного контролю: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів». Митна вартість товару нижча митної вартості аналогічних товарів. Обов?язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_3 , валюта - USD, вартість 18 100,00 та « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

За результатами опрацювання поданого пакету документів та аналізу профілів ризику посадовою особою Одеської митниці було надіслано електронне повідомлення щодо наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та необхідності подання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.

15.01.2019 Одеською митницею здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято рішення №UA500000/2019/000138/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 13 838 дол. США. Прийняте рішення відповідач мотивував тим, що подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

З метою отримання транспортного засобу у вільний обіг 19.01.2019 декларант подав митну декларацію № UA500650/2019/001671 з наданням гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України, в якій зазначив митну вартість транспортного засобу відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.

На рішення посадової особи Одеської митниці ДФС Кравченко В.В. про коригування митної вартості товарів від 15.01.2019 №UA500000/2019/000138/2 декларантом подано скаргу.

Одеською митницею на адресу позивача скерована відповідь від 29.01.2019 № 715/10/15-70-19-01-07 про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що таке прийнято у зв?язку з тим, що подані представником декларанта документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: до митного оформлення не надані страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування; у наданих до митного оформлення документах відсутні дані такої складової митної вартості як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов?язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України; до митного оформлення не надано транспортних документів щодо перевезення товару внутрішньою територією країни відправлення (згідно з інвойсом автомобіль куплено у населеному пункті Merillville In, а портом завантаження у коносаменті зазначено Miama FL); до митного оформлення банківські документи про оплату транспортного засобу 24 вересня не подавалися, а у додатково наданому платіжному документі зазначені реквізити інвойсу, які відрізняються від поданого до митного оформлення.

Визначення митної вартості в розмірі 13 838 дол. США базується на твердженні «з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Митна вартість товару нижча митної вартості аналогічних товарів. Обов?язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: 2 Т3RFREV5GW436413, валюта - USD, вартість 18 100,00» та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є вищим і становить 13 838 дол. США. (МД від 01.12.2018 року №UA500650/2018/064367)

Судом встановлено, що під час митного оформлення ТОВ «Аристей-груп» був наданий платіжний документ - SW24IA02O81918, в якому реквізити інвойсу відрізняються від реквізитів інвойсу поданого представником декларанта до митного оформлення.

Через таку розбіжність у даних платіжний документ не брався до уваги посадовою особою митного органу під час митного оформлення автомобіля.

Із змісту платіжного документа - SW24IA02O81918 вбачається, що такий підтверджує здійснення 02.10.2018 року ОСОБА_1 оплати в розмірі 1 085 дол. США за доставку НОМЕР_1 згідно з інвойсом 275932.

НОМЕР_1 - це VIN номер автомобіля TOYOTA RAV 4, що розмитнювався ТОВ «Аристей-груп» в інтересах позивача.

Одержувачем платежу виступала компанія - Atlantic Express Corp., тобто компанія, яка згідно з коносаментом за № OOLU2610018740 виступала вантажовідправником та експедитором у перевезенні автомобіля.

Відтак, поданий представником позивача - ТОВ «Аристей-груп» під час митного оформлення платіжний документ SW24IA02O81918 є належним доказом, який підтверджує понесені позивачем витрати на транспортування автомобіля НОМЕР_1 та, на думку суду, безпідставно не врахований відповідачем, оскільки підтверджує числові значення складових митної вартості товарів.

Що стосуються інвойсу №275932, який зазначений у платіжному документі - SW24IA02O81918, то в процесі судового розгляду справи встановлено, що такий пояснює складову витрат за доставку автомобіля, а саме 875 дол. США за морські вантажні перевезення та 210 дол. США за внутрішні вантажні перевезення.

Судом встановлено, що оскільки інвойс № 275932 під час митного оформлення представником декларанта поданий не був та не був витребуваний митним органом відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, то такий був долучений позивачем до скарги на рішення про коригування митної вартості товарів від 15.01.2019 року № UA500000/2019/000138/2, яка була подана на адресу Одеської митниці ДФС.

Проте, такий інвойс під час розгляду скарги митним органом врахований не був у зв?язку з тим, що не містить умови поставки згідно прийнятих Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс-2010, які введені в дію з 01.01.2011 року.

Аналізуючи такі твердження відповідача, судом враховано, що відсутність в інвойсі № 275932 інформації про умови поставки згідно прийнятих Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс-2010, не спростовує ту обставину, що такий був виставлений ОСОБА_1 компанією Atlantic Express Corp. для оплати морських вантажних та внутрішніх вантажних перевезень вантажу до м. Одеси (Україна) на загальну суму 1 085 дол. США. При цьому, як вже було встановлено судом, факт здійснення оплати в розмірі 1 085 дол. США за доставку автомобіля підтверджується платіжним документом - SW24IA02O81918.

На думку суду, застосований відповідачем критерій оцінки поданих декларантом документом є упередженим ставленням до позивача, оскільки інвойс № 191781, що виданий компанією Gold Stars LLC, який був поданий під час митного оформлення та врахований відповідачем під час митного оформлення також не містив жодної інформації про умови поставки, проте аналогічних зауважень щодо невідповідності інвойсу вимогам законодавства митним органом висловлено не було.

Твердження відповідача про неподання банківських документів про оплату вартості автомобіля спростовуються даними митної декларації UA500650/2019/001671, що була подана декларантом 19.01.2019 на виконання рішення про коригування митної вартості, в якій серед переліку документів, які були подані для митного оформлення зазначений платіжний документ SW24I924О74653.

Із змісту платіжного документа SW24I924О74653 вбачається, що ОСОБА_1 оплачує компанії IAA BUYERS WIRES лот 23092034 (відділення у Маямі) автомобіль TOYOTA RAV 4 в розмірі 8 382 дол. США.

При цьому, судом встановлено, що цей платіжний документ не містить посилання на інвойс, а містить посилання на номер лоту, тому його не слід ототожнювати із зазначеним вище платіжним документом SW24IA02O81918 на оплату витрат по доставці, який посадовою особою митного органу згадується у рішенні про коригування митної вартості.

Поряд з тим, володіючи інформацією про перерахування коштів компанії IAA BUYERS WIRES в розмірі 8 382 дол. США за автомобіль, а не компанії Gold Stars LLC, відповідач, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, зобов?язаний був витребувати у декларанта інвойс, що виписаний компанією IAA BUYERS WIRES.

Однак, як встановлено судом, із змісту відповіді Одеської митниці на скаргу позивача від 29.01.2019 № 715/10/15-70-19-01-07 вбачається, що митним органом не заперечується, що такий під час митного оформлення автомобіля не подавався на відміну від інвойсу № 275932, а лише мотивовані причини його не врахування, зокрема зазначено, що у органу доходів і зборів наявна інформація про те як повинен виглядати інвойс від https://www.iaai.com.ua, відтак не конкретизовано в чому полягає невідповідність поданого інвойсу інформації, яка розміщена на сайті https://www.iaai.com.ua, що це за інформація та чому поданий інвойс не може вважатися документом, що підтверджує вартість автомобіля.

Що стосується інвойсу № 191781, що виданий компанією Gold Stars LLC, то судом встановлено, що такий датований 04.09.2018, отже такий не може підтверджувати вартість придбаного на аукціоні автомобіля, що відбувся 22.09.2018, тобто значно пізніше, та підтверджувати понесені витрати на його транспортування.

Також, на думку суду, зазначений інвойс не може підтверджувати і місце придбання/продажу автомобіля. При цьому, населений пункт Merrilville, який у ньому зазначений не вказує на місце проведення аукціону, а є місцем знаходження (місцем реєстрації) компанії Gold Stars LLC.

Що стосується інших тверджень відповідача із посиланням на коносаменти від 03.10.2018 №18153503 та від 12.10.2018 № OOLU2610018740, у яких, на думку митного органу, є відмітка про факт попередньої сплати фрахту в порту навантаження до моменту переміщення вантажу, то як правильно зазначено позивачем та вбачається із змісту коносаментів від 03.10.2018 №18153503 та від 12.10.2018 № OOLU2610018740 така відмітка вказує про попередню оплату фрахту в розмірі 0,00 дол. США, тобто жодної попередньої сплати фрахту не було.

З приводу тверджень відповідача про ненадання позивачем під час митного оформлення документів про страхування суд враховує правову позицію Верховного Суду: якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

В процесі судового розгляду справи, відповідачем не спростовані аргументи позивача, що страхування вантажу не здійснювалося, доказів, які б підтверджували недостовірність тверджень позивача митним органом не надано.

Крім цього, не підтверджені жодними доказами твердження відповідача про те, що банківські платіжні документи містять ознаки електронного копіювання печаток (штампа).

Таким чином, на переконання суду, відповідач, здійснюючи контроль за правильністю обчислення ТОВ «Аристей-груп» як представником декларанта митної вартості автомобіля, володів достатньою інформацією про вартість транспортного засобу, що був придбаний позивачем та про вартість витрат, які формують митну вартість автомобіля.

Так, вартість придбаного автомобіля в розмірі 8 382 дол. США підтверджується інвойсом, який виданий IAA BUYERS WIRES на оплату вартості автомобіля та платіжним документом SW24I924О74653.

Вартість понесених позивачем витрат на доставку (транспортування) автомобіля, які формують його митну вартість в розмірі 1 085 дол. США підтверджується платіжним документом SW24IA02O81918, інвойсом № 275932, який був виданий компанією Atlantic Express Corp., коносаментами від 12.10.2018 №OOLU2610018740, від 03.10.2018 № 18153503.

Відтак, заявлена представником декларанта митна вартість автомобіля в розмірі 8 782 дол. США мала б бути відкоригована контролюючим органом до 9 467 дол. США із використанням першого методу - за ціною договору (вартість операції), а не до 13 838 дол. США.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 805/2713/16-а.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.

Відповідач не обґрунтував, яким чином системою АСАУР було визначено («згенеровано») вартість транспортного засобу в розмірі 18 100 дол. США, які складові вплинули на формування саме такої вартості. Орган доходів та зборів не навів жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість транспортного засобу, що свідчить про порушення вимог статті 55 Митного кодексу України.

В оскарженому рішенні не наведено і суду не надано доказів, які підтверджують використання при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів інформації спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.

Суд також наголошує на той факт, що позивач придбав транспортний засіб, що має значні ушкодження, що суттєво впливає (зменшує) його вартість. Відповідач володів інформацією про стан транспортного засобу, оскільки ці відомості зазначені в митній декларації, підтверджуються актом про проведення фізичного огляду. Ця обставина додатково свідчить про те, що рішення про визначення митної вартості в сумі 13 838 дол. США є необґрунтованим.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.01.2019 №UA500000/2019/000138/2 в частині збільшення митної вартості на 4 371 дол. США є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з статтею 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

До матеріалів справи надано копію квитанції від 07.03.2019 про сплату 3340,00 грн за послуги перекладу, які були надані позивачу Бюро перекладів «Азбука».

Надання послуг перекладу Бюро перекладів «Азбука» підтверджується матеріалами справи, на документах яких проставлений штамп цього Бюро.

Проаналізувавши вказані вище документи, суд вказує на відсутність зауважень щодо їх форми та змісту, а тому такі є належними доказами понесених позивачем фактичних витрат на правничу допомогу у заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.01.2019 року №UA500000/2019/000138/2 в частині збільшення митної вартості на 4 371 дол. США.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул. Гайдара 21-а, код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн. та 3 340 грн. витрат, які пов?язані з підготовкою справи до розгляду (витрати на переклад документів).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019.

Суддя Р.М. Брильовський