Рішення № 85050101, 11.10.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9789/19

Провадження № 2/127/1386/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2019 Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі: секретаря Горденко Г.О.,

представника відповідача - Широкого С. В.,

представника відповідача - Осадчого А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , (далі за текстом - Позивач) на підставі договору купівлі- продажу від 16.11.2018 №6450/18/004161, укладеного з ПП Каролінні, набула у власність транспортний засіб Lexus ES 350, VIN код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль до цього належав громадянину ОСОБА_3 , та був переданий ним на реалізацію ПП Каролінні відповідно до договору комісії від 16.11.2018 року №6450/18/004161.

Тривалий час позивач даним автомобілем не користувалась, а 26.03.2019 року звернулася до територіального сервісного центру №0541 регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області, який знаходиться в місті Вінниці, щодо вирішення питання перереєстрації вказаного автомобіля на себе відповідно до чинного законодавства та наявних документів.

Адміністратор ТСЦ №0541 повідомив Позивачу, що не може надати адміністративну послугу з перереєстрації автомобіля Lexus ES 350, VIN код НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 , оскільки в базах даних міститься заборона на проведення з ним реєстраційних операцій.

Позивач зазначає, що зазначені обставини підтверджуються листом ТСЦ 0541 від 28.03.2019 року №31/2/0541/1159 в кому заначено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів на автомобіль Lexus ES 350, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 накладено обмеження у частині заборони на проведення реєстраційних операцій з транспортним засобом без погодження з СВ УСБУ в Одеській області (транспортний засіб є доказом по кримінальній справі). Виходячи зі змісту даного листа вказана інформація міститься в регіональній базі даних РСЦ МВС в Одеській області, обмеження внесено на підставі листа СВ УСБУ в Одеській області від 02.07.2010 №65/16/1/3692.

Однак, відповідно до листа слідчого відділу управління Служби безпеки України в Одеській області від 16.07.2018 №65/16/5312 та 30.07.2018 №65/16/5585, в даному підрозділі відсутня інформація про наявні кримінальні провадження де спірний автомобіль фігурує як доказ та лист Суворовського районного суду м. Одеси від 02.11.2018 в якому зазначено, що судом не ухвалювалося клопотання про накладення арешту на спірний автомобіль в межах кримінального провадження №42015160000000028.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна, відсутня жодна інформація щодо обтяжень на автомобіль Lexus ES 350, VIN код НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 , що й стало підставою для її звернення до суду з даним позовом.

Позивач та його представник, в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву, згідно якої вони просятьь розгляд справи проводити за їх відсутності за наявними в справі доказами, позовні вимоги просять задовольнити.

Представник регіонального сервісного центру МВС України у Вінницькій області в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, посилався на відзив, згідно якого вважає позовні вимоги до сервісного центру необґрунтованими, оскільки Регіональний сервісний центр не може самостійно прийняти рішення щодо скасування накладених правоохоронними органами обмежень. Регіональний сервісний центр лише вносить відповідну інформацію до наявних баз даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо накладення чи скасування арештів, обмежень на проведення реєстраційних операцій за відповідним рішенням суду чи постанови державного виконавця. Щодо суті позовних вимог в частині усунення перешкод в розпорядженні майном, просив винести рішення на розсуд суду.

Представник управління Служби безпеки України в Одеській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на зміст наданого відзиву. Вважає, що Служба безпеки України в Одеській області є неналежним відповідачем, оскільки кримінальне провадження №42015160000000028 прокуратурою Одеської області направлено за підслідністю до Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, також вказує на те, що заборона щодо автомобіля позивачки накладалася в порядку Кримінального процесуального Кодексу України, тому у випадку, якщо зазначене кримінальне провадження триває, зняття такої заборони може відбуватися в порядку кримінального судочинства.

Представники Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, а також третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Суд, заслухавши виступи представників сторін в судовому засіданні, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В статтях 15 та 16 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2018 № 6450/18/004161, укладеного з ПП Каролінні, набула у власність транспортний засіб Lexus ES 350, VIN код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль до цього належав громадянину ОСОБА_3 та був переданий ним на реалізацію ПП Каролінні відповідно до договору комісії від 16.11.2018 року №6450/18/004161.

Листом ТСЦ 0541 від 28.03.2019 року №31/2/0541/1159 позивача проінформовано про накладене обмеження у частині заборони на проведення реєстраційних операцій з транспортним засобом без погодження з СВ УСБУ в Одеській області (транспортний засіб є доказом по кримінальній справі). Дане обмеження внесено на підставі листа СВ УСБУ в Одеській області від 02.07.2010 №65/16/1/3692.

Зі змісту листа слідчого відділу управління Служби безпеки України в Одеській області від 16.07.2018 №65/16/5312 та 30.07.2018 №65/16/5585 вбачається, що в даному підрозділі відсутня інформація про наявні кримінальні провадження, де спірний автомобіль фігурує як доказ, вказане також підтверджується відзивом Служби безпеки України в Одеській області та письмовими поясненнями (а.с. 124-125).

Кримінальне провадження №42015160000000028 прокуратурою Одеської області спочатку направлено за підслідністю до Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, а згодом передано за підслідністю до Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області. Дані обставини підтверджуються листом Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області (а.с. 89).

Як вбачається із листа Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області №39/8039 від 08.07.2019, матеріали Служби безпеки України щодо накладення обтяження та заборони на спірний транспортний засіб до даного підрозділу не надходили. (а.с. 115).

Також, жодним з Відповідачів не надано докази про те, що Позивач була чи є підозрюваною, обвинуваченою чи цивільним позивачем у кримінальному провадженні №42015160000000028 або кримінальній справі №811. Також, не надано доказів, що належний їй на праві власності автомобіль був визнаний речовим доказом у наведеному кримінальному провадженні (кримінальній справі).

Листом Суворовського районного суду м. Одеси від 02.11.2018 підтверджується, що судом не ухвалювалося клопотання про накладення арешту на спірний автомобіль в межах кримінального провадження №42015160000000028.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня інформація щодо обтяжень на автомобіль Lexus ES 350, VIN код НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 .

Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на вільне володіння майном. Основною метою ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав. Названа стаття проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини «втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (справа «Андрій Руденко проти України»).

Стаття 1 Протоколу № 1 дає змогу зробити висновок про те, що: власник володіє всією повнотою влади стосовно власного майна, може робити будь-які дії, які не заборонені законом і не порушують прав третіх осіб; право власності є абсолютним, отже, власнику протистоять будь-які треті особи (враховуючи державу), які в свою чергу повинні утримуватися від дій, що порушують права власника. Ця норма закріплює право власника на безперешкодне користування своїм майном. У такому контексті порушенням права власності особи буде вважатися і факт ненадання можливості користуватися своїм майном.

Частиною 2 статті 1 Протоколу № 1 передбачено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Для того, щоб відповідати Конвенції, позбавлення повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника (справа «Стреч проти Сполученого Королівства», справа «Рисовський проти України»).

Суд нагадує, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (справа «Броньовський проти Польщі»).

У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (справа «Спорронг та Лонрот п. Швеції»).

Щоб оцінити поведінку держави щодо дотримання статті 1 Протоколу 1, Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що ціль Конвенції полягає в захисті прав, які є "очевидними та вагомими". Суд повинен встановити наявність спірної ситуації. Дійсно, коли питання суспільної користі виникає у справі, державні органи влади повинні реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю (справа «Васілеску проти Румунії», справа «Бейлер проти Іспанії»).

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 321 ч.1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до вимог ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленої в постанові від 15 травня 2013 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 6-26 цс-13, предметом якої був спір за позовом власника про звільнення майна з-під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження, Верховний Суд України надав правовий висновок, відповідно до якого, «право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом звільнення цього майна з-під арешту, тобто законодавство про захист права власті поширюється на ці відносини».

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 11.09.2019 № 910/7122/17. Пункт 37 зазначеної постанови передбачає, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц). З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи, Управління Служби безпеки України в Одеській області не має можливості впливати на розгляд кримінального провадження №42015160000000028, однак рішення саме цього органу, а саме лист СВ УСБУ в Одеській області від 02.07.2010 №65/16/1/3692 створює перешкоди Позивачу в користуванні та розпорядженні транспортним засобом.

У зв`язку із накладенням на автомобіль заборони на проведення реєстраційних операцій на вказаний автомобіль, позивач ОСОБА_2 не може в повній мірі використовувати своє право власності на автомобіль, оскільки позбавлена права розпоряджатися власністю та виникла необхідність в усуненні перешкоди у здійсненні права власності, шляхом зняття заборони на проведення реєстраційних операцій (реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку) транспортного засобу.

Таким чином, дослідивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Позивач набув право власності на транспортний Lexus ES 350, VIN код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 у встановлений законом спосіб, у кримінальному провадженні №42015160000000028 (кримінальна справа №811) у рамках якого накладена заборона на проведення реєстраційних операцій на вказаний автомобіль позивача не визнано потерпілим, а транспортний засіб не визнано речовим доказом, а тому встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити, а заборону на проведення реєстраційних операцій з даним транспортним засобом без погодження з СВ УСБУ в Одеській області, що накладена на підставі листа СВ УСБУ в Одеській області від 02.07.2010 року № 65/16/1/3692 необхідно скасувати.

За клопотанням позивача та у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 328, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 11, 141, 228-229, 241, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном - задоволити.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в розпорядженні майном - автомобілем Lexus ES 350, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , шляхом скасування заборони на проведення реєстраційних операцій з даним транспортним засобом без погодження з СВ УСБУ в Одеській області, що накладена на підставі листа СВ УСБУ в Одеській області від 02.07.2010 року № 65/16/1/3692.

Судові витрати залишити за позивачем - ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 18.10.2019 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40112249, адреса місця знаходження: 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна,24.

Відповідач: Управління Служби безпеки України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20001645, адреса місця знаходження: 65045, м. Одеса, вул. Єврейська,43.

Відповідач: Приморський ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, адреса місця знаходження: 65058, м. Одеса, вул. Грецька,42.

Відповідач Суворовський ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, адреса місця знаходження: 65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного,18а.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: