Рішення № 85049960, 17.10.2019, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2420/18

Провадження №2/148/282/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

( Заочне )

17 жовтня 2019 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод права користування та розпорядження житлом шляхом виселення і зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод права користування та розпорядження житлом шляхом виселення і зняття з реєстрації, мотивуючи свої вимоги тим, що він у 14.12.2018 став новим власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,2 кв.м. Після реєстрації з`ясувалося, що у вказаній квартирі 05.01.2011 колишнім її власником зареєстровано сина останнього - відповідача ОСОБА_2 .

Будь-які прохання позивача до відповідача про виселення з вищевказаної квартири та зняття з реєстрації не дали позитивного результату.

Позивач вважає, що із припиненням права власності, втрачається право користування приміщенням, в тому числі у членів сім`ї колишнього власника.

В зв`язку з вказаними обставинами позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою в АДРЕСА_1 , шляхом виселення з неї ОСОБА_2 і зняття його з реєстраційного обліку з місця проживання. Всі судові витрати поросить покласти на відповідача.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, і не повідомив суд про причини своєї неявки, у встановлений судом строк відзив не подав.

За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії договору дарування від 14.12.2018, нотаріально посвідченого 14.12.2018 (а.с. 8-10), ОСОБА_3 подарувала позивачу ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії домової книги (а.с.16-17) вбачається, що відповідач ОСОБА_2 05.01.2011 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.12.1989 (а.с. 15), відповідач ОСОБА_4 є сином попереднього власника квартири - ОСОБА_3 .

Довідка голови вуличного комітету по вул. Воїнів Інтернаціоналістів від 22.12.2018 (а.с. 18) підтверджує, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований та проживає відповідач ОСОБА_2 (а.с. 18).

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Положення ст. 17 ЦК України передбачають, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Оскільки відповідач добровільно знятися з реєстраційного обліку з будинку позивача відмовляється, тому він порушує його конституційні права.

Статтею 156 ЖК УРСР та статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Дана позиція вісловлена у Постанові Верховного Суду України від 05.11.2014 у справі № 6-158цс14.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 12, 81 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, належним чином повідомлений відповідач не надав суду будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції позивача.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, враховуючи, що право власності попереднього власника квартири припинилось, тому відповідно й втратилось право відповідача, як члена його сім`ї, на користування жилим приміщенням, а тому позивач, як новий власник житла, має законне право на усунення перешкод у користуванні належним йому майном - квартирою, шляхом виселення з неї відповідача.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача в частині виселення відповідача та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється зокрема на підставі судового рішення про виселення, яке набрало законної сили.

Отже, рішення суду про виселення відповідача є підставою для зняття його з реєстрації при зверненні позивача до відповідних органів у передбаченому законом порядку, а тому додатковому вирішенню не потребує.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 15, 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 150, 156 ЖК УРСР, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 4, 13, 76-81, 141, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод права користування та розпорядження житлом шляхом виселення і зняття з реєстрації, задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування та розпорядження квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення з даної квартири ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

У задоволенні позову в частині зняття ОСОБА_2 з реєстрації з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: