Рішення № 85049413, 21.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року справа № 320/3657/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішення Конституційного суду України №1-р(ІІ)2019;

- зобов`язати Переяслав-Хмельницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , інваліду, ліквідатору ЧАЕС пенсію відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснити з 01.10.2017 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом другої групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (діла - Закон №796).

Позивач зазначив, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ) 2019він звернувся до Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796, однак відповідачем було відмовлено у вчиненні таких дій, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №1-р(ІІ) 2019, тобто з 25.04.2019, у позивача виникло право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Однак, оскільки відповідні зміни до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, були внесені лише 01.07.2019, саме з цієї дати ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 замінено відповідача - Переяслав-Хмельницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Переяслав-Хмельницьким МРВГУМВС України в Київській області 12.09.2007 (а.с.21).

Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія № 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 03.04.2007 та вкладкою до нього №607394С (а.с.8).

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК до довідки сер.КИО-І №294767 від 28.03.2007 ОСОБА_1 з 28.03.2007 присвоєна довічно друга група інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.13).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради 29.10.2007, позивач має статус інваліда війни 2 групи (а.с.10).

Позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідчення від 27.06.2007 серії НОМЕР_5 (а.с.9), та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №796.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою від 27.05.2019, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019, просив відповідача здійснити виплату пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 (а.с.11-12).

Переяслав-Хмельницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 11.06.2019 №39/К-01 повідомило позивачу про те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 не містить положень щодо порядку його виконання.

У вказаному листі відповідач зазначив, що право на обчислення розміру пенсії, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби (незалежно від того чи була це строкова служба) відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796 позивач набуде після внесення відповідних змін до вказаної норми та пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (а.с.67).

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796.

Порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульовано статтею 59 Закону №796, частиною третьою якої (в редакції з 01.10.2017) передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

25 квітня 2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі N 3-14/2019(402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого Конституційний Суд України вирішив:

"1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

2. Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.".

Конституційний Суд України у пункті 2.2. мотивувальної частини вказаного рішення, проаналізувавши матеріали конституційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , положення законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону та прийнятих на його виконання підзаконних актів, дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

Як вказує Конституційний Суд України, військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

З огляду на наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 59 Закону щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, є такими, що суперечать Конституції України.

Отже, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, в тому числі військовозобов`язані, які призивалися на військові збори, мають однаковий рівень соціального забезпечення, що відповідає принципу справедливості та конституційному принципу рівності.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р (ІІ)/2019 дія статті 59 Закону №796 стала поширюватись на осіб,які відповідають таким критеріям:

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях під час проходження служби.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями частин першої та другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-р(ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року скористався правом встановлення порядку його виконання в частині, що стосується застосування положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, зазначивши у пункті 2 свого рішення, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, саме з 25 квітня 2019 року положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII мають застосовуватись з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні №1-р(ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року.

Як вбачається з військового квитка серії НУ НОМЕР_6 від 08.05.1979, позивач у 1986 році перебував на учбових зборах у військовій частині 61753 на посаді водія.

У військовому квитку зазначено, що з 13 червня 1986 року по 14 серпня 1986 року позивач у складі військової частини 61753 виконував завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Отримав дозу опромінення 20,54 рентген (а.с.16-20).

Згідно з довідкою військової частини 61753 від 13.08.1986 №503 ОСОБА_1 у період з 10.06.1986 по 14.08.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і має право на пільги, передбачені наказом МО СРСР №147 від 12.07.1986 (а.с.89).

Відповідно до довідки військової частини 61753 від 13.08.1986 №504 ОСОБА_1 у період з 10.06.1986 по 14.08.1986 виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС (а.с.90).

Як вбачається з архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.07.2019, по архівних документах військової частини 61753 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 13.06.1986 (наказ №1) по 13.08196 (наказ №62). Дні виїзду в зони (на об`єкти, населені пункти): проведення робіт на Чорнобильській АЕС зона №3 липень 26,27,28,29,30,31; серпень 1,2,3,5,6,9,10,11,12,13 (а.с.115).

Судом встановлено, що наказом командира військової частини №61753 від 13.08.1986 №62 (по стройовій частині) встановлено вважати такими, що вибули 14 серпня 1986 року з військової частини 61753: 1 ряд. ОСОБА_1 , з 13 червня 1986 року, місце роботи зарахувати в зоні №3 (три) кількістю 24 (двадцять чотири) дня, відповідно до наказу по частині №32 від 14.07.1986 - в Переяслав-Хмельницькому РВК Київської області (а.с.114).

Галузевий державний архів Міністерства оборони України у довідці від 29.07.2019 №179/1/11538 повідомив про те, що ОСОБА_1 у наказі від 13.06.1986 №1 не значиться, оскільки прибуття позивача здійснено на підставі книги алфавітного обліку особового складу, призваного на спеціальні збору військової частини 61753 в графі «Дата і № наказу про зарахування до списку частини, в якому військовому званні і посаді»: «№1 13.06.1986 ряд. водій».

В наказі командира військової частини 61753 (по стройовій частині) від 14.07.1986 №32 вказано: «параграф 2 наказую розрахунки грошового забезпечення особового складу військової частини 61753, який виконує роботу в особливій зоні (зона №3) здійснювати в п`ятикратному розмірі заробітку (посадового окладу) відповідно до дозволу голови урядової комісії від 10 липня 1986 року, реєстраційний № по доданому списку, до йде окремим додатком» (а.с.113).

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що позивач отримав ІІ групу інвалідності саме внаслідок його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, позивач, перебуваючи у складі військової частини 61753 у період з 13 червня 1986 року по 14 серпня 1986 року, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та отримав у зв`язку з цим інвалідність, що свідчить про те, що ОСОБА_1 належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 Закону №796.

У зв`язку з цим, позивач має право на перерахунок його пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019.

Переяслав-Хмельницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідно частини третьої статті 59 Закону №796, у листі від 11.06.2019 №39/К-01 повідомило позивачу про те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 не містить положень щодо порядку його виконання, внаслідок чого право на обчислення пенсії у відповідному розміру позивач набуде після внесення змін до статті 59 Закону №796 та пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.

Однак, суд зазначає, що наявність або відсутність змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 жодним чином не впливає на право позивача на отримання з 25.04.2019 пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року на підставі частини третьої статті 59 Закону №796, оскільки таке право безпосередньо закріплено законом.

Водночас відсутність роз`яснень щодо застосування норми закону, яка визнана неконституційною, як і відсутність підзаконних нормативно - правових актів, що визначають механізм її реалізації, не може вважатися правомірною підставою для відмови особі в реалізації права, безпосередньо передбаченого законом.

У зв`язку з цим, суд вважає, що Переяслав-Хмельницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області протиправно відмовило позивачеві у перерахунку пенсії по інвалідності з 25.04.2019 відповідно до статті 59 Закону №796.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про визнання протиправними дій Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25 квітня 2019 року.

Крім того, підлягають задоволенню також вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити ті дії, відмова у здійсненні яких визнана судом протиправною, а саме: здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796, починаючи з 25 квітня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.

При цьому суд не здійснює втручання у дискрецію суб`єкта владних повноважень.

Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796, право на отримання якої позивач набув з 25.04.2019, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження та вимоги позивача про необхідність здійснення перерахунку пенсії, починаючи з 01.10.2017, оскільки, як було вказано вище, положеннями статті 91 Закону України „Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказане відповідає положенням Конституції України: „Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення" (частина друга статті 152).

Конституційний суд у пункті 2 резолютивної частини рішення від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 визнав неконституційним та таким, що втрачає чинність словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25 квітня 2019 року, тому до правовідносин, які виникли до цієї дати, слід застосовувати редакцію статті, що була чинною до визнання її неконституційною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №826/14077/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83104476), яка підлягає обов`язковому врахуванню згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 КАС України.

Посилання позивача на положення частини четвертої статті 7 КАС України суд вважає непереконливими, оскільки зазначені процесуальні норми застосовуються судом у разі відсутності рішення Конституційного Суду України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25 квітня 2019 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії пор інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25 квітня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.

4. В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.