Рішення № 85048542, 01.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Справа № 199/5324/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області, відповідача 2 Національної поліції України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області та Національної поліції України, у якому просив суд:

- визнати протиправною (неправомірною) бездіяльність відповідачів щодо видалення інформації стосовно розшуку позивача Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в період з 01.01.1996 року по 30.04.1996 року за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення, з Інформаційного порталу Національної поліції України;

- зобов`язати відповідачів видалити з Інформаційного порталу Національної поліції України інформації стосовно розшуку позивача Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в період з 01.01.1996 року по 30.04.1996 року за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року у відповідності до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративній справі №199/5324/19 відкрито спрощене позовне провадження за вказаним позовом.

Позивач обґрунтовує звернення до суду наявністю на Інформаційному порталі Національної поліції України даних про розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з 01.01.1996 по 30.04.1996 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 2153 КК України (в ред. 1961 року) та припинення розшуку 30.04.1996 у зв`язку з затриманням, що, на його думку, порушує його права. При цьому позивач зауважує, що він ніколи не перебував в розшуку, на заяву про видалення інформації щодо його розшуку з відповідних порталів, отримав відмову, в якій було надано роз`яснення про звернення із відповідним позовом до суду. Позивач вважає, що відповідачами допущена бездіяльність щодо виключення інформації з інформаційних систем, оскільки стосовно позивача постанов про притягнення його в якості обвинуваченого не виносилось, тому його неможливо було оголосити в розшук, у зв`язку із чим інформація, що міститься у реєстрах щодо розшуку позивача, не відповідає дійсності та є всі підстави для виключення її з відповідних реєстрів.

23.08.2019 року до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на позовну заяву, у якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити, зазначив, що ГУНП не наділено повноваженнями самостійно вносити зміни в облікові документи або їх вилучати, відповідні зміни можливо внести тільки після отримання відповідних облікових та статистичних документів від органу досудового слідства, прокурора або суду. Вказав, що вилучення з оперативно-розшукових чи дактилоскопічних баз даних інформації про осіб в рамках адміністративного судочинства може призвести до створення негативного прецеденту, що, в свою чергу, може призвести до неможливості попередити кримінальні правопорушення, а також унеможливить швидке розслідування вчинених кримінальних правопорушень. Також зауважив, що на сьогоднішній день у ГУНП відсутній будь-який процесуальний документ, складений у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України, який би давав правові підстави для вилучення інформації про розшук ОСОБА_1

02.09.2019 року до суду надійшов відзив Національної поліції України, у якому відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що оспорювані позивачем дії та бездіяльність відповідачів не пов`язані із здійсненням ними публічно-владних управлінських функцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року від Національної поліції України витребувано відомості щодо перебування ОСОБА_1 у розшуку.

Відповідач витребувані документи не надав, зазначив, що надати копії документів, які стали підставою для внесення відомостей про оголошення та припинення розшуку громадянина ОСОБА_1 , неможливо у зв`язку із закінченням термінів зберігання архівних матеріалів у паперовому вигляді; архівні відомості наявні виключно в електронному вигляді в Інтегрованій інформаційно-пошуковій системі органів внутрішніх справ України та інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України».

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління інформаційно-аналітичної підтримки із запитом щодо надання інформації стосовно його притягнення до кримінальної відповідальності та наявності розшуку у період з 1990 року по теперішній час.

15.05.2019 року на заяву позивача від Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області надано відповідь за вих. №26/277-к, у якій зазначено, що перевіркою відомостей встановлено наступне:

- за даними персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня інформація про притягнення до кримінальної відповідальності;

- за даними Інформаційного порталу Національної поліції України наявна інформація щодо розшуку Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області у період з 01.01.1996 року по 30.04.1996 року за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 статті 215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року). Розшук припинено 30.04.1996 року у зв`язку із затриманням.

20.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про видалення інформації щодо розшуку з відповідних порталів, адже ніколи в розшуку не перебував.

На заяву позивача від 20.05.2019 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області надано відповідь за вих. №26/287-к від 24.05.2019 року, якою повідомлено, що Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетровській області відмовлено у задоволенні заяви про видалення інформації стосовно розшуку Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області у період з 01.01.1996 року по 30.04.1996 року за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення, з Інформаційного порталу Національної поліції України, у зв`язку із відсутністю правових підстав. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 року №676 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 року за №1059/30927) «Про затвердження Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» розпорядником системи є Національна поліція України, що унеможливлює видалення інформації.

Також, для підтвердження інформації про постійне проживання у період розшуку на території республіки Молдова та недійсності інформації щодо розшуку, позивачу було рекомендовано звернутись до органів суду для вирішення питання згідно чинного законодавства.

Заявлений спір точиться щодо допущеної, на думку позивача, бездіяльності відповідачів з приводу видалення інформації стосовно його розшуку у період з 01.01.1996 року по 30.04.1996 року за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення, з інформаційного порталу Національної поліції України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

02.07.2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ.

На виконання цієї норми в межах повноважень, наданих частиною 1 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №641 утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції.

Частинами 1-2 статті 1 вказаного Закону визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, завданнями якого є:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Наказом МВС України від 03.08.2017 року №676 затверджено «Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - Положення), яке визначає основні завдання, призначення, суб`єктів та структуру інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», а також умови її функціонування.

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення інформаційно-телекомунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є складовою частиною єдиної інформаційної системи МВС (далі - СІС МВС).

Статті 25-27 Закону «Про Національну поліцію» встановлюють повноваження поліції щодо формування, наповнення та підтримання в актуальному стані баз даних СІС МВС, а також передбачає відповідальність за протиправне використання інформаційних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення основними завданнями системи ІПНП є:

- інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Національної поліції України;

- забезпечення наповнення та підтримки в актуальному стані інформаційних ресурсів баз (банків) даних, що входять до ЄІС МВС;

- забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу;

- забезпечення електронної взаємодії з МВС та іншими органами державної влади.

Відповідно до пункту 2 розділу II Положення система ІПНП призначена для:

- формування інформаційних ресурсів ЄІС МВС;

- обробки інформації, яка утворена в процесі діяльності поліції;

- надання безпосереднього оперативного доступу до інформаційних ресурсів ЄІС МВС;

- генерації інтерфейсів та оброблення тимчасових наборів даних для здійснення інформаційної взаємодії органів (підрозділів) поліції з іншими органами державної влади, органами правопорядку іноземних держав, міжнародними організаціями;

- здійснення пошукових та аналітичних функцій для використання інформації з інформаційних ресурсів (баз даних) поліції, МВС та інших органів державної влади в межах службової діяльності відповідно до рівня доступу і повноважень за запитом або регламентом;

- використання програмних компонентів геоінформаційних підсистем для візуалізації інформації у вигляді електронних карт, автоматичної зміни зображеного образу об`єкта в залежності від зміни його характеристик, зміни масштабу та деталізації картографічної інформації в інформаційних ресурсах;

- забезпечення автоматизації процесів управління силами та засобами поліції;

- забезпечення електронного документообігу в органах (підрозділах) поліції, обміну електронними документами з МВС;

- комплексного захисту інформації та розмежування доступу до інформації, що зберігається в базах даних системи ІПНП.

Відповідно до пунктів 3-6 розділу IV Положення користувачами системи ІПНП є посадові особи органів (підрозділів) поліції, яким в установленому порядку надано право доступу до інформації в цій системі.

Ідентифікація користувача та підтвердження цілісності даних, що обробляються в системі ІПНП, забезпечуються застосуванням електронного цифрового підпису або інших програмно-технічних засобів авторизації користувачів та забезпечення цілісності даних.

Кожна дія користувача щодо отримання інформації з інформаційних ресурсів системи ІПНП фіксується у спеціальному електронному архіві.

Користувачі системи ІПНП зобов`язані не розголошувати у будь-який спосіб інформацію, яка їм стала відома у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, крім випадків, передбачених законом, відповідають за достовірність інформації, що вводиться ними до відповідних інформаційних ресурсів системи ІПНП, та зобов`язані дотримуватися законодавства у сфері захисту інформації.

Відповідно до пункту 5 розділу V Положення автоматизовані робочі місця користувачів - це робочі місця поліцейських та інших працівників поліції, обладнані комп`ютерною технікою, у тому числі планшетними комп`ютерами, що підключені до телекомунікаційної мережі доступу системи ІПНП і призначені для автоматизації службової діяльності, реалізації повноважень обробляти інформацію відповідно до наданого рівня доступу в системі ІПНП.

Таким чином, інформація, яка міститься в системі ІПНП, сформована на підставі та у спосіб, що передбачені законом.

Предметом розгляду у цій справі є зобов`язання відповідача видалити з Інформаційного порталу Національної поліції України даних про розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з 01.01.1996 по 30.04.1996 року за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 статті 215-3 КК України (в ред. 1961 року) та припинення розшуку 30.04.1996 року.

Наявні у системі ІПНП відомості є інформацією, що внесена особами за наслідками досудового розслідування.

Використання поліцією відображених у ІПНП відомостей, як і інша діяльність цього органу, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» може здійснюватися виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статті 25, 26 вказаного Закону №580-VІІІ передбачають повноваження поліції щодо формування, наповнення та підтримання в актуальному стані баз даних єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно:

1) осіб, щодо яких поліцейські здійснюють профілактичну роботу;

2) виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду;

3) розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних) осіб, які ухиляються від відбування покарання або вироку суду;

4) розшуку осіб, зниклих безвісти;

5) установлення особи невпізнаних трупів та людей, які не можуть надати про себе будь-яку інформацію у зв`язку з хворобою або неповнолітнім віком;

6) зареєстрованих в органах внутрішніх справ кримінальних або адміністративних правопорушень, подій, які загрожують особистій чи публічній безпеці, надзвичайних ситуацій;

7) осіб, затриманих за підозрою у вчиненні правопорушень (адміністративне затримання, затримання згідно з дорученнями органів правопорядку, затримання осіб органами досудового розслідування, адміністративний арешт, домашній арешт);

8) осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією;

9) зареєстрованих кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень, осіб, які їх учинили, та результатів розгляду цих правопорушень у судах;

10) іноземців та осіб без громадянства, затриманих поліцією за порушення визначених правил перебування в Україні;

11) викрадених номерних речей, цінностей та іншого майна, які мають характерні ознаки для ідентифікації, або речей, пов`язаних із учиненням правопорушень, відповідно до заяв громадян;

12) викрадених (втрачених) документів за зверненням громадян;

13) знайдених, вилучених предметів і речей, у тому числі заборонених або обмежених в обігу, а також документів з ознаками підробки, які мають індивідуальні (заводські) номери;

14) викрадених транспортних засобів, які розшукуються у зв`язку з безвісним зникненням особи, виявлених безгосподарних транспортних засобів, а також викрадених, втрачених номерних знаків;

15) виданих дозвільних документів у сфері безпеки дорожнього руху та дозволів на рух окремих категорій транспортних засобів;

16) зброї, що перебуває у володінні та користуванні фізичних і юридичних осіб, яким надано дозвіл на придбання, зберігання, носіння, перевезення зброї;

17) викраденої, втраченої, вилученої, знайденої зброї, а також добровільно зданої зброї із числа тієї, що незаконно зберігалася;

18) бази даних, що формуються в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до закону.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що діяльність уповноважених службових осіб поліції, як і інших правоохоронних органів, щодо інформаційного наповнення системи ІПНП полягає, в тому числі, в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них.

При цьому, суд зазначає, що ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року та від 13.09.2019 року від відповідача були витребувані копії всіх документів, що стали підставою або були прийняті до уваги під час надання відповіді листом №26/287-К від 24.05.2019 року, а також копії документів, що стали підставою для внесення відомостей про розшук позивача до «Інформаційного порталу Національної поліції України».

Відповідач 1 у відзиві від 23.08.2019 року, додаткових поясненнях від 27.08.2019 року, зокрема, зазначив, що надати копії документів, які стали підставою для внесення відомостей про розшук громадянина ОСОБА_1 Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в період з 01.01.1996 року по 30.04.1996 року за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в ред. 1961 року), та його припинення 30.04.1996 року, неможливо у зв`язку з закінченням термінів зберігання архівних матеріалів, а саме: інформаційно-статистичної картки (ІСК) на розшукуваного, термін зберігання якої - 5 років після закриття розшукової справи.

05.09.2019 року від відповідача 2 до суду подано додатковий відзив, до якого був долучений лист Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 30.08.2019 року №4528/27/04/3-2019, в якому, зокрема, повідомлено про те, що відповідно до регламенту обробки інформації в Інтегрованій інформаційно-пошуковій системі органів внутрішніх справ України та системі Інформаційного порталу Національної поліції України, відомості щодо перебування у розшуку ОСОБА_1 знаходяться на архівному зберіганні та мають обмежений доступ.

Таким чином, відповідачами на вимогу суду не надано документального підтвердження перебування громадянина ОСОБА_1 у розшуку в період з 01.01.1996 року по 30.04.1996 року, не надано копій процесуальних документів, на підставі яких внесено спірні відомості до Інформаційного порталу Національної поліції України.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (п.70, п.71) Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачі не довели суду відсутність протиправних дій/бездіяльності зі свого боку.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову згідно квитанції від 25.06.2019 року №39 на суму 1536,80 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області, Національної поліції України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною (неправомірною) бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області та Національної поліції України щодо видалення інформації стосовно розшуку ОСОБА_1 Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в період з 01.01.1996 року по 30.04.1996 року за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення, з Інформаційного порталу Національної поліції України.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровської області та Національну поліцію України видалити з Інформаційного порталу Національної поліції України інформації стосовно розшуку ОСОБА_1 Амур-Нижньодніпровським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в період з 01.01.1996 року по 30.04.1996 року за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.215-3 Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року) та його припинення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник