Рішення № 85047270, 01.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2019 р.Справа № 910/3931/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг"

до: 1) Державної казначейської служби України

2) Одеської митниці ДФС

про відшкодування шкоди у розмірі 109 037,34 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (відповідач-1) та Одеської митниці ДФС (відповідач-2) про відшкодування шкоди у розмірі 109 037,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням відповідачами шкоди у розмірі 109 037,34 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2019р. позовну заяву залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви.

23.04.2019 р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 25.04.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3931/19, призначено підготовче засідання у справі на 28.05.2019 р.

24.05.2019 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

Протокольною ухвалою від 28.05.2019 р. відкладено підготовче засідання на 25.06.2019 р.

05.06.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.06.2019 р. від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 25.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.07.2019 р.

12.07.2019 р. від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 16.07.2019 р. відкладено підготовче засідання на 31.07.2019 р.

У підготовчому засіданні 31.07.2019 р. представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 31.07.2019 р. відкладено підготовче засідання на 28.08.2019 р.

Протокольною ухвалою від 28.08.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2019 р.

У судовому засіданні 01.10.2019 р. представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 01.10.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" здійснює господарську діяльність по організації взаємовідносин з органами Державної фіскальної служби України по організації митних аукціонів конфіскованого, безхазяйного майна, яке переходить у власність держави.

Проведення митних аукціонів здійснюється відповідно до "Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації", затвердженого постановою КМУ від 26.04.2003р. № 607.

З метою організації взаємовідносин з Одеською митницею ДФС позивачем укладено наступні договори :

- від 21.04.2015р. з ТОВ "И.Т.М" (орендодавець) - Договір № 41 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне цільове користування нежитлові приміщення, розташовані у м. Одеса, Новомосковська дорога, 9. Згідно з додатковою угодою № 4 від 05.08.2016 р. та Акту прийому передачі нежитлових приміщень позивач прийняв у оренду холодильну камеру № 1п, площею 81 кв.м., з орендною платою 10 530грн. на місяць.

- від 02.03.2016 року з Одеською митницею ДФС - Договір № 54 про надання послуг відповідального зберігання, умовами якого позивач зобов`язався надати поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів. Згідно з Додатком 1 до Договору зберігання, вартість послуг відповідального зберігання були становить 120,00грн. на рік;

- від 21.10.2016 року між Одеською митницею ДФС та ТОВ "Толк консалтинг" - договір № 264 про реалізацію товарів на митних аукціонах, за умовами якого позивач зобов`язався надавати митниці послуги з організації та проведення митних аукціонів з метою реалізації майна. Вартість послуг встановлюється сторонами у вигляді комісійної винагороди, який фіксувався у актах прийому-передачі майна, та залишався на рахунках позивача після отримання коштів від реалізації майна (п.2.1. Договору).

01.09.2016 р. Одеська митниця ДФС передала ТОВ "Толк консалтинг" по акту прийому передачі товар "свіжий часник" у кількості 3 264 місць, загальною вагою брутто 28 000,00 кг, нетто - 26 980,00 кг, вартістю 22 933,00 доларів США (надалі - Часник ).

Згідно з постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/945/17 від 17.03.2017р. (Додаток 7) Часник був переданий при наступних обставинах.

31.08.2016 р. Одеською митницею складено протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0557/10000/16. На підставі даного протоколу відповідач-2 вилучив у експедитора ТОВ "Олімп А.С." товар "часник свіжий", у кількості 1000 картонних коробів та 3330 п/п сіток. Зазначений товар в контейнері EGSU 5013310 був доставлений та розміщений на складі ТОВ «Толк консалтинг» за адресою м. Одеса, вул. Новомосковська, 9.

Як вказує позивач, враховуючи дату збору вражаю - липень 2016р., та термін придатності 4 місяця з дати збору вражаю, то термін придатності закінчувався у жовтні-листопаді 2016р. і до цього часу часник був переданий Митницею на реалізацію як швидкопсувальний продукт.

З метою організації проведення митного аукціону по реалізації часнику ТОВ "Толк консалтинг" звернулось до Одеської митниці ДФС з листом від 30.09.2016р. № 2811/1, у якому просило терміново зробити оцінку часнику з метою його подальшої реалізації.

03.10.2016 р. ТОВ "Толк консалтинг" звернулося до Одеської НДІ судових експертиз з листом від 30.09.2016р. №2811/2 щодо визначення ринкової вартості часнику. Вартість експертного дослідження по оцінці товару склала 3171,60 грн., та була оплачена за платіжним дорученням № 628 від 04.10.2016 р.

Згідно з висновком Одеської НДІ судових експертиз №4721/16 від 11.10.2016р., ринкова вартість часнику склала 637 300,65 грн.

Також, ТОВ "Толк консалтинг" з метою організації проведення митного аукціону реалізації часнику, уклало договір №Екс/367 від 04.10.2016р. з Державною установою "Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України" на проведення лабораторних досліджень часнику. Вартість лабораторних досліджень склала 1790,26грн. та була сплачена позивачем за платіжним дорученням 629 від 10.04.2016р.

24.10.2016 р. Одеська митниця ДФС склала Акт опису-оцінки та передачі майна, яким визначено вартість реалізації часнику у розмірі 677300,65грн. та комісійну винагороду ТОВ "Толк консалтинг" за проведення митного аукціону розмірі 10 % від вартості товару (67 730,00) грн.

15.11.2016 р. Одеська митниця ДФС звернулась до ТОВ "Толк консалтинг" з листом 15.11.2016р. № 4077/10/15-70-03-06, яким заборонила здійснювати дії по розпорядженню товаром (проведення митного аукціону), у зв`язку з отриманням 11.11.2016р. листа № 8773/10-29 від ТОВ "Аква Марис" про наявність постанови Апеляційного суду м. Києва від 07.11.2016р. по справі № 33/796/1546/2016, за якою часник повинен бути повернутий власнику.

13.12.2016р. Одеська митниця ДФС звернулась до позивача з листом 13.12.2016р. № 4425/10/15-70-0302, яким вимагала у період з 13.12.2016р по 15.12.2016р. забезпечити доступ до приміщення складу ТОВ "Толк консалтинг" працівників митниці з метою передачі товару.

14.12.2016р. по акту прийому-передачі зі зберігання від 14.12.2016р. товар був переданий позивачем митниці, без зауважень щодо кількості та якості товару.

Таким чином, позивач зазначає, що у зв`язку з організацією аукціону по реалізації часнику він поніс наступні витрати:

- вартість послуг оренди холодильної камери для зберігання товару у розмірі 36 345,48грн.;

- вартість визначення ринкової вартості часнику у розмірі 3 171,60грн.;

- вартість проведення лабораторних досліджень часнику у розмірі 1 790,26грн.

Вказані витрати позивач просить стягнути з Державного бюджету України з підстав того, що такі витрати були понесені позивачем внаслідок неправомірних дій Одеської митниці ДФС.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року по справі № 33/796/1546/2016 провадження у справі про порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року вказану постанову Солом`янського районного суду м. Києва залишено без змін.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Кабінету міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 607 затверджено Порядок організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації (далі - Порядок).

Пунктами 1, 2 Порядку визначено, що цей Порядок визначає процедуру організації та умови проведення митних аукціонів; реалізації на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі товарів і транспортних засобів, що перейшли у власність держави, і товарів, строк зберігання яких під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ними в установлений Митним кодексом України строк (далі - товари), механізм оцінки та уцінки таких товарів і розрахунків за реалізовані товари, а також спосіб розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації.

Дія цього Порядку поширюється на:

- товари, строк зберігання яких під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ними в установлений Митним кодексом України строк, крім товарів, не пропущених на митну територію України внаслідок заборон і обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезених з території України, і товарів, зазначених у пункті 62 цього Порядку;

- товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - предмети порушення митних правил, крім товарів, зазначених у пункті 62 цього Порядку;

- товари, від яких власник відмовився на користь держави, крім товарів, зазначених у пункті 62 цього Порядку, і товарів, що підлягають безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом.

Пунктом 3 Порядку визначено, що:

- аукціонні товари - товари, що пропонуються для продажу на митних аукціонах;

- комісійна винагорода - сума, що встановлюється на договірній основі між організатором митного аукціону та митним органом і не перевищує 20 відсотків суми коштів, одержаних від реалізації аукціонних товарів;

- митний аукціон - спосіб продажу товарів, за яким власником товарів стає покупець, що в ході торгів запропонував за них найвищу ціну;

- організатор митного аукціону - спеціалізоване підприємство незалежно від форми власності, з яким митним органом, що здійснив вилучення товарів чи зберігав їх, укладено договір про реалізацію товарів. Обов`язковою умовою укладення договору є занесення підприємства до єдиного реєстру торговельних підприємств.

Пунктами 4, 5 Порядку передбачено, що визначення організатора митного аукціону здійснюється на тендерній основі комісією, утвореною митним органом. Членом комісії (за згодою) може бути представник фінансових органів. Митний орган, що здійснив вилучення товарів чи зберігає їх, укладає з організатором митного аукціону договір про їх реалізацію за визначену комісійну винагороду. Організатор митного аукціону повинен мати власне або орендоване приміщення з відповідними умовами для зберігання, передпродажної підготовки і демонстрації товарів (або зразків, відібраних від партії товарів), а також приміщення для проведення митного аукціону. Приміщення повинне відповідати торговельно-технологічним, санітарно-гігієнічним і протипожежним нормам.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України передбачено, що оцінка конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Реалізація конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відшкодування витрат, пов`язаних з транспортуванням, зберіганням, експертною оцінкою, сертифікацією конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна, здійснюється за рахунок бюджетних призначень уповноважених органів державної влади в порядку, встановленому Міністерством фінансів України.

Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України N 96/168/197 від 02.04.99 затверджено Порядок відшкодування витрат, пов`язаних з транспортуванням, зберіганням, експертною оцінкою, сертифікацією, знищенням конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави та кошти від реалізації якого надходять до державного бюджету.

Пунктами 1-3 вказаного Порядку передбачено, що дія цього Порядку поширюється на майно, облік, зберігання та оцінка якого визначені постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.98 N 1340 ( 1340-98-п ) "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним".

Відшкодування витрат, пов`язаних з транспортуванням, зберіганням, експертною оцінкою, сертифікацією конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави та кошти від реалізації якого надходять до державного бюджету, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету з віднесенням цих витрат на зменшення доходів за відповідними кодами бюджетної класифікації.

На підставі первинних документів, які підтверджують витрати (чеки, рахунки, платіжні вимоги тощо), відповідні державні податкові або митні органи, що здійснювали обернення конфіскованого та іншого майна у власність держави, на підставі заяв організацій, що зазнали витрат, подають в органи Державного казначейства України висновки про відшкодування витрат (додаток), які є підставою для проведення операції відшкодування.

07.12.2018 р. та 06.03.2019 п. позивач звертався до Одеської митниці із заявою про відшкодування витрат, понесених у зв`язку зі зберіганням та підготовкою до реалізації товару, проте митниця у відшкодуванні таких витрат відмовила на підставі ч. 3 ст. 244 Митного кодексу України.

Частинами 1, 3 ст. 244 Митного кодексу України передбачено, що кошти, одержані від реалізації товарів, зазначених у пунктах 2-5 частини першої, пунктах 1-5, 7 частини п`ятої статті 238 та частині четвертій статті 240 цього Кодексу, після вирахування сум належних митних платежів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також після відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, розукомплектування, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на рахунку відповідного органу доходів і зборів.

Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на рахунку відповідного органу доходів і зборів після вирахування сум належних митних платежів. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується.

Вираховуючи вищевикладене, положення ч. 3 ст. 244 Митного кодексу України застосовуються у випадку вчинення особою порушень митних правил.

Проте, оскільки постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року по справі № 33/796/1546/2016 провадження у справі закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення, та враховуючи, що аукціон з реалізації товару не відбувся, суд погоджується з доводами позивача про те, що до даних правовідносин така норма не підлягає застосуванню.

З урахуванням вище встановлених обставин, суд погоджується із доводами позивача про наявність підстав для відшкодування понесених останнім витрат, а саме:

- вартість послуг оренди холодильної камери для зберігання товару у розмірі 36 345,48грн.;

- вартість визначення ринкової вартості часнику у розмірі 3 171,60грн.;

- вартість проведення лабораторних досліджень часнику у розмірі 1 790,26грн.

При цьому, заперечення Одеської митниці, викладені у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються як недоведені та безпідставні.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011. Підпунктом 2 п. 35 вказаного Порядку визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015р., Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 2 п. 9 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім суми понесених позивачем витрат, останній також просить суд стягнути з Державного бюджету України 67 730,00 грн. упущеної вигоди (вартість комісійної винагороди позивача, яку останній мав отримати після проведення аукціону).

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази визнання дій митниці з відміни аукціону незаконними, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування за рахунок Державного бюджету України понесених позивачем витрат (вартість послуг оренди холодильної камери для зберігання товару у розмірі 36 345,48грн., вартість визначення ринкової вартості часнику у розмірі 3 171,60грн., вартість проведення лабораторних досліджень часнику у розмірі 1 790,26грн.) являються доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України; і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачами, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк консалтинг" (03134, м. Київ, пр-т. Академіка Корольова, 12-Ж, кв. 67; код ЄДРПОУ 34483307) 36 345 (тридцять шість тисяч триста сорок п`ять) грн. 48 коп. витрат на оренду холодильної камери, 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) грн. 60 коп. витрат на визначення вартості товару та 1 790 (одну тисячі сімсот дев`яносто) грн. 26 коп. витрат на проведення лабораторних досліджень.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.10.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна