Рішення № 85046590, 16.10.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2019 р. Справа № 903/658/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Горохівської філії, м.Горохів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" в особі філії "Горохівський автодор", м.Горохів

про стягнення 9 040 грн. 33 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

Представники:

від позивача: Пушкарська А.В., довіреність №13/18-609 від 02.01.2019

від відповідача: Богдан А.Ю., довіреність від 24.06.2019, Тарасюк А.І. начальник філії, довіреність від 16.10.2019

встановив: 22.08.2019 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Горохівської філії до Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" в особі філії "Горохівський автодор" про стягнення 9 040 грн. 33 коп.

Ухвалою суду від 27.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.09.2019 о 10 год. 00 хв. Зобов`язано позивача подати суду оригінали долучених до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

Відповідач ухвалу суду від 27.08.2019 отримав 02.09.2019 (а.с. 44).

Строк для подання відзиву - по 17.09.2019.

Відповідач у відзиві від 16.09.2019 позовні вимоги заперечує, оскільки договір №513 від 17.10.2016 припинив свою дію 31.12.2016. Договори, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог є нікчемними, оскільки не підписані відповідачем, роботи по таких договорах підрядником не виконувалися.

Позивач заявою від 24.09.2019 №02-04-449 підтверджує відсутність аналогічних спорів до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 25.09.2019 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 16.10.2019 об 11 год. 00 хв., встановив строк на подання відповіді на відзив, заперечень на відповідь позивача.

Позивач у відповіді №02-04/479 від 09.10.2019 на відзив відповідача, представник у судовому засіданні зазначає, що договір №513 від 17.10.2016 є продовженим на новий термін у зв`язку з відсутністю відповідних заяв відповідача про відмову від договору. Наступні договори укладались як додатки до основного. Працівниками позивача регулярно виконувались роботи, визначені в додатку А до договору.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відзиві.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі заяви філії "Горохівський автодор" №52 від 11.10.2016 ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ДП "Волинський облавтодор"17.10.2016 між ПАТ "Волиньобленерго" та філією укладено договір №513 на оперативно-технічне обслуговування електромереж і трансформаторних пунктів (а.с. 8, 32).

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 3.2, 8.1, 8.2 договору виконавець виконує роботи по оперативно-технічному обслуговуванню електро-господарства замовника згідно переліку, визначеному у додатку А, який є невід`ємною частиною договору. Обсяг обслуговування складає ЗТП 10-0,4 кВ №265/160 кВА. Вартість робіт за 4 квартал 2016 згідно кошторису складає 1 945 грн. 71 коп. та розподіляється пропорційно потужності, зазначеній у п.1.3 договору. У випадку зміни вартості оперативно-технічного обслуговування енергогосподарства замовника на наступний термін/місяць разом із рахунком надається уточнений розрахунок вартості робіт згідно калькуляції в залежності від фактичного рівня заробітної плати, вартості матеріалів, транспортних витрат. Оплата робіт проводиться до останнього числа кварталу, за який проводиться розрахунок або протягом 15 днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт. Зміна умов договору допускається тільки за взаємною згодою сторін. Договір вступає в силу після підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016. По закінченню даного терміну договір вважається продовженим на наступний рік якщо на протязі місяця, що передує терміну закінчення його дії, не поступить заява про відмову від договору однієї із сторін.

У зв`язку зі зміною вартості робіт на наступний термін - квартал, позивач не скористався правом на подання уточненого розрахунку вартості робіт згідно калькуляції разом з рахунком (п. 2.4 договору), уклав з відповідачем нові договори №40 від 08.02.2017, №185 від 11.04.2017, №320 від 25.07.2017, №424 від 31.10.2017 на виконання робіт (а.с. 50, 52, 55, 57). Роботи здані позивачем, відповідачем прийняті, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт (а.с. 53, 59) та оплачені, що сторонами не заперечується.

Позивач не довів, що між сторонами укладені додатки до договору №513 від 17.10.2016, а не самостійні договори.

Позивач стверджує, що ним виконані роботи у 2018 році, на підтвердження чого подав договори на виконання робіт №92 від 15.03.2018, №179 від 04.05.2018, №242 від 04.07.2018, №373 від 23.10.2018 з відповідною калькуляцією (а.с. 9-10, 15-16, 21-22, 27-28).

На підставі таких договорів позивачем сформовані акти надання послуг, прийняття виконаних робіт, рахунки на оплату та підтвердження комісії за участю представників філії щодо виконання послуг (а.с. 11-14, 17-20, 23-26, 29-31).

Загальна сума зазначених позивачем робіт складає 9 040 грн. 33 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст. 640 ЦК України). Тобто, обидві сторони договору мають бути ознайомлені про факт існування названої згоди.

За ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Судом встановлено відсутність підпису та відтиску печатки відповідача на договорах на виконання робіт №92 від 15.03.2018, №179 від 04.05.2018, №242 від 04.07.2018, №373 від 23.10.2018, актах надання послуг, прийняття виконаних робіт, та оплати рахунків.

При цьому відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно пояснень відповідача він не мав наміру укладати спірні договори, не просив присилати його проекти, не писав та не надсилав позивачу відповідних заяв та/чи проекту договорів, тобто не здійснював акцепту, не надавав згоди на укладення договорів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/14115/16 від 20.06.2018.

Докази надіслання відповідачу проектів договорів, актів, рахунків позивач не надав.

Відповідач їх отримання заперечує.

На лист позивача від 09.04.2019 №02-04 щодо розірвання договору №513 від 17.10.2016 з 05.04.2019 відповідач надіслав заперечення від 16.04.2019 №23, в яких зазначив, що договір діяв до 31.12.2016 і повністю виконаний. В 2017 році взаємовідносини формувались на підставі нових договорів на виконання робіт аналогічного виду діяльності.

Згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні до ступ до території товариства не можливий без участі його працівників, оскільки до об`єкту можливо потрапити лише через прохідну з відповідним записом у журналі та з отриманням ключа, який працівникам філії у 2018 році не видавався.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у позові у зв`язку з відсутністю доказів укладення договорів та виконання робіт.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Горохівської філії до Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" в особі філії "Горохівський автодор" про стягнення 9 040 грн. 33 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

повний текст рішення

складений 21.10.2019

Суддя А. М. Кравчук