Рішення № 85046553, 10.10.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2019 р. Cправа №902/363/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м.Київ

до Головного управління національної поліції у Вінницькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 29990,00 грн

учасники процесу:

представник позивача: Сечко С.В., діє на підставі довіреності;

представник відповідача: Пилипенко С.І., діє на підставі довіреності.

В С Т А Н О В И В :

08.05.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення з Головного управління національної поліції у Вінницькій області суми страхового відшкодування у розмірі 29990,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, щодо своєчасного повідомлення позивача про обставини страхового випадку за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом №АЕ/7366035, у зв`язку з чим на думку позивача, відповідач має відшкодувати в порядку регресу виплачене позивачем страхове відшкодування потерпілій особі в сумі 29990,00 грн.

За вказаним позовом ухвалою суду від 13.05.2019 відкрито провадження у справі №902/363/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

03.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №157/26-2019 від 31.05.2019, в якому останній зазначає, що заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію відповідач вказує про безпідставність застосування позивачем положень підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 п.38.1 ст.38 З.У. "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки позивача повідомлено про настання страхового випадку, що виключає можливість звернення до відповідача в порядку регресу. При цьому відшкодування шкоди за рахунок коштів ГУНП буде порушенням бюджетного законодавства. Зокрема ст.48 Бюджетного кодексу України, так як ГУНП у Вінницькій області, як бюджетна установа повністю утримується за рахунок бюджетних коштів, та відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України розпорядником бюджетних коштів в межах отриманого асигнування. Додатково відповідач зазначає у зв`язку із тим, що автотоварознавче дослідження не проводилось, розмір вартості відшкодування є не підтвердженим і визначеним односторонньо. Також відповідач вказує, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, визначений ст.256 ЦК України.

05.08.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 24.09.2019.

За результатами судового засідання, 24.09.2019, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 10.10.2019, з метою забезпечення сторонам можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права, зокрема на участь в судовому засіданні.

На визначену судом дату (10.10.2019) з`явилися представники обох сторін. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час його проведення останній повідомлений належним чином, зокрема телеграмою (електронним повідомленням) №000002 від 04.10.2019.

Вказаний вид повідомлення узгоджується із положеннями ч.6 ст.120 ГПК України, відповідно до якої суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час його проголошення.

На оголошення вступної та резолютивної частини рішення учасники процесу не з`явилися.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які долучено позивачем до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

15.01.2016 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Nissan Micra, державний № НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, спричинені порушенням водієм автомобілю УАЗ 315148 (держаний № НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 п.13.1 ПДР України. Зазначене порушення кваліфіковано, як адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2016 по провадженню № 3/127/319/16 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Як слідує з матеріалів справи, автомобіль УАЗ 315148 держаний № НОМЕР_4 належать Головному управлінню національної поліції у Вінницькій області.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу УАЗ НОМЕР_3 держаний № НОМЕР_4 застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7366035, укладеного з приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" зі строком дії з 01.01.2016 по 31.12.2016.

22.02.2016 ОСОБА_3 - власник пошкодженого автомобіля Nissan Micra, державний № НОМЕР_1 звернулася до ПрАТ "СК "Уніка" з заявою про виплату матеріального збитку, згідно полісу цивільно-правової відповідальності АЕ/7366035.

Відповідно до звіту №16/129 про визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля Nissan Micra, державний № НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 06.04.2016, суб`єктом оціночної діяльності визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 42135,80 грн; матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля становить 42135,80 грн.

При цьому згідно ремонтної калькуляції №00187517 від 30.05.2016 вартість ремонту становить 50972,75 грн.

Позивач, на підставі страхового акту №00187517 від 30.05.2019 та наказу ПрАТ "СК "Уніка" №00187517 від 30.05.2016 здійснив виплату в розмірі 29990,33 грн ФОП ОСОБА_4 на рахунок вказаний власником пошкодженого автомобіля в заяві. Зазначене підтверджується платіжним дорученням №018747 від 31.05.2016, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.27).

Після виплати позивачем страхового відшкодування, ТОВ "A.S.S. GROUP" за дорученням ПрАТ "СК "Уніка" звернулося до Головного управління національної поліції у Вінницькій області з вимогою № 443 УН/АГ від 12.01.2018 про відшкодування регресної заборгованості в сумі 29990,33 грн.

Зазначена вимога залишена відповідачем без реагування, у зв`язку із чим позивач звернувся з позовом до суду про її стягнення в судовому порядку.

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п.1 ст.352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст.1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначені обов`язки учасників ДТП (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1961-IV), у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов`язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем як страхувальником про настання страхового випадку позивача як страховика за полісом №АЕ/7366035 про настання дорожньо-транспортної пригоди у строк, передбачений Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Разом з тим, сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку, за умови наявності у останнього фактичної можливості щодо встановлення як самого факту настання страхового випадку, так і обставин останнього за допомогою інших джерел, не свідчить про недосягнення такої мети у вигляді неможливості перевірки обставин ДТП власними силами, та про те, що відсутність повідомлення відповідача призвела до необґрунтованих виплат.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові Суду від 29.05.2018 у справі №910/39/17.

Відповідно до приписів ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в матеріалах даної справи знаходиться довідка видана інспектором ВВП ГУНП України у Вінницькій області громадянину ОСОБА_5 про те, що в м.Вінниці, 15.01.2016 о 20 год. 40 хв. на вул.1-го Травня відбулося ДТП, внаслідок якого транспортний засіб Nissan Mikro з держаним № НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження (задня частина авто).

Окрім того, як зазначалось раніше, Вінницьким міським судом Вінницької області в ході провадження №3/127/319/16 встановлено факт порушення водієм ОСОБА_1 (працюючого водієм ВВ ГУНП у Вінницькій області) вимог п.13.1 ПДР України, що підтверджується протоколом про адміністративне порушення від 16.01.2016 серія АП1 № 998794, схемою ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ..

Додатково суд враховує пункт 3 наказу ПрАТ "СК "Уніка" № 00187517 від 30.05.2016 "Про виплату страхового відшкодування гр. ОСОБА_3 (шляхом перерахування коштів ФОП ОСОБА_4 )" відповідно до якого головним фахівцем Департаменту врегулювання збитків ОСОБА_6 наказано: "документи, що надійшли з цього приводу до ПрАТ "СК "Уніка" і підтверджують факт настання страхової події та суму збитку, приєднати до справи".

З викладеного слідує, що при вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування гр. ОСОБА_3 позивач мав можливість перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам (якщо б таке мало місце).

Таким чином, при судовому розгляді справи судом встановлено, що у даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, водій транспортного засобу відповідача, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності. Позивач визнав ДТП страховим випадком, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків (аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 № 6-284цс15 та від 22.03.2017 № 6-2011цс16).

Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Водночас суд враховує, що згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом в ході судового розгляду справи не встановлено обставини, які свідчать про те, що не повідомлення відповідачем про настання ДТП призвело до необґрунтованих виплат позивача, що в свою чергу виключає можливість понесення останнім збитків.

Враховуючи викладене, посилання позивача на вимоги статей 33, 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу є помилковими та не відповідає фактичним обставинам справи, у зв`язку із чим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Одночасно суд зауважує, що обмеження набуття права зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди у разі неповідомлення страховика протяги трьох днів з моменту ДТП про вказану подію за умови встановлення факту ДТП, причин та обставин її настання, розміру заподіяної шкоди, які визначені у статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.10.2018 у справі № 371/1659/16-ц.

При цьому суд зазначає, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності судом не розглядається, оскільки позивачу відмовлено в позові по суті заявлених вимог в зв`язку з їх необґрунтованістю. Тоді як, в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 вказано, що за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволені позовних вимог відмовити.

2. Копію рішення направити згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21 жовтня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Саксаганського, 70А, м.Київ, 01032);

3 - представнику позивача - адвокату Сечку С.В. (АДРЕСА_2);

4 - відповідачу (вул.Театральна, буд.10, м.Вінниця, 21050);

5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1