Рішення № 85045383, 19.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Справа № 160/4462/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮхно І. В. при секретаріГончаровій В.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Павленка В.В. Бузунової К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глубур-Сервіс» до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Глубур-Сервіс» (далі - ТОВ «Глубур-Сервіс», позивач) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 року №0004361419, форми «ПН» від 18.02.2019 року № 0004391419, форми «ПС» від 18.02.2019 року №0005471306.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:

- операції міжнародного перевезення вантажів, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, оподатковуються за нульовою ставкою, яка, у свою чергу, не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні, зокрема на ті, що надає експедитор;

- нульова ставка ПДВ, визначена п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України (далі - ПК України), застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом;

- нерезиденти ООО «Победит Транс» (Російська Федерація), ООО «Агрострой» (Республіка Білорусь), надавали ТОВ «Глубур-Сервіс» послуги з міжнародного перевезення, що підтверджується єдиним міжнародним перевізним документом - міжнародними автомобільними накладними (CMR), Міжнародними залізничними транспортними накладними РЖД, які в свою чергу надавались податковому органу в порядку пункту 44.7 ст. 44 ПК України;

- на думку позивача, контролюючий орган помилково визначили об`єктом оподаткування ПДВ послуги з міжнародного перевезення вантажів, які надані перевізниками, що не мають постійного представництва на митній території України. А тому, ТОВ «Глубур-Сервіс» не повинно включати такі операції з постачання послуг нерезидентами до складу об`єкта оподаткування ПДВ та складати податкові накладні із зазначенням суми нарахованого податку;

- крім того, позивачем зазначено, що податковим агентом визнається особа, яка не лише виплачує дохід фізичній особі, але й нараховує, утримує та сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі;

- ТОВ «Глубур-Сервіс» не повинен був нараховувати, утримувати та сплачувати податки СПД « ОСОБА_1 », якому сплачувались кошти, позивач по відношенню до нього не був податковим агентом, а тому не був зобов`язаний подавати податкову звітність за формою 1-ДФ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.06.2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:

- ТОВ «Глубур-Сервіс» протягом перевіряємого періоду мало взаємовідносини з ТОВ «Победит Транс» (Російська Федерація) та ПТ ТОВ «Агрострой» (Республіка Білорусь) щодо придбання транспортно-експедиційних послуг;

- відповідачем зазначено, що по зазначеним послугам, отриманим від нерезидента на території України у 2016-2018 роках, не задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ ;

- крім того, контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем в порушення п.п. «ж» п. 186.3 ст.186, п. 190.2 ст. 190, п. 208.2 ст. 208 ПК України занижено податкові зобов`язання за жовтень 2016 року - вересень 2018 року на загальну суму ПДВ 40068 грн.;

- ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначає, що в порушення вимог п.201.1 п.201.10 ст.201 ПК України у встановлені терміни не зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 40068,00 грн., у тому числі: за жовтень 2016 року у сумі 5923,00 грн., за листопад 2017 року у сумі 6796,00., за грудень 2017 року у сумі 3624,00 грн., за лютий 2018 року у сумі 3508,00 грн., за квітень 2018 року у сумі 3389,00 грн., за травень 2018 року у сумі 1315,00 грн., за червень 2018 року у сумі 6040,00 грн., за липень 2018 року у сумі 5825,00 грн., за вересень 2018 року у сумі 3648,00 грн. по операціях з надання послуг;

- відповідачем також зазначено, що ТОВ «Глубур-Сервіс» подано податкові розрахунки за формою №1ДФ за І, ІІ, ІІІ, ІV квартал 2017 року, І квартал 2018 року з розбіжностями в даних бухгалтерського обліку по контрагенту ФОП ОСОБА_1.», та задекларованих даних у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за І, ІІ, ІІІ, ІV квартал 2017 року, І квартал 2018 року.

24.06.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та здійснювати розгляд справи у загальному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року клопотання позивача задоволено частково, вирішено розглядати справи за правилами спрощено позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду у судовому засіданні 15 липня 2019 року о 14:40, в задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.

15.07.2019 року року відкладено розгляд справи до 23.07.2019 року о 13:15.

23.07.2019 року відкладено розгляд справи до 07.08.2019 року о 11:00.

07.08.2019 року для надання позивачем доказів по справі оголошено перерву в судовому засіданні до 15.08.2019 о 15:20.

15.08.2019 року для надання позивачем доказів по справі оголошено перерву в судовому засіданні до 19.08.2019 о 16:30.

19.08.2019 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ «Глубур-Сервіс» (форма №1ДФ) за 1-3 квартал 2018 року, 1-4 квартал 2017 року та 4 квартал 2016 року.

19.08.2019 у судовому засіданні представники сторін підтримали раніше обрані правові позиції та зазначили, що всі наявні в них докази надані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

На підставі наказу від 29.11.2018 №6808-п та направлень: від 17.12.2018 № 13831, від 17.12.2018 № 13830, від 17.12.2018 № 13832, від 17.12.2018 № 13829, від 17.12.2018 № 13828, відповідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік Головним управління ДФС у Дніпропетровській області з 20.12.2018 року по 14.01.2019 року була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Глубур-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38333682) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 та з питання дотримання законодавства щодо правильності утримання, повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору за період 01.01.2016 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено Акт №1995/04-36-14-19/38333682 від 21.01.2019 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Глубур-Сервіс» питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 та з питання дотримання законодавства щодо правильності утримання, повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, яким встановлено порушення ТОВ «Глубур-Сервіс»:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України ТОВ «Глубур-Сервіс», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 на суму 1 288 145 грн., в т.ч.: за 2017 рік - 1 288 145 грн. (І квартал - 470 405 грн., півріччя 2017 р. - 835 806 грн., три квартали 2017 р. - 1 288 145 грн.);

- п.п. «ж» п. 186.3 ст. 186, п. 190.2 ст. 190, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України ТОВ «Глубур-Сервіс», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 на суму ПДВ 40 068 грн., в т.ч. березень 2017 р. - 5 923 грн., листопад 2017 p. - 6 796 грн., грудень 2017 р. - 3 624 грн., лютий 2018 р. - 3 508 грн., квітень 2018 р. - 3 389 грн., травень 2018 - 1 315 грн., червень 2018 - 6 040 грн., липень 2018 р. - 5 825 грн., вересень 2018 - 3 648 грн.;

- п. 120і.2 ст. 120 Податкового кодексу України підприємством не були складені податкові накладні в установлені терміни та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при здійсненні операцій з отримання послуг від нерезидента, на знижені податкові зобов`язання в сумі ПДВ 40 068 грн. в т.ч. жовтень 2016 р. - 5 923 грн., листопад 2017 р. -6 796 грн., грудень 2017 р. - 3 624 грн., лютий 2018 - 3 508 грн., квітень 2018 р. -З 389 грн., травень 2018 р. - 1 315 грн., червень 2018 р. 6 040 грн., липень 2018 р. 5 825 грн., вересень 2018 р. - 3 648 грн.;

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 в частині надання податкового розрахунку за ф. 1ДФ за I, II, III, IV квартал 2017 року, І квартал 2018 без відомостей про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку фізичної особи.

01.02.2019 року ТОВ «Глубур-Сервіс» подало заперечення на Акт від 21.01.2019 №1995/04-36-14-19/38333682.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «Глубур-Сервіс», висновки акту від 21.01.2019 №1995/04-36-14-19/38333682 податковим органом залишені без змін.

На підставі акту від 21.01.2019 №1995/04-36-14-19/38333682 були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 р. №0004371419, яким збільшено грошове зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств на суму податку в розмірі 1 288 145,00 грн. та 322 036,25 грн. штрафні санкції, форми «Р» від 18.02.2019 р. №0004361419, яким збільшено грошове зобов`язання за податком на додану вартість на суму податку в розмірі -0 068,00 грн. та 10 017,00 грн. штрафні санкції, форми «ПН» від 18.02.2019 р. №0004391419, яким застосовано штрафні санкції у відношенні платника в розмірі 17 072,50 грн., форми «ПС» від 18.02.2019 р. №0005471306, яким застосовано штрафні санкції у відношенні платника в розмірі 510 грн.

ТОВ «Глубур-Сервіс» було подано скаргу (вих.№33 від 01.03.2019 року) на вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України за результатом розгляду скарги ТОВ «Глубур-Сервіс» скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.02.2019 №0004371419, податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 р. №0004361419, форми «ПН» від 18.02.2019 р. №0004391419, форми «ПС» від 18.02.2019 р. №0005471306 залишено без змін.

Вважаючи наведені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 18.02.2019 р. №0004361419, форми «ПН» від 18.02.2019 р. №0004391419, форми «ПС» від 18.02.2019 р. №0005471306 протиправними, ТОВ «Глубур-Сервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 1 Закону України від 01 липня 2004 року №1955-ІУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1955-ІУ) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення повіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно ч.2 ст. 8 Закону №1955-IV транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

У відповідності до ст. 9 Закону №1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

При цьому, згідно ст. 4 Закону №1955-IV експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповідно до п. 180.2 ст. 180 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

За змістом абзаців «б», «е» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В той час, п.п. «ж» п. 186.3 с.186 ПК України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця-місце постійного чи переважного його проживання.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

У відповідності до п.п. «а» п. 193.1 ст. 193 ПК України ставка податку встановлюються від бази оподаткування та становить 20 відсотків.

Положеннями п. 194.1 ст. 194 ПК України визначено, що операції, зазначені у ст. 185 ПК України, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в п.п. «а» п. 193.1 ст. 193 ПУ України, яка є основною.

Разом з тим, п.п. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 ПК України визначено, що місцем постачання послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання, є місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном.

Як передбачено п. 186.4 ст. 186 ПК України, місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті, є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до абзацу «а» п.п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до ст. 9 Закону №1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У ст. 9 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» та ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів» наведено перелік таких документів, а саме: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); залізнична транспортна накладна РЖД, інші документи, визначені законами України.

Суд приходить до висновку, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

З системного аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до такого висновку: якщо перевезення вантажу здійснювалось з території іншої країни на митну територію України саме за єдиним міжнародним перевізним документом, то це є міжнародним перевезенням і на такі перевезення поширюється дія норми п.п. а п.195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового Кодексу України.

Судом встановлено, що ТОВ «Глубур-Сервіс» на підставі договору №Т-VТ-28 від 03.03.2015 року придбало у ООО «Трубная Металлургическая Компания» (Російська Федерація) товар (патрубки та профілі з металу круглого січення), перевезення якого в подальшому здійснювало ООО «Победит Транс» (Російська Федерація) залізничним транспортом.

Взаємовідносини між ТОВ «Глубур-Сервіс» та ООО «Победит Транс» відбувались на підставі двох договорів, а саме: № ПР-818 від 13.11.2015 та № ПР-994 від 22.11.2017.

Між ТОВ «Глубур-Сервіс» - Замовник та нерезидентом ООО «Победит Транс» (Російська Федерація) - Експедитор укладено Договір транспортної експедиції № ПР-818 13.11.2015, відповідно до якого Експедитор зобов`язується за рахунок Замовника виконати або організувати виконання комплексу транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізничним, водним та автомобільним транспортом, перевантаженням в портах та митницях, організації митного оформлення та інші ТЕП по організації переміщення внутрішніх, імпортних, експортних та транзитних вантажів. Валюта контракту - руб. РФ. Валюта платежу - руб. РФ.

Перевезення товару підтверджується наданою до матеріалів справи копією залізничної транспортної накладної РЖД №0027641048 від 31.10.2016., платіжного доручення від 27.11.2017 №93., за яким ТОВ «Глубур-Сервіс» розрахувалося з ООО «Победит Транс» (Російська Федерація) за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів в іноземній валюті.

Судом встановлено, що між ТОВ «Глубур-Сервіс» - Замовник та нерезидентом ООО «Победит Транс» (Російська Федерація) - Експедитор укладено Договір транспортної експедиції № ПР-994 від 22.11.2017, відповідно до якого Експедитор зобов`язується за рахунок Замовника виконати або організувати виконання комплексу транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізничним, водним та автомобільним транспортом, перевантаженням в портах та митницях, організації митного оформлення та інші ТЕП по організації переміщення внутрішніх, імпортних, експортних та транзитних вантажів, контракту - руб. РФ. Валюта платежу - руб. РФ.

Перевезення товару підтверджується наданою до матеріалів справи копією залізничної транспортної накладної РЖД №0029121900 від 29.12.2017, банківською випискою по рахунку від 24.10.2016.

ТОВ «Глубур-Сервіс» на підставі договору №284п/03/17л від 28.08.2017 року придбало у ОАО «Белоозерский енергомеханический завод» (Республіка Білорусь) товар, перевезення якого в подальшому здійснювало ПТ ООО «Агрострой» (Республіка Білорусь) автомобільним транспортом. Так відповідно до п.2.4 договору №284п/03/17л від 28.08.2017 року, Товар поставляється на умовах FCA, м.Білоозерськ (INCOTERMS-2000). Спосіб відвантаження: автомобільний транспорт.

Між ТОВ «Глубур-Сервіс» - Замовник та нерезидентом ПТ ООО «Агрострой» (Республіка Білорусь) - Виконавець укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 15-12-2017 від 15.12.2017, відповідно до якого Виконавець зобов`язується за рахунок Замовника організувати виконання міжнародних та внутрішньо республіканських перевезень та пов`язаних з ними транспортно-експедиційних операцій. Валюта контракту - дол. США. Валюта платежу - дол. США.

На підтвердження операції по міжнародному перевезенню вантажів до матеріалів справи позивачем було надано копії наступних документів : рахунок-протокол узгодження вільних договірних цін на послуги №у-000014 від 19.12.2017, акт приймання-передачі виконаних робіт №14 від 19.12.2017, міжнародна товарно-транспортна накладна від 14.12.2017 №180, рахунок-фактура №У-000001 від 22.02.2018, акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 23.02.2018, міжнародна товарно-транспортна накладна від 16.02.2018 №26, рахунок-фактура №У-000004 від 06.04.2018, акт приймання-передачі виконаних робіт №4 від 06.04.2018, міжнародна товарно-транспортна накладна від 04.04.2018 №60, рахунок-фактура №У-000010 від 25.05.2018, акт приймання-передачі виконаних робіт №У-000010 від 25.05.2018, міжнародна товарно-транспортна накладна від 04.05.2018 №94, рахунок-фактура №У-000014 від 07.06.2018, акт приймання-передачі виконаних робіт №У-000014 від 07.06.2018, міжнародна товарно-транспортна накладна від 06.06.2018 №119, рахунок-фактура №У-000018 від 19.06.2018, акт приймання-передачі виконаних робіт №У-000018 від 19.06.2018, міжнародна товарно-транспортна накладна від 15.06.2018 №127, рахунок-фактура №У-000024 від 18.07.2018, акт приймання-передачі виконаних робіт №У-000024 від 18.07.2018, міжнародна товарно-транспортна накладна від 17.07.2018 №127, рахунок-фактура №У-000029 від 27.07.2018, акт приймання-передачі виконаних робіт №У-000029 від 27.07.2018, міжнародна товарно-транспортна накладна від 26.07.2018 №161, рахунок-фактура №У-000036 від 20.09.2018, акт приймання-передачі виконаних робіт №У-000036 від 20.09.2018, міжнародна товарно-транспортна накладна від 20.09.2018 №197.

Позивачем зазначено, що розмитненням постачаємого товару від ОАО «Белоозерский енергомеханический завод» (Республіка Білорусь) та перевезення якого здійснював ПТ ООО «Агрострой» (Республіка Білорусь) займалось ПП «ЕДВАНС КР».

На підтвердження цього, позивачем надані наступні первинні документи: акт надання послуг №193 від 19.12.2017, рахунок на оплату №193 від 19.12.2017, акт надання послуг №66 від 07.04.2018, рахунок на оплату №66 від 07.04.2018, акт надання послуг №38 від 22.02.2018, рахунок на оплату №38 від 22.02.2018, акт надання послуг №128 від 20.06.2018, рахунок на оплату №128 від 20.06.2018, акт надання послуг №118 від 09.06.2018, рахунок на оплату №118 від 09.06.2018, акт надання послуг №12 від 16.01.2018, рахунок на оплату № 12 від 16.01.2018, акт надання послуг №220 від 24.09.2018, рахунок на оплату №220 від 24.09.2018, акт надання послуг №156 від 20.07.2018, рахунок на оплату №156 від 20.07.2018, акт надання послуг №91 від 07.05.2018, акт надання послуг №161 від 28.07.2018.

Отже, суд встановив за наявними в матеріалах справи копіями залізничної транспортної накладної РЖД №0027641048 від 31.10.2016, залізничної транспортної накладної РЖД №0029121900 від 29.12.2017, міжнародної товарно-транспортної накладної від 14.12.2017 №180, міжнародної товарно-транспортної накладної від 16.02.2018 №26, міжнародної товарно-транспортної накладної від 04.04.2018 №60, міжнародної товарно-транспортної накладної від 04.05.2018 №94, міжнародної товарно-транспортної накладної від 06.06.2018 №119, міжнародної товарно-транспортної накладної від 15.06.2018 №127, міжнародної товарно-транспортної накладної від 17.07.2018 №127, міжнародної товарно-транспортної накладної від 26.07.2018 №161, міжнародної товарно-транспортної накладної від 20.09.2018 №197, що перевезення вантажу здійснювалось з території Респуліки Білорусь на митну територію Україну саме за єдиним міжнародним перевізним документом - CMR, а відтак, згідно з приписами Податкового кодексу України є міжнародним перевезенням і на такі перевезення поширюється дія норми п.п. «а» п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України. Перевезення вантажу здійснювалось з території Російської Федерації на митну територію Україну саме за залізничною транспортною накладною РЖД, а відтак, згідно з приписами Податкового кодексу України є міжнародним перевезенням і на такі перевезення поширюється дія норми п.п. «а» п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 року по справі №818/594/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80269438).

Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.02.2019 року №0004361419, від 18.02.2019 року №0004391419 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.02.2019 року №0005471306, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.

Податковим агентом, відповідно до п.18.1 ст. 18 ПК України, визнається особа, на яку ПК України покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.67 ПК України.

Відповідно до п.177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Судом встановлено, що між ТОВ «Глубур-Сервіс» (Замовник) та ФОП Бондар К .В . (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №12/12 від 12.12.2016, відповідно до якого Виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати послуги по здійсненню механічної та інших обробок заготовок із матеріалів Замовника, а Замовник прийняти роботи та оплатити.

Суд наголошує на тому, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична-особа підприємець 29.09.2015 року та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області, Криворізьке південне управління, Криворізька південна ДПІ (Центрально-міський район м. Кривий Ріг).

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «Глубур-Сервіс» не є податковим агентом по відношенню до ФОП ОСОБА_1 та звільнений від обов`язку утримання податку на доходи у джерела їх виплати й подання щодо них розрахунків форми №1ДФ, у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджено наявною в матеріалах справи копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 15.08.2019 року по справі №810/945/16 (провадження № К/9901/38330/18).

Крім того, згідно наданих до суду позивачем копій податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ «Глубур-Сервіс» (форма №1ДФ) за 1-3 квартал 2018 року, 1-4 квартал 2017 року та 4 квартал 2016 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) отримував доходи від ТОВ «Глубур-Сервіс» за неосновним місцем роботи (ознака доходу 102) у 1-4 кварталі 2017 року та в 1-3 кварталі 2018 року саме як працівник ТОВ «Глубур-Сервіс». Тобто, на виконання вищезазначених норм, обов`язок позивача як податкового агента щодо обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету відносно ОСОБА_1 як працівника підприємства виконано.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 1921,00 грн, сплачений ТОВ «Глубур-Сервіс» при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжного доручення від 06.05.2019 №37, підлягає стягненню з Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

У судовому засіданні 19.08.2019 року, зважаючи на складність у викладенні рішення у повному обсязі, було оголошена вступна та резолютивна частини рішення, отже, повний текст рішення повинен був бути складений до 29.08.2019 року.

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. в період з 20.08.2019 по 06.09.2019 року перебувала у щорічній відпустці. 07.08.2019 та 08.08.2019 припадає на вихідні дні.

Частиною 6 ст. 120 КАС України встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, повний текст рішення було складений 09.09.2019 року.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Глубур-Сервіс» (місцезнаходження: 50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, буд.49, офіс 314; код ЄДРПОУ 38333682) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Дніпропетровській області від 18.02.2019 року форми «Р» №0004361419, форми «ПН» № 0004391419 та форми «ПС» №0005471306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глубур-Сервіс» судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню нуль копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 09 вересня 2019 року.

Суддя І.В. Юхно