Рішення № 85045192, 13.09.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13061/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 вересня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Вереш А.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

особи, відносно якої розглядається питання про позбавлення батьківських прав - ОСОБА_2

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради - Шатров В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому про позбавлення батьківських правОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивує тим, що з 30.09.1999 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 , який 06.10.2014 р. було розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду. У даному шлюбі у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з ним, повністю перебуває на його вихованні та утриманні. Він самостійно займається вихованням сина, піклується про його фізичний та духовний розвиток, а відповідач не цікавиться життям сина, його здоров`ям, не виявляє бажання спілкуватися з ним та не приймає участь у його вихованні, що слугувало підставою для розірвання шлюбу між ними, а також не надає матеріальну допомогу на утримання сина. Разом із цим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2014 р. сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати разом з батьком ОСОБА_1 .Позивач вказує, що відповідач ухиляється від виховання свого неповнолітнього сина, не піклується його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, матеріально його не забезпечує.

Позивач вважає, що вищезазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відповідачки від виховання сина , свідомого нехтування нею своїх материнських обов`язків, а тому посилаючись на викладене, на дані висновку органу опіки та піклування № 242/ 34-43 від 30.05.2018 року, яким визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить суд ухвалити рішення, яким: позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів наведених у позовній заяві та просив їх задовольнити. Вказав, що з колишньою дружиною не проживають разом з 01.01.2013 року та з того часу вона не спілкується з дитиною,не цікавиться життям сина, його здоров`ям, не виявляє бажання спілкуватися з ним та не приймає участь у його вихованні . Також пояснив, що відповідач зловживає алкогольними напоями.

Особа, відносно якої розглядається питання про позбавлення батьківських прав - ОСОБА_2 пояснив що з 2013 року проживає з татом та бабусею. Вказав, що його мати ОСОБА_3 пішла від них, і з того часу вони не спілкуються. Також пояснив, що матине цікавиться його життям , його здоров`ям, не виявляє бажання спілкуватися з ним, а коли вони спільно проживали, то зловживала алкогольними напоями.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради - Шатров В.В. в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити,оскільки доцільність позбавлення підтверджується даними висновку органу опіки та піклування № 242/ 34-43 від 30.05.2018 року. Звернув увагу суду на те, що на момент звернення з позовом до суду, ОСОБА_2 був неповнолітнім.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України. Оскільки за даними відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради Ларіошкіна В.В. зареєстрованою не значиться, за даними ГУДМС УДМС України в Закарпатській області ОСОБА_3 знята з реєстрації 08.04.2015 року за рішенням суду, то ОСОБА_3 неодноразово викликалася до суду через оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України, яке було розміщено з 20.02.2019 року, про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з п рав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Заслухавши пояснення позивача, особи, відносно якої розглядається питання про позбавлення батьківських прав , представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради - Шатров В.В., вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добро-совісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що з 30.09.1999 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, вказані факти доведені судовим рішенням від 06.10.2014 року і в силу ст. 82 ЦПК України доведення не потребують. /а.с. 6-7/

Судом встановлено, що шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2014 року, яке набуло законної сили, копія якого приєднана до матеріалів справи. /а.с. 6-7/

Як встановлено судом, ОСОБА_3 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується даними свідоцтва про народження виданим 21.03.2007 року, серія НОМЕР_1 , копія якого приєднана до матеріалів справи. /а.с. 12/

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.03.2007 року, виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис в Книзі реєстрації народжень за № 523, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . У свідоцтві про народження дитини його батьком значиться ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_3 .

Предметом розгляду органу опіки та піклування Ужгородської міської ради було питання виконання ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 242/34-43 від 30.05.2018 року враховуючи інтереси неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також вищевказаним висновком встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не приймає з грудня 2013 року участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям та здоров`ям, не виявляє бажання спілкуватися з ним, а також не надає матеріальну допомогу на його утримання, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток. Мати дитини на вищевказане засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце його проведення.

Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці…».

Зокрема відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її психічний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти , готувати її до самостійного життя.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання одного з них окремо від дитини, не впливає на об`єм їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою передбаченою п.2 ч. 1 ст. 164 СК України позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення поновлення батьківських прав", особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення від виконання батьківських обов`язків має місце тоді, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання

або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків.

Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовими рішеннями, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч.8, ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за вихо-вання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідач впродовж тривалого час вихованням неповнолітнього сина не займається, не виявляє інтересу до його життя, не виявляє бажання до спілкування з ним.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надала та у судове засідання для розгляду справи по суті не з`явилася, що, на думку суду, свідчить про її байдуже ставлення до її неповнолітнього сина.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню свого сина , а тому, з метою захисту прав та інтересів неповнолітнього , суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити .

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості , зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно її неповнолітнього сина -ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо його виховання.

Разом з тим, слід роз`яснити відповідачу , що згідно ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 7, 150, 155, 164-166, 191 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з ОСОБА_3 (за відомостями ГУДМС України в Закарпатській області знята з рєстраційного обліку 08.04.2015 року за рішенням суду, РНОКПП № НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири ) гривень 80 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_4 ) ;

Відповідач - ОСОБА_3 (за відомостями ГУДМС України в Закарпатській області знята з рєстраційного обліку 08.04.2015 року за рішенням суду, РНОКПП № НОМЕР_3 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому - місце знаходження : м. Ужгород, пл. Поштова 3, ЄДРПОУ 04053699).

Дата складання повного тексту рішення 23.09.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца