Рішення № 85044604, 11.10.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6962/18

Провадження № 2/711/499/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого-судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

за участі:

представника позивачів ОСОБА_1

представників відповідача Настюк О ОСОБА_2 , Михно ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Павлівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Павлівна про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.06.2017 року, який являвся чоловіком ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 02.01.1988 року та батьком ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 06.07.2012 року.

В період шлюбу за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 , яку було оформлено на ім`я померлого ОСОБА_7 , що підтверджується Договором укладеним між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) від 03.08.1995 року. Зазначена квартира складається з чотирьох кімнат, загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м., розташована на 7 поверсі десятиповерхового будинку.

Також вказують, що Договір був зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до Протоколу відкритих торгів № 1 від 03.08.1995 року, реєстраційний № 125 і він на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» він не підлягав нотаріальному посвідченню.

Згідно Довідки КП «ЧООБТІ» № 2831 від 08.06.2018 року станом на 01.01.2013 року квартира зареєстрована у ЧООБТІ за ОСОБА_7 на підставі Договору, частка 1. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .

Із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися позивачка – ОСОБА_4 та позивач – ОСОБА_5 . При цьому, інший син померлого – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає в Російській Федерації участі у спадкуванні не приймає, із відповідною заявою про прийняття спадщини не звертався у встановлені законом строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Тож, 30.07.2018 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя на Ѕ частку в праві власності на квартиру та свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частку в праві власності на квартиру після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_7 на майно, яке складається з вказаної квартири.

06.08.2018 року позивач ОСОБА_5 також звернувся до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частку в праві власності на квартиру після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька – ОСОБА_7

Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. постановами від 06.08.2018 року відмовила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у видачі свідоцтв про право на частку в спільному майні подружжя та свідоцтв про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що договір-купівлі продажу спадкового майна, а саме квартири не може бути прийнятим нотаріусом в якості правовстановлюючого документа, оскільки сторонами договору не додержано вимог ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час укладення договору, в частині його нотаріального посвідчення. Квартира є житлом і частиною житлового будинку, отже і договір купівлі-продажу квартири мав бути посвідчений нотаріусом.

Також вказують, що вони хоч і прийняли спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , однак у них існують певні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

А тому, просять:

- визнати за ОСОБА_4 право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме на Ѕ частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на ј частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м., після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка – ОСОБА_7 ;

- визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , а саме право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.09.2018 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомлення сторін.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судових засідань, до участі в справі в якості третьої особи притягнуто ОСОБА_6 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.03.2019 року закрито підготовче судове засідання по справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – адвокат Чакалов А.К. позовні вимоги своїх довірителів підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 01.10.2019 року представник відповідача Черкаської міської ради – Михно Р ОСОБА_9 . щодо вирішення справи покладався на розсуд суду. В судовому засіданні 12.07.2019 року представник відповідача – Черкаської міської ради – Настюк О.Р. заперечувала проти задоволення позову посилаючись на те, що Договір купівлі продажу квартири від 03.08.1995 року був зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) та не був нотаріально посвідчений.

В судове засідання третя особа – приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. не з`явився, але 16.08.2019 року подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність.

В судове засідання третя особа – ОСОБА_6 не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивачів – адвоката Чакалова А.К., представників відповідача Настюк О. ОСОБА_10 , Михно ОСОБА_3 , дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Як передбачено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини права на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Положеннями ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 статті 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У відповідності до розділу 10, п. 4, п.п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 – чоловік позивачки ОСОБА_4 та батько позивача ОСОБА_5 . Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 , серія НОМЕР_1 від 23.06.2017 року, виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області (а.с. 8 том 1).

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 02.01.1988 року померлий ОСОБА_7 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 9 том 1). ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народився син – ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 06.07.2012 року, виданим Бабушкінським відділом ЗАГС Управління ЗАГС Москви (а.с. 11 том 1).

В період шлюбу із позивачкою ОСОБА_4 , а саме 03.08.1995 року гр. ОСОБА_7 була придбана квартира АДРЕСА_1 , що стверджується Договором купівлі-продажу від 03.08.1995 року, укладеним між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець), зареєстрованим на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) 03.08.1995 року, реєстраційний номер № 125. Вказане стверджується Договором від 03.08.1995 року та інформаційною довідкою КП «ЧООБТІ» № 2831о від 08.06.2018 року (а.с. 13-15, 20 том 1).

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина – ОСОБА_4 та син – ОСОБА_5 , які своєчасно звернулися до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Син померлого ОСОБА_7 – ОСОБА_6 (третя особа) із заявою про прийняття спадщини після смерті батька – ОСОБА_7 до нотаріуса не звертався.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи ОСОБА_7 , копія якої була надана на запит суду приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П., та яка була досліджена в судовому засіданні (а.с. 133-172 том 1).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України), та є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

06.08.2018 року приватним нотаріусом Ткаченко І.П. винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки договір купівлі – продажу квартири, яка є спадковим майном, не може бути прийнятий нотаріусом в якості правовстановлюючого документа так, як сторонами не було додержано вимог ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час укладення договору, в частині його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В постанові Верховний Суд України від 04.04.2011 року (справа № 3-18гс 11) роз`яснено, що згідно з вимогами статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Аналогічні роз`яснення містяться і в пункті 37 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5.

З матеріалів справи вбачається, що Договір купівлі-продажу від 03.08.1995 року, згідно якого ОСОБА_7 став власником квартири АДРЕСА_1 був зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до протоколу відкритих торгів № 1 від 03.08.1995 року та на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», без нотаріального засвідчення.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 був укладений 03.08.1995 року, тобто до набрання чинності ЦК України від 01.01.2004 року, до даних правовідносин слід застосовувати положення ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Відповідно до статті 4 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

За загальним правилом, визначеним у статтях 47, 227 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договори купівлі-продажу жилого будинку (його частини) підлягали нотаріальному посвідченню.

Згідно із частиною першою статті 128 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Тож, у відповідності до ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Відповідно до частини 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІ1 «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню, (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Згідно з приписами ст. 48 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 року № 18/5, зареєстрованої 07.07.1994 року за № 152/361, яка діяла на час спірних правовідносин, правовстановлюючим документом на будинок міг бути договір купівлі-продажу зареєстрований на біржі.

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено що, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до діючого на даний час законодавства, саме ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи, що Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 03.08.1995 року був укладений до набрання чинності ЦК України від 01.01.2004 року, він 03.08.1995 року був зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія), а також КП «ЧООБТІ», норми діючого на той час Закону України «Про товарну біржу» не вимагали його нотаріального засвідчення, тому набуття ОСОБА_7 права власності на вищевказану квартиру є правомірним.

Також в судовому засіданні встановлено, що на час придбання вищевказаної квартири ОСОБА_7 перебував в зареєстрованому шлюбі із позивачкою – ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 22 КпШС України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, майно, набуте подружжям в період шлюбу, є їх спільної сумісною власністю, і кожен із подружжя має право володіти, користуватися та розпоряджатися ним. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічна норма міститься в статті 60 СК України за правилами якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 була придбана в період шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , відповідно остання має право на Ѕ частку вказаної квартири, як на частку в спільному майні подружжя.

Відповідно після смерті ОСОБА_7 спадщина відкривається тільки на Ѕ частину вищевказаної квартири (з урахуванням частки дружини). Спадкоємцями після його смерті в силу ст. 1261 ЦК України є: його дружина – ОСОБА_4 та син - ОСОБА_5 . Відповідно їх частки в спадковому майні є рівними, тобто кожен має право на спадкування Ѕ частки від Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_7 , що відповідає ј частині всієї квартири.

Оскільки приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П. позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право власності і вони на даний час не мають можливості реалізувати свої права, як на спадкування, так і на отримання частки подружжя у спільному майні, в зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 03.08.1995 року, а також враховуючи те, що такий договір на момент його укладення не потребував нотаріального посвідчення, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спірну квартиру.

А зокрема, з урахуванням наведеного вище, суд вважає за необхідне: визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м., як на частку у спільному майні подружжя; визнати за ОСОБА_4 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 ; визнати за ОСОБА_5 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 3, 16, 204, 321, 328, 268, 1216, 1217, 1218, 1225, 1258, 1261 , 1269 ЦК України, ст.ст. 4, 41, 47, 128, 224, 227 ЦК Української РСР, ст. 22 КпШС України, ст.. 60 СК України, ст.ст. 4, 13, 80, 81, 82, 89, 95, 141, 264-266, 268, 273, 280-284 ЦПК України, Законом України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ, Законом України «Про нотаріат», суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Павлівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованою та проживаючою за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованою та проживаючою за адресою: АДРЕСА_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , а саме право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованим та проживаючим за адресою: АДРЕСА_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , а саме право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 11.10.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко