Ухвала суду № 85042454, 10.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/1044/19

Провадження №: 1-кс/755/7183/19

"10" жовтня 2019 р.

м. Київ

слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Павліков Д.О., за участю особи, яка подала скаргу ОСОБА_1 , прокурора Руснак Д.О., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про зупинення досудового розслідуваннякримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2018 за № 4201800000001189, за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, установила :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Захисниця Свириденко О.В., в інтересах підозрюваної ОСОБА_2 , звернувся до слідчої судді цього місцевого, у порядку ч. 1 ст. 303 КПК, з даною скаргою на рішення слідчого від 04.07.2019 про зупинення досудового розслідуваннякримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2018 за № 4201800000001189, за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, з огляду на те, що вважає дане процесуальне рішення суб`єкта оскарження незаконним, оскільки підстави для розшуку вказаної особи були відсутніми.

Також, нею звертається у скарзі увага і на те, що оскаржуване процесуальне рішення не відповідає вимогам ст. 110 КПК, а саме її п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 280 вказаного Кодексу щодо її умотивованості.

Позиція сторін

У судовому засіданні адвокатесса скаргу підтримала, просила задовольнити, з вказаних у ній передумов, зауваживши, у т.ч., що на час подання даної скарги до суду, тобто 25.09.2019, ОСОБА_2 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні унесеному до ЄРДР 21.12.2018 за № 4201800000001189.

Прокурор групи прокурорів - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 Руснак Д.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги з огляду на те, що передумовою зупинення провадження згідно постанови від 17.10.2019 були обставини регламентовані п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК. Також зауважив, що, станом на цей час, його постановою від 10.10.2019 досудове розслідування відновлено.

Встановлені обставини із посиланням на докази

ОСОБА_2 , з урахуванням, як пояснень захисниці, й прокурора, так і наданих у ході цього судового розгляду матеріалів, у розумінні положень норм ст. 42 КПК, є підозрюваною у кримінальному провадженні унесеному до ЄРДР 21.12.2018 за № 4201800000001189, за ч. 2 ст. 197-1 КК України, та цей факт сторонами не оспорюється, на час розгляду скарги по суті.

У цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_2 оголошено у розшук згідно ст. 281 КПК.

Рішенням слідчого від 04.07.2019 зупинено досудове розслідуваннякримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2018 за № 4201800000001189, за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Руснак Д.О. від 10.10.2019 досудове розслідування кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2018 за № 4201800000001189, відновлено у порядку ч. 1 ст. 282 КПК.

Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, якими вона керувалася

Слідча суддя, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали судового провадження, приходить до наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розподіл функцій між державними органами і посадовими особами як елемент системи стримувань і противаг є фундаментальним принципом демократичної організації держави.

Однією з форм вираження цього принципу у кримінальному судочинстві є змагальність і диспозитивність як загальні засади кримінального провадження. Згідно зі статтею 22 КПК України змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими зазначеним Кодексом. У цій же статті закріплено заборону покладення у кримінальному провадженні функцій державного обвинувачення, захисту та судового розгляду на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Диспозитивність відповідно до положень статті 26 КПК України полягає в тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, як і суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень зазначеним Кодексом.

Того, що у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).

Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Діюче кримінальне процесуальне законодавство України,зокрема частина перша статті 36 та частина 5 статті 40 КПК України, передбачають, що прокурор, слідчий здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Зазначена правова норма гарантує незалежність указаних посадових осіб у виборі у визначених законом межах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.

Процесуальна самостійність прокурора, слідчого і їх свобода нарівні з протилежною стороною у відстоюванні тієї чи іншої правової позиції є чинниками справедливого балансу прав та законних інтересів усіх учасників процесу, а також інших осіб, держави й суспільства.

Завданням слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п`ятої статті 21 Закону України № 1402-VIII є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування (постанова ВП ВС від 04.04.2019 у провадженні № 11-945сап18).

Адже, вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, наведено в частині першій статті 303 КПК України. Зокрема, предметом такого оскарження, відповідно до п. 2 ч. 1 указаної статті наведеного Кодексу є рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Частина друга зазначеної статті встановлює заборону розгляду під час досудового розслідування скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора. Такі скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 зазначеного Кодексу.

Однак, до даного переліку чинне кримінальне процесуальне законодавство України не відносить можливість оскарження на досудовому провадженні рішення про розшук, як наслідок саме у світлі цих факторів слідчим суддею розглядається ця скарга на відповідне процесуальне рішення суб`єкта оскарження від 17.10.2019.

З урахуванням того, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

Та того, що з п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК, в редакції чинній на момент прийняття суб`єктом оскарження оспорюваного рішення, випливає, що досудове розслідування може бути зупинено у разі оголошення особи в розшук.

Тобто, як встановлено в судовому засіданні, у цій справі, підставою зупинення досудового розслідування слугувало оголошення в розшук ОСОБА_2 , а тому не можливо говорити, про зупинення провадження з підстав не передбачених ч. 1 ст. 280 КПК, та відповідно про порушення порядку встановленого цим Кодексом.

При цьому, в ході судового розгляду, при перевірці питання того, а чи були в дійсності на день прийняття вказаної постанови наявними обставини, які в ній зазначені, як передумова зупинення, слідчим суддею з пояснень прокурора з`ясовано, що факт перебування підозрюваної у розшуку слідує з постанови власне, якою такий розшук був оголошений, а, згідно ч. 7 ст. 110 КПК, постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання.

Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 305 КПК України).

Питання законності постанови про розшук може бути перевірено, у силу норм чинного кримінального процесуального законодавства України, тільки у порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, яка передбачає, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Наведене, на думку слідчого судді, не дивлячись на відношення суду, щодо своєрідності підстав та передумов, які вказані у постанові, як обґрунтування розшуку та про яке указувалося, у т.ч. в ухвалі від 05.08.2019 у справі № 755/1044/19, усе ж таки вказує, на те, що станом на день зупинення провадження підстава передбачена п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК, як передумова для зупинення провадження, була дійсною (реальною), а кримінальним процесуальним законом недопускається заміщення слідчим суддею функцій досудового розслідування.

Доводи особи, яка подала скаргу про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 110 КПК, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, так, як адвокатка у скарзі не наводить чітких посилань на те, у чому саме або ж у якій частині рішення слідчого с у питанні його обгрунтованості не відповідає вимогам, або ж не містить мотивів, чи які мотиви, є явно такими, що нормами указанного Кодексу не передбачені, як підстава для зупинення досудового розслідування.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що особа, яка подала скаргу, у порядку ст.ст. 22, 26 КПК, в ході її розгляду була вільною у використанні своїх прав у спосіб передбачений КПК України, зокрема, і у питанні надання тих чи інших доказів, з числа передбачених цим Кодексом, на підтвердження викладених у скарзі обставин, в цілому обґрунтовувала її своїми усними та письмовими поясненнями, посиланнями на практику ЄСПЛ, оголошенням судових рішень національних суддів у цій справі, заявами та запитами інформаційного характеру, що подані на адресу різних установ і все, однак жоден із вище вказаних документів, як сам по собі, так і в цілому, не спростовує факту оголошення ОСОБА_2 у розшук, як підстави, яка слугувала передумовою зупинення досудового розслідування.

Інакше кажучи, доводи, які висловлені особою, яка подала скаргу у ході її судового розгляду, у силу їх специфіки, є такими, що ні, як кожен окремо, так і в цілому, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), та як наслідок не дають змоги констатувати у категоричній формі факт відсутності предумов регламентованих ст. 280 КПК для зупинення провадження, як дійсний «поза розумним сумнівом».

Тим паче, що є установленим, що 10.10.2019 прокурором відновлено досудове розслідування наведеного кримінального провадження, тим самим з цього дня припинено дію, учинення якої власне оскаржується стороною захисту.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку узадоволенні скарги з цих передумов відмовити.

З цих підстав слідча суддя, керуючись 1-29, 84-86, 91-94, 110, 303-307, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, постановила :

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення слідчого про зупинення досудового розслідуваннякримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2018 за № 4201800000001189, за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою до виконання на всій території України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:00 год. 15.10.2019.

Слідча суддя : О. Бірса